Нові процеси в духовному житті: реформування церкви та освіти, розвиток науки

Як і в Європі часів Реформації, в Україні йшло уточнення християнських цінностей, хоча й у православному варіанті. Щоб розкрити людські сили і спрямувати їх на конкретні мирські справи, слід подолати «візантійські» традиції протиставлення релігійних інтересів - «земним», що породжувало зневажливе ставлення до освіти, слави, матеріальних успіхів, прищеплювало відразу до діяльного й енергійного життя. Це спонукало, передусім, до реформування і православної, і новоутвореної уніатської конфесії - захисника певних поглядів та моральних установок.

Піднесенню православної церкви сприяла широка підтримка її з боку суспільства, народу, а також київського митрополита Петра Могили. Після десятиліть гонінь і ледве не перебування у підпіллі православної церкви на чолі з київською метрополією, Могилу визнали людиною шанованою, рівною серед рівних у колі перших осіб держави (походив з молдавського княжого роду). Петро Могила - людина, яка перш за все заходилася реставрувати, переважно за власні кошти, культурні та духовні пам’ятки Києва. Реставраційні роботи повернули до життя багато храмів. Могила забрав в уніатів Софійський собор і монастир, які на той час уподібнилися зруйнованим фортецям. Їх швидко відремонтували. Також відремонтували й інші храми княжої доби – Десятинну церкву, храм Спаса на Берестові, Михайлівську церкву у Видубицькому монастирі.

Оновлення торкнулося й освітянської справи, воно теж супроводжувалося гострими суперечками.

За свідченнями чужоземних мандрівників, всі діти, навіть сироти (а їх було доволі багато) навчалися грамоті. Для них існували школи грамоти при церквах. Початків грамоти навчали і мандрівні дяки. Братські школи продовжували навчати основ православ’я, грецької, арифметики, астрономії, музичної грамоти. Тут навчали рідною мовою. Діти дрібної шляхти, заможних міщан, духовенства вчилися здебільшого у школах гімназіального типу, створених уніатським орденом василіан в Умані, Каневі, Овручі, Львові, Бучачі та інших містах. Однак єдиної концепції навчання не було. Бо у колегіумах, яких теж було чимало на початок ХVІІ ст., викладали вже по-іншому, за загальноєвропейськими методиками гуманітарної освіти. Так було і в протестантських (зокрема, кальвіністських) гімназіях у Дубецьку біля Перемишля та Панівцях поблизу Кам’янця.

Слушно зупинитися на мовній ситуації, що склалася в ці часи в Україні. У ній – завдяки різним школам – установлюється тримовність, що найбільше виявляє себе в літературі, яка твориться трьома чужими мовами: слов’янською (церковнослов’янською, розбавленою українізмами), польською та латиною. Власна ж мова ставала лише розмовною, вважалась «простою». Навіть канцелярська та судова лексика містила все більше латини і полонізмів, аж доки зовсім не втратила живий мовний колорит. Поступово у свідомості освічених людей виникала певна ієрархія престижності, першу сходинку в якій посіла польська мова.

Однак згодом, попри дискусії і вагання, усталюється погляд на освіту реалістичний, відповідний вимогам часу. Україні потрібні були діячі різного фаху, різного масштабу – не лише козацька старшина й священнослужителі, а й вчителі, вчені архітектори, будівничі, добре обізнані чиновники для різних державних служб, дипломати. Освіта із приватної справи людини ставала справою державної ваги. Першою дала зразок поєднання вітчизняних освітніх канонів із західною школою Острозька колегія, де в навчальний процес було впроваджено сім вільних мистецтв – граматику, поетику, музику, риторику, арифметику, геометрію, астрономію, а також викладання грецької та церковнослов’янської мови, латини, елементів філософії та теології. Слідом пішла Львівська братська школа. Українське шкільництво прилучилося таким чином до гуманістичного типу освіти, що виник століттям раніше у ренесансній Європі. Навіть мови тут почали вивчати за методикою ранніх гуманістів, які ввели до навчального процесу практику текстів античних авторів як стилістичних еталонів, зразків для наслідування.

