Класифікація передбачень

Самий термін класифікація (від лат. сlassis – розряд, клас і ficatio – роблю, розкладаю) на мові сучасної науки означає систему (від грец. σύστημα – утворення, складення: упорядкована множина) класів об’єктів та понять, які їх виражають.

Класифікація застосовується й використовується як засіб з’ясування зв’язків між класами об’єктів і відповідних ним понять, і саме через таке з’ясування відкривається можливість робити обгрунтовані прогнози щодо невідомих поки що предметів, явищ, процесів, їхніх властивостей і особливостей.

Наприклад, саме класифікація хімічних елементів, зведена Дмитром Івановичем Мендєлєєвим у відповідну таблицю його імені, дозволила науковцям безпомилково передбачати властивості ще не знайдених хімічних елементів.

Футурологія як наука про майбутнє, має обов’язково включати в себе класифікацію передбачень за основними й найбільш суттєвими критеріями (від грец.κριτήριον – засіб судження, мірило для визначення), а саме:

– за предметом;

– за методом;

– за масштабом;

– за галуззю;

– за полярністю;

– за характером.

Предметом передбачень виступають поява чи зникнення, розвиток чи деградація явищ і процесів, які становлять інтерес для людей.

Відповідно, за своїм предметом передбачення мають класифікуватися на прогнози:

– появи – як початку існування;

– розвитку – в обох його фазах (еволюційній – як плинного накопичення певних кількісних змін та революційній – як стрибкоподібного переходу кількісних змін в якісні);

– деградації – в усіх її стадіях (застій або ж стагнація, занепад або ж депресія, виродження або ж дегенерація);

– зникнення – як припинення існування.

Як немає жодного передбачення без його предмета, так не буває передбачень без метода, за допомогою якого вони здійснюються.

За своїм методом (від грец. μέθοδος – шлях дослідження, спосіб пізнання) передбачення можуть бути:

– або провіденційними (від лат. providentia – провидіння), заснованими на розгляді всіх подій з точки зору прояву в них наперед встановленого Вищого Божественного промисла;

– або магічними (від грец. μαγεία – ворожба, чаклунство), тими, що базуються на вірі у надприродні сили, не пов’язані з існуванням єдиного Бога;

– або ж – футурологічними, тобто, такими, що спираються виключно на надбання й досягнення природничих (як галузевих, так і фундаментальних) та суспільствознавчих наук.

Сутність провіденційних методів передбачень полягає у підведенні передбачень під канонічні (від грец. κανονίζω – підпорядковую правилу), тобто, офіційно визнані в якості канону (грец. κανών – правило, норма) тексти тих чи інших священних книг тієї чи іншої релігії.

Провіденціалізм втілюється в такі вчення щодо майбутнього, які повністю вписуються в контекст догматів певної релігії (від лат. religio – побожність).

Таким вченням є, наприклад, спільна для і християнства, і мусульманства (світові релігії), і іудаїзма (одна з найдавніших не світових релігій) есхатологія (від грец. έσχατος – останній, крайній: релігійний догмат про кінцеву долю людства й Всесвіту), яка базується на відповідних канонічних священних писаннях та переказах.

З позицій провіденціалізму минуле має значення лише остільки, оскільки воно містить в собі Божественні знаки, які вказують і на теперішнє, і на майбутнє.

Представниками провіденціалізму слід вважати усіх пророків (прозвісників божественної волі) усіх релігій.

Так, зокрема, в християнстві ними були як ті, кого в Біблії названо «великими пророками» (Ісаія, Ієремія, Данііл, Ієзекііль), так і названі «малими пророками» (Іоіль, Іона, Амос, Осія, Міхей, Софонія, Аввакум, Авдій, Аггей, Захарія, Малахія).

В іудаїзмі одним з розділів Священного писання є той, що має назву «Невіїм», тобто, «Пророки». В ньому виокремлюються, зокрема: ранні пророки (Іїсус Навін, Шофтім, Шмуель А, Шмуель Б, Малахім А, Малахім Б); пізні пророки (Йєшайя, Ірмія, Йєзезкель) та малі пророки (Ошеа, Йоель, Амос, Овад’я, Йона, Міха, Нахум, Хавакум, Цфанія, Хагай, Зехар’я, Мала’хі). Всього в «Невіїмі» згадуються 78 пророків і 7 пророчиць.

