Навчальний посібник 2 страница

9. До якого року проіснували державні установи ЗУНР?

а) 1919 р.;

б) 1920 р.;

в) 1922 р.;

г) 1923 р.

10. Хто був диктатором у ЗУНР?

а) М. Грушевський;

б) В. Винниченко;

в) Є. Петрушевич;

г) А. Волошин.

11. Яку назву мав уряд ЗУНР?

а) Народний секретаріат;

б) Державний секретаріат;

в) Генеральний Секретаріат;

г) Рада міністрів.

12. Кому належала вища представницька влада в повіті?

а) старості;

б) війту;

в) комісару;

г) голові.

13. Який мінімальний вік встановлювався для кандидатів на службу у державному апараті?

а) 25 років;

б) 30 років;

в) 35 років;

г) 40 років.

14. На який термін встановлювалося випробування для кандидатів на службу в державному апараті?

а) на 3 місяці;

б) на 6 місяців;

в) на 1 рік;

г) було відсутнім.

15. Скільки було створено судових округів?

а) 10;

б) 12;

в) 15;

г) 20.

16. Яку назву отримала армія ЗУНР?

а) Українська Галицька Армія;

б) Українські січові стрільці;

в) Українське військо;

г) Збройні сили ЗУНР.

17. Що було характерно для законодавства ЗУНР?

а) розроблялося нове;

б) ліквідовувалося законодавство Австро-Угорщини;

в) залишалося австрійське, якщо воно не перечило інтересам і цілям ЗУНР;

г) поширювалося законодавство Польщі.

18. Кому належала вища влад в ЗУНР?

а) президенту;

б) диктатору;

в) народу;

г) парламенту.

19. Яка виборча система була встановлена у ЗУНР?

а) мажоритарна;

б) пропорційна;

в) змішана;

г) рейтингова.

20. Яку назву мав отримати парламент в ЗУНР?

а) Центральна Рада;

б) Установчі збори;

в) Верховна рада;

г) Державна рада.

21. Що мало стати державним гербом?

а) тризуб;

б) золотий лев на синім полі;

в) золотий лев;

г) козак з мушкетом.

22.Скільки артикулів мав «Тимчасовий Основний закон про державну самостійність українських земель бувшої Австро-Угорської монархії»?

а) 5;

б) 10;

в) 15;

г) 18.

23. Хто отримував активне виборче право?

а) лише чоловіки;

б) чоловіки та жінки;

в) усі громадяни;

г) усі громадяни, що досягнули 20 років.

24. З якого віку наступало пасивне виборче право?

а) 21 рік;

б) 23 років;

в) 25 років;

г) 28 років.

25. Яка мова проголошувалася державною в ЗУНР?

а) польська та українська;

б) лише українська;

в) лише польська;

г) лише німецька.

26. Хто отримував право на громадянство?

а) всі, хто народився на території Австро-Угорської імперії;

б) всі, хто виявив бажання;

в) всі, хто на день прийняття закону належав до будь-якої міської або селянської громади;

г) лише українці.

27. Що гарантувалося національним меншинам у ЗУНР?

а) обирати й бути обраними;

б) право навчання рідною мовою;

в) право на звернення рідною мовою до державних установ;

г) все зазаначено вірно.

28. Хто приймав рішення про надання громадянства?

а) МВС;

б) Держсекретаріат;

в) Сейм;

г) паспортний стіл.

29. Якими мовами мали публікуватися закони?

а) російською;

б) українською;

в) українською та польською;

г) українською, польською, єврейською та німецькою.

30. Закон «Про земельну реформу» передбачав?

а) недоторканність приватної власності на землю;

б) викуп землі у поміщиків;

в) конфіскацію великих землеволодінь;

г) створення хутірських господарств.

31. Хто міг розраховувати на виділення землі з державного фонду?

а) селяни;

б) робітники;

в) безземельні;

г) безземельні, інваліди першої світової війни.

32. Які заходи здійснювалися керівництвом ЗУНР у розв’язанні продовольчої проблеми?

а) конфіскація;

б) утворювали продовольчі відділи;

в) ліквідовували приватну торгівлю;

г) вводили продрозкладку.

33. У якому місті планувалося відкрити перший український університет?

а) в Ужгороді;

б) у Львові;

в) у Станіславі;

г) у Чернівцях.

34. Хто призначав прокурора?

а) парламент;

б) президент;

в) секретаріат юстиції;

г) Державна рада.

35. Кому підпорядковувалися нотаріальні контори?