Києво-Могилянська колегія могла б вже з самого початку свого заснування іменуватись академією, оскільки її програма (за винятком курсу богослов’я, який забороняла Польща) збігалася з програмою університетів Європи. Однак тільки 1701 року вона одержала грамоту царського уряду Росії, яка формально підтвердила її давні привілеї включати до своїх навчальних програм курс богослов’я й мати самоврядування, як це було в усіх вищих навчальних закладах Європи. Приймали до академії молодь всіх станів, щороку навчалося від 500 до 2000 студентів, вікових обмежень не було. Для бідних учнів при академії існувала бурса. Курс навчання в Києво-Могилянській академії тривав 12 років і поділявся на 8 класів. Тут вивчали граматику, поетику риторику, філософію й богослов’я; вивчали мови – слов’янську, українську літературну, грецьку, латину, польську; оволодівали поетичним і риторичним мистецтвом; вивчали класичну грецьку і римську, частково – середньовічну літературу, історію, географію. З часом в академії було введено курс російської, французької, німецької і староєврейської мов, чисту й мішану математику (тригонометрію, фізику, астрономію, архітектуру).

Академія заснувала колегії в Гоці, Вінниці, Кременці, Чернігові, Переяславі й постійно допомагала їм. Ці колегіуми ставали місцевими просвітительськими осередками. Так, Харківський був центром освіти Слобідської України. А 1765 року при ньому відкрили додаткові класи, де викладали інженерну справу артилерію, архітектуру, геодезію, географію.

Академія мала велике значення й авторитет у світі, тут навчалися серби, чорногорці, румуни, грузини, болгари, молдавани, греки, далматинці та ін. З 40-х років ХVІІ ст. до заснування Московського університету в Києві здобувала освіту молодь з Москви, Воронежа, Вязьми, Вятки, Брянська, Калуги та ін. Підтримувалися зв’язки з освітніми центрами – Краковом, Магдебургом, Константинополем тощо.

Впродовж свого існування освітні заклади, як і монастирі, сприяли книговидавничій справі.

Однак на кінець ХVІІІ ст. спостерігаємо вже зовсім іншу картину. Через закріпачення й розорення селян більшість сільських шкіл на Лівобережній та Слобідській Україні припинили існування. Згодом для непривілейованих верств населення тут, як і в Росії, виникають малі народні училища(дворічні) – у повітових містах і головні народні училища (п’ятирічні) – в губернських центрах. Перші з них відкрили у Києві Чернігові, Харкові, Новгороді-Сіверському, Катеринославі.

На правобережній Україні та на західноукраїнських землях, що залишилися під владою Польщі, передусім, занепадали братські школи. Після шкільної реформи у 1776 – 1783 рр. на західноукраїнських землях організовано початкові (тривіальні) та неповні середні (головні) школи, де, як правило, навчали польською чи німецькою мовою. У сільських школах при церквах теж навчали польською чи німецькою, лише в поодиноких випадках – українською мовою. Абсолютна більшість дітей залишалася поза школою.

Із втратою державності першою, як бачимо, загинула добре поставлена освітня справа в Україні.

Отже, українська культура 14-17 ст. відбиває непросту ісоціально-політичну ситуацію. Цей час вмістив у собі кілька історичних діб – визвольну боротьбу, державність, руїну, в культурному відношенні був надзвичайно плідним. На українських землях склалася європейська освіта, архітектура, що не поступалася гармонійністю і пишністю світовим зразкам, оригінальне малярство, самобутня музика. Творцем цієї культури був талановитий і волелюбний народ.

Питання для самоконтролю:

1. Які особливості козацтва визначили його роль у культурній розбудові України ХVІІ ст.?

2. Хто із козацької старшини взявся першим опікувати культурні потреби суспільства?

3. У чому полягала реформа церкви та освіти у ХVІІ ст.?

4. Якою була роль Петра Могили у відновленні культурних пам’яток у Києві?

5. В чому полягає особливість українського Відродження?

6. Назвіть імена видатних українських філософів-гуманістів кінця 15-середини 16ст.

7. Чому колегія в Острозі вважається осередком ренесансної культури в Україні?

8. Що таке полемічна література?

9. В чому полягає значення ренесансної культури для України?

ЛЕКЦІЯ № 6

Дата добавления: 2014-11-29