Інтерферони

Докладно механізм дії інтерферону поданий у відповідному розділі. Найбільш поширені наступні лікарські форми альфа-інтерферонів:

Лейкоцитарний людський інтерферон— природний препарат, використовуваний для лікування і профілактики грипу й ГРВІ у вигляді крапель. Випускається у вигляді сухого порошку в ампулах по 2 мол. Доза — по 5 крапель у носовий хід 2 рази на день.

Егіферон (Угорщина) — суміш підтипів альфа-інтерферонів, одержуваних після обробки лейкоцитів людини вірусом Сендай. Випускається в ампулах по 3 млн МО або у вигляді мазі в тубах по 2 г. Призначений для ін'єкцій або місцевого використання.

Показання: гостра і хронічна форма гепатиту В, герпетичні поразки рогівки, губів, геніталіїв; оперізуючий лишай.

Побічна дія. При тривалих курсах із застосуванням великих доз можливий розвиток транзиторної тромбоцитопєнії.

Велферон (Англія) — людський лімфобластний інтерферон— суміш підтипів альфа-інтерферонів, продукується лімфобластними клітинами, зараженими вірусом Сендай.

Випускається у флаконах у вигляді стерильного ліофілізованого препарату з активністю 3 млнМО.

Показання: вірусний гепатит, ВІЛ-інфекція, папиломатозні вірусні захворювання.

Побічна дія: можлива грипоподібний синдром, виразність якого залежить від дози.

Лаферон (Україна) — генно-інженерний людський рекомбінантний альфа-2b-інтерферон. Отриманий за допомогою фагозалежної генно-інженерної біотехнології.

Випускається в ампулах у вигляді сухого ліофілізованого порошку по 1 і 3 млн МО. Розчиняється в дистильованій воді для ін'єкцій.

Показання. Використовується в комплексній терапії дорослих і дітей при захворюваннях: 1) гострому і хронічному вірусному гепатиті В; 2) гострих вірусних, бактеріальних і змішаних інфекціях; 3) гострих і хронічних септичних захворюваннях вірусної і бактеріальної етнології, включаючи септичні стани; 4) герпетичних інфекціях різної локалізації: оперізуючому лишаї, шкірних герпетичних висипаннях, генітальному герпесі, герпетичному кератокон"юнктивіті і кератоувеїті; 5) папиломатозі гортані; 6) розсіяному склерозі; 7) злоякісних пухлинах; 8) меланомі шкіри й ока, раці нирки, сечового міхура, яєчника, молочної залози, саркомі Капоши, мієломній хворобі.

Дозування. Гострий вірусний гепатит В: внутрішньом"язково по 1 млн МО (у важких випадках — по 2 млн МО) 2 рази в добу 10 днів. Курс можна продовжити до 2—3 тижнів (за показниками) або вводити по 1 млн МО 2 рази на тиждень протягом декількох тижнів.

Хронічний вірусний гепатит В: внутрішньом"язково по 3—4 млнМО 3 рази на тиждень 2 місяці.

ГРВІ в дітей і новонароджених: інтраназально по 4— 6 крапель у носові ходи 3—6 разів у день 3—5 днів, для новонароджених — 20—50 тис. МО/мл, для дітей — 100 тис. МО/мл. Можна ввести в носові ходи (по черзі) ватяні турунди, змочені лафероном, на 10—15 хв.

ГРВІ у дорослих: інтраназально по 0,25 мл (100 тис. МО/мл) у носові ходи 6—8 разів у день, підігріти до температури тіла.

Гострий діарейний синдром у новонароджених: параректально щоденні мікроклізми по 100 тис МО 3—7 днів.

Гострі кишкові інфекції в дітей: парентеральне в дозі 10 тис. МО/кг маси тіла 3 рази через 48 г.

Гнійно-септичні стани, перитоніт: внутрішньовенне по 2—4 млн МО/доба, одноразово. Курс — 12—16 млн МО. Можливе ендолімфатичне введення.

Герпетичні інфекції: А. Оперізуючий лишай — щодня 1 млн МО внутрішньом"язково + 2 млн МО в 5 мл фізіологічного розчину підшкірне в декілька точок навколо зони запалення протягом 5—7 днів. Б. Шкірні герпетичні висипання — щоденне внутрішньом"язкове або підшкірне навколо осередку введення з дозі 2 млн МО, можна застосовувати аплікації на герпетичні форми; В. Генітальний герпес — щодня внутрішньом"язково 2 млн МО в сполученні з аплікаціями на область висипань; Г. Герпетичний кератокон"юнктивіт — розчин 1 млн МО в 5 мл фізіологічного розчину закапувати в кон"юнктиву ока по 2—3 краплі через кожні 2 г протягом 7— 10 днів, при поліпшенні капати рідше.