а) парламенту;

б) секретаріату юстиції;

в) секретарю внутрішніх справ;

г) прокуратурі.

36. Яку назву мав вищий військовий суд?

а) верховний суд;

б) військовий трибунал;

в) трибунал;

г) суд військових присяжних.

37. Хто мав затвердити смертельні вироки, винесені військово-польовими судами?

а) прокурор;

б) секретаріат юстиції;

в) Держсекретаріат;

г) президент.

38. Де мав розташовуватися Вищий суд?

а) у Львові;

б) у Станіславі;

в) у Чернівцях;

г) у Тернополі.

39. Хто очолював збройні сили?

а) Генеральний штаб;

б) Генеральна військова рада;

в) Генеральні хорунжі;

г) полкова рада.

40. Скільки корпусів було утворено в Українській Галицькій Армії?

а) 1;

б) 2;

в) 3;

г) 6.

ВИСНОВКИ

Події 1917–1921 рр. стали закономірним результатом розвитку українського національного руху ХІХ–початку ХХ ст. Повалення монархії та імперії в Росії викликало багато надій серед українських громадських та політичних лідерів на покращення життя, на встановлення нового статусу для багатостраждальної України. Березень 1917 р. став часом консолідації усіх сил, яким не була байдужа доля українських земель й українців. Наслідком цих процесів було проголошення утворення Української Центральної Ради на чолі з найавторитетнішим діячем того часу М. Грушевським. Логічним завершенням державотворчих процесів 1917 р. стало проголошення незалежності України на початку січня 1918 р.

На жаль, укладення мирної угоди з Німеччиною та Австро-Угорщиною не стало гарантом політичної стабільності та укріплення української державності, а навпаки призвело до погіршення внутрішньої ситуації, як результат – державний переворот 29 квітня 1918 р. й проголошення Української держави на чолі з гетьманом П. Скоропадським.

Існування Української держави характеризувалося проведенням низки реформ. Зокрема її лідер П. Скоропадський ставив за мету налагодити безперебійну роботу всієї вертикалі влади, робив головний наголос на сильній владі гетьмана, розбудові армії, недоторканності приватної власності тощо. Звісно, що такі дії П. Скоропадського не могли викликати захват у німецько-австрійської окупаційної влади, а також у лівих політичних сил. Водночас українські національні партії бачили в особі гетьмана ставленика колишнього царського режиму, асоціювали його з русифікатором, хоча така позиція не до кінця відповідає дійсності. Загальновідомо, що в період Української держави відбулося відкриття більше, ніж 150 українських гімназій, Академії наук тощо. У кадровій політиці гетьман був змушений призначати на посади проросійськи налаштованих чиновників, адже серед патріотично налаштованих українців був відсутній реальний кадровий потенціал. Такий стан справ був викликаний важкою спадщиною Російської імперії, коли в ній докладалося максимум зусиль для знищення всього українського.

Наслідком усіх протиріч стало формування негативного ставлення до П. Скоропадського, що призвело до повалення Української держави та приходу до влади Директорі й відродження ІІ УНР.

Зміна влади в Наддніпрянській Україні збіглася з активізацією державотворчих процесів у Західній Україні, що закінчилося проголошенням у листопаді 1918 р. ЗУНР. Незабутньою подією початку 1919 р. став Акт Злуки двох Україн. Цей історичний факт підкреслив, що незважаючи на столітнє перебування українських земель у складі різних держав українці не втратили свого коріння, свідомості й прагнення до життя в межах однієї суверенної держави.

Складна внутрішня ситуація та невдала зовнішньополітична діяльність Директорії та уряд ЗУНР призвела наприкінці 1920–на початку 1921 рр. до поразки національно-визвольних змагань й розчленування західноукраїнських земель Польщею, Румунією та Чехословаччиною, а на решті території було встановлено радянську владу.

Боротьба за власну державу в 1917–1921 рр. відбувалася у вкрай складних умовах: за відсутності державотворчого досвіду, згуртованості народу, зовнішньополітичної підтримки. Крім того, на заваді українській державі стали політичні амбіції окремих лідерів, громадянська війна, іноземна інтервенція, допомога українським більшовикам з боку російських однопартійців. Всі згадані чинники в кінцевому результаті призвели до втрати можливості відродити Українську державу.

Окремо слід наголосити, що події 1917–1921 рр. – це час героїчної боротьби українського народу за власну державу, період самопожертви в ім’я майбутнього покоління. Незважаючи на поразку, здобутий досвід став одним із головних лейтмотивів українського національно-визвольного руху ХХ ст., який закінчився проголошенням незалежності в серпні 1991 р.

