Інтеграційні процеси між країнами-членами Європейського Союзу

Нині у світі нараховується майже два десятки міжнародних економічних об’єднань інтеграційного типу. Одним з найрозвинутіших щодо глибини
інтеграційного процесу є Європейський Союз, який утворився на основі трьох інтеграційних об’єднань – Європейського об’єднання вугілля та сталі, Європейського співтовариства по атомній енергії, Європейського Економічного Співтовариства.

Європейське об’єднання вугілля та сталі було створено в 1952 р. як
спільний ринок вугілля, залізної руди і статі. До складу цього об’єднання увійшли ФРН, Франція, Бельґія, Нідерланди, Люксембурґ, Італія. Вони уклали угоду, якою відмінялися митні податки та кількісні обмеження імпорту й експорту між учасниками об’єднання і запроваджувалися єдині митні тарифи на імпорт вугілля і сталі з третіх країн.

Європейське Економічне Співтовариство (Спільний ринок) було створене в 1957 р. в результаті підписання Римського договору. До його складу увійшли ті ж країни, що входили до Європейського об’єднання вугілля і сталі. Основною метою створення цього об’єднання було:

зняття торгових обмежень між країнами-членами;

встановлення єдиного спільного тарифу у торгівлі з третіми країнами;

забезпечення вільного переміщення капіталів, послуг і робочої сили;

узгодження і проведення єдиної політики в галузі сільського госпо-дарства, транспорту та енергетики;

уніфікація податків;

створення валютного союзу.

Європейське співтовариство по атомній енергії було утворене в 1958 р. вищезгаданими шістьма європейськими країнами. Його метою були: контроль за використанням матеріалів; проведення дослідних робіт; обмін тех-нічною інформацією; спільне будівництво підприємств атомної енергетики тощо.

Проте Велика Британія відмовилася від підписання обох договорів, що
пізніше було визнано помилкою. У 1959 р. вона ініціювала створення іншої альтернативної організації – Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ). 4 січня 1960 р. було підписано договір про утворення цієї організації, до якого приєдналися: Велика Британія, Австрія, Швейцарія, Портуґалія, Данія, Швеція та Норвеґія. Однак, вже після утворення ЄАВТ стало зрозуміло, що ця організації не стане конкурентом ЄЕС через слабкість країн, що входили до неї. Згодом ЄАВТ перетворилася у структуру, яка діяла лише у зов-нішньоторговельній сфері, її вплив був дуже незначний. На сьогодні до складу ЄАВТ входять: Швейцарія, Норвеґія, Ісландія та Ліхтенштейн.

Західноєвропейська інтеграція в процесі свого розвитку пройшла
декілька основних етапів: етап зони вільної торгівлі, етап митного союзу, етап спільного ринку та етап економічного союзу, який розпочався в 1993 р. і триває донині. Кожен із названих етапів західноєвропейської інтеграції
характеризувався певними особливостями.

На етапі зони вільної торгівлі (1958–1968) відповідно до Римського договору були відмінені митні податки та кількісні обмеження на взаємну торгівлю, встановлений єдиний спільний митний тариф і запроваджена загальна митна політика стосовно третіх країн.

На етапі митного союзу (1968–1986) здійснювалися заходи щодо створення в межах співтовариства єдиної правової бази та єдиного економічного середовища для господарської діяльності юридичних та фізичних осіб, в
тому числі в таких сферах, як наука, техніка, валютні відносини, охорона
навколишнього середовища, зовнішня політика. На цьому етапі до шістки країн-учасниць інтеграційного об’єднання приєдналися Данія, Ірландія,
Велика Британія, Греція, Портуґалія, Іспанія.

На етапі спільного ринку (1987–1992) були ліквідовані залишки перешкод та обмежень на шляху переміщення товарів, послуг, капіталу і робочої сили. Крім того, країни домовилися про те, що надалі будуть відмінені прикордонні митні пости і паспортний контроль, подолані відмінності у стандартах, здійснені заходи щодо взаємного визнання освітніх сертифікатів, забезпечені рівні права всім виробникам об’єднання при державних закупівлях продукції, подолані відмінності в системі оподаткування.

11 грудня 1991 р. керівники держав та урядів дванадцяти країн-членів ЄЕС зібралися у місті Маастрихт (Голландія). Було укладено Маастрихтську угоду, що відкрила нову фазу у поглибленні економічної та політичної інтеграції.

На етапі економічного союзу (з 1993 р. і по цей час) інтенсивно розвивається валютний союз і посилюється політична інтеграція. Хоча європейське інтеграційне об’єднання офіційно дістало назву Економічний союз з 1 листопада 1993 р., тобто після ратифікації країнами-учасницями Маастрихтських угод, окремі вчені датою започаткування економічного союзу вважають
початок 90-х рр. ХХ ст., коли були підписані Маастрихтські угоди.

Згідно з Маастрихтським договором у ЄС вводиться єдина валюта євро і створюється єдиний центр по формуванню валютної і грошово-кредитної
політики у складі Центрального банку і Європейської системи центральних банків на зразок Федеральної резервної системи США.

Зрозуміло, що найважливішим досягненням європейської інтеграції на етапі економічного союзу є введення єдиної валюти євро.

Функціонування ЄС базується на політико-правовій системі управління, яка включає в себе наднаціональні та національно-державні органи регулювання. До основних правових структур ЄС належать Рада міністрів, Комісія ЄС, Європейський парламент, Суд ЄС.

Європейський Союз має власні фінансові кошти, тобто свій власний
бюджет, який визначає Рада міністрів і Європарламент та затверджує останній. Приблизно дві третини видатків з бюджету ЄС використовується на
реалізацію єдиної аграрної політики. В її основі лежить субсидування внутрішніх та експортних цін. Завдяки єдиній аграрній політиці ЄС перетворився у другого після США світового експортера сільськогосподарської продукції. Єдина аграрна політика включає в себе такі елементи:

єдині ціни на сільськогосподарську продукцію всередині ЄС і єдиний механізм їх підтримання;

вільну торгівлю сільськогосподарською продукцією, відсутність тарифних і кількісних обмежень всередині ЄС та єдині правила зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією та єдині митні тарифи на торгівлю нею з третіми країнами;

єдине фінансування сільського господарства через Європейський фонд орієнтації і гарантії сільського господарства.

Отже, європейські інтеграційні процеси нині досить вагомі, вони не
мають собі рівних.

Дата добавления: 2014-11-29