Психологічні властивості людини. 3 страница

Комфортні умови забезпечують високу працездатність людини, добре самопочуття. При цьому не виникають небезпечні напруження компенсаторних систем організму, здоров'я людини не погіршується тривалий час (роки). Комфортні умови виникають при оптимальних значеннях факторів існування.

Відносно комфортні умови забезпечують задану працездатність та збереження здоров'я людини протягом певного часу, але у процесі життєдіяльності можливі неприємні відчуття та функціональні зміни, які не виходять за межі норм.

Дискомфортні умови характеризуються високою напругою компенсаторних систем організму, що знижує працездатність людини і може мати вплив на її здоров'я протягом тривалого часу.

Екстремальні умови виникають, коли один або декілька факторів навколишнього середовища досягають рівня, який є межею витримки людини. В екстремальних умовах працездатність значно знижується, можуть виникати функціональні зміни, які виходять за межі норм, але не викликають патологічних порушень.

У різних надзвичайних ситуаціях (землетруси, повені, пожежі тощо) виникають надекстремальні умови. Надекстремальні умови можуть спричинити загибель людей або викликати в організмі людини патологічні зміни. В екстремальних та надекстремальних ситуаціях однією з головних, а інколи і єдиною метою діяльності людини є підтримка життя. Та людина може бути пов'язана з необхідністю виконання діяльності в екстремальних умовах не лише епізодично, але й постійно, з огляду на специфіку професії (льотчики, водолази, космонавти, шахтарі та інші).

Фактори екстремальних умов, зокрема шкідливого впливу на організм людини, можуть викликати збільшене психічне напруження, пов'язане з почуттям страху, тривалою небезпекою та ін. Практика та результати наукових досліджень свідчать, що успішна діяльність людини в екстремальних умовах характеризується такими суб'єктивними якостями як емоційна стійкість, стан здоров'я тощо. Високий рівень знань та навичок - необхідна умова не лише якісного виконання праці, а й збереження емоційної стійкості, недопущення паніки та розвитку захисних стресових реакцій.

Розрізняють активні та пасивні шляхи захисту від несприятливих факторів. Активний шлях складається з виявлення та ліквідації цього фактора. При пасивному - джерело несприятливого фактора залишається, але послаблюється його дія на людину.

Однією з необхідних умов нормальної життєдіяльності людини є забезпечення нормативних метеорологічних умов, котрі визначаються сумісною дією таких факторів, як температура, відносна вологість та швидкість руху повітря. Метеорологічні умови, або мікроклімат, залежать від теплофізичних особливостей технологічного процесу, клімату, сезону року, умов опалення та вентиляції.

Теплообмін людини з навколишнім середовищем. Життєдіяльність людини супроводжується виділенням тепла в навколишнє середовище. Величина тепловиділення організмом людини залежить від ступеня фізичного напруження за певних кліматичних умов і складає від 85 (у стані спокою) до 500 Дж/с (важка робота). Для того, щоб фізіологічні процеси в організмі людини відбувалися нормально, тепло, що виділяється організмом людини, повинне повністю відводитися у навколишнє середовище. Порушення теплового балансу може призвести до перегрівання або до переохолодження організму людини і, зрештою, до втрати працездатності, втрати свідомості та до теплової смерті. Нормальне теплове самопочуття має місце, коли тепловиділення (Q_ТВ) організму людини повністю сприймаються навколишнім середовищем (Q_НС), тобто коли має місце тепловий баланс (Q_ТВ) = (Q_НС). У цьому випадку температура внутрішніх органів залишається постійною на рівні 36,6°С.

Організм людини здатний підтримувати квазістійку температуру тіла при достатньо широких коливаннях параметрів навколишнього середовища. Так, тіло людини зберігає температуру близько 36,6°С при коливаннях навколишньої температури від - 40°С до + 40°С. При цьому температура окремих ділянок шкіри та внутрішніх органів може бути від 24° до 37,1°С.