1. Історія держави і права України / За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. – К.: Видавничий дім ІнЮРЕ, 2000. – С. 58–59.

2. В. Гончаренко, Законодавчі органи в Українській Народній Республіці // Вісник Академії правових наук України. – 2006. – № 2. – С. 61–71.;

3. Всі наведені навчальному посібнику нормативно-правові акти були запозичені з Хрестоматії з історії держави і права України: Навч. посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. В. Д. Гончаренка. – 3-тє вид., перероб. Уклад. В. Д. Гончаренко, О. Д. Святоцький. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 800 с.

4. Грабовська Г. Законодавче закріплення функціонування освіти в період ЗУНР // http://www.lex-line.com.ua/?go=article&id_year=3&id_rozdil=15&id_pidrozdil=101&id_pidrozdil2=0.

5. Дещинський Л.Є., Панюк А.В. Міжнародні відносини України: історія і сучасність. – Львів: Вид. Національного університету «Львівська політехніка», 2001. – С. 167–169.

6. Єрмолаєв В.М. Вищі представницькі органи влади в Україні (історико-правове дослідження). – Харків: Право, 2005. – С. 230.

7. Єрмолаєв В.М. Про законодавчу діяльність Української Центральної Ради // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2004. – № 1. – С. 178.

8. Закон Західноукраїнської Республіки про мови на її території // Хрестоматія з історії держави і права України. – Т. 2. Лютий 1917 р. – 1996 р.: Навчальний посібник для юрид. вищих навч. закладів і фак.; У 2 т. / За ред. В.Д. Гончаренка. – К.: Ін Юре, 1997. – С. 103–104.

9. Закон Центральної Ради «Про порядок видання законів» // Хрестоматія з історії держави і права України. – Т.2. Лютий 1917 р. – 1996 р.: Навчальний посібник для юрид. вищих навч. закладів і фак.; У 2 т. / За ред. В.Д. Гончаренка. – К.: Ін Юре, 1997. – С. 32.

10. Землянська В. Судове законодавство Директорії // Право України. – 2000. – № 1. – С. 125–128.

11. Іванов В.М. Історія держави і права України: Підручник. – К.: МАУП, 2007. – С. 306.

12. ІІІ Універсал Центральної Ради (7 листопад 1917 р.) // Хрестоматія з історії держави і права України. – Т.2. Лютий 1917 р. – 1996 р.: Навчальний посібник для юрид. вищих навч. закладів і фак.; У 2 т. / За ред.. В.Д. Гончаренка. – К.: Ін Юре, 1997. – С. 23.

13. Історія держави і права України / За ред.. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. – К.: Видавничий дім ІнЮРЕ, 2000. – С. 65.

14. Історія державності України: Експериментальний підручник / За заг. ред. О.М. Бандурки, О.Н. Ярмиша. – Харків: ТОВ „Одіссей”, 2004. – С. 371–372.

15. Історія України: нове бачення / За ред. В.А. Смолія. – К.: Вид. «Україна», 1996. – Т. 2. – С. 4 – 5.

16. Калініченко В.В., Рибалка І.К. Історія України. Частина ІІІ: 1917–2003 рр.: Підручник для історичних факультетів вищих навчальних закладів. – Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2004. – С. 19.

17. Конституція Української Народної Республіки (29 квітня 1918 р.) // Хрестоматія з історії держави і права України. – Т.2. Лютий 1917 р. – 1996 р.: Навчальний посібник для юрид. вищих навч. закладів і фак.; У 2 т. / За ред. В.Д. Гончаренка. – К.: Ін Юре, 1997. – С. 57–58.

18. Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Держава і право України 1917-1920: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 1997. – С. 159.

19. Корновенко С.В. Аграрне законодавство П. Скоропадського у контексті вітчизняного та європейського досвіду вирішення земельного питання (1918–1921 рр.) // Український історичний журнал. – 2008. – № 4. – С. 74–76.

20. Кравчук М.В. Організаційно-правові засади формування війська ЗУНР // http://www.lex-line.com.ua/?go=article&id_year=3&id_rozdil=15&id_pidrozdil=101&id_pidrozdil2=0.

21. Крип’якевич І., Гнаткевич Б. Історія українського війська. – Львів: Видання І. Тиктора, 1936. – С. 381.

22. Кульчицький В.С., Тищик Б.Й. Історія держави і права України: Підручник. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2008. – С. 330.

