Критерії об’єктивного оцінювання протофутурологічних концептів

Кожний протофутурологічний концепт можна оцінювати з різних позицій: етичної; естетичної; правової; політичної; релігійної; наукової; філософської. В кожному такому концепті, якщо розглядати його через призму неупередженості, можна знайти, окрім тих чи інших його недоліків, і суттєві достоїнства, і його переваги над іншими.

Один може бути пронизаним підкресленою моральністю, другий – високою художністю свого вираження та естетичною орієнтованістю, третій – відповідністю нагальним соціальним потребам свого часу.

Однак основою комплексної оцінки того ци іншого протофутурологічного концепту з позицій футурології все ж має слугувати міра наявності чи відсутності в ньому:

– по-перше, гуманістичної спрямованості;

– по-друге, системного підходу до феномену майбутнього.

Перше виражає собою спосіб ставлення людини до майбутнього. Друге – спосіб організації цього ставлення.

Те, що саме гуманізація й систематизвція стають провідними сучасними тенденціями у трансформації світоглядних концептів підтверджується послідовним генеруванням гуманістичних маніфестів.

Перший з них під красномовною назвою: «Перший гуманістичний маніфест релігійного гуманізма», – з’явився в 1933-му році, тобто, одразу після приходу Адольфа Гітлера до влади в Німеччині й як відповідь на цю подію, що мала заздалегідь передбачувані трагічні наслідки для людства й для людяності. Автором цього маніфесту був американський філософ Рой Вуд Селларс (Sellars).

Процес послідовного розвитку гуманізму як провідної ідеї, спрямованої на забезпечення позитивної перспективи для людства, знайшов своє відображення в документі, названом «Другий гуманістичний маніфест» (1973-й рік). Автори документу – Пол Куртц та Едвін Г. Уілсон.

Поява третього гуманістичного маніфесту, розробленого Аруном Ганді, Олівером Стоуном та Куртом Воннегутом і підписаного ще й двадцяти одним лауреатом Нобелевської премії, датована 1999-м роком. Зміст його підтверджує те, що ідея гуманізму послідовно стає дедалі більше головною основою світогляду майбутнього. Якщо Перший гуманістичний маніфест був фактично документом, випрацьованим релігійними європейськими діячами, то Другий і особливо Третій (2003-й рік) маніфести, а також «Декларація світського гуманізму», прийнята в 1980-му році, стали беззаперечними свідченнями об’єднання навколо ідеї гуманізму прогресивно й перспективно мислячих людей, незалежно від їх раси, національності та віросповідання.

Сьогодні Міжнародний етичний і гуманістичний союз діє в переважній більшості країн на всіх континентах, і цей рух налічує в своїх лавах більше п’яти мільйонів активних – як індивідуальних, так і колективних – своїх учасників, число яких постійно зростає.

Отже, гуманізм, який ще Цицерон означав як studio humanitatis і визначав як найвищий культурний і моральний розвиток людських здібностей, у поєднанні з людяностю, був, є і буде тимпершим критерієм, за допомогою якого має оцінюватися зміст будь-якого концепту будь-якої світоглядної доктрини, в тому числі – й щодо феномену майбутнього.

Другим критерієм такого оцінювання слід визнати системність (від грец. σύστημα – порядок, складення), тобто, впорядкованість згідно з об’єктивними закономірностям та встановленими правилами, які діють в межах даного феномену. Цим критерієм оцінюється – на відміну від першого – не зміст концепту, а рівень його внутрішньої організації.

Дата добавления: 2014-11-29