І. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Вибір технології нанесення лаку на меблі також пов 'язаний з вибором більш безпечного варіанта, а також: відповідних засобів індивідуального та колектив­ного захисту працівників. Якщо власник підприємства побажає взагалі уникну­ти небезпеки шкідливого впливу парів лаку на працівникіх в процесі лакування, то він зможе скористатись автоматичною фарбувальною лінією. Однак таке обладнання досить дороге, і тому для невеликого підприємства, яке лише почи­нає промислову діяльність, установка його практично неможлива, особливо в умовах жорсткої конкуренції. Крім того, слід пам 'ятати, що використання ав­томатичної лінії не виключає повністю всі небезпеки, а навпаки, може призвес­ти до появи нових небезпек, наприклад, до небезпеки враження електричним струмом при наладці та профілактичних роботах на ній.

Скоріш за все нанесення лаку буде здійснювати оператор за допомогою пуль­веризатора у фарбувальній камері. Для захисту оператора передусім необхідно вибрати відповідний засіб захисту органів дихання. Респіратор — найдешевший з можливих засобів — в даному разі не може бути запропонований, оскільки він не захищає обличчя та очі. Можливість використання фільтруючого протигаза буде визначатись характеристиками парів лаку, апе скоріш за все такий протигаз у даному випадку буде малоефективним, — потрібен буде ізолюючий протигаз. Ізолюючі протигази бувають шлангові та автономні. Отже, необхідно вирішу­вати, чи встановлювати стаціонарну систему забезпечення оператора повітрям за допомогою шлангового протигаза, чи використати автономний дихальний апарат.

Не слід забувати, що існують і інші працівники фабрики, які прямо не мають відношення до процесу лакування, але змушені працювати у безпосередній близь­кості до фарбувальної камери. Вони також можуть зазнавати впливу токсич­них випарувань. Щоб виключити можливість негативного впливу парів лаку на інших працівників, фарбувальна камера повинна мати ефективну систему вен­тиляції та відповідне обладнання, яке запобігає проникненню іншого виробничого персоналу у небезпечну зону під час проведення лакувальних операцій. Таким об­ладнанням можуть, серед іншого, бути: 1) попереджувальні знаки, розташовані у зоні робіт, які нагадують персоналу про небезпеку та/або потребують викорис­тання індивідуальних засобів захисту; 2) сигнальні або попереджувальні вогні, які будуть вмикатися кожен раз, коли відбувається лакування, для того, щоб перешкодити решті співробітників проникнути у зону робіт; 3) оголошення по всій фабриці, яке інформує працівників про початок і кінець небезпечної операції.

З метою зменшення ризику вибуху та пожежі електричне та вентиляційне обладнання, яке знаходиться у фарбувальній камері та поряд з нею, повинно мати відповідне вибухопожежозахисне виконання. Слід зазначити, що вартість, наприклад, двох електричних двигунів, що мають однакові технологічні пара­метри, але один має відкрите виконання, а другий — особливе вибухозахисне, може різнитися у кілька десятків разів.

Запровадження наведених вище технічних заходів забезпечення безпеки праців­ників не виключає необхідності здійснення спеціальних організаційних та сані­тарно-гігієнічних заходів: а) розробки і запровадження технологічних карт та інструкцій з техніки безпеки; б) навчання та інструктажу персоналу; в) контролю

за дотриманням та виконанням встановлених правил безпеки при проведенні робіт; г) забезпечення працівників санітарно-гігієнічним обладнанням та відпо­відними процедурами, а також іншими заходами та засобами, які вимагаються чинними нормативними документами з охорони праці.

)

Усі наведені вище питання безпеки належать до компе­тенції охорони праці, але забруднене повітря, яке буде вилучатись з фарбувальної камери може становити не­безпеку для людей, які живуть або з тих чи інших при­чин знаходяться поблизу цього виробництва. Це вже сфера дії іншого законодавства, а саме Законодавства про захист навколишнього середовища, інших норма­тивних документів та інших органів контролю.

Для того щоб отримати дозвіл на запровадження нового технологічного про­цесу, підприємцю необхідно узгодити можливість і кількість викидів з органами санітарного нагляду та захисту навколишнього середовища. У даному разі мова йде про можливість забруднення повітря, і, можливо, цей приклад не зовсім по­казовий, бо в інших виробництвах можуть використовуватися значно агресивніші речовини або у набагато більших кількостях, ніж ті, про які йдеться тут, але все ж цей приклад наочно демонструє ризики, з якими пов 'язане будь-яке вироб­ництво, і необхідність застосування методики управління ними.

Захист повітряного басейну від забруднень регламентується гранично допу­стимими концентраціями (ГДК) шкідливих речовин в атмосферному повітрі населених пунктів, гранично допустимими викидами (ГДВ) шкідливих речовин та тимчасово узгодженими викидами шкідливих речовин від джерел забруд­нень. Значення ГДК речовин, що забруднюють повітря, встановлені відповідни­ми державними та міждержавними стандартами і санітарними нормами. Норми ГДВ розробляються для кожного джерела забруднення, виходячи з того, щоб його викиди в сумі з викидами всіх інших джерел забруднення, що розташо­вані в цьому районі, не призвели до утворення у приземному шарі повітря пере­вищення ГДК, а в місцях розташування санаторіїв, будинків відпочинку та в зонах відпочинку міст з населенням понад 200 тис. мешканців ці концентрації не повинні перевищувати 0,8 ГДК.

Для того щоб виключити або зменшити можливість впливу шкідливих речо­вин на людей та навколишнє середовище в разі аварії, стихійного лиха чи ката­ строфи, на підприємстві згідно з вимогами законодавства і нормативних актів з питань цивільної оборони та охорони праці власником мають бути опрацьо­вані і затверджені план попередження надзвичайних ситуацій і план (інструк­ ція) ліквідації аварій (надзвичайних ситуацій).