23. Мироненко О. Військово-польові суди Директорії // Українське державотворення: не витребуваний потенціал: Словник-довідник / За ред. О.М. Мироненка. – К.: Либідь, 1997. – С. 57–59.

24. Мироненко О. Дипломатичне визнання УНР // Українське державотворення: не витребуваний потенціал: Словник-довідник / За ред. О.М. Мироненка. – К.: Либідь, 1997. – С. 170–172.

25. Мищак І. До історії законотворчості ЗУНР // Право України. – 2008. – № 10. – С. 157.

26. Монолатій І. Статус німецької меншини Галичини в національній політиці ЗУНР // Право України. – 2002. – № 4. – С. 142.

27. Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навчальний посібник. – К.: Товариство «Знання», КОО, 1999. – С 384.

28. Подковенко Т.О. Конституційне законодавство ЗУНР // http://www.lex-line.com.ua/?go=article&id_year=3&id_rozdil=15&id_pidrozdil=101&id_pidrozdil2=0.

29. Подковенко Т.О. Становлення системи законодавства в 1917–1920 рр. (Українська Центральна Рада, Гетьманат П. Скоропадського, Директорія УНР): Автореф. дис…канд.юр.наук. – К., 2004. – 20 с.

30. Рубльов О.С., Реєнт О.П. Українські визвольні змагання 1917–1921 рр. – К.: Видавничий Дім Альтернатива, 1999. – Т. 10. – С. 288–292.

31. Рум’янцев В. Судова система в Україні за часів Директорії // Вісник академії правових наук України. – 2001. – № 4 (27). – С. 90.

32. Середа А., Середа О. Становлення судової системи в Україні (1917–1918 рр.) // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 9. – С. 17.

33. Солдатенков В.Ф. Прихід П. Скоропадського до влади: механізм державного перевороту та визначальні чинники закріплення режиму // Український історичний журнал. – 2008. – № 4. – С. 6–7.

34. Статут Генерального Секретаріату // Хрестоматія з історії держави і права України. – Т.2. Лютий 1917 р. – 1996 р.: Навчальний посібник для юрид. вищих навч. закладів і фак.; У 2 т. / За ред. В.Д. Гончаренка. – К.: Ін Юре, 1997. – С. 15.

35. Тимощук О.В. Охоронний апарат Української держави квітень-грудень 1918 р. – Харків: Вид. Університет внутрішніх справ, 2000. – С. 340.

36. Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель бувшої Австро-Угорської монархії, ухвалений Українською Національною Радою на засіданні 13 падолиста 1918 р. // Хрестоматія з історії держави і права України. – Т. 2. Лютий 1917 р. – 1996 р.: Навчальний посібник для юрид. вищих навч. закладів і фак.; У 2 т. / За ред. В.Д. Гончаренка. – К.: Ін Юре, 1997. – С. 100–101.

37. Ухвалений Радою Народних Міністрів Закон «Про тимчасове верховне управління та порядок законодавства в УНР» // Хрестоматія з історії держави і права України. – Т.2. Лютий 1917 р.–1996 р.: Навчальний посібник для юрид. вищих навч. закладів і фак.; У 2 т. / За ред. В.Д. Гончаренка. – К.: Ін Юре, 1997. – С. 86.

38. Юзьвак В. Державне будівництво ЗУНР // http://www.lex-line.com.ua/?go=article&id_year=3&id_rozdil=15&id_pidrozdil=101&id_pidrozdil2=0.

[1] Рубльов О.С., Реєнт О.П. Українські визвольні змагання 1917–1921 рр. – К.: Видавничий Дім Альтернатива, 1999. – Т.10. – С. 22–28.

[2] Історія України: нове бачення / За ред. В.А. Смолія. – К.: Вид. «Україна», 1996. – Т. 2. – С. 4 – 5.

[3] Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Держава і право України 1917-1920: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 1997. – С. 10.

[4] Калініченко В.В., Рибалка І.К. Історія України. Частина ІІІ: 1917–2003 рр.: Підручник для історичних факультетів вищих навчальних закладів. – Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2004. – С. 19.

[5] Іванов В.М. Історія держави і права України: Підручник. – К.: МАУП, 2007. – С. 255.

[6] Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Держава і право України 1917-1920: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 1997. – С. 20.

[7] Гончаренко В. Законодавчі органи в Українській Народній Республіці // Вісник Академії правових наук України. – 2006. – №2. – С. 62- 65.

[8] Статут Генерального Секретаріату // Хрестоматія з історії держави і права України. – Т.2. Лютий 1917 р. – 1996 р.: Навчальний посібник для юрид. вищих навч. закладів і фак.; У 2 т. / За ред. В.Д. Гончаренка. – К.: Ін Юре, 1997. – С. 15.

