Дійсним же є і минуле (актуалізоване дійсне), і теперішнє (актуальне або ж актуалізуюче себе дійсне), і майбутнє (потенційне дійсне)

Об’єктивно ж, тобто, незалежно від будь-чиїх особистих поглядів, уподобань, упереджень або ж «глибоких переконань», які насправді є лише зведенням в ранг абсолюту тієї чи іншої ідеї, й саме в такий спосіб – перетворенням її в абсурд, жодний злочин, жодна підлість не є необхідними, не кажучи вже про будь-яку глупість.

Кожен злочин, кожна підлість можуть видаватися необхідними лише з позиції того, хто їх скоює.

Якщо хтось стверджує «заднім числом», що в нього не було іншого виходу, то це означає не наявність об’єктивної необхідності вчинення вчиненого, а лише намагання виправдати – хоча б перед самим собою – той злочин або ту підлість, яку ним вже було скоєне.

Якщо ж хтось стверджує в певній ситуації, що в нього немає іншого виходу, то це свідчить лише про прагнення заздалегідь знайти собі виправдання щодо того злочину чи тієї підлості, яку він тільки має намір вчинити в майбутньому.

Будь-яка підлість не є не тільки закономірною або ж необхідною, вона не є навіть випадковою, бо вчиняється навмисно, тобто, в ній відображається певна світоглядна позиція того, хто її вчиняє.

Наприклад, така підлість, як брехня, є, за визначенням Мартіна Бубера, викривленням ситуації позицією, й будь-які пояснення щодо застосування брехні, на кшталт того, що «в мене не було (немає) іншого виходу», є лише намаганням прикрити сором соромного ілюзією необхідності, а отже – й закономірності.

Необхідність й закономірність є, перш за все, атрибутами об’єктивності, а ні в якій брехні об’єктивність не міститься, як, втім, і в будь-якій глупості чи підлості.

Що ж до розумності, то вона є «схопленням» (grasp) необхідності йзакономірності як атрибутами дійсності. При цьому розуміння будь-якої глупості чи підлості є схопленням необхідності й закономірності дістатися до причин скоєння глупого чи підлого.

Отже, не все, що існує, є дійсним.

Відповідно, не все, що існує, є розумним.

Дійсним і розумним є лише існуюче з необхідністю й закономірністю таусвідомлене в якості саме такого, що, власне кажучи, й було «схоплене» Гегелем в його “Grundlinien der Philosophie des Rechts”.

5. 4.Спільне й відмінне в різному дійсному: минулому; теперішньому й майбутньому

Друга частина гегелевого висловлювання, наведеного на самому початку даної теми, є найбільш тісно пов’язаною з футурологією, й особливо – з тією її галуззю, яку можна й варто назвати теорією передбачень.

«Все розумне – дійсне», – з цього судження начебто виходить, що все, що тільки могло б бути розумним, вже здійснене.

Цілком природно, що усвідомлений людський досвід пручається такий думці.

Однак таке пручання виправдане лише по відношенню до певної інтерпретації думки Гегеля. Самим же ним в сказані ним слова було вкладено зовсім інший зміст: все розумне існує як закономірне й необхідне, тобто, як дійсне.

Дійсне може бути або вже актуалізованим (від лат. actualis – справжній), або актуальним чи актуалізуючим себе, або – потенційним (від лат. potentia – сила: можливості; наявні сили; запаси).

Наприклад, в квіточці, яка цвіте й виточує з себе духм’яний аромат, існує дійсно, тобто, з необхідністю й закономірністю і пуп’янка (актуалізоване дійсне), якою була ця квіточка в недалекому минулому, і сама по собі ця квіточка (актуальне або ж актуалізуюче себе дійсне), і округлий, смачний навіть на вигляд плід (потенційне дійсне).

Отже, співвідношення між минулим, теперішнім і майбутнім полягає в їхній відмінності, їхній спільності та їхній єдності.

Відмінність між цими трьома феноменами полягає (як це відзначалося в темі 2, розділ 2.2) в тому, що:

– минуле є завжди безумовним;

Дата добавления: 2014-11-29