03^а У плані попередження надзвичайних ситуацій розглядаються можливі аварії та інші надзвичайні ситуації техногенного і природного походження, прогнозують­ся наслідки, визначаються заходи щодо їх попередження, терміни виконання, а також сили і засоби, що залучаються до цих заходів.

№ У плані (інструкції) ліквідації аварій (надзвичайних ситуацій) мають бути перелічені всі можливі аварії та інші надзвичайні ситуації, визначені дії посадових

1. теоретичні основи Безпеки життєдіяльності

і. теоретичні основи Безпеки життєдіяльності

осіб і працівників підприємства під час їх виникнення, обоє 'язки професійних аварійно-рятувальних формувань або працівників інших підприємств, установ і організацій, які залучаються до ліквідації надзвичайних ситуацій.

Розробивши всі необхідні організаційні, санітарно-гігієнічні та технічні заходи забезпечення безпеки працівників і узгодивши їх з місцевою інспекцією Департа­менту з нагляду за охороною праці, виконавши розрахунки ГДВ шкідливих речо­вин і узгодивши їх з відповідними органами охорони здоров 'я та захисту навко­лишнього середовища, розробивши і узгодивши з органами цивільної оборони план попередження надзвичайних ситуацій і план (інструкцію) ліквідації аварій (над­звичайних ситуацій), підприємець, якщо немає інших перешкод, може розпочи­нати виробництво продукції.

Але йому не слід забувати також про можливість несанкціонованого доступу до шкідливих речовин, наприклад, з метою крадіжки. В деяких випадках, на­приклад, якщо мова йде про радіоактивні речовини, сильнодіючі отруйні речови­ни, агрохімікати тощо, підприємець несе відповідальність за належне їх збере­ження, транспортування та контроль за ними.

1.3.5. Якісний аналіз небезпек

Вище було показано, що жодна система чи операція не гарантує абсолютної безпеки. Та все ж доки ми не маємо 100% безпеки, ми намагаємося, наскільки це можливо, наблизитися до цієї мети. З пли­ном часу різні заходи та методи, які використовуються для вирішення відповідних задач, удосконалюються, збільшуючи наші можливості у дослідженні систем, визначенні небезпек, виключенні або контролі за цими небезпеками, зниженні ризику до прийнятного рівня при роботі з цими системами. Аналіз небезпек починають з попереднього досліджен­ня, яке дозволяє в основному ідентифікувати джерела небезпек. Потім, при необхідності, дослідження можуть бути поглиблені і може бути виконаний детальний якісний аналіз. Методи цих аналізів та прийоми, які використовуються при їх виконанні, відомі під різними назвами. Нижче наведені основні з цих загальних інструментів.

Типи аналізу:

• попередній аналіз небезпек (ПАН)

• системний аналіз небезпек (САН)

• підсистемний аналіз небезпек (ПСАН)

• аналіз небезпеки робіт та обслуговування (АНРО)
Методи та прийоми, що використовуються при аналізах:

• аналіз пошкоджень та викликаного ними ефекту (АПВЕ)

• аналіз дерева помилок (АДП)

• аналіз ризику помилок (АРП)

• прорахунки менеджменту та дерево ризику (ПМДР)

• аналіз потоків та перешкод енергії (АППЕ)

• аналіз поетапного наближення (АПН)

• програмний аналіз небезпек (ПрАН)

• аналіз загальних причин поломки (АЗПП)

• причинно-наслідковий аналіз (ПНА)

• аналіз дерева подій (АДПд)

Метою даного навчального посібника не є вивчення перелічених вище методів та прийомів аналізу небезпек. Існує велика кількість наукових та технічних праць на цю тему, які рекомендується вивчати тим, хто хоче отримати більш повні та деталізовані поради з приводу застосуван­ня методів аналізу небезпек.

Крім того, окремі методики вивчаються при вивченні загальноінже-нерних та спеціальних дисциплін. Та оскільки даний навчальний по­сібник розрахований на широке коло студентів різних спеціальностей, автори вважають за доцільне ознайомити їх з основами принаймні двох з наведених вище методик, а саме з попереднім аналізом небезпек (ПАН) та аналізом дерева помилок (АДП).

А Попередній аналіз небезпек — це аналіз загальних груп небез­пек, присутніх в системі, їх розвитку та рекомендації щодо контролю. ПАН є першою спробою в процесі безпеки систем визначити та класифікувати небезпеки, які мають місце в сис­темі. Проте в багатьох випадках цьому аналізу може передува­ти підготовка попереднього переліку небезпек.

ПАН звичайно виконується у такому порядку:

— вивчають технічні характеристики об'єкта, системи чи процесу, а також джерела енергії, що використовуються, робоче середовище, мате­ріали; встановлюють їхні небезпечні та шкідливі властивості;

— визначають закони, стандарти, правила, дія яких розповсюджуєть­ся на даний об 'єкт, систему чи процес;

— перевіряють технічну документацію на відповідність її законам, правилам, принципам і нормам безпеки;

— складають перелік небезпек, в якому зазначають ідентифіковані дже­рела небезпек (системи, підсистеми, компоненти), чинники, що виклика­ють шкоду, потенційні небезпечні ситуації, виявлені недоліки.

При проведенні ПАН особливу увагу приділяють наяв-

\ ності вибухопожежонебезпечних та токсичних речовин,

/ виявленню компонентів об'єкта, в яких можлива їх при-

'Ф сутність, потенційна небезпечна ситуація від неконтро-

льованих реакцій чи при перевищенні тиску.

Дата добавления: 2014-11-29