Папиломатоз гортані: внутрішньом"язкове або перифокальне в область гортані введення 100—150 тис МО/кг маси тіла на день протягом 20—25 днів. Курси повторювати з інтервалом 1—1,5 місяця протягом півроку, потім через 2—3 місяця ще півроку. Сполучити з ретиноїдами (А-вітамінотерапія).

Розсіяний склероз: внутрішньом"язково 1 млн МО 2—3 разу в добу 10—15 днів, потім 1 млн МО на тиждень протягом півроку.

Злоякісні пухлини: А. Меланома шкіри — внутрішньом"язкове введення по 3 млн МО в добу, 10 днів, курси повторювати кожні 1,5 місяця протягом півроку, ендолімфатичне введення по 3 млн МО 4 рази через 48 г із наступним введенням по 1 млн МО протягом 4 днів кожний місяць; Б. Рак нирки — внутрішньом'язково по З млн МО на день, 10 днів, повторні курси кожні 3—5 тижнів протягом півроку, потім кожні 1,5—2 місяця протягом року; В. Рак сечового міхура: 5-10 млн МО внутрішньоміхурно, 3—6 інстиляцій, на курс — 30 млн МО. Повторювати кожні 2—3 місяця протягом 1—2 років; Г. Рак яєчника— 5 млн МО внутрішнозбрюшинно під час операції і потім 5 днів — у дренаж. Далі внутрішньом"язково по 3 млн МО 10 днів між курсами хіміотерапії (усього 2 курси лаферона). Загальна доза — 90 млн МО на день протягом 10 днів повторюють кожні 2—3 місяця протягом 1—1,5 років; Д. Рак молочної залози — внутрішньом"язково 3 млн МО на день, 10 днів. Повторні курси кожні 1,5—2 місяця протягом року, потім 2—3 місяця. Чергувати з курсами хіміо- або променевої терапії; Е. Саркома Капоши — по 3 млн МО на день, 10 днів, повторні курси 1 раз на місяць протягом півроку. Лікування сполучать із монохіміотерапією проспідином; Ж. Мієломна хвороба — 3 млн МО на день, 10 днів курсами через 1,5-3 місяця 4-6 разів у рік. Таким чином, можна сказати, що пргі злоякісних новотворах лаферон в основному вводиться курсами по 3 млн МО на день протягом 10 днів, а курси повторюються протягом 1 -2 років.

У останній час з'явилися дані про ефективність лаферона в хворих хронічним урогенітальним хламідіозом.

Протипоказання: тривале застосування лаферона у високих дозах (3 млн МО і більш), прк алергічних захворюваннях і вагітності.

Побічна дія. Спочатку можливий короткочасний озноб, частіше при підвищених дозах препарату. При тривалих курсах іноді відзначається лейко- і тромбоцитопенія. Може розвитися симптомокомплекс, що переходить в синдром підвищеної стомлюваності.

Інтрон А (США) — рекомбінантний альфа-2b-інтерферон. Створений на основі гена інтерферон-альфа-2b, що домінує в людській популяції. У зв'язку з цим до нього не синтезуються що нейтралізують антитіла, що забезпечує його стійкий терапевтичний ефект.

Випускається у вигляді ліофілізованого порошку у флаконах по 1, 3, 5, 10 або ЗО млн МО; використовується для внутрішньовенного, підшкірного, внутрішньом"язкового, внутрішньотканинного та внутрішньоміхурного введення.

Показання. Хронічний гепатит В, С, D (дельта), ларингопапиломатоз, волосатоклітинний лейкоз, хронічний мієлолейкоз, множинна мієлома, неходжкинська лімфома, саркома Капоши, нирковоклітинна карцинома, рак яєчників, злоякісна меланома, поверхневий рак сечового міхура, гостра конділома, грипоподібний мікоз, базальноклітинна карцинома, старечий кератоз.

Дозування. Хронічний гепатит С: по 3 млн МЕ 3 рази на тиждень підшкірно або внутрішньом”язково протягом 3—6 місяців, критерієм є повна нормалізація печінкової АЛТ.

Хронічний гепатит В: по 5 млн МО підшкірно або внутрішньом»язково щодня або 10 млн МО 3 рази на тиждень не менше 16 тижнів. Усього на курс 30—35 млн МО. Критерієм є зниження маркерів НВsАg. При відсутності поліпшення після 3—4 місяців лікування питання про призначення препарату варто переглянути.

