Гчо я І » - _

Тема З

Тема З

Поняття і структура сукупного економічного потенціалу країни

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

3.1. Поняття і структура сукупного економічного потенці­
алу країни

3.2. Склад і оцінка природно-ресурсного потенціалу

3.3. Демографічний і трудовий потенціал: соціальна полі­
тика

3.4. Характеристика виробничого та науково-технічного

потенціалу національної економіки

3.1.

Важливою проблемою для економіки будь-якої країни є ви­вчення та дослідження сутності, джерел розвитку та викорис­тання її економічного потенціалу. Це пов'язано з тим, що еко­номічний потенціал виступає тією основою, на якій базуються розробки майбутніх тенденцій в економіці, визначення пріори­тетних шляхів розвитку тощо.

Сучасний стан національної економіки України характеризу­ється значним руйнуванням основних елементів економічного потенціалу. Нераціональне використання природних ресурсів, відсутність належної соціальної політики, несформованість умов для науково-технічного розвитку країни, непродумане вико­ристання механізмів, методів та організаційних форм залучен­ня робочої сили до системи господарських відносин призвели до фактичного розпаду продуктивних сил, незабезпечення на­лежного відтворення 'їх елементів.

Недосконала політика використання економічного потенціа­лу України не тільки не сприяє позитивному розвитку економіч-

них процесів, а й виступає як самостійний чинник поглиблення кризи.

Таким чином, нині існує необхідність вивчення та досліджен­ня проблем, пов'язаних із впливом економічного потенціалу та процесу його використання на розвиток національної економіч­ної системи, її окремих підсистем та елементів⁷. Суспільна фор­ма економічного потенціалу повинна бути такою, щоб сприяти розвитку прогресивних та ефективних форм власності. Будь-які джерела, можливості чи сукупність елементів стають економіч­ним потенціалом тоді, коли вони переходять у чиюсь власність для майбутнього залучення у виробництві, насамперед, з метою отримання прибутку. Простежуючи зв'язок економічного по­тенціалу із власністю, необхідно в категорії «економічний по­тенціал» виділити кількісну (що формує речовий зміст) і якісну сторони, що відображає виробничі відносини між економічними суб'єктами з приводу привласнення економічних благ. Крім того, слід виділяти юридичний, соціальний та політичний аспекти економічного потенціалу.

Юридичний аспект такого потенціалу виявляється у праві за­конодавчих органів затверджувати відповідні нормативні акти, що визначають володіння, розпорядження і користування по­тенціалом країни, встановлювати частки приватної, державної та інших форм власності. Соціальний аспект економічного по­тенціалу відображає процес становлення і розвитку соціальних верств і груп населення, взаємодію між ними залежно від спо­собу отримання відповідної частини національного багатства. Політичний аспект категорії «економічний потенціал» розкрива­ється у виявленні впливу різних суб'єктів на політику держави. Більший політичний вплив мають ті суб'єкти, які володіють чи розпоряджаються більшою частиною економічного потенціалу країни, перш за все, природними ресурсами.

При з'ясуванні сутності економічного потенціалу необхідно визначити принципи, на основі яких він функціонує. Зокрема, принцип системності означає виділення його окремих підсистем та елементів: потенціал продуктивних сил, техніко-економічних.

⁷ Матковський Р. Б. економічний потенціал України та шляхи його ефек­тивного використання: Автореф. дис. на здоб. ступ. канд. екон. наук: 08.01.01 / Київський національний економічний ун-т. - К., 2003.

організаційно-економічних відносин і відносин економічної власності, а також господарського механізму. Цей принципу кон­тексті економічного потенціалу передбачає взаємопов'язаність усіх елементів потенціалу, які доповнюють один одного. Таким чином, внаслідок існування причинно-наслідкового зв'язку ін­тенсивне і нераціональне використання тільки одного з еле­ментів потенціалу може призвести до виникнення негативних тенденцій у системі в цілому.

Зв'язок між складовими елементами економічного потенціалу визначає зрілість існуючих виробничих відносин між людьми і ступінь досконалості господарського механізму, що обумовлює ці відносини. Величина економічного потенціалу, його якісний ріст і зміст, в основному, формується у процесі суспільного ви­робництва і залежить від рівня розвитку продуктивних сил та

виробничих відносин.

Таким чином, економічний потенціал - це сукупність на­явних та таких, які можуть бути мобілізовані з основних дже­рел, засобів країни, елементів потенціалу цілісної економічної системи, що використовуються і можуть бути використані для економічного зростання та соціально-економічного прогресу⁸. У політекономічному розумінні економічний потенціал -це система відносин економічної власності між людьми у вза­ємодії з розвитком продуктивних сил та базисними елементами господарського механізму, що виступають основним джерелом розвитку економічної системи та її можливостей⁹.

