Сутність феномену передбачення подій майбутнього

Майбутнє як предмет передбачень

Тема 4.

Мета розкриття теми: виявлення сутності феномену передбачення подій майбутнього та формування класифікації передбачень.

Ключові поняття: феномен; емпіричний; практичний; теоретичний; фактор впливу; класифікація; предмет; метод; екстенсивний; інтенсивний; масштаб; галузь; характер явища; прогрес; критерій.

Тема розкривається через розгляд таких питань:

4.1. Сутність феномену передбачення подій майбутнього.

4.2. Класифікація передбачень:

– за предметом;

– за методом;

– за масштабом;

– за галуззю;

– полярністю;

– за характером.

За самою етимологією (грец. έτυμολογία, від έτυμον – істина та λόγος – слово про природу речей: вчення про походження слів) термін феномен (грец. φαινόμενον) означає: те, що з’являється, а слово передбачення застосовується в сенсі того, щоб бачити наперед, або ж – дивитися в майбутнє.

Однак те, яким саме з’явиться майбутнє, визначається не тільки тим, що бачиться попереду, але й тим, що відбувається навкруги, в тому числі – тим, що переслідує з тилу. Як сказав з цього приводу Арсеній Тарковський у своєму вірші «Перші побачення»,

Когда судьба по следу шла за нами,

Как сумасшедший с бритвою в руке.

Не зважаючи на це, людина, керуючись бажанням дізнатися про те, що на неї чекає в майбутньому, й чого їй самій слід очікувати від нього, намагається зазирати саме наперед у плині часу, тобто, передбачати.

Саме в прагненні людини зазирнути «по той бік» невідомості майбутнього відбувається зіткнення двох з найпотужніших людських почуттів: страху й надії.

В цьому полягає весь драматизм ситуації, пов’язаної з передбаченнями: людина, як правило, прагне отримати від них більше, ніж вони насправді можуть надати, адже людина прагне матибезумовне знаннящодо майбутнього, апередбачення ладні надавати лише знання умовне, що визначається існуванням цілої низки факторів, які з різних боків впливають на плин подій, і в такий спосіб – на майбутнє.

Отже, сутність феномену передбачення подій майбутнього полягає в мистецтві враховування всіх факторів (лат. factor – той, що робить, від facio – роблю), що впливають на формування прийдешнього.

Від того, наскільки людина оволодіває цим мистецтвом, залежить і те, наскільки достовірними виявляються їхні передбачення.

Цьому мистецтву, як і будь-якому іншому, можна й треба навчатися, завдяки чому бажаний результат може бути наближуваним, хоча в будь-якому разі – не безумовним.

Тим не менш, людське прагнення передбачати події майбутнього на протязі всього історичного поступу виявилося настільки потужним, що на сьогодні людством накопичено величезний обсяг передбачень: як влучних, так і тих, що не збулися.

Для того, щоб передбачуване збувалося, мистецтво передбачення має бути доповнене й збагачене «наукою передбачати», яка за сучасною термінологією називається прогностикою (від грец. πρόγνωστικός – передбачливий).

На допомогу цій науці зараз все більше приходять сучасна техніка та технологія. Заради достовірного передбачення подій майбутнього в цілому ряді галузей застосовуються й використовуються найновіші досяггнення науково-технічного прогресу (від лат. progressus – рух уперед, розвиток).

Для того ж, щоб прогностика стала дійсно справжньою наукою, вона має спиратися не лише на виключно практичні (від грец. πρακτικά – діяльність: цілеспрямована, предметно-перетворююча діяльність) дії, а й – в першу чергу – на розробку відповідної теорії (від грец. θεωρία – розгляд, дослідження: логічне узагальнення практичного досвіду), оскільки, як відзначив Карл Маркс, немає нічого практичнішого за грунтовну теорією.

З цією тезою не можна не погодитись, бо справжня теорія надає змогу розкривати для людського пізнання предмети, явища, процеси не тільки в їхньому існуванні, але й в їхній сутності, тобто, розуміти причини всього, що відбувається, і через це розуміння діставати змогу діяти розумно.

Як сказано Френсісом Беконом в його «Афоризмах про тлумачення природи й царину людини» (розділ СXVII), ми з практики й досвіду отримуємо теорії не заради самих теорій, а для того, щоб ці теорії «працювали» на практику й служили запобіганню отримання нового сумного (іноді – більш ніж сумного) досвіду.

Теорія передбачень, як і будь-яка інша теорія, має грунтуватися на надбаннях людського досвіду, який поставляє теорії необхідний емпіричний (грец. έμπειρικός – заснований на досвіді) матеріал, а починатися кожна теорія має з класифікації цього матеріалу.

Весь накопичений масив передбачень – тих, які робили, роблять і будуть робити люди, – має й може бути класифікуваним.

Дата добавления: 2014-11-29