Хронічний гепатит D: по 5 млн М0/м2 поверхні тіла підшкірно 3 рази на тиждень або щодня не менше 3—4 місяців.

Ларингопапилломатоз: по 3 млн М0/м2 поверхні тіла підшкірно 3рази на тиждень після хірургічної лазеротерапії протягом 6 місяців і більш.

Волосатоклітинний лейкоз: по 2 млн М0/м2 поверхні тіла підшкірно або внутрішньом"язково 3 рази на тиждень 1—2 місяця.

Хронічний мієлолейкоз: 4— 5 млн М0/м2 поверхні тіла підшкірно щодня або 3 рази на тиждень.

Множинна мієлома: 1 млн М0/м2 поверхні тіла підшкірно 3 рази на тиждень, збільшуючи щотижня до максимально стерпної (5—10 млн М0/м2 3 рази на тиждень).

Саркома Капоши: 50 млн М0/м2 поверхні тіла щотижня 5 днів підряд шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 30 хв. Після 9-денної перерви курс повторюють. Схема лікування необмежена за часом.

Злоякісна меланома: після хірургічного лікування по 20 млн М0/м2 поверхні тіла внутрішньовенне 5 разів у тиждень протягом 4 тижнів із зниженням дози до 10 млн М0/м2, що вводиться підшкірне 3 рази на т -ждень протягом 48 тижнів. Також у вигляді мегадоз (15 млн М0/м2) застосовується з хіміотерапією 5 разів у тиждень протягом 3 тижнів.

Гострокінцева конділома: вводиться у вигляді ізотонічного розчину (10 млн МО в 1 мл стерильної води для ін'єкцій) — обколюються конділоми в основання 3 рази на тиждень протягом 3 тижнів із попередньою обробкою місця введення спиртовим розчином. Одномоментно обколюють не більш 5 елементів. Максимальна доза на тиждень не повинна перевищувати 15 млн МО.

Базальноклітинна карцинома: застосовується ізотонічний розчин препарату (розведення до концентрaції 10 млн МО в 1 мл стерильної води для ін'єкцій). Ділянки поразки перед введенням препарату обробляють спиртом. У дрібні осередки вводять 1,5 млн МО (0,15 мл розчину) 3 рази на тиждень протягом 3 тижнів; у великі (більш 2 см у діаметрі) — по 0,5 млн МО/см² поверхні тіла 3 рази на тиждень протягом 3 тижнів.

Поверхнева форма раку сечового міхура: вводиться 100 млн МО інтрона А внутрішньоміхурно 1 раз у тиждень протягом 12 місяців, а потім 1 раз на місяць протягом 1 року.

Лишається ще раз підкреслити, що на відміну від альфа-2а-інтерферонів, про які мова йтиме нижче, препарат інтрон А найбільш показаний для лікування солідних пухлин у зв'язку з його низькою здатністю викликати утворення, що нейтралізують антитіл.

Побічні явища: лихоманка, швидка стомлюваність і головний біль, оборотні та швидко проходячі при перериванні терапії, і, як правило, зв'язані з дозою.

Досвід застосування інтрона А у дітей поки обмежений.

Як і всі препарати інтерферону, інтрон А варто використовувати в першу добу після розведення. Зберігати при температурі +2 — +8 °С.

При застосуванні інтрона А в гематології відзначені позитивні результати при лікуванні рефракторних до загальноприйнятої терапії хворих із множинною мієломою, неходжкинською лімфомою, лімфомою шкіри. При волосатоклітинному лейкозі спостерігалася тривала ремісія в 89-100% хворих. Отримано підбадьорюючі результати по лікуванню хворих з аутоімунною тромбоцитопенічною пурпурой.

Деякі генно-інженерні види лейкоцитарного інтерферону отримані в результаті вбудовування в плазміду бактерій гена "а". Ці препарати, відповідно, позначаються як альфа-2а-інтерферон. До них відносяться наступні.

Реаферон (Росія) — рекомбінантний альфа-2а-інтерферон. Отриманий при культивуванні бактеріального штаму Pseudomonas sp.

Випускається у вигляді ліофілізованого порошку в ампулах по 1 млн МО. Призначений для внутрішньом"язкового, субкон"юнктивального і місцевого застосування.

