Основні етапи розвитку протофутурології

Погляди на майбутнє й на ставлення людини до нього формувалися й трансформувалися на протязі усієї історії виду homo sapiens.

Початковим етапом становлення відношення людини до майбутнього – як свого особистого, так і свого роду-племені й роду людського – слід вважати період формування розрізнених, тобто, не організованих в єдину цілісність, гадок і здогадок про сутність феномену майбутнього та про належне ставлення до нього. Міфи (від грец. μϋθος – сказання) й легенди, казки й приказки, бувальщини й билини («направо підеш – коня втратиш, наліво – голови позбудешся») складали розпорошену сукупність уявлень про те, що чекає на людину в майбутньому й чого їй самій слід чекати від нього.

За своєю організаційною структурою цей період існування протофутурології має бути означеним як спорадичний (грец. σποραδικός, від σπείρω – сію, розсіваю: поодинокий, випадковий), а за змістом ідей, генерованих в ньому, – міфологічним (міфологія – від грец. μϋθος – оповідь, переказ) як визначеним сукупністю міфів (в даному випадку цей термін застосовується як узагальнення сказань і легенд, казок і приказок, бувальщин і билін, в яких фактологічний матеріал, узятий з дійсності, тісно й винахідливо переплітений з вигадками).

Отже, структурно-змістовно перший етап в історії протофутурології має бути означеним як спорадично- міфологічний.

В ході історичного поступу людства відбувався процес трансформації людських уявлень як про саме майбутнє, так і про ставлення – наявне та належне – до нього людини.

На зміну синкретизму (від грец. συγκρητισμός – об’єднання: нерозчленованість, характерна для нерозинутого стану будь-якого явища) приходить формалістика (від лат. formalis – cкладений за формою) як підпорядкованість певній формоорганізуючій парадигмі (від грец. παράδείγμα – приклад, взрірець), як неухильне дотримування зовнішніх формальностей на шкоду розумності.

Парадигми, зведені в ранг абсолюту, вироджуються вдогмати (грец. δόγματος – вчення, які вважаються істинними за будь-яких умов) певних соціальних інституцій, якими є, перш за все, церква й держава та підпорядковані ним мораль, право, освіта, наука, філософія, література, мистецтво й культура.

В будь-якому тотально (від лат. totus – весь, цілий) клерикальному (від лат. clericalis – церковний: всебічно й безумовно підпорядкований церки) державному або ж наддержавному утворенні всі без жодного винятку світоглядні установки, що формують погляди на будь-який предмет, включаючи майбутнє, мають бути цілком і повністю узгодженими з догматами пануючої церкви. Невиконання ж цієї вимоги тягне за собою жорстоке покарання.

В будь-якій тоталітарній (франц. totalitaire, від лат. totus – весь, цілий: визначений тиранічною, деспотичною, нічим не обмеженою диктатурою) державі, незалежно від того, чи є вона клерикальною або ж, навпаки, секулярною (від лат. secularis – мирський, світський) право на власні думки й на власне, відмінне від офіційно регламентованого й санкціонованого ставлення до будь-чого, в тому числі й до майбутнього, є гранично обмеженим, і будь-яка спроба виходу за встановлені державою межі жорстко карається.

Формалізація й офіційне закріплення світоглядного тоталітаризму через відповідні інституції, окрім очікуваного підкорення ним, породжували й протилежну реакцію: виникнення настроїв протесту, які оформлювалися в певні світоглядні концепти, що протиставлялися офіційно визнаними.

Той історичний період поступу протофутурології, який збігається з домінуванням у світі тоталітаризму в усіх його можливих проявах – чи то клерикальному, чи то секулярному, чи то расовому, чи то кастовому, чи то класовому – за змістом офіційно підтримуваних та пропагованих ідей слід вважати ідеологічним (від грец. ίδέα – початок, основа, первообраз).

Саме ідеологія є ідейною основою політики: чи то апологетизуючої (від грец. άπολγία – захист, виправдання) існуючу владу, чи то протестної по відношенню до неї.

На тлі активного й агресивного насаджування провладної ідеології, в якості зворотної відповіді їй відбувається формування анти владної ідеології.

Обидва ці протилежно спрямовані процеси за своєю суттю є процесами ідеологізації світогляду, в тому числі, й щодо поглядів на майбутнє й на ставлення до нього людини.

Отже, за своєю структурно та за своїм змістом другий етап в історії протофутурології має бути означеним як формалізовано-ідеологічний.

Там, тоді й остільки, де, коли й оскільки відбувається детоталізація суспільства (тобто, процес, протилежний тоталізації), виникає й супутня цьому процесу деідеологізація світогляду.

Суть деідеологізації полягає у відмові від служіння інтересам політики – чи то провладної, чи то анти владної – й переході до узгодженості з принципами гуманізму (від лат. humanus – людський, людяний) як людяності по відношенню до всіх, хто жив, живе й буде жити в цьому світі. При цьому деідеологізація починає охоплювати всі сфери людського життя й проявляється, перш за все, в трансформації світогляду, в тому числі – щодо поглядів на майбутнє й на ставлення до нього людини.

Таким чином, третій, заключний етап розвитку протофутурології має бути визнаним гуманістичним за своїм змістом, а оскільки щодо способу своєї організації він характеризується не спорадичними, не формальними, а системними (від грец. σύστημα – порядок, складення), впорядкованими згідно об’єктивним закономірностям діями, то він має отримати назву системно-гуманістичного.

Звичайно, поділ історії протофутурології на певні етапи є достатньо умовним. Так, наприклад, міфотворчість не є притаманною виключно першому етапу, бо міфи продовжують створюватися і сьогодні, а формалізація та ідеологізація світогляду й досі не припинили свого існування. Однак, розподіл на етапи історії того чи іншого феномена, в тому числі й того, що має назву протофутурології, здійснюється на підставі виокремлення найбільш істотних, важливих, суттєвих, характерних ознак, які є визначальними для того чи іншого етапу.

Для третього (системно-гуманістичного) етапу розвитку протофутурології визначальним є те, що ним закінчується, власне кажучи, епоха протофутурології у відношенні людини до феномену майбутнього й починається ера футурології.

Дата добавления: 2014-11-29