Наукові основи національних економік. фондів, оборотних коштів і капітальних вкладень, 4) матеріаль­них, у тому числі земельних ресурсів, 5) науково-технічного про­гресу

Тема 2

Тема 2

фондів, оборотних коштів і капітальних вкладень, 4) матеріаль­них, у тому числі земельних ресурсів, 5) науково-технічного про­гресу, 6)зовнішньоекономічної діяльності.

До узагальнюючих показників ефективності на рівні еко­номіки та регіонів зокрема належать: зростання та обсяги ви­робництва національного доходу на душу населення; відносна економія основних виробничих фондів, матеріальних витрат (без амортизації), фонду оплати праці у сфері матеріального ви­робництва; співвідношення доданого продукту до фонду оплати праці в матеріальному виробництві; рівень рентабельності як співвідношення доданого продукту або прибутку і середньоріч­ної вартості основних та оборотних виробничих фондів; знижен­ня витрат виробництва і обігу на 1 грн. валового національного продукту.

Основними показниками соціальної спрямованості еконо­мічного зростання є:

- у сфері виробництва - динаміка частки зайнятих неквалі-
фікованою фізичною працею;

- у сфері розподілу - динаміка реальних доходів насе­
лення;

- у сфері обміну - розвиток матеріальної бази торгівлі та
громадського харчування;

- у сфері споживання - фонд споживання та фонд невироб­
ничого накопичення.

Ці показники разом з показниками матеріаломісткості, тру­домісткості, фондовіддачі характеризують структуру продукції. На основі співвідношення прибутку й витрат можна визначити напрями раціонального використання матеріальних, фінансо­вих та трудових ресурсів.

До системи узагальнюючих показників економічної ефектив­ності традиційно належать рентабельність продукції та вироб­ничих фондів, виробництво продукції на 1 грн. затрат, відносну економію основних і оборотних фондів, а також матеріальних та трудових витрат і фонду оплати праці.

Показниками загальної економічної ефективності викорис­товуваних ресурсів є:

- показники використання трудових ресурсів (зростання
продуктивності праці, частка приросту продукції за раху­
нок продуктивності праці, економія живої праці);

- показники використання основних фондів, обігових ко­
штів і капітальних вкладень (фондовіддача, обертання обі­
гових коштів, питомі капітальні вкладення);

- показники використання матеріальних ресурсів (мате­
ріаломісткість, матеріаловіддача й питома матеріалоєм­
ність).

Призначення порівняльної економічної ефективнос­ті полягає у визначенні найбільш вигідного варіанта госпо­дарського рішення. Вона розраховується під час розробки та впровадження нової техніки, вирішення питань виробництва й застосування взаємозамінних матеріалів і продукції під час проектування будівництва та реконструкції підприємств. Тут слід порівняти величину додаткових капітальних вкладень з економією поточних витрат завдяки більш низькій собівартості продукції. Таке зіставлення проводиться на основі визначення терміну окупності додаткових капітальних вкладень, який є від­ношенням величини капітальних вкладень і величини собівар­тості продукції. Термін окупності визначає час, протягом якого додаткові капітальні вкладення окупляться за рахунок еконо­мії від зниження собівартості продукції. Показник, обернений до терміну окупності, називається коефіцієнтом ефективності додаткових капітальних вкладень. При порівнянні варіантів рекомендується користуватися приведеними витратами, які є сумою капітальних вкладень і поточних витрат. Мінімальні при­ведені витрати визначать найбільш ефективний варіант.

Для аналізу та прогнозування показників ефективності на­ціонального виробництва використовують метод порівнянь.

Індекс виробленого національного доходу на душу населення характеризує темпи зростання ресурсів суспільства, які можуть бути використані для підвищення рівня життя народу та по­дальшого розвитку суспільного виробництва.

Його розраховують за даними обсягу створеного національ­ного доходу або чистої продукції та середньорічної чисельності

населення.

Показник виробництва національного доходу або чистої про­дукції на 1 грн. витрат відображає сукупну ефективність витрат ресурсів. Його визначають як відношення національного доходу (чистої продукції) до обсягів витрат у галузях матеріального ви­робництва.