Пророками ісламу вважаються: Адам; Айюб; Аль-Яса; Дауд; Закарійя; Заратустра; Зуль-Карнайн; Зуль-Кіфль; Іаков; Ібрахім; Ідріс; Іїсус Христос; Іл’яс; Ісхак; Ішмоїл; Лукман; Лут; Моісей; Мухаммед; Нух; Саліх; Сулейман; Узайр; Харун; Хізир; Худ; Шит; Шуайб; Юсуф; Ях’я.

Кожен із пророків, згаданих у священних книгах кожної релігії, яка визнає існування пророків, виступає в якості носія й виразника певної частини божественної істини, в тому числі – й з приводу майбутніх подій.

Раз по раз в суспільстві з’являються особи, які проголошують себе абсолютними пророками – посланцями божими – як носіями місії: сповіщати людям абсолютну істину в кінцевій інстанції й вимагати від людей певних дій по виконанню настанов цих самих осіб.

З цього приводу в Біблії міститься дуже конкретна рекомендація: «Бережіться лжепророків, що приходять в шкурі вівці, а всередині ж за суттю своєю – вовки хижі» (Євангеліє від Матфея, 7: 15).

Магічні методи передбачень (не плутати з магічними методами програмування – Magic Methods PHP, які використовуються хакерами для розробки своїх комп’ютерних програм) спираються на вірування в існування сил надприродних і не підпорядкованих єдиному Богу.

Саме такі методи застосовують гадалки, хіроманти, нумерологи, астрологи, окультисти, демоністи (від грец. δαίμων – у давньогрецькій міфології нижче божество, що сприяє людині у здійсненні її злих намірів і перешкоджає – в добрих її діяннях); сатаністи (з івр. сатан – супротивник, обвинувач: в релігійно-міфологічних уявленнях аврамічних релігій – іудаїзмі, християнстві та ісламі – головний антипод Бога, втілення зла).

Прихильники кожного з цих світоглядних напрямків і супутніх їм практик мали й мають відповідні уявлення про майбутнє та про способи його передбачення.

Так, наприклад, за твердженням автора трактату: «Окультизм і магія. Повна енциклопедія окультизму», – С. Тухолки – список систем передбачень, заснованих на трактуванні знаків, знамень і прикмет, складається з 60-ти пунктів.

Деякі з них варто назвати, зокрема, позиції (за алфавітом):

– № 4 – альфітомантія – гадання по борошну чи висівкам;

– № 5 – антинопомантія – гадання по нутрощам жінки;

– № 6 – арахномантія – тлумачення передвістя за допомогою павуків:

– № 7 – астрагаломантія – гадання по гральних кістках;

– № 11 – гастромантія – гадання по буркотінню в шлунку людини;

– № 17 – демономантія – гадання по внутрішньому голосу, що

виходить з демона;

– № 18 – ідоломантія – гадання по різним фігурам – ідолам;

– № 39 – омфіломантія – гадання по людському пупку;

– № 41 – оніхомантія – гадання по вбиванню цвяхів;

– № 52 – сціомантія – гадання по тіні;

– № 55 – тиромантія – гадання по сиру;

– № 60 – цифаломантія – гадання по обсмаженій на вогнище голові

віслюка.

Що ж стосується футурологічних методів передбачень, то вони за своєю суттю збігаються з методами футурологічних досліджень (див. тема 2, розділ 2.4).

Саме футурологічні методи передбачень застосовуються в науковому прогнозуванні астрономічних, метеорологічних, тектонічних, вулканологічних явищ і процесів, і якщо в результаті застосування цих методів прогнози виявляються неточними або хибними, то в цьому знаходять свій вияв і прояв не вади методів футурологічних методів, хоча й вони потребують свого вдосконалення, а вади їх застосування. Як казав у свій час Сенека, в тому, що є гіркі п’яниці, винне не вино, а той, хто ним зловживає. Зловживання ж – за Сенекою – не відмінює вживання.

Зразком футурологічних за своїми методами прогнозів можуть послужити роботи Олвіна Тоффлера та Джона Несбітта. Ними ще в 1982-му році були спрогнозовані такі тенденції суспільного розвитку: від індустріального суспільства – до інформаційного; від форсованого екстенсивного (лат. extensivus – розширюючий: пов’язаний з кількісним, а не якісним збільшенням, розширенням, поширенням) технологічного розвитку – до новітніх технологій, якими обумовлюється інтенсивний (франц. intensif, від лат. intensio – посилення, покращення через удосконалення) розвиток виробництва; від національних економік – до світової економіки; від короткострокових тенденцій – до довгострокових; від централізації – до децентралізації; від іституційної допомоги – до опори на власні сили; від представницької демократії – до демократії співучасті; від ієрархічних структур – до мережевих структур; від вузького вибору з двох можливостей – до множинного вибору. Більшість з цих прогнозів виявилася підтвердженою часом.

