Демографічний і трудовий потенціал

Тема З

Потреби у деревині за рахунок власних ресурсів Україна за­довольняє на 25-30 %. Загальні запаси деревини в Україні ста­новлять 17736,0 м³. Близько 51 % лісів віднесено до захисних, водоохоронних та інших цінних в екологічному відношенні лісів, решту становлять експлуатаційні. За останні роки намітилася тенденція до скорочення обсягів лісокористування.

Рекреаційні ресурси забезпечують відновлення та розвиток життєвих сил людини, витрачениху процесі трудової діяльності, тобто слугують для регенерації здоров'я і підтримки працездат­ності населення. До рекреаційних ресурсів належать об'єкти і явища природного походження, які можуть бути використані для лікування, оздоровлення, відпочинку, туризму. До їх скла­ду входять бальнеологічні (мінеральні води, грязі), кліматичні, ландшафтні, пляжні та пізнавальні ресурси. Вони розміщені практично на всій території України, однак їх територіальне розміщення є дуже нерівномірним.

На основі грязевих покладів функціонують найстаріші в Укра­їні курорти-Вердянськ, Євпаторія, Куяльник, Саки та інші. У північно-західних областях поширені торфові грязі, які ви­користовують на курортах у Миргороді, Моршині, Немирові та інших.

Специфічною складовою частиною рекреаційних ресурсів є соціальні та природні об'єкти, явища, події, походження яких тісно пов'язане з територією України та землями тієї зарубіж­ної країни, в межах якої вони первісно виникли. На території України налічується декілька сотень таких об'єктів, окремі з них мають світове та європейське значення.

Територіальна структура рекреаційного комплексу представ­лена рекреаційними пунктами (окремо розміщені санаторії, пан­сіонати тощо), рекреаційними районами (рекреаційні пункти і курорти з відповідною інфраструктурою), рекреаційними регі­онами (група рекреаційних районів) та рекреаційними зонами (сукупність взаємопов'язаних регіонів).

В Україні діє 45 курортів загальнодержавного і міжнародного значення та 13 курортів місцевого значення, є понад 400 са­наторіїв, які можуть прийняти на лікування більш як 600 тис. відпочиваючих^{! 5}.

⁵ РуденкоВ.П. Природно-ресурсний потенціал України. — К.: Либідь, 1994.

ЕКОНОМІЧНИЙ ІІи,^,.^.__________________

Основні проблеми щодо ефективного використання рекре­аційних ресурсів України полягають у максимально повному задоволенні потреб населення у повноцінному оздоровленні та лікуванні; охороні і відновленні рекреаційних ресурсів; зрос­танні якості послуг у цій сфері. Перспективи розвитку рекреа­ційного комплексу України полягають у залученні додаткових інвестицій в оновлення інфраструктури, що працює на потреби рекреаційного комплексу; інтенсивному розвитку туризму та індустрії відпочинку і оздоровлення в цілому; збільшенні питомої ваги рекреаційної сфери у зростанні ВВП національного дохо­ду країни; втілення сучасних форм використання природних ресурсів та формування екологічних фондів для фінансування природоохоронної діяльності.

Під демографічним потенціал ом слід розглядати люд­ський потенціал, іншими словами - кількість населення, частку трудових ресурсів (працездатного населення), вікові та статеві показники, динаміку природного та механічного руху населення

тощо.

Основними характеристиками демографічного потенціалу є:

- співвідношення показників природного руху населення,
що розглядаються за певний проміжок часу;

- статево-вікова структура населення;

- співвідношення показників механічного руху населен­
ня¹⁶.

Каравела; ПічаЯ.

На 1 січня 2009 року в Україні, за даними Держкомстату, про­живало 46143,7 тис. осіб. Упродовж 2008 року чисельність на­селення зменшилась на 229,0 тис. осіб.

Тема З

Рис. 3.1. Чисельність наявного населення за регіонами

Зменшення населення країни відбувалося винятково за ра­хунок природного скорочення - 243,9 тис. осіб, водночас зафік­совано міграційний приріст населення (14,9 тис. осіб).

У порівнянні з 2007 роком обсяг природного скорочення змен­шився на 46,3 тис. осіб, або з 6,2 до 5,3 осіб на 1000 жителів. Скорочення чисельності населення спостерігалось у 24 регіонах країни, крім м. Києва, Закарпатської та Рівненської областей, де зареєстровано природний приріст населення (відповідно 1,9 тис. осіб, 2,1 та 0,8 тис. осіб).

За прогнозами демографів, населення в Україні вже не буде збільшуватися, оскільки для цього відсутні сприятливі умови, а демографічний потенціал на сьогодні є вичерпаним. Такі про­гнози не просто песимістичні, сьогодні вони звучать як вирок українській нації. За даними прогнозів як вітчизняних експер­тів, так і міжнародних організацій тенденція до скорочення на­селення країни буде посилюватися й протягом наступних років. Якщо в 2006-му році населення України становило 46,6 млн, то в 2010-му вже 45,4 млн, в 2020-му - 42,5 млн, 2030-му -39,5 млн, а 2040-му - 36,5 млн чоловік. Тобто, протягом най­ближчих тридцяти років чисельність населення може скороти­тися на 21,6 %. Це не просто тривожні цифри, вони означають не лише демографічну кризу, але й небезпеку для розвитку кра­їни, загрозу для нашої національної безпеки та майбутнього

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТенцІом пв_{ч-----------------------------------------------------}

української нації. Щоб цей висновок не був голослівним, звер­немося ще до декількох цифр¹⁷.

Загалом за роки незалежності України втратила близько 6 млн громадян. Регіонами, які належать до найбільш демографічне постраждалих є Чернігівська, Черкаська і Вінницька області.

Назвемо причини, що впливають на депоггуляційні проце­си. Першою або традиційною причиною залишається висо­ка смертність на фоні низької народжуваності. В середньому по країні смертність перевищує народжуваність у співвідношен­ні 1,7 до 1.

Другою причиною є проблеми родинного плану, зокрема пи­тання фізичного здоров'я, матеріально-фінансового становища, так і морально-психологічного стану родин.

Вплив на репродуктивну поведінку родини такого показника, якїї матеріально-фінансове становище, вважається як прямим, так і опосередкованим. Починаючи з 90-х років минулого століт­тя, саме соціально-економічні реформи призвели до зменшення добробуту багатьох родин та вплинули на зміну ставлення людей до великих родин і, відповідно, до народження дітей.

Наступним чинником, що також впливає на демографічну ситуацію, є трудова міграція українців до інших країн. За дея­кими оцінками, щороку країна втрачає близько трьох мільйонів

чоловіків та жінок.

Таким чином, щоб зупинити скорочення кількості насе­лення, необхідно зробити не лише локальні кроки, а реалі­зувати цілісну загальнонаціональну програму, спрямовану на підвищення рівня народжуваності і створення необхідних для цього умов в освітній і медичній галузях. Ще у 2006 році Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України запропонував уряду Проект стратегії демографічного розвитку в Україні до 2015 року. Тодішнім урядом була також прийнята Концепція державної програми підтримки родини у 2006-2010 роках. Основними напрямками підтримки родин можуть бути такі: по-перше, це введення стимулів для родин, які зва­жилися на народження більше, ніж однієї дитини. Це, зокре­ма, є сприятливою умовою для тих родин, які бажають мати декількох дітей. По-друге, введення матеріальних стимулів ¹⁷ Доповідь НІСД «Про соціально-економічне становище...»

Економічнийпотенц

Дата добавления: 2014-11-29