Найбільш інтенсивні обмінні процеси відбуваються в печінці - її температура - 38,0... 38,5°С. Існує добовий біоритм температури шкіри: максимальна (37,0...37,1°С) о 16.00...19.00, мінімальна (36,0...36,2°С) о 2.00...4.00 за місцевим часом.

Рівняння теплового балансу "людина-навколишнє середовище" вперше було проаналізоване в 1884 році професором І.І.Флавіцьким. Теплообмін між людиною та навколишнім середовищем здійснюється конвекцією внаслідок обтікання тіла повітрям (q_K), теплопровідністю через одяг (q_T), випромінюванням на оточуючі поверхні (q_B) та в процесі тепломасообміну при випаровуванні вологи, котра виводиться на поверхню потовими залозами (q_П) і при диханні (q_Д): Q_НС = q_К + q_Т + q_В + q_П + q_Д.

Конвективний теплообмін визначається за законом Ньютона:

де t_пов - температура поверхнітіла людини (взимку -27,5°С, влітку - 31°С); t_нс - температура навколишнього середовища; F_е - ефективна поверхня тіла людини (50...80% геометричної зовнішньої поверхні тіла людини). Для практичних розрахунків вона приймається рівною 1,8 м²; a_к - коефіцієнт тепловіддачі конвекцією; a_к = 4,06 Вт/(м²×град).

Величина і напрямок конвективного теплообміну людини з навколишнім середовищем визначається переважно температурою навколишнього середовища, барометричним тиском, рухомістю та вологовмістом повітря.

Рівняння Фур'є, що описує теплопровідність в одномірному теплопровідному полі, можна записати у вигляді

де a_О - коефіцієнт теплопровідності тканинодягу людини, Вт/(м×град); D_О - товщина тканин одягу людини, м.

Теплообмін випромінюванням відбуваєтьсяза допомогою електромагнітних хвиль між тілами, розділеними променепрозорим середовищем. Теплова енергія, перетворюючись на поверхні гарячого тіла у променисту, передається на холодну поверхню, де знову перетворюється у теплову. Променистий потік тим більший, чим нижча температура поверхонь, котрі оточують людину і може бути визначений за допомогою узагальненого закону Стефана-Больцмана

де С_ПР - приведений коефіцієнт випромінювання, Вт/(м²×К); F_В - площа випромінювання; t_В - середня температура поверхні тіла та одягу людини, К; t_НС - середня температура оточуючих поверхонь, К.

Кількість тепла, котре віддається людиною в навколишнє середовище при випаровуванні вологи, що виводиться на поверхню шкіри потовими залозами, визначається за формулою

де G_П - кількість вологи, що виділяється і випаровується, кг/с, r - прихована теплота випаровування вологи, котра видаляється, Дж/кг.

Кількість тепла, що віддається в оточуюче середовище з поверхні тіла при випаровуванні поту, залежить не лише від температури повітря та інтенсивності роботи, що виконується людиною, але й від швидкості руху оточуючого повітря та його відносної вологості.

Кількість тепла, котре витрачається на нагрівання повітря, що вдихається, можна визначитиза рівнянням

де V_ЛВ - легенева вентиляція, м³/с; r_ВД - густина вологого повітря, що вдихається, кг/м³; С_П - питома теплоємність повітря, що вдихається, Дж/(кг× град); t_ВИД - температура повітря, що видихається, °С; t_ВД - температура повітря, що вдихається, °С.

Легенева вентиляція - це об'єм повітря, що вдихається людиною за одиницю часу. Вона визначається як добуток об'єму повітря, що вдихається за один вдих, на число циклів дихання за секунду.

Кількість теплоти, що виділяється людиною з повітрям, котре видихається, залежить від її фізичного навантаження, вологості повітря, температури оточуючого повітря.

Загалом теплове самопочуття людини залежить від температури навколишнього середовища, рухомості та відносної вологості повітря, барометричного тиску, температури оточуючих предметів та інтенсивності фізичного навантаження організму.

Оскільки температура оточуючих предметів, інтенсивність фізичного навантаження організму визначають конкретну виробничу обстановку і характеризуються великою різноманітністю, їх розглядають окремо.

