Наукові основи національних економік

Тема 2

Теоретичні погляди на природу, характеристики і розвиток національних економік

НАУКОВІ ОСНОВИ НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІК

2.1. Теоретичні погляди на природу, характеристики і роз­
виток національних економік

2.2. Типи економічних господарських систем, критерії їх кла-
сифікації

2.3. Моделі організації національного господарства

2.4. Ефективність національної економіки

Виходячи із того положення, що національна економіка є складовою економічної науки, теорії економіки, в якій світові економічні досягнення покладені на національний грунт, вра­ховують історію розвитку, ментальність того чи іншого народу, теоретичні погляди на її природу та характеристики. З одного боку, вони ґрунтуються на світових наукових здобутках, а з ін­шого - базуються на наукових досягненнях, отриманих ученими, які виходять із спільності національних інтересів та спрямовані насамперед на об'єднання й розвиток своєї нації. Досліджен­ня системи економічних інтересів конкретної нації на певному історичному етапі її розвитку розширює специфічне бачення предмета економічної теорії, сама ця теорія відносно відокрем­люється і стає «національною економією». Представники однієї національної школи починають бачити економічні проблеми інших націй крізь призму власного розуміння предмета і методу своєї науки. Однак, у тому й іншому випадку досягнення теорії економіки постійно еволюціонують, враховуючи динамічний, поступальний розвиток світових і національних економічних тенденцій, зумовлених динамікою реального життя.

Тобто, теоретичні погляди на природу і характеристики на­ціональних економік засновуються на врахуванні, насамперед, таких фундаментальних принципів розвитку національних соціально-економічних систем, як 1) історизм та 2) адекватність: а) основам економічної теорії, б) обраній моделі господарювання, в) сформованій системі міжгосподарських зв'язків.

Методологічною основою вивчення «національних систем» є «Історична школа». Ця школа, незважаючи на назву, по суті ві­дображає не стільки «історичний», скільки «соціально-історично-економічний» підхід до вивчення конкретних національних процесів і явищ. Головна особливість такого методологічного підходу полягала у тому, що так звані «історики» (які насправді були економістами), на відміну від «класиків» включили у свої дослідження разом з економічними і позаекономічні фактори. Вони вперше одночасно дослідженнями історичного контексту розпочали дослідження всього спектра соціально-економічних проблем.

Складні національні соціально-економічні системи розгля­далися ними як комплекс моральних, правових, соціальних, економічних, політичних та інших інститутів.

Методологія «істориків» постійно еволюціонувала, збагачу­валась, трансформувалась у нові наукові концепції. При цьо­му особливий акцент ставився на конкретну теорію і практику управління національним господарством з урахуванням усього різноманіття притаманних даному господарству характерних рис.

Спочатку «історики» приділили увагу пошукам «неекономіч­них» чинників, що впливають на економіку тієї або іншої кра­їни - природні географічні, ландшафтні; державний устрій і особливості правової системи; рівень розвитку науки і техніки; релігійні погляди; соціально-психологічні особливості «націо­нального духу». Іншими словами, особливістю методології дослі­джень представників «історичної школи» був аналіз економіки з погляду всіх історичних аспектів життя конкретної нації - історії розвитку його культури, науки, мистецтв, індустрії, моралі, ре­лігії, державних інститутів і так далі. Можна стверджувати, що вони першими застосували так званий «цивілізаційний підхід» як наукову методологію.

Першість у розвитку «історико-національної методології» на­лежить «німецькій національній політекономії». Науково обґрун­тована соціально-економічна доктрина заснована на досліджен­ні неекономічних чинників була спрямована проти «класичної», а її засновником був Фрідріх Ліст. Основна робота Ф. Ліста має повну назву «Національна система політичної економії, між­народної торгівлі, торгова політика і німецький митний союз» (до світової скарбниці знань увійшла зі скороченою назвою «На­ціональна система»). Зокрема, Ф. Ліст писав: «Як характерну осо­бливість системи, яку я висуваю, я утверджую національність. Вся моя будівля заснована на природі нації як посередника між індивідууми та людством».

Ф. Ліст заперечував існування «загальних та універсальних законів» і пропонував досліджувати, перш за все, особливості на­ціональної соціально-економічної системи, а практичною його метою було вироблення конкретних рекомендацій урядам у здій­сненні національної політики. Головним предметом досліджень він вважав визначення ролі держави в конкретній історичній ситуації, її організуючу роль для «відродження» національних продуктивних сил суспільства.

«Національна система» Ф. Ліста надзвичайно цілісна, орга­нічна і концептуальна. Всупереч поширеній у літературі думці, Ф. Ліст не заперечував підходів «класичної політекономії», але вважав, що деякі її висновки є малопридатними для країн з пе­рехідними економіками взагалі і для національної економіки Німеччини зокрема. Його доктрина, пройнята болем за долю Німеччини, має велике значення для всіх постсоціалістичних країн, у тому числі для нашої «трансформаційної системи». Висновки Ф. Ліста набули особливого значення сьогодні. Він обґрунтував ряд принципово нових наукових положень: вису­нув «теорію продуктивних сил» нації, розробив концепцію «ста­дій» економічного розвитку, велику увагу приділив соціально-економічній ролі держави взагалі, а в «перехідний період» стадіального розвитку, зокрема, займався питаннями «еконо­мічного націоналізму і економічного виховання нації».

З позицій сьогодення справедливо стверджується, що Ф. Ліст, як видатний учений, переклав загальні соціально-економічні принципи мовою конкретних національних соціально-економічних систем.

Дата добавления: 2014-11-29