Планування як функція управління підприємством

Планування – це система дій, потрібних, щоб подолати розбіжність між тим станом об’єкта управління, який найбільш ймовірний без втручання суб’єкта управління, і тим, який є бажаним (заданим).

Сутність планування, його предмет та об’єкт

Принципи і методи планування

Планування як функція управління підприємством

Сутність планування, його предмет та об’єкт

ТЕМА 1. СУТНІСТЬ ПЛАНУВАННЯ І ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО ЗДІЙСНЕННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Запитання для перевірки знань.

Тести підсумкового контролю

Сутність планування - це передусім особлива сфера людської діяльності. Головні властивості людського розуму - здатність до передбачення і вибору. А саме вони є основними етапами і метою планування: спрогнозувати розвиток подій і явищ та вибрати найкращий варіант.

Цим займаються усі люди й усі колективи. Кожна людина, сім’я, господарство повсякденно складають усний або письмовий план дій у роботі, навчанні, відпочинку, фінансових та інших справах на наступний день, місяць, рік і навіть десятиліття.

Планування означає, перш за все, вміння мислити наперед і передбачає системність у роботі.

Для початку треба відповісти на питання:

· для чого ми плануємо?

· навіщо потрібно планування?

Ми плануємо тому, що:

· хвилюємось за те, що повинно відбутись;

· хочемо передбачити і діяти, випереджаючи час;

· прагнемо уникнути помилок і використати усі надані нам можливості.

Недооцінка планування в умовах ринку, зведення його до мінімуму, частіше за все приводить до значних економічних втрат. В сучасних умовах планування стає у багато разів важливішим, оскільки його основними перевагами є:

· усунення невизначеності;

· точне визначення цілей і дій для їх досягнення;

· поява можливості осмислення дій;

· уникнення помилок в майбутній діяльності;

· можливість передбачати і діяти, випереджаючи час.

На думку Петера Друкера: «Планування не говорить нам, що ми будемо робити завтра. Воно говорить нам, як ми повинні діяти сьогодні, щоб справитись з невизначеністю майбутнього; як ми можемо краще підготуватися до розв’язання проблем, що виникають».

Планування як наука оформилось у самостійну галузь знань на початку ХХ ст. і являє собою сукупність систематизованих знань про закономірності формування і функціонування різних господарських систем.

Суть планування полягає:

· в розробці та обґрунтуванні цілей;

· у визначенні найкращих методів і способів їх досягнення при ефективному використанні всіх видів ресурсів;

· у встановленні взаємодії поставлених завдань.

Ціль науки планування як складової економічної науки - описати, обґрунтувати та передбачити процес і явища дійсності. В сучасних умовах роль науки планування та потреба в ній з боку суспільства зростає внаслідок ряду факторів:

1. Зміна методів господарювання потребує перебудови систем планування на всіх рівнях управління економікою. Система централізованого планування в СРСР пронизувала від верху до низу діяльність усіх суб’єктів управління. Плани набували силу закону, за їх невиконання суб’єкти господарювання карались адміністративно та економічно. Це призвело до орієнтації виробництва не на споживача, а виключно на план, що в свою чергу спричинило кризу концепції соціалістичного планування. При ринковій концепції планування суб’єкти господарювання є повністю самостійними й незалежними в правовому та економічному відношенні, і без глибоких розрахунків, без обґрунтування і передбачення змін у майбутньому, вижити в конкурентній боротьбі стає неможливим.

2. До другого фактора зростання ролі планування можна віднести розвиток науково-технічного прогресу та зростання чисельності управлінських кадрів.

3. Крім того в сучасних умовах надзвичайно зростають масштаби суспільного виробництва, ускладнюються господарські зв’язки та розширяються міжнародні зв’язки.

На рівні підприємства процес планування має багато складових, які характеризують його діяльність, під якою розуміють виконання ним своїх функцій.

Основними функціями (видами діяльності) підприємства є:

1. Господарська діяльність, основний вид діяльності, спрямований на одержання прибутку для задоволення соціальних та економічних інтересів власників майна і членів трудового колективу. Вирішити це завдання можна тільки на основі виробництва і реалізації необхідних суспільству продукції і послуг.

2. Соціальна діяльність, що забезпечує умови для відтворення працівника і реалізації його інтересів (політика оплати праці, забезпечення безпечних умов усіх хто працює на підприємстві, підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації кадрів).

3. Екологічна діяльність, що спрямована на зниження і компенсацію негативного впливу виробництва на довкілля.

Саме діяльність підприємства і являється об’єктом планування.

Оскільки планування - це процес підготовки рішень про цілі, способи і методи їх досягнення шляхом оцінки альтернативних варіантів дій, їх прийняття завжди пов’язано із використанням ресурсів, які і являються предметом планування на підприємстві.