Інші параметри: температура, швидкість, відносна вологість та барометричний тиск оточуючого повітря отримали назву параметрів мікроклімату.

Вплив параметрів мікроклімату на самопочуття людини. Параметри мікроклімату справляють безпосередній вплив на самопочуття людини та його працездатність. Зниження температури за всіх інших однакових умов призводить до зростання тепловіддачі шляхом конвекції та випромінювання щоможе зумовити переохолодження організму.

Підвищення швидкості руху повітря погіршує самопочуття, оскільки сприяє підсиленню конвективного теплообміну, процесу тепловіддачі при випаровуванні поту.

При підвищенні температури повітря мають місце зворотні явища. Встановлено, що при температурі повітря понад 30°С працездатність людини починає зменшуватися.За такої високої температури та вологості практично все тепло, що виділяється, віддається у навколишнє середовище при випаровуванні поту. При підвищенні вологості піт не випаровується, а стікає краплинами з поверхні шкіри.

Недостатня вологість призводить до інтенсивного випаровування вологи зі слизових оболонок, їх пересихання та розтріскування, забруднення хвороботворними мікробами.

Вода та солі, котрі виносяться з організму з потом, повинні заміщуватися, оскільки їх втрата призводить до згущення крові та порушення діяльності серцево-судинної системи.

Зневоднення організму на 6% викликає порушення розумової діяльності, зниження гостроти зору. Зневоднення на 15...20% призводить до смертельного наслідку.

Втрата солі позбавляє кров здатності утримувати воду та викликає порушення діяльності серцево-судинної системи. За високої температури повітря і при дефіциті води в організмі посилено витрачаються вуглеводи, жири, руйнуються білки.

Для відновлення водяного балансу рекомендується вживати підсолену (0,5% NаСL) воду (4...5 л на чоловіка за зміну), білково-вітамінний напій. У жарких кліматичних умовах рекомендується пити охолоджену питну воду або чай.

Тривалий вплив високої температури у поєднанні зі значною вологістю може призвести до накопичення теплоти в організмі і до гіпертермії - стану, при котрому температура тіла піднімається до 38...40°С. При гіпертермії і, як наслідок, тепловому ударі, спостерігається головний біль, запаморочення, загальна слабкість, спотворення кольорового сприйняття, сухість у роті, нудота, блювання, потовиділення. Пульс та частота дихання прискорюються, в крові зростає вміст залишкового азоту та молочної кислоти. Спостерігається блідість, посиніння шкіри, зіниці розширені, часом виникають судоми, втрата свідомості.

За зниженої температури, значної рухомості та вологості повітря виникає переохолодження організму (гіпотермія). На початковому етапі впливу помірного холоду спостерігається зниження частоти дихання, збільшення об'єму вдиху.Затривалого впливу холоду дихання стає неритмічним, частота та об'єм вдиху зростають, змінюється вуглеводний обмін. З'являється м'язове тремтіння, при котрому зовнішня робота не виконується і вся енергія тремтіння перетворюється в теплоту. Це дозволяє протягом деякого часу затримувати зниження температури внутрішніх органів. Подальше перебування на холоді стає небезпечним. Наслідком дії низьких температур є холодові травми.

Параметри мікроклімату спричиняють суттєвий вплив на продуктивність праці та на травматизм.

Нормування параметрів мікроклімату. Метеорологічні умови встановлюються залежно від характеру робіт. Оптимальні та допустимі метеорологічні умови на робочих місцях нормуються залежно від пори року, категорії робіт за важкістю та від характеристики приміщення за теплонадлишками.

Оптимальними вважаються такі умови праці, за котрих має місце найвища працездатність і хороше самопочуття. Допустимі мікрокліматичні умови передбачають можливість дискомфортних відчуттів, але таких,що не виходятьза межі можливостей організму.

Для забезпечення нормальних метеорологічних умов на робочому місці розглянуті параметри повинні бути взаємопов'язаними. За низької температури оточуючого повітря його рухливість повинна бути мінімальною, оскільки підвищена рухливість повітря створює відчуття ще більшого холоду, а недостатня рухливість повітря за високої температури - відчуття перегрівання.

