І теоретичні основи безпеки життєдіяльності

Концепція прийнятного (допустимого) ризику

І ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

За ступенем припустимості ризик буває знехтуваний, прийнятний, гранично допустимий, надмірний.

■& Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він перебу­ває в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня. -& Прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соці­альні можливості на даному етапі свого розвитку. ■& Гранично допустимий ризик — це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат. ■& Надмірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків.

На практиці досягти нульового рівня ризику, тобто абсолютної без­пеки, неможливо.Через це вимога абсолютної безпеки, що приваблює своєю гуманністю, може обернутися на трагедію для людей. Знехтува­ний ризик у теперішній час також неможливо забезпечити з огляду на відсутність технічних та економічних передумов для цього. Тому сучас­на концепція безпеки життєдіяльності базується на досягненні прий­нятного (допустимого) ризику.

"& Сутність концепції прийнятного (допустимого) ризику полягає у праг­ненні створити таку малу безпеку, яку сприймає суспільство у даний час, виходячи з рівня життя, соціально-політичного та економічно­го становища, розвитку науки та техніки.

Прийнятний ризик поєднує технічні, економічні, соціальні та полі­тичні аспекти і є певним компромісом між рівнем безпеки й можливос­тями її досягнення. Розмір прийнятного ризику можна визначити, вико­ристовуючи витратний механізм, який дозволяє розподілити витрати сус­пільства на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техноген­ною та соціальною сферами. Необхідно підтримувати відповідне співвідно­шення витрат у зазначених сферах, оскільки порушення балансу на ко­ристь однієї з них може спричинити різке збільшення ризику і його рівень вийде за межі прийнятних значень.

На рис. 1.4 наведено графік, який ілюструє спрощений приклад визна­чення прийнятного ризику. З цього графіка видно, що із збільшенням витрат на забезпечення безпеки технічних систем технічний ризик змен­шується, але зростає соціально-економічний. Витрачаючи надмірні кошти

на підвищення безпеки технічних систем в умовах обмеженості коштів, можна завдати збитків соціальній сфері, наприклад, погіршити медич­ну допомогу.

Витрати на безпеку

Рис. 1.4. Визначення прийнятного ризику

Сумарний ризик має мінімум при визначеному співвідношенні інвес­тицій у технічну та соціальну сфери. Цю обставину потрібно враховува­ти при виборі ризику, з яким суспільство поки що змушене миритися.

Максимально прийнятним рівнем індивідуального ризику загибелі лю­дини звичайно вважається ризик, який дорівнює ЇСИ" на рік. Малим вва­жається індивідуальний ризик загибелі людини, що дорівнює ЇСИ на рік.

/

Концепція прийнятного ризику може бути ефективно застосо­вана для будь-якої сфери діяльності, галузі виробництва, €) підприємств, організацій, установ.

Справді, коли працюють, навіть дотримуючись усіх встановлених відповідними правилами охорони праці стандартних значень, все ще

⁴⁴»■ теоретичні основи везпеки життєдіяльності

існує деякий рівень залишкового ризику, який неминуче повинен бути присутнім. Наскільки ризик є прийнятим чи неприйнятим — вирішує керівництво. Результат цього рішення буде впливати на багато вхідних даних та міркувань, серед яких не останнє місце посідає вартість ризи­ку, оскільки головним завданням управління є і завжди буде визначен­ня вартості ризику.

Дата добавления: 2014-11-29