Розвиток писемності та освіти

Літературні й археологічні джерела засвідчують про існування у східних слов’ян писемності ще до прийняття християнства. Болгарський письменник Храбр у праці «О письменах» говорить про те, що до запровадження абетки Кирила і Мефодія, тут користувалися на письмі «чергами й резами » (піктографічні знаки). Про те, що руські люди знали писемність, свідчать також договори, які укладали русичі й Візантія 911-912 рр. та 944-945 рр.. Отже, до запровадження християнства існувала місцева писемність. Проникнення християнства на Русь зумовило виникнення письма, якого потребувала церква і держава. Це письмо називалося «кирилиця». То була мова писань, якою великі місіонери – Кирило і Мефодій переклали з грецької основні богослужебні книги.

В Х столітті на території Київської Русі склалися сприятливі умови для розвитку і поширення як церковної та світської літератури й перекладів, що йшли на Русь із Греції та Болгарії, так і оригінальних творів місцевих авторів. Слід відмітити, що писемність у Київській Русі була привілеєм не тільки духовенства та князів, а й надбання широких верств населення. Про це свідчать численні археологічні знахідки залізних, бронзових і кістяних писал для воскових дощечок, берести і штукатурки, а також знайдені у Новгороді, Звенигороді та інших містах берестяних грамот-переписки городян про господарські справи.

Розвиток освіти ґрунтувався на власних національних традиціях та використанні античного і болгаро-візантійського досвіду шкільного навчання. Після церковної реформи Володимира Великого виникла потреба у навчанні та вихованні освічених людей. Вони були потрібні не лише для впровадження християнського культу, але й для функціонування органів державного управління та розвитку торгівлі. Тому шкільна освіта за князювання Володимира Великого і Ярослава Мудрого набула державної ваги. Утворилося три типи шкіл: палацова школа підвищеного типу, школа «книжного вчення» для підготовки духовенства та приватні школи. У 1086 р. на Русі була заснована перша школа для дівчат, яку заснувала дочка Всеволода Ярославовича Янка. Школа була відкрита при Андріївському монастирі.

Вінцем освіти була риторика і філософія. Центрами освіти у Київській Русі були міста Київ, Новгород, Полоцьк, Чернігів, Галич та Володимир-Суздальський. Освітнім центром у Києві був собор Святої Софії. Тут складено літописний звід 1037р., написано «Слово про закон і благодать» митрополитом Іларіоном, складалась «Руська правда»(збірник законів), написано «Остромирове Євангеліє», містилася бібліотека Ярослава Мудрого. При бібліотеках виникали скрипторії (книгописні майстерні), де працювали редактори, перекладачі, художники, ювеліри. Книги були великою цінністю.

Дата добавления: 2014-11-29