Оптимальне для організму людини поєднання параметрів температури, відносної вологості та швидкості руху повітря складає комфортність робочої зони. Для умов роботи людини відчуття теплового комфорту має місце при температурі близько + 21^оС відносній вологості близько 60% та швидкості повітря не більше 0,2 м/сек.

При важкій праці температурна комфортність досягається при більш низьких температурах (до +15°С). Значення відносної вологості найсприятливіші в межах 40-60%. Комфортна швидкість повітря збільшується при підвищенні температури.

Профілактика несприятливого впливу мікроклімату. Боротьба з несприятливим впливом мікроклімату реалізується комплексом заходів технологічного, санітарно-технічного, організаційного та медико-профілактичного плану. Основними заходамищодо забезпечення нормального метеорологічногосередовищає механізація важких ручних робіт, захист від джерел теплового випромінювання, перерви під час роботи для відпочинку. Часті короткі перерви більш ефективні, ніж рідкі, але тривалі. До групи санітарно-технічних заходів відносяться засоби локалізації тепловиділень і теплоізоляція, скеровані на зниження інтенсивності теплового випромінювання і тепловиділень обладнання, вентиляція, опалення і кондиціонування повітря.

Захист від теплового випромінювання здійснюють шляхом застосування екранів з теплоізоляційних матеріалів, водяних завіс та повітряного душування робочих місць.

Захист від протягів досягається шляхом щільного закривання вікон, дверей та інших отворів, а також влаштуванням повітряних і повітряно-теплових завіс на дверях.

Важливе значення мають індивідуальні засоби захисту. Одяг повинен бути повітро- та вологопроникненим (бавовняним, з льону, грубововняне сукно), мати зручний покрій. Для роботи в екстремальних умовах застосовуються спеціальні костюми з підвищеною теплосвітловіддачею. Для захисту голови від випромінювання застосовуються дюралеві, фіброві шоломи, повстяні капелюхи; для захисту очей - окуляри темні або з прозорим шаром металу, маски з відкидним екраном.

Санітарними нормативами регламентується влаштування повітряних завіс, шлюзів, використання подвійного скління вікон, теплоізоляція підлог, стін. На робочих місцях мікроклімат підтримується опаленням - водяним, паровим, повітряним або радіаційним. Захист від дії зниженої температури досягається використанням теплого спецодягу, а під час опадів - плащів та гумових чобіт. При нефіксованих робочих місцях та при роботі на відкритому повітрі влаштовуються спеціальні приміщення для зігрівання.

Вимоги до повітряного середовища.

В процесі еволюції у значної частини живих організмів сформувалися системи дихання, жорстко пристосовані до складу атмосфери при звичайних перепадах тиску.

При тиску 760мм рт. ст. до складу атмосфери входять азот (78%), кисень (2І%), інертні гази (біля 1% ), у тому числі вуглекислий газ (0,03%).

Функція дихання полягає у газообміні ніж організмом і навколишнім середовищем, споживанні кисню та викиданні вуглекислого газу. У спокійному стані частота дихання 12...18 разів за хвилину з обсягом повітря за раз близько 500 мл. Тривалість вдиху 0,9...4,7с, видиху - І,2...6 с, дихальна пауза різна за тривалістю або навіть відсутня. У чоловіків здебільшого черевний (діафрагмовий), у жінок - грудний (реберний) тип дихання.

Екстремальні умови можуть виникати внаслідок зменшення (збільшення) вмісту кисню у дихальній суміші, а також внаслідок збільшення вмісту вуглекислого газу.

Зменшення вмісту кисню до 19% майже не впливає на працездатність, до 17% - призводить до посилення дихання, зниження гостроти зору, порушення координації рухів; при подальшому зниженні - знижується функція самоконтролю (як при алкогольному сп'янінні), виникає слаб­кість, запаморочення, психічні зрушення та втрата свідомості.

Зменшення вмісту кисню ще до 15% не може забезпечити життя навіть при максимальній діяльності системи дихання.

