Газети

Джерела вторинної маркетингової інформації

Основними джерелами вторинної інформації є:

Внутрішні джерела самого підприємства, до яких належать усі види форм звітності та обліку підприємства, зокрема фінансова, статистична, бухгалтерська звітність, звіти перед акціонера ми, бізнес-план, а також рахунки-фактури та результати попередніх маркетингових досліджень за відповідними темами.

Офіційні видання. Видання установ, що містять офіційну інформацію. До них відносяться національні та міжнародні статистичні видання та видання законодавчих і нормативних актів.

Перелік статистичних видань, щомісячних (бюлетені) та щорічних статичних збірників Державного комітету по статистиці є у щорічному каталозі його видань. Місцеві установи статистики теж можуть випускати збірники щодо свого регіону.

На території України є також такі видання як: „Мир в цифрах: Статисти­ческий сборник", що видається статистичним комітетом СНД.

Статистичні довідники можуть видавати й інші установи України, зокрема МЗС України („Україна: факти і цифри"), УкрНДІ проблем молоді („Молодь України: короткий статистичний довідник") тощо.

Комерційні спеціалізовані видання, до яких належить насамперед „Український путівник ділової інформації" (10 друкованих довідників, 70 ділових періодичних видань та 60 комп'ютерних довідників).

Періодичні видання, книги, словники, енциклопедії.

Бюлетені та стрічки. Корисну інформацію можна почерпнути з бюлетенів та стрічок.

Бюлетені — це цінові каталоги, збірники ділових пропозицій, інформаційно-аналітичні збірники. Стрічки надаються як послуга інформаційними агентствами та містять опе­ративну інформацію в галузі економіки та політики

Журнали.

Телебачення, радіо.

Спеціалізовані організації. Комерційна інформація, що надається сто­ронніми організаціями та спеціалізованими фірмами (Торгово-промисловою палатою, бір­жами, інформаційними агентствами, науково-дослідними установами за профілем — УкрНДІ маркетингу та зовнішньоекономічної інформації; УкрІНТЕІ) сьогодні недостатньо поширена в Україні.

Електронні засоби поширення інформації — включають комп'ютерні мережі та власне сис­теми управління базами даних.

Отже, існує багато джерел вторинної інформації, з яких необхідно здійс­нити правильний вибір,

Коли необхідна інформація не зібрана в достатньому обсязі, то слід зверну­тися за допомогою до авторитетних спеціалістів та організацій у цій галузі знань. При визначенні джерела необхідної інформації слід прийняти рішення, де її можна отримати (бібліотека, Інтернет тощо).

Оскільки зібрана вторинна інформація може мати недоліки, то її необхід­но оцінити. Для оцінки надійності зібраних вторинних даних враховують­ся такі аспекти:

- цілі, які ставила організація, збираючи цю інформацію (чи вона зацікавлена у її зміні);

- оцінку тих, хто збирав інформацію (наявність кадрів необхідної квалі­фікації і компетентності, контроль якості інформації за допомогою контактів з іншими користувачами, аналізу поданої інформації);

- відповідність зібраної інформації поставленій цілі;

- особливості отримання інформації (методи її збирання, вибірка, оцінка достовірності інформації, коли вторинні дані збираються як первинні);

- узгодженість цієї інформації з іншою інформацією (як відрізняються демографічні дані, зібрані загальнодержавною статистичною організацією, регіональними організаціями і організаціями, які проводять цільові дослідження).

Дата добавления: 2014-11-29