Дозування. Призначається при вірусних герпетичних поразках— по 1 млн МО 10 разів на курс, при хронічному гепатиті В— 3 млн МО по 10-15 ін'єкцій курсами через 1 місяць, при злоякісних пухлинах (рак сечового міхура, лейкоз і ін.) доза збільшується до 10 млн МО. Препарат вводиться внутрішньом"язково.

Віферон (Росія) — рекомбінантний альфа-2а-інтерферон. Випускается у вигляді супозиторій по 250 000 і 500 000 МО. Призначається при важких бактеріальних процесах по 1 млн МО в добу протягом 5 днів (2—З курси), при герпетичній, хламідійній і цитомегаловірусній інфекції — по 1 млн МО на день протягом 10 днів, далі 3 рази на тиждень протягом 3—12 місяців.

Реальдірон (реферген) (Литва) — ліофільне висушений препарат людського рекомбінантного альфа-інтерферону, стабілізованого поліглюкіном (реальдірон) або альбуміном (реферген). Випускається в ампулах, що містять 1, 3, 6, 10, 18 млн МО.

Показання ті ж, що і для реаферона.

Роферон А (Швейцарія) — рекомбінантний альфа-2а-інтерферон. При хронічному активному гепатиті В призначається по 4,5 млн МО підшкірно або внутрішньом"язково 3 рази на тиждень протягом 6 місяців, при злоякісних процесах (рак нирки, Т-клітинна лімфома шкіри) мінімальна доза складає 3 млн МО і поступово збільшується до мегадоз (18—36 млн МО в добу). Курс лікування продовжується мінімум 10—12 тижнів.

Віаферон (Україна) — відноситься до альфа-інтерферонів.

Випускається в ампулах по 1 млн МО і у флаконах по 1, 2 і 3 млн МО. Розчиняють у ізотонічному розчині NаСl із розрахунку 1 млн МО в 1 мл. Застосовується у вигляді ін'єкцій — внутрішньом"язкових, субкон"юнктивальних і інтраназально.

Показання: ГРВІ, герпетичні поразки шкіри, слизових оболонок геніталіїв і внутрішніх органів, вірусні і хламідійні поразки шкіри, слизових оболонок порожнини рота, зовнішніх статевих органів, гострі і персистуючі гепатити, цитомегаловірусна інфекція, онкологічні захворювання: ювенільні папіломи гортані, генітальні бородавки, солідні пухлини (рак легенів, нирки), хронічний мієлолейкоз і волосатоклітинний лейкоз, гострий лейкоз.

Бета-інтерферони. Синтезуються фібробластами, характеризуються наступними ефектами:

1. Активацією Т-лімфоцитів із посиленням синтезу ними гама-інтерферону;

2. Стимуляцією синтезу клітинами мікроглії і макрофагами ПНФ-альфа і ІL-1.

Відомі наступні види бета-інтерферону:

Ферон (Японія) — природний бета-інтерферон людини. Випускається у флаконах по 1 і 3 млн. МО. Застосовується при вірусних пневмоніях, гепатиті В та герпетичній інфекції, апробований на ВІЛ-інфікованих із гарними результатами.

Фрон (Італія) — природний людський бета-інтерферон. Отриманий за допомогою суперіндукції людських фібробластів стимуляцією Роlу ІС у присутності інгібіторів обмінних процесів. Потім препарат піддають обчищенню і концентрують.

Випускається у флаконах по 1 і 3 млн МО, а також у вигляді мазі по 5 г.

Показання: призначається при поразці вірусами герпесу (зокрема генитальні конділоми), хронічному гепатиті В, С (ні А ні В), пухлині шийки матки, лейкозі.

Дозування. При герпетичних процесах по 2 млн МО протягом 10 днів; при гепатитах — по 8-10 млн МО тричі на день, тривалість курсу до 6 місяців.

Протипоказання: хронічний гепатит із прогресуючим некомпенсованим цирозом печінки.

Проведено клінічні дослідження з порівняльного ефекту препаратів бета-інтерферону в клініці розсіяного склерозу, де вони вважаються ефективним засобом лікування в зв'язку з їхньою здатністю підсилювати проліферацію клітин мікроглії. Був доведений істотний позитивний вплив препаратів Betaseron і Rebif, ефективність препарату Anovex виявилася обмеженою.

Особливу увагу привертають гама-інтерферони— імунні, продукуються Т-лімфоцитами (зокрема Т-лімфоцитами-хелперами І-типу). Ці препарати підвищують експресію молекул HLA класу II на клітинах мікроглії і макрофагах, унаслідок чого посилюється їхня здатність до презентації антигенів. З цим зв'язується позитивний ефект гама-інтерферонів при запальних процесах.