Збільшення (аж до 100%) вмісту кисню при нормальному атмосфер­ному тиску також є екстремальним фактором; дихання протягом 2...3 діб призводить до ушкодження тканин легенів та до гіпоксії.

Збільшення вуглекислого газу до І...2% має невеликий вплив на самопочуття, ще до 5% - самопочуття різко погіршується, дихання стає важким та частим, різко знижується працездатність, можлива втрата свідомості, існує загроза життю; ще до 10% - розвивається важке отру­єння і навіть короткочасне дихання такою сумішшю небезпечне для життя.

Допустима норма вуглекислого газу в приміщенні – 0,1...0,2% наробочихмісцях - до 0,5%.

При підвищеному тиску навіть нормальний вміст газів у повітрі стає небезпечним.

Особливу групу становлять екстремальні умови, які виникають внаслідок дії шкідливих газових сумішей (пари рідин, пально-змащу­вальних речовин, пального, акумуляторних газів, пари ртуті, вихлопні гази, чадний газ, озон, аміак, сірководень тощо).

Метеорологічні умови виробничого середовища - це температура по­вітря,його вологість, швидкість руху, випромінювання від нагрітих і охолоджених предметів, атмосферний тиск.

У відповідності до вимог системи стандартів з безпеки праці ме­теорологічні умови визначаються для робочої зони на висоті 2 м над рівнім підлоги. Людина працездатна і добре себе почуває, коли темпе­ратура навколишнього повітря знаходиться в межах 18…22°С, відносна вологість складає 40…60%, а швидкість руху повітря 0,1...0,2 м/с. При високій температурі і вологості виникає перегрів тіла, що може привести де теплового удару. Перегрів тіла може бутивикликаний також інфрачервоним випромінюванням прямих сонячних променів. При низькій температурі виникає охолодження організму, що приводить до простудних захворювань. Діапазон оптимальних температур в виробничих приміщеннях коливається від 16°С до 23°С в холодний період року і від 18°С до 25°С в теплий період року. Вологість повітря при цьому повинна бути 30...60%, швидкість руху - 0,2...0,5м/с. В гарячихцехах швид­кість руху повітряможе бути 3,5 м/с. Вологістьповітряне повинна бу­тинижчою за 30%; при 20% пересихають слизові оболонки рота і горла. Максимально допустима температура для постійної роботи в закритих при­міщеннях дорівнює 28°С, температура повітря поза постійними робочими місцями 33°С, відносна вологість – 85%, швидкість руху повітря – 0,7 м/с.

Температура повітря вимірюється звичайними ртутними або спиртовими термометрами або приладами, які пишуть самостійно - термографами. Вимі­рювання виконується в декількох точках в різний час на висоті 1,3...І,5 м від підлоги. На тих робочих місцях, де температура значно відрізня­ється з висотою, заміри виконують на рівні ніг.

Відносна вологість повітря - відношення вмісту водяної пари, яка знаходиться в 1 м³ повітря, до максимально можливого її вмі­сту в тому ж об’ємі при даній температурі. Вимірюється психрометрами Августа, Асмана, гігрометрами, гігрографами. Психрометр Августа складається з сухого та вологого термометрів. Знаючи різницю температур сухого та вологого термометрів, за психрометричними таблицями визнача­ють відносну вологість.

Швидкість руху повітря – один з факторів, що характеризує мікроклімат виробничих приміщень. Щоб уникнути протягів, швидкість руху повітряповинна бути 0,І...0,5м/с при загальній вентиляції; 0,7...2,0 м/с - при місцевій вентиляції. Вимірюється анемометрами крильчастими СО-3 (межі вимірювання 0,2... 10м/с ( або чашковиманемометром МВ-13 ( межі1...20 м/с).

Для ефективної трудової діяльності необхідно забезпечувати нормальні метеорологічні умови та необхідну чистоту повітря. Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовище можуть надходити різні шкі­дливі речовини, які при контакті з організмом людини можутьвикликатитравми, захворювання або відхилення стану здоров’я, котрі виявляються в процесі роботи або в подальші термінижиття даного і наступних поколінь.

За характером впливу на людину шкідливі речовини поділяють на дві групи: токсичні і нетоксичні.

