Шляхи розв’язання проблем з економічного забезпечення розвитку Збройних Сил України

Першочерговими стратегічними завданнями, які необхідно вирішити, є:

визначити оптимальну модель, бойовий потенціал, структуру та чисельність за Методикою трудовитрат як кінцевого продукту реформування збройних сил на мирний період часу;

визначити реальний стан збройних сил як системи;

розробити баланс ресурсів між існуючою та оптимальною моделлю;

розробити чітку, логічну схему, яка б передбачала етапи, шляхи, ресурси та джерела, необхідні для досягнення поставленої мети;

розробити графічну модель подій та ресурсного забезпечення;

планування, організацію та управління ресурсами здійснювати відповід-но до даної моделі;

зупинити відтік ресурсів з воєнної сфери (безкоштовну та безповортну передачу активів, які перебувають у сфері управління міністерства оборони);

законсервувати та призупинити фінансування безперспективних
програм та об’єктів;

відновити Концепцію економічної та господарської діяльності збройних сил України в сучасних умовах;

прийняти нормативно-правові акти, спрямовані на мотивацію військовослужбовців щодо звільнення з лав ЗС України. Залучати інвестиції, систему іпотечного кредитування, лізинг та інші форми, які зменшують навантаження на держбюджет;

Максимально перекласти навантаження обслуговуючих структур на приватний сектор економіки (аутсорсинг);

запровадити ефективну інформаційну систему управління та контролю фінансово-економічного, технічного та тилового забезпечення військ і сил;

запровадити нову систему планування бюджетних ресурсів для суттєвого збільшення результативності та ефективності.

Суттєвим недоліком досліджень проблем економічної ефективності оборонних витрат є їх обмеженість аналізом впливу воєнних витрат на еконо-мічне зростання. Необхідні й інші критерії, насамперед, ефективність економічного забезпечення оборони або ефективність використання воєнних
витрат щодо виробництва специфічного суспільного блага – військової
могутності держави, а щодо України, то згідно з її Воєнною доктриною – забезпечення оборонної достатності держави. З цієї точки зору визначення ефективності оборонних витрат має здійснюватися через оцінку досягнутого рівня оборонної достатності та використання витрат для його забезпечення порівняно з аналогічними діями інших країн. Це можна виразити таким рівнянням:

де Keme	–	коефіцієнт ефективності оборонних витрат;
Kds	–	коефіцієнт забезпечення оборонної достатності (відношення фактичного рівня оборонної достатності до необхідного);
ME	–	оборонні витрати України;
MEp	–	потенційні оборонні витрати (середні оборонні витрати інших країн на забезпечення аналогічного рівня оборонної достатності).

Тоді загальний економічний ефект оборонних витрат матиме вигляд:

K_s = K_eme + K_eeme,

де K_eeme – коефіцієнт впливу оборонних витрат на економічне зростання.

K_eme змінюється швидше за K_eeme, тому що оборонні витрати становлять лише кілька відсотків від валового продукту країни в цілому, тому зміни в оборонних витратах значно більше впливають на оборону, ніж на економіку в цілому. Через це державі доцільніше зміцнювати оборону, ніж економити на ній. Проте з цієї ж причини невигідні й надмірні воєнні витрати, що пере-більшують необхідні для достатньої оборони, тому що тоді йде зайве витрачання коштів на оборону, які доцільніше використати на економічне зростання та забезпечення цим більших потенційних мобілізаційних можливостей щодо економічного забезпечення оборони.

Для виразу встановлених залежностей введемо коефіцієнт доцільності оборонних витрат, де замість коефіцієнта забезпечення оборонної достатності будемо використовувати коефіцієнт доцільності забезпечення оборонної достатності:

де модуль показує, що при зміні рівня забезпечення оборонної достатності як в меншу, так і в більшу сторону, коефіцієнт доцільності забезпечення оборонної достатності K_rds все одно буде менше 1 і стає найбільшим (дорівнює 1) при забезпеченні паритетного рівня оборонної достатності. Звідси коефіцієнт доцільності оборонних витрат:

.

Рівняння показує, що зростання оборонних витрат і зростання відмін-ності K_ds від 1, зменшує K_rme, навіть коли ME < ME_p при K_ds = 1, тому подальше зростання оборонних витрат при K_ds = 1 недоцільне. Також, якщо воєнні витрати (MЕ_o), що забезпечують K_ds = 1, менше, ніж потенційні оборонні
витрати (ME_o < ME_p), то треба розраховувати K_rme від ME_o.

В Україні ME_o < ME_p може бути в результаті:

менших витрат на утримання особового складу, ніж є в розвинутих країнах;

менших цін на ОВТ;

підвищення якості бойової підготовки;

економії матеріально-технічних ресурсів;

допомоги ззовні тощо.

Якщо перший шлях недоцільний від зниження ефективності бойової підготовки та морально-психологічного стану, то інші в умовах економічної кризи вкрай необхідні.

Таким чином, з точки зору економічного забезпечення оборони як гонка озброєнь, так і зниження рівня оборонної достатності мають негативний еко-номічний ефект, причому при гонці озброєнь він може бути значно більшим, ніж при обмеженні витрат на оборону, бо може зменшити K_rme нижче 0.

Дата добавления: 2014-11-29