Соціально-економічні та історичні умови формування Київської Русі

Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво Київської Русі.

Архітектура.

Музика.

Розвиток літератури.

Наукові знання.

Розвиток писемності та освіти.

Соціально-економічні та історичні умови формування Київської Русі.

Культура Київської Русі

ЛЕКЦІЯ 4

Основні поняття:

Агіографія (від гр. «святий» і «пишу») - вид церковно-історичної літератури, де міститься життєпис святих; розповіді про духовних і світських осіб, канонізованих християнською церквою.

Апокрифи (відгр. «таємничий», «прихований») – твори християнського фольклору і літератури, які не визнавалися церквою канонічними і заборонялися.

Берестяні грамоти – давньоруські тексти, розміщені на бересті (березова кора), шляхом видавлювання чи видряпування спеціальною паличкою – писалом. Короткі листи світського характеру: доручення, боргові, зобов’язання чолобитні, любовні послання, учнівські вправи тощо.

Голосіння – старовинні українські народні пісні (на похованнях), імпровізаційні поетичні твори, пов’язані переважно зі смертю, похованням та поминками небіжчика.

Епос (від гр. «слово», «розповідь», «історія») – сукупність народних героїчних пісень, сказань, поем. Оповідний рід літератури, що, на відміну від лірики й драми, характеризується розповідно-описовою (епічною) формою, широтою зображення подій і характерів.

Літописання, літопис – хронологічно послідовний запис історичних подій, здійснений сучасником.

Мозаїка – зображення або візерунок, зроблений з окремих, щільно припасованих один до одного і закріплених на цементі або мастиці різнокольорових шматочків скла, мармуру, смальти.

Оранта – один з іконографічних образів Богородиці, який склався у середні віки. Богородицю зображували на повний зріст за піднесеними на рівень голови руками й повернутими від себе долонями. Оранта дістала поширення в іконографії та живопису Візантії й Давньої Русі в ІХ – ХІІІ ст.

Скрипторії – майстерні перепису книг.

Скоморох – за часів Київської Русі блазень, мандрівний середньовічний актор при дворі князя, монарха, що розважав князя та його гостей витівками, жартами, удаючи з себе дурника, штукаря.

Фреска – настінний живопис, картина, написана фарбами (водяними або на вапняному молоці) по свіжій вологій штукатурці.

Існування Київської Русі охоплює період з ІХ ст. по 40-і роки ХІІІ ст. У часи економічного та культурного розквіту давньоруська держава займала територію від Балтики та Північного Льодового океану - до Чорного моря, від Волго-Окського межиріччя - до Карпат. Етнічну основу держави складали східні слов’яни, об’єднані у великі міжплемінні союзи. Східнослов’янські міжплемінні об’єднання поступово склалися в єдину народність, названу Русь. Політичною формою держави у Київській Русі була ранньофеодальна монархія з елементами феодалізму. Держава являла собою історично важливу контактну територію між Арабським Сходом і Західною Європою, Візантією і Скандинавією. Це зумовило її швидке входження в загальноєвропейську історико-культурну спільність. Після укладення ряду договорів особливо зміцніли зв’язки з Візантією, а прийняття християнства поєднало Русь з традиціями візантійського православ’я, її політичними та культурними досягненнями. На думку академіка Б. Рибакова, «прийняття християнства поставило Русь на один рівень з передовими державами цього часу». Київська Русь стала своєрідним центром слов’янської культури. Вона проіснувала до 40-х років ХІІІ ст., перебуваючи під ударами монголо-татарських орд Чингісхана та Батия.

Дата добавления: 2014-11-29