Токсичні речовини викликають різноманітні відхилення стану здоров’я людини. За фізіологічною дією на організм їх поділяють на 4 групи:

- подразнювальні, котрі діють на дихальні шляхи та слизову оболонку очей;

- задушливі, порушують процес засвоєннякисню;

- соматичні отрути, викликають порушення діяльності всього організму або його окремихсистем;

- речовини наркотичної дії.

Нетоксичні речовини можуть справляти лише подразнювальну дію на слизові оболонки дихальних шляхів,очей та шкіру працівників.

Шкідливі речовини у повітряному середовищі існують у вигляді пи­лу та аерозолів.

Пил, що знаходиться у повітрі, називається аерозолем, а той, щоосів на поверхні - аерогелем.Пил буває органічного та неорганічного походження, викликає захворювання, може стати причиною підвищеної пожежо - та вибухонебезпеки, підвищує електронебезпеку.

Причини пилоутворення у недосконалості технологічного процесу, обладнання, недостатньоїгерметизації обладнання, порушення термінів проведенняремонтів, порушення технологічних режимів та інших.

Шкідливість та токсичність пилу залежить від його кількості (що вдихається), від ступеня дисперсності (форми пилинок), від хімічного складу.

За ступенем впливу на організм шкідливі речовини поділяють на 4 класи небезпеки: надзвичайно -, високо -, помірно -, та мало небезпечні.

Вміст шкідливих речовин в повітрі не повинен перевищувати гранич­но допустимих концентрацій (ГДК), мг/м³. При наявності в повітрі кіль­кох речовин односпрямованої дії з концентраціями С₁, С₂,... С_n (мг/м³) умовою безпечної роботи є:

Вміст шкідливих речовин в повітрі, яке надходить у виробничі при­міщення, не повинен перевищувати 0,3 ГДК, встановлених для робочої зони.

Викиди в атмосферу забрудненого повітря повиннімати концентрації, що не перевищують норм, вказаних у стандартах.

Допустимий вмі­ст пилу в повітрі, що викидається в атмосферу визначають:

- при витраті повітря більше 15 тис. м³/год.- С₁=100К;

- при об'ємі повітря, що викидається, 15 тис. м³/год. і менше С₂=(І60-4 )К;

де С₁ і С₂ - допустимий вміст пилу; - витрата повітря,тис.м³/год.;К - коефіцієнт, при ГДК 2 мг/м³ К = 0,3; 4 ГДК 2 мг/м³ К = 0,6; 6 ГДК 4мг/м³ К=0.8; ГДК 6мг/м³ К=І.

Для визначення кількості пилу в повітрі виробничих приміщень існує ваговий метод (за допомогою аспіратора для відбору проб повітря), суть якого - у протягуванні через фільтр певного об'єму досліджуваного повітря і подальшим визначенням ваги фільтра. Вимірювач концентрації та пилу ВКП-І діє за принципом електризаціїпилових частинок в полі електричного розряду та у вимірюванні електричного заряду на стінках камери.

Основні заходи забезпечення нормального мікроклімату в робочих приміщеннях - опалення, вентиляція, кондиціонування повітря.

Важливим напрямком профілактики профзахворювань є повне виключен­ня контакту працюючих із шкідливими речовинами. З цією метою розробляються нові технології без використання шкідливих речовин; заміна шкі­дливих речовин менш шкідливими; герметизація обладнання; застосування замкнутих технологічних циклів та процесів; заміна застарілого облад­нання сучасним; своєчасний та якісний ремонт обладнання. Зменшення пилоутворення досягається заміною сухих способів переробки сипучих речо­винмокрими; добрий ефект одернується при розміщенні виробничого облад­нання в спеціальних кабінах з вентиляцією і зовнішнім розташуванням приладів контролю та керування. Забезпеченнячистоти повітря приточної вентиляції досягається озелененням території.

При недостатній ефективності засобів колективного захисту використовують засоби індивідуального захисту (ЗІЗ), які розділяють на ізолюючікостюми; засоби захисту органів дихання; спеціальний одяг та взут­тя; засоби захисту рук, голови, обличчя, очей, вух; запобіжні присто­сування; засоби захисту шкіри.

