Місце людини у природі

За критеріями зоологічної систематики, всі сучасні люди належать до одного біологічного виду ("або навіть підвиду) — "людини розумної" (Ното заріепз, або Ното заріепз заріепз). Цей вид розглядається як сукупність поліморфних популяцій, які вільно змішуються між собою і дають плодюче потомство. Що ж до людських рас, то вони перебувають на однаковому рівні біологічного розвитку, розрізняючись між собою лише за другорядними озна­ками.

Вид Ното заріепз входить до роду людина {Ното), який включає

також викопних людей — палеоантропів, або неандертальців, та неоантропів, або верхньопалеолітичних людей. Зауважимо, що нині палеоантропів часто розглядають не як окремий вид, а лише підвид ^ — Ното заріепз пеапйегіНаіепзіз (людина розумна неандертальська) і виду Ното заріепз. Разом з іншими викопними людьми (архантро- ] пами), котрі належать до роду пітекантропів (Оепиз РНИесапіИгориз), та викопними прямоходячими мавпами — австралопітеками — рід Ното складає родину гомінідів (Нотіпісіае), представникам якої властиві великий мозок, випрямлене положення тіла і двонога ходь­ба, наявність рухливої, придатної до тонких маніпуляцій кисті з великим пальцем, що різко протиставляється іншим. Родина гомінідів та антропоморфні, тобто людиноподібні, мавпи (шимпан­зе, горили, орангутани та гібони) входять до надродини гоміноїдів (Нотіпоійеа) підзагону людиноподібних — АпХЬгороійеа (іноді термін "антропоїди" вживають у вужчому значенні — лише стосовно людиноподібних мавп) — загону приматів (Ргітаіез), який належить до класу ссавців (Маттаііа) типу хордових (Скогсіаіа) царства тварин

(Апітаііа).

Людина — суспільна істота, наділена свідомістю. Вона харак­теризується вертикальним положенням тіла, двоногою ходьбою,

високорозвинутою рукою, великим головним мозком і вмінням виготовляти різноманітні знаряддя. Це дає людині підстави займати найвищий щабель історично-еволюційного розвитку органічного світу. Однак вона не посідає якесь відокремлене місце в природі. Всі наведені ознаки виду Номо заріепз є своєрідним завершенням еволюційних тенденцій, властивих загонові приматів (від лат. ргітиз — перший), який включає приблизно 200 видів нижчих і вищих мавп Старого і Нового Світу, напівмавп (лемурів) та довгоп'ятів.

Більшості приматів, за М. Нестурхом, притаманні відносно великий головний мозок із скроневою ділянкою, з розвинутішим зоровим і менш розвинутим нюхальним відділами; п'ятипальцеві хапальні кінцівки з нігтями на пальцях, здатність великого (першо­го) пальця протиставлятися решті; наявність ключиць і кісткової стінки або напівкільця збоку орбіти; належність зубів до різних класів; проста форма шлунка; наявність пари молочних залоз на грудях. Примати народжують здебільшого одного, рідше — двох чи трьох дитинчат. Живуть вони на деревах, стрибаючи, лазячи чи бігаючи по гілках.

За цими морфологічними ознаками найближчими до людини є людиноподібні мавпи — шимпанзе та горили, що мешкають в Африці, орангутани і меншою мірою гібони, які живуть у Південно-Східній Ази.

Характерною особливістю всіх вищих тварин є церебралізація (від лат. сегеЬшт — головний мозок), тобто збільшення маси мозку відносно маси тіла. Що ж до приматів, то в них церебралізація супроводжувалася прогресивними змінами філогенетично нової кори головного мозку — неокортексу, а саме: неухильно збільшува­лася "питома вага" найновіших ділянок в області нижньої тім'яної, лобової та скроневої долей; розвивалися об'ємно-просторово-оптич-не сприйняття об'єктів і здатність синтезувати отриману інформа­цію. У мозку вищих приматів, передусім шимпанзе, вже з'явились окремі структурні утворення, які в людей пов'язані зі складними психічними функціями (концептуальне мислення, членороздільна мова, трудова діяльність). Властиві приматам прогресивні перетво­рення в будові мозку (прискорений розвиток нових полів, збільшен­ня загальної кількості нейронів, ускладнення структури неокортексу тощо) значно посилилися після появи перших представників роду Номо і набули логічного завершення в неоантропів людей сучасного фізичного типу.

Важливою біологічною передумовою розвитку суто людського способу локомоції (прямоходіння) була властива більшості приматів здатність сидіти, висіти або стрибати, підтримуючи тіло у більш-менш випрямленому положенні. В них простежується тенденція до зміцнення крижово-клубових зчленувань, до зменшення кількості

Дата добавления: 2014-11-29