Відомі одиничні препарати рекомбінантного гама-інтерферону.

Імукін (Германія) відрізняється велікою активністю в порівнянні з альфа- і бета-інтерферонами. Призначається практично при всіх захворюваннях вірусної етіології, при злоякісних процесах, алергії (знижує синтез IgЕ), важких бактеріальних інфекціях. Випускається в ампулах по 3 млн МО.

Інтерферонлаген (Литва) — людський рекомбінантний гама-інтерферон. Випускається в ампулах по 1 і З млн МО.

Показання: ревматоїдний артрит і системний червоний вівчак.

Протипоказання: алергічні реакції. Не рекомендується вагітним і матерям, що годують.

Побічна дія — грипоподібний синдром, для зменшення якого доцільний прийом парацетамолу.

У клінічній практиці дуже добре себе зарекомендував лейкінферон (Росія) — найбільш ефективний препарат із групи інтерферонів у випадках гнійно-септичних ускладнень. Це цитокін, що включає інтерлейкіни, а-інтерферон і фактор некрозу пухлин.

Призначається по 10000 МО внутрішньом"язково 2 рази на день мінімум 10 днів. Проявляючи протиінфекційну та імуномодуюючу дію внаслідок активації синтезу цитокінів (у тому числі інтерферонів) Т-лімфоцитами, лейкінферон сприяє швидкій нормалізації клініко-лабораторних показників, прискорює видужання, сприяє нормалізації імунограми. Відзначено високу ефективність препарату при цілому ряді злоякісних новотворів.

25.9. ДЕЯКІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО ПРИНЦИПАХ ЗАСТОСУВАННЯ ІМУНОТРОПНИХ ПРЕПАРАТІВ (власний досвід і літературні дані)

1. Обов'язково варто попередньо оцінювати характер імунних порушень і ступеню їхньої виразності.

2. Необхідно враховувати, на яку популяцію клітин впливає даний препарат, ступінь і селективність його впливу, його спрямованість (активація, супресія, модуляція).

3. Для досягнення максимального ефекту від призначеного препарату необхідно визначити оптимальнудозу, частоту прийому, шляху введення в організм, час початку лікування в залежності від стадії хвороби.

4. При оцінці імунограми і виборі препарату варто брати до уваги вік хворого, стать, біоритми, нейроендокринні фактори, генетичне тло й ін.

5. Як правило імунотропні препарати не застосовуються самостійно, а доповнюють традиційну терапію. При цьому важливо враховувати ефект традиційних лікарських засобів на імунну систему.

6. Вважають, що імунотропні препарати стимулюючої дії, як правило, не впливають на незмінні імунологічні показники.

7. Профільність дії імунотропних препаратів зберігається при різних захворюваннях, але тільки при наявності однотипних імунних розладів.

8. Необхідно враховувати побічні ефекти імунотропних препаратів (наприклад, розвиток агранулоцитозу при застосуванні декаріса; розвиток стану, подібного синдрому хронічної втоми, при тривалому лікузанні великими дозами інтерферонів).

9. Можливо одночасне використання декількох препаратів, що впливають на різні ланки імунної системи.

10. Необхідно одночасно з імунотропними призначати і препарати, що містять вітаміни і мікроелементи, антиоксиданти.

11. Важливим, якщо не обов'язковим, доповненням імунотропної терапії є зниження ступеня ендогенної інтоксікації за допомогою сорбційної терапії.

12. Важливим є визначення відповідаємості in vitro імуноцитів хворих на той або інший імунотропний препарат із метою прогнозування ефективності його застосування, а також етапний контроль імунограми.

13. При неможливості провести відповідне імунологічне обстеження Імунотропні препарати у вигляді виключення можуть бути призначені на підставі клінічних ознак, що свідчать про наявність того або іншого дефекту в "роботі" імунної системи.

14. Варто пам'ятати, що виражений клінічний ефект від застосування імуностимулюючих препаратів може бути отриманий у тих випадках, коли клініко-імунологічний стан хворих найбільш важкий.

15. 3 метою проведення імунореабілітаціних заходів, зменшення числа рецидивів і хронізації захворювань, перед випискою з клініки хворому необхідно провести імунологічне обстеження. У випадку виявлення значних відхилень від установлених норм, а також з обліком анамнезу, такому хворому необхідно призначити імунотропне лікування з повторним обстеженням і консультацією в клінічного імунолога через 3 і 6 місяців.

Дата добавления: 2014-12-17