Етапи формування ОСУ стратегічного типу

Теоретична та практична роль виокремлення системи організаційного забезпечення процессу стратегічного управління (ОЗСУ) має подвійну спрямованість на:

1) створення нових стратегічно-орієнтованих організаційних елементів управління;

2) удосконалення наявних елементів через набуття ними стратегічних ознак.

Виходячи з відомого твердження А. Чандлера «стратегія визначає структуру», можна орієнтувати керівників підприємств на створення механізмів трансформації діючих ОСУ згідно з тими стратегіями, які визначені для розвитку підприємства. У цьому контексті йдеться про побудову стратегічної системи, тобто організаційно оформленої системи управління, зорієнтованої на досягнення цілей підприємства.

Рис. 11.14. Роль цілей у формуванні ОСУ організації

Найкращою для підприємства (організації) є організаційна структура, яка відповідає: розміру та галузевій належності підприємства, динамізму й складності виробничо-управлінського апарату та зовнішнього середовища, а також особовому складу, кваліфікації та досвіду персоналу, що працює на підприємстві.

Тому треба сформувати таку ОСУ, яка б відповідала цим вимогам i сприяла виживанню та розвитку підприємства. Для побудови ОСУ практика менеджменту відпрацювала piзнi методи організаційного проектування. Процес організаційного проектуван­ня складається з таких стадій: 1) організаційний аудит; 2) розробка організаційного проекту; 3) експериментальне впроваджен­ня ОСУ у практику функціонування організації; – які, в свою чергу, охоплюють великий перелік необхідних (типових) взаємопов’язаних робіт.

Під комплексним організаційним проектом треба розуміти графічно описану модель усієї виробничо-управлінської системи, її окремих складових (необхідних за певних умов функціональних, процессу регіональних, цільових, координаційних тощо підсистем) з усебічними методичними та розрахунковими обґрунтуваннями. Цей проект має базуватися на нормативно-організаційній документації, яка регламентує структуру та процеси управління зумовлює організаційно-правову форму управлінського впливу. Побудові моделі ОСУ («як потрібно») передує аналіз діючої ОСУ («як є»). У свою чергу, організаційний аналіз має здійснюватися з цільовими оцінками, а це можливо тільки за умов проведення стратегічного аналізу за окремими складовими «стратегічного набору» (рис. 11.15).

Рис. 11.15. Основні компоненти та порядок побудови моделі ОСУ

Організаційно форма управлінського впливу в певних важелях встановлює правовий статус організації в цілому, децентралізованих організаційних формувань та окремих органів управління.

Організаційно-правовому регулюванню підлягають:

· визначення цілей та стратегій;

· виокремлення (об’єднання) функцій;

· передача повноважень;

· встановлення взаємовідносин;

· визначення обсягів відповідальності;

· організація діяльності тощо.

Це знаходить вираз у таких документах як Статут, структурні та організаційні схеми; положення про структурні підрозділи; посадові інструкції; технологічні схеми прийняття та коригування рішень; положення про інформаційні зв’язки, регламенти зборів, засідань та нарад, плани календарних заходів; розклади поточ­ної роботи тощо.

Загальну схему процессу організаційного проектування зображено на рис. 11.16. Розглянемо деякі блоки, які характеризують oкpeмi етапи робіт.

Рис. 11.16. Послідовність процессу формування ОСУ

Аналіз факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, що впливають на ОСУ.

Кожна ОСУ має відповідати вимогам зовнішнього середовища та особливостям функціонування підприємства, а також забезпечувати певні реакції на зміни, не втрачаючи керованість підприємством.

Практика діяльності підприємств свідчить, що різні підрозділи та служби підприємства певною мірою реагують на зовнішні та внутрішні фактори діяльності підприємства (рис. 11.17).

Процессу опосередкованого та безпосереднього впливу пов’яза­ні з окремими елементами зовні середовища, які впливають на утворення фірмою відповідних підрозділів, що відстежують зміну цих елементів i запобігають конфліктам між ними та організацією.

Рис. 11.17. Найістотніші фактори, що впливають на вибір ОСУ

Такими основними елементами є:

· споживачі продукції, поведінку яких мають аналізувати мар­кетингові підрозділи;

· постачальники сировини та матеріалів, зв’язки з якими підтримують підрозділи матеріально-технічного постачання;

· акціонери, для обслуговування яких потрібно створити групу фахівців для підготовки щорічних або квартальних звітів;

· урядові установи, які зобов’язують кожну організацію створювати підрозділи для статистичної звітності, виконання платежів до податкових органів та ін.;

· місцева влада, яка нерідко залучає організації до участі в реалізації місцевих проектів;

· суспільство, а саме засоби масової інформації, населення, політичні партії, релігійні організації та громадські рухи, які вимагають створення підрозділів для роботи з громадськістю;

· технологічне середовище, яке змушує фірми обирати завжди один із альтернативних варіантів організаційних рішень, створювати власні підрозділи досліджень i розробок або залучати інші організації до виконання таких розробок;

· економічне середовище, яке змушує фірму створювати підрозділи для вивчення конкурентів, зміни курсів цінних паперів і валют, прогнозування кризи;

· правове середовище, яке змушує кожну організацію створювати юридичні служби для вивчення та дотримання законів;

· екологічне середовище, яке потребує створення в багатьох організаціях підрозділів, що забезпечують дотримання на виробництві екологічних вимог;

· міжнародне середовище, для реалізації вимог якого треба переорієнтовуватись на міжнародні стандарти ведення бізнесу.

Звичайно, значення кожного із зазначених факторів неоднакове в різних організаціях у piзнi часи. Щоб уникнути конфліктів iз зовнішнім середовищем, потрібні відповідні фахівці та структурні підрозділи.

Визначальним серед внутрішніх факторів побудови організаційної структури є виробничі процеси, що зумовлюють горизонтальний поділ праці та структуру самого виробництва. Якщо виготовляється один вид продукції, то це спрощує організаційну структуру, оскільки можна створити систему управління за логікою виробничого процессу з метою дотримання таких вимог, як послідовність, пропорційність, паралельність, економічність. Якщо ж виробляється кілька видів продукції, то доводиться використовувати кілька технологій, що ускладнює структуру управління. У цьому разі структура управління може бути побудована за технологічними стадіями або виходячи з поділу виробництва на основне і допоміжне.

Серед iнших внутрішніх факторів можна виокремити:

· обсяг виробництва. Із зростанням обсягів виробництва доціль­но перейти від універсальних підрозділів до спеціалізованих;

· чисельність i професійна структура працюючих; щодо цих показників керівництво має обмеження у вигляді нормативів підпорядкування. При великій кількості працюючих інколи доводить­ся створювати додаткові паралельні підрозділи;

· територіальне розташування.

Питання для самоконтролю

1. Сутність організаційної структури, її архетипи.

2. Зв'язок ОСУ та стратегії.

3. Класифікація ОСУ стратегічного типу.

4. Характеристики основних типів організаційних структур.

5. Яким чином відбувається формування ОСУ стратегічного типу?

6. Які є основні компоненти та порядок побудови моделі ОСУ?

7. Які фактори впливають на вибір ОСУ?

.

Дата добавления: 2014-11-29