В практиці планування виділяють такі види ресурсів:

1. Трудові ресурси - частина працездатного населення, яке має певний фізичний розвиток, розумові здібності та знання, котрі потрібні для роботи на підприємствах для вирішення тих завдань, що відповідають їх цілям.

2. Виробничі засоби - сукупність матеріальних ресурсів, за допомогою яких працівники підприємства впливають на предмети праці для перетворення їх в готову продукцію. Розрізняють основні та оборотні засоби.

3. Інвестиції - фінансові та матеріальні ресурси, а також всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Предметом планування є три види інвестицій:

· реальні, під якими розуміють довгочасні вкладання коштів у матеріальне виробництво;

· фінансові - придбання цінних паперів та майнових прав;

· інтелектуальні, що передбачають вкладання коштів в персонал (підготовку спеціалістів, придбання ліцензій, «ноу-хау», спільні наукові розробки).

4. Інформація - специфічний ресурс, що являє собою формалізовану сукупність знань наукового, технічного, виробничого, управлінського, економічного, комерційного або іншого характеру.

5. Часовий ресурс - ресурс, що присутній у показниках планування, враховується при оцінці різних підприємницьких проектів.

Планування можна розуміти як процес прийняття рішень, який передує майбутнім діям.

У процесі планування кожне підприємство повинно відповісти на такі запитання:

· Що повинно бути зроблено і для чого?

· Коли це буде зроблено і хто його буде робити?

· Де це буде зроблено, і що для цього необхідно?

Вирішення цих питань є функцією планування, яка є спеціалізованим видом управлінської діяльності серед 5-ти функцій управління організацією.

Основою для прийняття управлінських рішень є планування, якому передує прогнозування - його завдання полягає в науковому передбаченні розвитку виробництва, а також у пошуку оптимальних рішень.

Організація - це діяльність, що направлена на створення та розвиток структури господарської системи, включає регламентацію окремих елементів процесу управління і, залежно від об’єкту, поділяється на організацію виробництва, організацію праці і організацію управління.

Завданням координації є забезпечення необхідної узгодженості дій працівників підприємства, тобто координація їх дій відповідно до плану.

Функція регулювання полягає в ефективному регулюванні та забезпеченні нормального проходження виробничих процесів на підприємстві.

Облік є базою для планування та аналізу виробничо-господарської діяльності з метою контролю та підвищення ефективності виробництва шляхом виявлення резервів.

Роль контролю як функції управління полягає в тому, що він є засобом здійснення зворотного зв’язку в системі управління. До процесів контролю включають:

· визначення результатів діяльності на основі зіставлення результатів здійснення рішень із запланованими;

· порівняння показників очікуваного і фактичного виконання планів;

· аналіз ймовірних відхилень від запланованих показників;

· перевірка припущень;

· перевірка методичної та змістової узгодженості планового процесу.

Активізація в управлінні досягається комплексним застосуванням методів морального і матеріального стимулювання.

Новим явищем у теорії та практиці сучасного управління, економічного аналізу та планування є контролінг. Термін «контролінг» походить від англійського «to control» - контролювати, керувати. Роль та завдання контролінгу в плануванні полягає:

· в координації планів різного рівня,

· розробці методів планування,

· розробці графіків складання планів та надання інформації для них,

· перевірці планів, складених підрозділами підприємства.

Координуючи діяльність всієї системи управління підприємством контролінг виконує функцію «управління управлінням». Ціллю планування в системі контролінгу є координація окремих виробничих планів по відношенню до загального плану в рамках як короткострокового, так і довгострокового планування, складання бюджету та розробка планової та цільової інформації.

Планування - цеодин із способів для досягнення загальних цілей підприємства. Реалізація цієї функції управління передбачає:

· визначення положення, в якому перебуває фірма на даний момент;

· визначення бажаного стану;

· визначення шляхів переходу від фактичного до бажаного стану.

Будь яке підприємство функціонує у певному середовище, аналіз якого передбачає дослідження трьох його складових:

1. Макросередовище, основними компонентами якого є політичні, економічні, соціальні та технологічні.

2. Мікросередовище - учасники ринку, які безпосередньо контактують з підприємством і впливають на нього (споживачі, постачальники, конкуренти, посередники).

3. Внутрішнє середовище - це виробництво, маркетинг, персонал, фінанси тощо.

Основні завдання, що вирішуються в процесі планування:

· виявлення напрямів розвитку споживчого попиту на продукцію (роботи, послуги);

· збільшення обсягів продажів продукції підприємства;

· збільшення стійкого збалансованого зростання обсягів виробництва в цілому по підприємству та в його підрозділах;

· збільшення прибутку і рентабельності виробництва та забезпечення високої фінансової стійкості;

· зниження витрат на основі кращого використання всіх виробничих ресурсів підприємства;

· підвищення конкурентоспроможності продукції за рахунок поліпшення якості, освоєння нових виробів та зниження цін;

· орієнтація всіх підрозділів підприємства на досягнення високих кінцевих результатів.

Дата добавления: 2014-11-28