Процес формування українського етносу в умовах польсько-литовського поневолення

Нові процеси в духовному житті: реформування церкви та освіти, розвиток науки

Козацтво як явище історії та культури.

Розвиток освіти і науки в Україні в 14-17 ст.

Відгуки Ренесансу і гуманізму в Україні.

Процес формування українського етносу в умовах польсько-литовського поневолення.

Українська культура XiV-перої половини XVII ст.

ЛЕКЦІЯ 5

Основні поняття:

Ренесанс – (з фран. «відродження») доба у розвитку середньовічної культури й мистецтва з 14 - по 16 століття в Південній Європі (Італії), та з 16 - по 17 століття у Північній Європі, позначена гуманістичним світоглядом

Проторенесанс – (з лат. «прото» - перед) часи підготовки до народження ренесансних тенденцій у культурі

Гуманізм – філософське вчення, що обґрунтовувало ідею достойної, розумної, творчої й самодостатньої людини як центру Всесвіту

Єзуїти (Товариство Ісуса) - католицький орден, заснований в 1540 р. св. Ігнатієм Лойолою; головна мета - підтримка Папи у реалізації найважчих завдань Церкви; визначна освітня роль (найбільша в історії Церкви мережа середніх шкіл – колегіумів, і вищих – академій); особлива роль у справі реформи Церкви після Триденського собору та в місіонерській діяльності.

Вертеп - назва старовинного українського мандрівного театру, де поруч з різдвяною містерією виставляли й сценки з народного життя.

Полеміка – зіткнення різних поглядів при обговоренні будь-яких наукових, політичних та літературних питань.

У другій половині 14 ст. більша частина українських земель увійшла до складу Великого князівства Литовського.Населення українських земель не чинило опору литовським князям. Останні дотримувалися на захоплених землях правила: «Ми старину не рушимо; а нового не вводимо». Місцеві руські феодали зберегли свої землеволодіння. Самі землі – Чернігово-Сіверщина, Київщина, Поділля – залишилися автономними. Зберегла свої позиції в Литовському князівстві православна церква. Українські землі під Литовською зверхністю не знали суспільної боротьби на релігійному ґрунті. Володарі Литви виявляли толерантність щодо різних конфесій. Вона сформувалась усією історією цієї держави, що виступала своєрідним буфером між православним Сходом і католицьким Заходом.

Дещо інша ситуація склалася на руських землях Польського королівства. Тут позиції католицтва були значно міцнішими, ніж у Литовській державі. І хоч тут православні користувалися свободою віросповідання, їхня конфесія розглядалася нижчою за католицьку. Ознакою цього було оподаткування православного духовенства, обмеження культових відправ, церковного будівництва. За рішенням Люблінської унії 1569 року, українська шляхта зрівнювалася в правах з польською та литовською. Вимоги її були мінімальними - вона виступала за збереження всіх існуючих привілеїв, свободи віросповідання і руської мови в офіційному діловодстві.

Фактично українська еліта у 60-70 рр. 16 ст. не маючи можливостей маневрувати, постала перед необхідністю вибору між ягелонською Польщею та Московською Руссю. Польща була країною з досить прогресивним конституційним устроєм, обмеженою королівською владою, самобутньою ренесансною культурою, що не могло не приваблювати українську еліту. Здавалося, польська політична система з її відкритим і гнучким характером мала майбутнє. Однак відхилення від цієї моделі та відмова від релігійної толерантності наприкінці 16 - початку 17 ст. призвели до глибокої кризи Польсько-Литовської держави. Трагедією цього процесу полонізації України було те, що у свідомість широких мас народу твердо входять поняття «вищості» та «нижчості»: вищості польської культури, польської мови, католицької віри; нижчості української народності, української мови, православної віри. Поняття «лях», «католик» протиставляються поняттю - «русин», «схизматик». Таким чином, національне питання стає самим важливим. Культурне та духовне життя українського народу ґрунтується саме на ньому.

Дата добавления: 2014-11-29