Ідеї національної освіти й виховання у творчості вітчизняних просвітителів ХІХ –початку ХХ ст

Модуль ІІ.

Загальна характеристика освіти в Україні ХІХ ст.: становий характер освіти в українських землях; русифікаторська політика царського уряду, заборона викладання українською мовою у навчальних закладах всіх типів та друкування книг українською мовою: Валуєвський циркуляр (1863 р.), Емський указ (1876 р.), положення про русифікацію неросійських народів. Культурно-просвітницька діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.

Відбиття педагогічних поглядів Т.Г. Шевченка (1814-1861) у поетичній творчості. Ідея розповсюдження масової народної освіти та створення національної школи. „Буквар Южнорусский” як новаторський навчальний посібник. Роль родинного виховання, роль і значення матері у вихованні дитини та становленні її як духовної особистості.

Освітня програма М.І.Костомарова (1817-1888), викладена у „Книзі буття українського народу”: духовно-моральне виховання на основі православних ідеалів; викладання навчальних предметів українською мовою; налагодження книговидавництва для „потреб українського народу”, формування історичної самосвідомості українців та ідеалів особистої свободи.

Педагогічні ідеї українського педагога, літератора, історика, перекладача П.Куліша (1819-1897). „Граматика” як перший український уніфікований освітньо-виховний підручник енциклопедичного змісту для широкого загалу.

Вплив українських подвижників-просвітителів першої половини ХІХ ст. на становлення української національно-демократичної педагогічної думки.

Суспільна та просвітницько-педагогічна діяльність М.П.Драгоманова (1841-1895 ) – видатного українського мислителя, педагога-просвітителя, публіциста, громадського діяча. Гуманізм і демократизм його педагогічного світогляду. Широка просвітницька діяльність М.Драгоманова у навчальних закладах Києва. Сутність концепції етнонаціонального виховання підростаючого покоління, її пізнавальний потенціал. Ідея єдності національного і загальнолюдського в педагогічній спадщині М.Драгоманова.

Суспільно-педагогічна діяльність Х.Алчевської (1841-1920): організаційно-педагогічна робота щодо відкриття недільних шкіл для освіти дорослих та жіночої освіти, методичні поради вчителям, випуск періодичної педагогічної преси.

Подвижницька педагогічна діяльність Б.Грінченка (1863-1910 ), гуманістичнапедагогічна публіцистика ( нарис „Якої нам треба школи”, „Листи із Наддніпрянської України”), відкриття шкіл з українською мовою навчання (с.Олександрівка на Катеринославщині, 1881 р). Полеміка з Х.Алчевською щодо значення української мови. Боротьба Б.Грінченка із зросійщенням українських дітей. Дослідження впливу батьківської мови на пробудження і розвиток природних нахилів і задатків дитини. Патріотична спрямованість підручників для школи – „Українського букваря”, „Української граматики”, читанки „Рідне слово”, пізнавальне і виховне значення його творів для дітей.

Значення демократичного педагогічного руху ХІХ ст. для становлення національної системи освіти України.

Освіта та шкільництво в Україні на початку ХХ ст. (землі, що входили до складу Австро-Угорщини та Російської імперії; відмінність громадського, соціального життя). Діяльність наукового товариства ім. Т.Шевченка та „Просвіти” як громадської педагогічної організації. Представники демократичного напрямку розвитку української педагогічної думки.

Громадська діяльність та педагогічні ідеї Івана Франка (1856-1916), боротьба за демократизацію української школи; публіцистично-педагогічні статті „Наші народні школи та їх потреби”, „Чого хоче галицька робітнича громада?”. Ідеї широкої загальної освіти народу, зв’язку навчання з життям, відокремлення школи від церкви. Художні твори, присвячені праці вчителя та шкільній справі. Думки І.Франка про виховне значення дитячої літератури.

Леся Українка (1871-1913) про природні задатки дітей, роль учителя в становленні особистості. Критичний аналіз стану шкільної освіти на початку ХХ ст. („Волинські образки”). Підручник „Стародавня історія східних народів”.

Організаційно-педагогічна діяльність українських науковців, просвітителів у період існування УНР.

Мета і завдання національного виховання в педагогічній спадщині М.С.Грушевського (1866-1934). Принципи організації національної шкільної справи, поради педагогам та батькам щодо історико-патріотичного виховання молоді. Роль гуманітарних дисциплін у процесі формування вільної особистості. Вимога до українського вчителя наповнити освіту національним змістом. Творче використання педагогічного досвіду країн Західної Європи в галузі відродження національної школи та освіти періоду УНР.

Педагогічні погляди С.Русової (1856-1940). Розробка концепції національної системи освіти й виховання. Аналіз основних положень „Дидактики” (процес навчання, класифікація та структура уроків), принципи організації дошкільної та позашкільної освіти, морального виховання дитини на основі християнських цінностей. С.Русова про необхідність зміцнення української сім’ї, її участь у світовому жіночому русі.

Т. Лубенець (1855-1936) та С. Васильченко (1878-1932)як видатні українські методисти, педагоги-публіцисти, популяризатори вчительської справи. Художні твори С.Васильченка про шкільне життя, працю вчителя, глибинне розкриття психології дітей і підлітків.

Суспільно-педагогічна діяльність видатного українського громадського діяча, педагога, поета та історика І.Огієнка (1881-1971). Зміст організаційно-просвітницької діяльності І.Огієнка на посаді міністра освіти України в уряді Директорії та за часів еміграції. Громадсько-просвітницька діяльність у період еміграції. Ідея національного рідномовного виховання, розробка змісту, принципів та методів виховання української молоді.

Дата добавления: 2014-12-17