Безвідносно до того, яким саме є конкретний предмет передбачення, й які саме методи його досягнення застосовуються в тому чи іншому випадку, кожне передбачення має свій певний масштаб.

За своїм масштабом (нім. Maβstab, від Maβ – міра, розмір і Stab – палиця: мірило, відносна величина) передбачення (прогнози) бувають:

– глобальні;

– регіональні;

– локальні;

– індивідуальні.

Глобальні (франц. global – загальний, всесвітній, від лат. globus – куля) прогнози стосуються тих явищ і процесів, які не обмежуються певним діапазоном простору чи інтервалом часу, а поширюються на всю Земну кулю й на весь термін існування існуючого.

Такі прогнози стосуються майбутнього поступу глобальних процесів: економічних; екологічних; ресурсних; політичних; демографічних та інших, подальша трансформація яких в сучасному світі все більше набуваєхарактеру глобальних проблем, що зачіпляють інтереси всього людства, й для конструктивного та ефективного розв’язання яких необхідне застосування зусиль всієї світової спільноти.

Регіональні (від лат. regionalis – обласний) передбачення стосуються тих процесів, що відбуваються в областях, окреслених певними кордонами: державними; адміністративними; природними (геологічними або кліматичними).

Локальні (лат. localis, від locus – місце: місцевий, той, що не виходить за визначені межі) прогнози звернені до тих подій, змін і тенденцій, які мають місце у відносно вузьких діапазонах часу, простору, умов і обставин.

Індивідуальні (франц. individual – особистий від лат. individuum – неподільний: властивий окремому суб’єктові, розрахований на одну особу; одноосібний) передбачення мають відношення до того, що зазвичай називають долею конкретної людини – безмежно своєрідної, неповторної, унікальної в проявах своїх бажань і надій, сподівань і мрій.

Безвідносно до інших критеріїв свого поділу всі прогнози (передбачення) кваліфікуються за галуззю дійсності, якої вони стосуються.

В цьому відношенні зазвичай прийнято виокремлювати такі прогнози:

– економічні;

– політичні;

– екологічні;

– астрономічні;

– метеорологічні;

– сейсмологічні;

– соціальні;

– психологічні;

– медичні;

– геронтологічні;

– науково-технічні;

– культурологічні;

– спортивні, тощо.

Незважаючи на практично безмежне різноманіття футурологічних передбачень за їхнім змістом, всі вони об’єднуються за своєю полярністю у дві великі групи: одна – оптимістичні прогнози, друга – песимістичні.

До першої з них відносяться ті, які випрацювали такі автори як Раймонд Арон, Деніел Белл, Мішель Кроз’є, Жан-Поль Пігас. Всі вони разом і кожний зокрема в тій чи іншій формі стверджують, що сучасна західна цивілізація, використовуючи досягнення науково-технічної революції, невдовзі суттєво підвищить ефективність своєї економіки.

До другої групи слід віднести прогнози таких футурологів як Жак Еллюль, Джералд Мак-Дермонт, Л’юіс Мемфорд, Ерік Мюрез та Теодор Роззак. Всі вони разом і кожний зокрема вважають, що саме сучасна технологія є причиною усіх основних катаклізмів, що відбуваються сьогодні в світі: в природі й суспільстві.

Проміжні прогнози, тобто, такі, що знаходяться між стримано-оптимістичними й обережно-песимістичними, в літературі, присвяченій дослідженню майбутнього в усіх його різнопланових проявах, зустрічаються значно рідше, ніж гранично поляризовані. Цей феномен пояснюється тим, що в футурологічних прогнозах відбувається зіткнення двох світоглядних настанов на сприйняття дійсності. Одна з них базується переважно на надії (оптимізм), друга ж – на страху (песимізм). Компроміс між цими двома настановами є, як правило, достатньо проблематичним.

Дійсно існуюча різнобарвність предмету передбачень і різновідтінковість методів, за допомогою яких робляться прогнози, визначає й різноманітність характеру передбачень майбутніх подій.

