Характер зв’язку між випадковістю та закономірністю

Уявимо собі таку ситуацію: в одній з місцевих газет відверто бульварного гатунку з’являється оголошення. Самий цей факт, безумовно, не є ані несподіваним, ані незвичайним. Несподіваним і незвичайним виявився зміст надрукованого оголошення: «Завтра о такій-то годині, о сякій-то хвилині, на розі такої-то й сякої-то вулиць відбудеться наїзд автомобіля на пішохода».

Далі – найдивовижніше: те, що проголошувалося в оголошенні, відбувається. У повній відповідності до тексту оголошення. З точністю до хвилини в часі й метра в просторі.

Цілком природно, що такий дивовижний збіг передбачення з тим, що дійсно відбулось, не міг не викликати уваги до себе з боку «компетенних органів». Ними одразу ж було запитано автора оголошення з приводу того, яким чином йому вдалося зробити такий нечувано точний прогноз щодо події майбутнього, й якими ще екстрасенсорними здібностями він володіє.

Почута відповідь вкрай збентежила представників «компетентних органів». За словами автора злощасного оголошення, він не володіє ніякими екстрасенсорними здібностями, а те, що передбачена ним подія відбулася в повній відповідності з його прогнозом, викликано лише тим, що він, автор, просто є дуже добре обізнаним у такій галузі науки як соціальна психологія.

Подія, передбачена автором злощасного оголошення, не могла не відбутися не через якийсь надприродний зв’язок автора з якимись потойбічними силами (на зразок уявленої одним з апологетів постмодернізму Полом де Маном «сили смерті») і аж ніяк не тому, що він має в своєму розпорядженні машину часу (омріяну багатьма фантастами, але, якщо й не-нездійсненну, то, принаймні, не здійснену «річ»).

Ця подія обов’язково мала статися й дійсно сталася саме там, і саме тоді, де й коли це було вказано автором злощасного оголошення лише тому, що час і місце цієї позиції було вказано в бульварній газеті. Решту «справи» вже робить менталітет (від лат. mental – розумовий: своєрідний стан і спрямованість індивідуальної та групової свідомості, набір вже складених на підсвідомому рівні норм, правил, архетипів, життєвих орієнтацій) певної соціальної групи, чиєю психологією й визначилася однозначно неминучість вказаної в оголошенні події.

Соціальну групу з таким специфічним менталітетом можна означити як маргінальну (від лат. marginalis – той, що знаходиться на краю, між двома культурами: вже відірваний від звичної для себе, й ще не залучений до незвичної), чи як маргінально-люмпенізовану (від нім. lumpen – лахміття). Ця соціальна група є такою, що орієнтується на життєві цінності, закладені в гаслі: “Panem et circenses!”, – «Хліба й видовищ!».

Якщо охочим до “Panem et circenses!” запропонувати (безкоштовно!) «видовище» у вигляді процесу роздавлювання автомобілем живої людини, то натовп, який складатиметься з фрагментів маргіналізовано-люмпенізованої маси (не без того, що в цьому натовпі будуть присутні особи з шизоїдним, маніакально-депресивним, похмільним чи з якимось іншим синдромом, але переважну більшість будуть складати цілком психічно здорові люди, без будь-яких ознак будь-якого психічного розладу), оточить вказане місце очікуваної події більш ніж щільно.

З наближенням вказаного автором злощасного оголошення «часу «Ч» ця щільність буде зростати прискореним темпом. Відповідно, напруга в цьому, гранично ущільненому натовпі, буде підвищуватись, наближаючись до критичної, й досягне свого апогею за мить до оголошеного часу. Саме в цей момент найвищої напруги задні сегменти кола натовпу (яким вже стане нестерпно цікаво подивитись, як саме все відбудеться), напираючи на передніх, неодмінно виштовхнуть одного з передніх на проїжджу частину вулиці, тобто, під колеса автомобіля, водій якого, звичайно ж, нічого подібного не підозрюючи, не встигне зреагувати на такий несподіваний перебіг подій.

Тобто, бідолашна жертва, яку виштовхнуть із натовпу буде випадковою, автомобіль, під колеса якого буде виштовхнуто «жертву обставин», теж буде випадковим, але те, що саме така подія за згаданих умов відбудеться неодмінно, є закономірним, тому нікому не радимо проводити такий жорстокий «експеримент» над людьми. Експеримент з цілком закономірними травматично-драматичними (якщо не трагічними) наслідками.

В наведеній (на щастя – уявній) події фактично відбувається зустріч з типовим зразком того, що називається прогнозом-провокацією, коли самим прогнозом провокується його здійснення. Тобто, йдеться про те, що випадковість є проявом і доповненням закономірності.

Водночас кожна закономірність реалізує себе не інакше, ніж через ланцюг випадковостей.

При цьому випадковість – за визначенням, наданим їй Імануїлом Кантом – це те, що може бути замінене іншим без істотної зміни кінцевого результату. Відповідно, необхідність– це те, що не може бути замінене іншим без істотної зміни кінцевого результату.

З акономірність же є тим, що однозначно визначається всім попереднім перебігом подій, і обов’язково повторюватиметься при повторенні такого перебігу.

Як цілком слушно зауважив в свій час Георгій Валентинович Плєханов в своєму творі «Про роль особистості в історії», тільки-но історії знадобиться особа-провідник тієї чи іншої злободенної на даний час і для даних умов ідеї, як така особа-провідник обов’язково з’являється.

При цьому те, буде ця особа холеричною чи сангвістичною, екстравертивною чи інтравертивною, вусатою чи бородатою, лисою чи волохатою, буде випадковостю й не буде необхідністю, що аж ніяк не заважатиме цій особі бути провідником ідей, закономірних для даного часу й для даних умов і обставин.

Цеглина, яка у своєму вільному польоті може відіграти рокову роль в особистій біографії тієї чи іншої персони, безсила змінити хід історії, оскільки, вбиваючи персону – носія й виразника тієї чи іншої ідеї, цеглина не вбиває й не може вбити ідеї, яка є на часі. Замість одного провідника цієї ідеї, вбитого горезвісною цеглиною, обов’язково з’явиться інший провідник тієї ж самої ідеї.

Це – закон, який існує об’єктивно, тобто, незалежно від чиїхось уподобань, упереджень або ж «глибоких переконань».

Заперечувати існування таких законів – все одно, що з упертістю, гідною набагато кращого застосування, постійно наступати на граблі, сподіваючись, що колись вони не вдарять. Якщо хтось так робить, чи хоче так робити, то це – його суверенне право і його особиста проблема, бо невизнання існування об’єктивних законів не звільняє від відповідальності за невиконання їх вимог.

Самі ж об’єктивні закони є нічим іншим, як виявом і проявом необхідних, суттєвих, істотних зв’язків між предметами, явищами, процесами.

Дата добавления: 2014-11-29