Підходи до вирішення етичних проблем у Івано-Франківському міському суді

На думку керівництва Івано-Франківського міського суду стандарт поведінки працівників суду безпосередньо залежить від того, як увесь суд придатний для належного забезпечення доступного, справедливого, оперативного правосуддя. Неможливо мати поганий суд і гарного працівника в ньому. Іншими словами, спочатку потрібно сформувати етику організації, а потім етику її працівників, тобто – сказати, яким має бути правосуддя, а потім те, якою має бути поведінка людей, що його забезпечують. А ще краще не казати, а написати, як повинні діяти працівники в умовах етичного вибору.

Визначення практичних стандартів і рішень, які приймаються залежно від ситуації, можна досягти тільки тоді, коли діяльність суду алгоритмізована. У цьому розділі описується підхід, який використовується лише в практиці Івано-Франківського міського суду і враховує алгоритми діяльності сааме цього суду.

Всі посади апарату Івано-Франківського міського суду були поділені на ті, які призначені для спілкування з відвідувачами і ті, які не призначені для цього. Це прискорило й покращило роботу, але одночасно було досягнуто й іншого ефекту: менше коло спілкування – менше потенційних конфліктів, оскільки будь-яке спілкування містить у собі можливість конфлікту. Відвідувачі завжди приносять до суду свій конфлікт; відвідувачі поміщають суд у свій конфлікт. Хочуть, щоб працівники суду були на ЇХ стороні. В свою чергу працівники суду повинні бути безсторонніми. А це - вже етика.

Розділивши таким чином працівників, керівництво суду на одних поклало функцію особистого спілкування з відвідувачами, а інші вдосконалювали свої вміння з операцій з документованою інформацією. Особи, які - на «передньому краї», знають свої належні дії в кожній службовій ситуації. Ці дії достатньо жорстко регламентовані, і це зроблено для того, щоб посадова особа якомога рідше змушена була б робити етичний вибір.

Сталі організаційні зв’язки в суді роблять непотрібним працівникові апарату суду кожного разу розмірковувати над тим, що робити. Це владні повноваження організації. Однак ситуації службового вибору іноді виникають.

Для вирішення зовнішніх і внутрішніх службових «етичних» питань існують рівні компетенції.

а) Оперативний рівень – проблема вирішується в місці, де вона виникла і тим працівником, перед яким вона постала. Більшість непередбачених випадків вирішуються саме так. Для цього управління децентралізовано і описано ситуації, в яких працівник

вирішує проблему на власний розсуд. Приклад: особа приїхала з іншого населеного пункту і не встигла здати документ в години прийому. Працівник відділу прийому самостійно вправі вирішити це питання в якості винятку.

б) Рівень керівника підрозділу – етична проблема, яка виникла у працівника, і він не може самостійно визначити, що робити, або виникли спірні питання між працівниками з приводу службових дій. Така проблема вирішується керівником підрозділу.

в) Рівень керівника апарату суду – всі проблеми, які не могли бути вирішені працівником в межах його повноважень, і не вирішені керівником підрозділу, а також спірні питання між підрозділами вирішуються і координуються керівником апарату суду.

г) Рівень голови суду – Голова суду не втручається в організаційні процеси, і це - загальне правило. Винятком може бути ситуація, коли проблема не змогла бути вирішена попередніми працівниками. Голова суду як правило займається стратегічними питаннями, і втручання голови може свідчити про неординарність випадку.

В Івано-Франківському міському суді особисто спілкуватися з публікою можуть:

- працівники відділу прийому, функції яких з цього приводу спеціалізовані;

- працівники підрозділу видачі документів;

- працівники, які у спеціальному місці ознайомлюють відвідувачів з матеріалами справ;

- секретарі судових засідань, розпорядники;

- працівники експедиції;

- помічники голови суду, керівник апарату суду, на яких покладено функції прийому, підготовки до розгляду і розгляд звернень громадян.

Ці особи повинні спілкуватися тільки в межах функції, й до таких осіб - особливі вимоги. Решта випадків спілкування носить неслужбовий характер, під час якого й можливі різного роду етичні проблеми. Всі випадки, які потребують етики вибору, передбачити не можливо, однак ті, які вже трапилися, потрібно вивчати, класифікувати і напрацьовувати способи їх вирішення. Для підготовки роботи у непередбачених ситуаціях доцільно використовувати практичні тренінги, як елемент децентралізації системи управління. Система управління – це спосіб підтримання відповідності між завданнями і засобами суду. Завдання управління полягає у зменшенні необхідності й можливостей етичного службового вибору.

На думку керівництва Івано-Франківського міського суду роль працівників апарату суду в збільшенні довіри громадян до суду є визначальною.