За своїм характером (від грец. χαρακτήρ – ознака, риса, особливість) усі існуючі й можливі передбачення поділяються на: прогноз-констатацію; прогноз-анонсацію; прогноз-утішання;преіристичний прогноз (від англ. to рray – молиться, просить, умолять) – сенс його зводиться до світоглядної настанови на те, що якщо відповідним чином звернутися до вищих – надприродних сил, то бажане неодмінно відбудеться; прогноз-стимул; прогноз-рекламу; прогноз-застереження; прогноз-запрошення (або – «запрошення»); прогноз-заклик; прогноз-обіцянка; прогноз-пропозиція, «від якої неможливо відмовитись»; прогноз-провокацію; прогноз-акцію; прогноз-актуалізацію; прогноз-профанацію; прогноз-конфуз; прогноз-компенсація; прогноз-розрахунок; прогноз-прорахунок; прогноз-екстраполяція.

Прогноз-констатація (франц. constatation, від лат. constat – відомо) – проголошення безумовної незаперечності появи події, для не появи якої немає ніяких підстав. Наприклад, «після зими наступить весна».

І хай навіть ця весна буде запізнілою, з снігопадами й хуртовинами – все одно це буде весна, коли і сонце сходитиме раніше, а сідатиме за обрій пізніше, і вода в річках побіжить веселіше, і повітря стане смачнішим.

І хай навіть справжня весна в Заполяр’ї Північної півкулі приходить лише в червні, а Південної – навіть у грудні: все одно це буде весна.

Так було, є й буде доти, доки існуватиме планета Земля, що обертається навколо зірки Сонце.

Такі прогнози робити зовсім нескладно, бо спираються вони на досвід спостережень за змінами пори року, що набувався на протязі життя багатьох поколінь людей; ймовірність же помилки в таких передбаченнях є такою, що наближується до нуля, адже циклічність обертання Землі навколо Сонця залишається фактично незмінною на протязі вже багатьох мільйонів років, і поки що немає ніяких об’єктивних передумов для того, щоб вона змінилася найближчим часом.

Прогноз-анонсація (від франц. annonce – об’ява: попереднє оголошення про наступні театральні вистави, концерти, кінофільми, тощо) має лише ту відмінність від прогнозу-констатації, що, анонсуючи, недостатньо констатувати: треба ще й добряче попрацювати для того, щоб анонсоване відбулось.

Наприклад, згідно афіші, «Завтра на полі стадіону «Харчовик» відбудеться матч з футболу між командами «Шайба» й «Зубіло». Матч відбудеться за будь-якої погоди».

Ймовірність того, що анонсована подія відбудеться, визначається тим, наскільки ретельно була проведена відповідна підготовча робота для проведення цього матчу.

Робити такі прогнози влучними значно складніше, аніж прогнози-констатації, оскільки треба буде комусь таки докласти певних – часом значних – зусиль для того, щоб прогнозоване відбулося.

Прогноз-утішання, на відміну від прогнозу-анонсації, не вимагає ніяких додаткових дій ані з боку того, хто робить цей прогноз, ані з боку того, на чию адресу він робиться. На відміну ж від прогнозу-констатації ймовірність того, що передбачене прогнозом-утішанням відбудеться, є досить проблематичною, оскільки такий прогноз лише частково спирається на людський досвід, вибірково фіксуючи одні факти й нехтуючи іншими.

В прогнозі-утішанні зазвичай бажане видається за дійсне, в той час як насправді бажане може збігатися, а може – й не збігатися з дійсним.

Класичні приклади прогнозу-втішання: «Перемелеться – борошно буде»; «Стерпіться – злюбиться»; «Все буде добре»; «Все погане минеться».

Якщо ж прогноз-утішання «не спрацьовує», то застосовується близький до нього по духу тим, що також спирається на бажане, яке видається за дійсне, але – на відміну від прогнозу-втішання – вимагає звертання до вищих – надприродних сил.

Такий прогноз є преіристичним.

Прогноз-стимул (від лат. stimulus, букв – загострена палиця, якою підганяли свійських тварин: те, що спонукає до дії) – на відміну від преіристичного – містить не звернення до вищих (надприродних сил), а апеляцію (від лат. appellation – звернення) до активної діяльності бажаючого мати бажане.

Наприклад: «Будеш татка з мамой слухать, будеш ти цукерки їсти»; «Без труда не виймеш рибку зі ставка».

Прогноз-реклама (франц. réclame, від лат. reclamo – вигукую, кличу) за своїм характером є найближчим до прогнозу-стимулу. Єдина істотна відмінність між ними полягає в тому, що в прогнозі-рекламі відбувається апеляція до особливої діяльності бажаючого мати бажане, а саме, до його купівельної діяльності.