Показником рівня загального економічного потенціалу є наці­ональне багатство країни, яке визначається як нагромадже­ний запас ресурсів та блат, що виступає визначником результатів економічної діяльності та можливостей нації щодо майбутнього соціально-економічного розвитку¹⁰.

Національне багатство складається із фізичних благ і фінан­сових активів, навичок, уміння, тобто всього того, що може при-⁶ Мотковсьюш Р. Б. Економічний потенціал України та шляхи його ефектив­ного використання: Автореф. дис. на здоб ступ. канд. екон. наук: 08.01.01 /Ки­ївський національний економічний ун-т. - К.. 2003

⁹ Там само.

¹⁰ Квсис М.Національне багатство україни: стан та перспективи //[Електро­
нний ресурс]. - Режим доступу ЬИр://'лголу.ІіЬґагу.іапе.егіи.иа/іта£е8/паик_
—•* '-—кіп гИС

носити дохід, який є віддачею від цього багатства. Всі ці складові елементи можуть розглядатися як національне багатство лише тоді, коли вони можуть продаватися і купуватися на товарних або грошових ринках.

Багатство нації може бути поділено на два основні види - ре­чове багатство, втілене у фізичних і фінансових активах, яке називається капіталом, і неречове багатство, яке називається людським капіталом.

Важливими складовими елементами речового національного багатства є:

- створений і нагромаджений в країні виробничий капі­
тал (активи), які, в свою чергу, поділяються на основні й
оборотні. До основних належать засоби праці (споруди,
будинки, обладнання, машини, верстати, прилади), які
використовуються в декількох виробничих циклах. До обо­
ротних - предмети праці (сировина, матеріали, електро­
енергія, паливо), які використовуються повністю протягом
одного виробничого циклу;

- основний невиробничий капітал (активи), тобто активи,
які функціонують у соціальній сфері - житло і будинки,
лікарні, школи, культурно-освітні і спортивні установи
тощо;

- майно домашніх господарств - житло, предмети домаш­
нього вжитку тривалого використання (меблі, автомобілі,
побутова техніка, одяг тощо), засоби праці підсобних гос­
подарств, домашні тварини;

- товарні запаси народного господарства (резервні і страхові
запаси, запаси готової продукції на складах);

- залучені до процесу виробництва природні ресурси (зем­
ля, грунти, надра, води, ліси, розвідані корисні копалини,
атмосфера, клімат).

До неречового багатства нації належать нагромаджені ви­робничі, духовні і культурні цінності. Це:

- нагромаджений виробничий досвід людей, їх здібності;

- освітній та інтелектуальний потенціал нації;

- творчі здібності;

- мистецькі і літературні твори, досягнення культури;

- національні звичаї, традиції, мораль, етичні норми
тощо.

Всі види національного багатства (речові і неречові) мають таку основну властивість, як здатність приносити дохід, який уособлює собою віддачу від цього багатства.

Національне багатство тісно пов'язане із національним до­ходом, адже саме частина останнього, нагромаджуючись, по­повнює багатство нації. Національне багатство не лише зростає із часом, але й постійно і безперервно відновлюється, що стає передумовою і, водночас, результатом економічного і соціаль­ного прогресу¹ *.

Для визначення динаміки нагромадження елементів на­ціонального багатства використовують спеціальну модель взаємозв'язків показників національного багатства з показни­ками СНР. Ця модель має такий вигляд:

⁴ — п

НБ₀К

КНБ,КНБ„

де НБО, НБі, НБ1 - національне багатство на кінець відповід­ного періоду; В, Г, Д- основні елементи національного багатства (В - основні фонди; Г - оборотні фонди; Д- фінансовий капітал); Ав, Аг, Ад - приріст (нагромадження) відповідних елементів на­ціонального багатства за період (рік); їв, Іг, Ід - індекси цін на від­повідні елементи національного багатства за період.

Розглянута модель являє систему окремих рівнянь - балансів відтворення елементів національного багатства, пов'язаних із системою показників СНР. Тим самим модель щорічних розра­хунків показників відтворення елементів національного багат­ства безпосередньо пов'язує їх із показниками виробництва і

використання ВВП і ВНД.

У СНР підсумкові оцінки елементів національного багатства обчислюються за остаточною вартістю, тобто за відрахуван­ням зносу, часткового використання та вибуття, і виявляють результати «чистого» нагромадження в країні. В той же час СНР рекомендує робити щорічні переоцінки національного багатства У поточних цінах за допомогою індексів цін, тобто обчислюва-¹¹ Кириленко В.В. Економіка: Навч. посіб. -Тернопіль: Економічна думка, 2002.-193с.

Дата добавления: 2014-11-29