Ефективність використання живої праці визначається за до­помогою показників темпів зростання продуктивності праці як вирішальної умови подальшого розвитку виробництва та підви­щення добробуту народу.

Показником рівня продуктивності суспільної праці в цілому по країні є виробництво національного доходу на одного серед-ньооблікового працівника сфери матеріального виробництва, а по галузях економіки - виробництво чистої, товарної (валової) продукції (робіт) на одного середньооблікового працівника. Для комплексної оцінки ефективності використання праці на макро-рівні застосовують такі показники:

- темпи зростання продуктивності суспільної праці;

- частка приросту національного доходу за рахунок підви­
щення продуктивності суспільної праці;

- економія живої праці - відносне вивільнення середньоріч­
ної чисельності працівників виробничої сфери;

- співвідношення темпів приросту продуктивності суспіль­
ної праці та приросту середньої оплати праці одного пра­
цівника сфери матеріального виробництва.

Для більш глибокого обґрунтування підвищення ефективнос­ті праці показники її продуктивності необхідно порівнювати із зростанням фондоозброєності та електроозброєності. При цьому мають передбачатися випереджаючі темпи підвищення про­дуктивності праці порівняно з темпами зростання фондо- та електроозброєності і, передусім, за рахунок підвищення техніч­ного рівня основних фондів і впровадження досконалішої нової техніки та сучасних технологій.

Узагальнюючим показником рівня використання основних виробничих фондів є фондовіддача, її визначають як відно­шення обсягу виробленої (товарної, валової, чистої) продукції (або в натуральному виразі) чи створеного національного дохо­ду за певний період (рік) до середньорічної балансової вартості основних виробничих фондів. Ефективність використання обо­ротних фондів і нормованих обігових коштів характеризується кількістю оборотів у днях, їх витратами на 1 грн. валового на­ціонального продукту.

Ефективність використання капітальних вкладень обчислю­ють як відношення приросту національного доходу при заданій його матеріальній структурі в порівнянних цінах до обсягу капі-

тальних вкладень, що зумовили цей приріст. Термін окупності капітальних вкладень в економіці розраховують як відношення капітальних вкладень до обсягу приросту валового національно­го продукту. Ефективність використання матеріальних ресурсів на макрорівні характеризують такі показники:

- матеріальні витрати (без амортизації) на 1 грн. валового
національного продукту;

- витрати найважливіших видів матеріальних ресурсів у на­
туральному виразі на 1 млн грн. валового національного
продукту та національного доходу;

- відношення темпів приросту матеріальних витрат (без
амортизації) до темпів приросту валового національного
продукту та національного доходу.

Під час обґрунтування планів підвищення ефективності ви­робництва поряд з розглянутою системою взаємопов'язаних по­казників мають широко застосовуватися специфічні техніко-економічні показники, які відображають удосконалення технології виробництва, широкий розвиток комплексної меха­нізації та автоматизації виробничих процесів, упровадження нового устаткування, заміну коштовної дефіцитної сировини і

матеріалів.

Ефективність зовнішньоекономічних зв'язків визначає обсяг виробництва продукції на експорт та ефективність зовнішньої

торгівлі.

Низький рівень ефективності національної економіки України зумовлений відсутністю довгострокової соціально-економічної стратегії. Спостерігається також недостатнє стратегічне осмис­лення ролі і функцій економічної та соціальної політики в укра­їнському суспільстві. Хоча стаття 1 Конституції України визна­чає нашу країну як соціальну державу, реформи, в основному, орієнтувалися на трансформацію економічних інститутів, в той час як цілям соціального розвитку, підвищенню рівня і якості життя громадян належна увага не приділялася.

Слід зазначити, що за сукупним рівнем перерозподілу до­даної вартості на потреби населення Україна несуттєво відстає від провідних країн світу. Зокрема, в Німеччині, Франції, Шве­ції, Італії поточна заробітна плата становить 40-55 % ВВП (при цьому частка «чистої», за винятком податків, заробітної плати становить 35-40 % ВВП), додатково від 18 до 25 % ВВП резерву-

Дата добавления: 2014-11-29