Працівники апарату суду – це організаційний каркас суду. Те, як вони будуть виконувати свої обов’язки, визначає обличчя суду. Особливо це стосується тих працівників, які особисто спілкуються з публікою.

Технічні працівники. Людей зустрічають по одягу. Охайність, чистота, інтер’єр судових приміщень залежить від технічних служб. Ці люди не спілкуються по службі з публікою, однак їх етика полягає в тому, щоб свою роботу вони робили ретельно і бажано з ентузіазмом. Нам хочеться, щоб вони були взірцем людини, і ми бажаємо їм цього, але хіба ми можемо від них цього вимагати? Ні, головне, щоб вони вчасно, бажано непомітно і без ускладнень для інших людей зробили свою роботу. Коли приміщення сяють,

Репутація організації піднімається. Ці працівники створюють фон, необхідні передумови для доступного, справедливого, ефективного судочинства. Помічено, що там де чисто, ніхто не смітить.

Працівники відділу прийому. На них покладається основне навантаження в Івано-Франківському міському суді, й від їх налагодженої роботи залежать як майбутній результат роботи суду так і обличчя суду, адже саме з ними першими (крім охорони) спілкується особа, яка звертається до суду за правосуддям.

Їх роль у забезпеченні доступності правосуддя полягає в тому, щоб прийняти всіх, хто бажає передати в суд документи. Саме тут, у цьому підрозділі, особа може особисто здати документи, дізнатися про час і місце першої зустрічі з суддею й отримати відповідне повідомлення. Те, що в цьому підрозділі визначається одразу ж час першої зустрічі з суддею, робить працівників цього підрозділу дуже «популярними». Їх завжди менше ніж відвідувачів, і відвідувачі часто не задоволені наявністю черги. Вони на першому етапі «роблять» правосуддя доступним тим, що по існуючим правилам забезпечують людей знанням про скору зустріч із суддею – як правило в межах 10 днів.

Справедливість всього правосуддя може існувати тільки в кожному його прояві. Відділ прийому, його працівники забезпечують справедливість тим, що всі справи і документи приймаються, реєструються, передаються на виконання незалежно від бажання самих працівників (відповідно до існуючих правил) з дотриманням суворої хронології та без надання переваг будь-кому. Тут працівники суду якраз і змушені бути справедливими, а не добрими. Типовий приклад: біля відділу прийому велика черга, і є люди похилого віку чи з особливими потребами. Чи повинен працівник надавати перевагу таким людям поряд з іншими? На думку керівництва Івано-Франківського міського суду - не повинен, хоч гуманістичні переконання штовхають працівників суду на це. Втім справедливість в таких випадках повинна бути ефективною. Такі питання працівник може вирішити сам: чи не буде звертати увагу на те, що таку людину пустили без черги, чи й сам може попросити публіку пропустити таку людину без черги. В кожному конкретному випадку – вибір працівника. Варіантів таких ситуацій безліч, а основне – вирішення ситуації найоптимальнішим, тобто ефективним чином.

Секретарі судових засідань, судові розпорядники, помічники суддів. З секретарями судових засідань все просто. Вони повинні спілкуватися з сторонами та іншими учасниками процесу, публікою, і тому їх поведінка прямо впливає на збільшення довіри громадян до суду. Досвід показує, що там, де судові засідання починаються вчасно, там, де секретарі судових засідань, розпорядники суду ввічливі, ретельні й пунктуальні, ніяких проблем немає. В іншому випадку - жодні заходи впливу чи євгенічні вправи над рештою персоналу не допоможуть. На цій стадії, на стадії розгляду справи, особливо важливо знати думку людей з приводу діяльності суду. Приклад із життя: відвідувач помітив, що прокурор зайшов сам до судової зали без іншої сторони, коли там вже був суддя, і довго не виходив. Звернув увагу на те, що незалежність і безсторонність суду в таких випадках під загрозою. Після розгляду відповідного звернення, прокурори не йдуть до зали без запрошення. Секретарі судового засідання не допускають, щоб люди могли подумати, що в суді існує упередженість.

Найскладніше з помічниками суддів. Адміністратору іноді буває важко зрозуміти позицію суддів. З точки зору судді, помічник – це його працівник, ЙОГО особистий речник, довірена особа, іноді приятель, особа залежна по службі. Коли помічник судді спілкується зі сторонами, то останні думають, що вустами помічника з ними говорить суддя. Зрозуміло, що це - проблема. Помічнику за його функцією немає потреби спілкуватися з відвідувачами. В Івано-Франківському міському суді намагаються не допускати спілкування помічників суддів із публікою, хоч змушені констатувати, що це не завжди вдається. На жаль, це залежить не від адміністратора.

Дата добавления: 2014-11-29