Наукові основи національних економік. та про виробничу та невиробничу працю, національний дохід та національне багатство

Тема 2

та про виробничу та невиробничу працю, національний дохід та національне багатство. А. Шторх розвинув своє вчення про політичну економію як про єдину науку про виробництво, роз­поділ, обмін та споживання цінностей, що включають зовнішні (матеріальні) та внутрішні (нематеріальні) блага. Нагромаджені зовнішні блага утворюють національне багатство, нагромаджені внутрішні - національну цивілізацію. А. Шторх довів, що зрос­тання одного не може розглядатись поза зв'язком із розвитком іншого, один процес виступає як необхідна передумова іншого. При цьому він виділив особливу роль транзитної торгівлі у фор­муванні російської культури і самої держави.

А. Чупров, який знайшов переваги та недоліки методології послідовників А. Сміта, історичної школи та соціалістичних тео­рій, розвивав багатофакторний еволюційний підхід до розробки економічної теорії, який був характерним для робіт Н. Морд-винова і А. Шторха. За А. Чупровим, «господарська діяльність народів» являє собою складну взаємодію окремих господарств та суспільних господарств, що визначається багатьма конкрет­ними умовами.

Найвидатнішим представником української економічної шко­ли кінця 19-го початку20-госторіччябувМ. Туган-Барановський. Його праці про промислові кризи та цикли, про кооперацію стали всесвітньо відомими. За М. Туган-Барановським об'єктом регу­лювання з боку держави та профспілок виступають, в першу чер­гу, розподільчі відносини, які, як вважав М. Туган-Барановський, за своєю природою є соціальними, а не ринково-господарськими. У своїх працях він також розвиває погляди А. Чупрова щодо ба-гатофакторного еволюційного підходу до предмета та метода економічної теорії.

Таким чином, незважаючи на існування різних теоретичних поглядів на становлення і розвиток національної економіки, без­сумнівним є те, що кожен із таких підходів містить раціональні положення та вимагає критичного осмислення при накладенні загальних соціально-економічних принципів розвитку суспіль­них систем на національний грунт. Сьогодні не викликає сум­ніву, що лише комплексний підхід, що включає пізнання всьо­го спектра економічних і неекономічних факторів історичного розвитку національних процесів і явищ є перспективним при

визначенні характеристик і параметрів розвитку національної економіки, а також обумовлює конкретні місце і роль держави у цих процесах.

2.2. Типи економічних господарських систем, критерії їх класифікації

Національні економіки - це безліч господарських систем, що характеризуються своїми закономірностями і особливостями, які стали результатом довготривалого історичного процесу. Ра­зом з тим, у розвитку багатьох держав сформувалися стійкі за­кономірності, що в загальних рисах повторюються в методах їх господарювання. Такі закономірності створюють можливість групування різних економічних господарських систем в окремі

групи.

В сучасній світогосподарській теорії та практиці виділяють декілька типів національних систем господарювання. В основу 'іх класифікації покладені найрізноманітніші критерії, які відо­бражають одну або відразу декілька особливостей, притаманних тому чи іншому типу господарських систем.

За стадіями розвитку ринкових відносин національну еко­номіку підрозділяють на:

- економіку вільного капіталізму;

- економіку сучасного капіталізму;

- централізовано планову національну економіку;

- економіку «традиційного» типу.

Економіка вільного капіталізму -це така економічна система, в якій держава здійснює мінімальне втручання в еко­номічні процеси, а вільна конкуренція та ринкове саморегу­лювання досягають найбільшого поширення. Ця економічна система існувала в розвинених країнах світу приблизно з другої половини 18 ст. до кінця 19 - початку 20 ст. її основними харак­теристиками є:

- приватна власність. Здійснюється право приватної влас­ності на економічні ресурси - капітал, землю, природні

Дата добавления: 2014-11-29