Наприклад, заклик: «Дзвони прямо зараз!», – означає прозорий натяк буквально те, що якщо ти не купиш просто зараз рекламований, припустимо, засіб від головного болю, то на твою бідолашну голову неодмінно й невблаганно впадуть усі можливі й неможливі біди, негаразди й нещастя.

Прогноз-застереження відкрито проголошує те, на що тільки натякає прогноз-реклама. Наприклад, плакат: «Не влізай – уб’є!», – й – для більшої переконливості, як правило, цей прогноз супроводжується красномовним зображенням людського черепа з перехрещеними кістками людського ж скелета.

Прогноз – запрошення (або ж – «запрошення»). Адресується тим, хто має робити вибір. Наприклад: «Направо поїдеш – зір втратиш. Наліво поїдеш – без голови залишишся». Майже як в дитячій лічилці: «Й що хочеш – вибирай!»

Прогноз-заклик. Проголошується зазвичай перед виборами. Зміст такого прогнозу, як правило, зводиться до тези: «Оберіть мене, і все у вас буде майже як в казці: ви будете жити довго й щасливо, й помрете в один день».

Прогноз-обіцянка. Робиться, як правило, після виборів. Пафос такого прогнозу зводиться до універсальної формули: «Дайте тільки строк: буде вам і білка, буде й свисток».

Прогноз – «пропозиція, від якої неможна відмовитись». Робиться там, тоді й остільки, де, коли й оскільки той, хто робить такий прогноз, вже має безперечну владу (або ж йому здається, що він її має) хоча й не над майбутнім, проте хоча б над тим, для кого такий прогноз робиться.

Наприклад: «Не вмієш – навчимо! Не хочеш – змусимо!»; «Якщо мені знадобиться твоя думка, я тобі її скажу!».

Прогноз-провокація. Його основною особливістю є те, що цей прогноз становить собою необхідну передумову для того, щоб прогнозована подія відбулася.

В якості прикладу можна навести прогноз щодо неодмінного підвищення вартості того чи іншого товару, що – через виникнення ажіотажного (від франц. аgiotage – спекулятивна гарячка на біржах та ринках) попиту на нього викличе дійсне підвищення його ціни. За наявністю відповідних фінансових та інформативно-комунікативних ресурсів такі прогнози-провокації робити «влучними» зовсім не складно.

Прогноз-акція відрізняється від прогнозу-провокації тим, що для його здійснення доводиться застосовувати не тільки інформативно-комунікативні та фінансові, а й адміністративні ресурси. Відмінність же його від прогнозу-анонсації полягає в тому, що діяльність по його здійсненню доводиться ретельно маскувати, видаючи її за цілком природний процес.

Широко відома фраза недоброї пам’яті знаного діяча про те, що «не важливо, хто як буде голосувати, а важливо, хто й як буде рахувати голоси», цілком може вважатися класичним зразком прогнозу-акції.

Прогноз-актуалізація. При цьому виді прогнозу майбутнє, яке вміщується в теперішньому й минулому в «згорнутому вигляді» (folding), має обов’язково реалізуватися при виникненні чи створенні певних умов.

Однак навіть цей, найбільш логічно виважений і історично далекоглядний вид передбачень аж ніяк не є панацеєю (від грец. Πανάκεια – Всіцілюща: в давньогрецькій міфології – богиня-зцілителька; переносно – гаданий універсальний засіб проти будь-якого лиха, на всі випадки життя) проти корисливих спекуляцій.

Наприклад, згадаємо як ліса Аліса й кіт Базіліо зробили прогноз-актуалізацію для Буратіно з приводу майбутнього його п’яти золотих на Полі Чудес в Країні Дурнів: «Якщо покласти свої монети в певне місце й трохи почекати, то з цих монет виросте ціле Валютне Дерево, на кожній гілці якого замість зеленого листя будуть висіти зелені купюри з портретами солідних дядьків в овальній рамці».

Монети були покладені в певне місце. Однак Валютне Дерево на Полі Чудес в Країні Дурнів так і не виросло.

Замість цього бідолашного Буратіно було підвішено за ноги, а самим монетам було «прироблено ноги» зграбними спритниками.

Отже, ніяка, навіть найдосконаліша логічна схема передбачень, не спроможна забезпечити ані бажаного, ані достовірного прогнозу майбутнього, якщо брехня була закладена в самому висхідному умовному засновку передбачення.

Дата добавления: 2014-11-29