Для захисту від шкідливих речовин найголовнішими є засоби індиві­дуального захисту органів дихання (ЗІЗ ОД), спецодяг, спецвзуття, за­соби захисту рук. Застосовуються ізолюючі костюми, засоби захисту го­лови та обличчя, а також захисні пасти та мазі - дерматологічні засоби. ЗІЗ ОД застосовують для захисту від шкідливих газів, пари, диму, ту­мана та пилу, присутніх у повітрі робочоїзони, а також для забезпечен­някиснем при його нестачі в навколишній атмосфері. Це - протигази, респіратори, пневмошоломи,пневмомаски. За принципом дії ЗІЗ ОД поділяють на фільтруючі та ізолюючі.

Фільтруючі ЗІЗ ОД не можна використовувати при наявності в повітрі невідомих речовин, при великому вмісті шкідливих речовин (більше 0,5% по об'єму), а також при зменшеному вмісті кисню (менш 18% при нормі 21%). В цих випадках слід застосовувати ізолюючі 313 ОД.

Найширше у промисловості використовують протиаерозольні фільтруючі респіратори, що поділяються на 2типа: патронні, у яких фільтруючий еле­мент відокремлений, та фільтр-маски, у котрих фільтруючий елемент од­ночасно є і маскою. По способу вентиляції - безклапанні та клапанні, по умовам експлуатації - одноразові та багаторазові.

Респіратор ШБ-І "Лєпєсток" має три модифікації: "Лєпєсток - 200", "Лєпєсток-40", "Лєпєсток – 5", що мають колір зовнішнього кола відповідно білий, оранжевий та блакитний. Цифри 200, 40 та 50 вказують, у скільки разів вміст аерозолю в повітрі перевищує ГДК.

Протигазиза способомзахисту ОД розрізнюють шлангові, ізолюючі та фільтруючі.

Фільтруючі протигази - з аерозолевим фільтром та без нього.

Шлангові протигази - самовсмоктувальні та з примусовою подачею чистого повітря. В самовсмоктувальному ізолюючому шланговому протигазі повітря всмоктується через фільтр по гумовому шлангу і надходить через клапан в маску. В протигаз другого типу подача повітря примусова (повітродувка або стиснуте повітря).

Кисневі ізолюючі протигази мають закриту схему дихання: повітря, що видихається, циркулює всередині, очищується від вуглекислоти і зба­гачується киснем. Ці протигази призначені для захисту ОД в загазованому середовищі, а також при недостатній кількості кисню в атмосфері.

Для захисту очей застосовують окуляри відкритого типу та окуляри з боковим захистом.

Для захисту голови служать головні убори. Для захисту рук використовують рукавиці, шкіру захищаютькремами та пастами.

Вода. Вода потрібна всім рослинам, тваринам, людям. Але запаси води на Землі обмежені, їх не можна нічим замінити або збільшити. В минулому воду вважали однією із чотирьох стихій (поряд із землею, повітрям та вогнем). Ріки та струмки шанувалися як обитель богів й німф, як дарувальники життя і родючості. Три чверті поверхні Землі покриті водою. Загальний об'єм водних запасів Землі - 1,4 млрд. м³. Із цього об'єму 92,2% - солона морська вода. Лід, що лежить навколо полюсів і в горах, становить 2,4%. Прісна вода річок, озер, підземних водоймищ становить лише 0,6% загальних запасів води. Людині на особисті потреби для підтримки життя потрібно не менш два літри води на добу (точніше – 40 мл на 1 кілограм ваги тіла). Крім того, вода необхідна для гігієнічних потреб, приготування їжі, для відпочинку, спорту, розваг. У великих містах на одного мешканця витрачається 200...300, іноді навіть 500 л води на добу. Великі витрати води в промисловості. Тепловим електростанціям, нафтоперегонним заводам, багатьом іншим промисловим установам потрібна велика кількість води для охолодження та інших потреб.

Дата добавления: 2014-11-29