[9] Рубльов О.С., Реєнт О.П. Українські визвольні змагання 1917–1921 рр. – К.: Видавничий Дім Альтернатива, 1999. – Т. 10. – С. 56.

[10] Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Держава і право України 1917-1920: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 1997. – С. 24.

[11] Іванов В.М. Історія держави і права України: Підручник. – К.: МАУП, 2007. – С. 256.

[12] Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Держава і право України 1917-1920: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 1997. – С. 29–30.

[13] Іванов В.М. Історія держави і права України: Підручник. – К.: МАУП, 2007. – С. 256-257.

[14] Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Держава і право України 1917-1920: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 1997. – С. 34.

[15] Історія держави і права України / За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. – К.: Видавничий дім ІнЮРЕ, 2000. – С. 58–59.

[16] Рубльов О.С., Реєнт О.П. Українські визвольні змагання 1917–1921 рр. – К.: Видавничий Дім Альтернатива, 1999. – Т. 10. – С. 73–74.

[17] Історія держави і права України / За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. – К.: Видавничий дім ІнЮРЕ, 2000. – С. 61.

[18] Історія держави і права України / За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. – К.: Видавничий дім ІнЮРЕ, 2000. – С. 60.

[19] Калініченко В.В., Рибалка І.К. Історія України. Частина ІІІ: 1917–2003 рр.: Підручник для історичних факультетів вищих навчальних закладів. – Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2004. – С. 19.

[20] Рубльов О.С., Реєнт О.П. Українські визвольні змагання 1917–1921 рр. – К.: Видавничий Дім Альтернатива, 1999. – Т. 10. – С. 53.

[21] Калініченко В.В., Рибалка І.К. Історія України. Частина ІІІ: 1917–2003 рр.: Підручник для історичних факультетів вищих навчальних закладів. – Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2004. – С. 29.

[22] Там само. – С. 21.

[23] Крип’якевич І., Гнаткевич Б. Історія українського війська. – Львів: Видання І. Тиктора, 1936. – С. 367.

[24] Історія держави і права України / За ред.. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. – К.: Видавничий дім ІнЮРЕ, 2000. – С. 61–62.

[25] Крип’якевич І., Гнаткевич Б. Історія українського війська. – Львів: Видання І. Тиктора, 1936. – С. 378.

[26] Калініченко В.В., Рибалка І.К. Історія України. Частина ІІІ: 1917–2003 рр.: Підручник для історичних факультетів вищих навчальних закладів. – Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2004. – С. 21.

[27] Крип’якевич І., Гнаткевич Б. Історія українського війська. – Львів: Видання І. Тиктора, 1936. – С. 379.

[28] Рубльов О.С., Реєнт О.П. Українські визвольні змагання 1917–1921 рр. – К.: Видавничий Дім Альтернатива, 1999. – Т.10. – С. 59.

[29] Крип’якевич І., Гнаткевич Б. Історія українського війська. – Львів: Видання І. Тиктора, 1936. – С. 381.

[30] Історія держави і права України / За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. – К.: Видавничий дім ІнЮРЕ, 2000. – С. 64–65.

[31] Середа А., Середа О. Становлення судової системи в Україні (1917–1918 рр.) // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 9. – С. 17.

[32] Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Держава і право України 1917-1920: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 1997. – С. 62.

[33] Там само. – С. 62.; ІІІ Універсал Центральної Ради (7 листопад 1917 р.) // Хрестоматія з історії держави і права України. – Т.2. Лютий 1917 р. – 1996 р.: Навчальний посібник для юрид. вищих навч. закладів і фак.; У 2 т. / За ред.. В.Д. Гончаренка. – К.: Ін Юре, 1997. – С. 23.

[34] Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Держава і право України 1917-1920: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 1997. – С. 63.

[35] Там само. – С. 64.

[36] Історія держави і права України / За ред.. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. – К.: Видавничий дім ІнЮРЕ, 2000. – С. 65.

[37] Іванов В.М. Історія держави і права України: Підручник. – К.: МАУП, 2007. – С. 258.

[38] Конституція Української Народної Республіки (29 квітня 1918 р.) // Хрестоматія з історії держави і права України. – Т.2. Лютий 1917 р. – 1996 р.: Навчальний посібник для юрид. вищих навч. закладів і фак.; У 2 т. / За ред. В.Д. Гончаренка. – К.: Ін Юре, 1997. – С. 57–58.

[39] Єрмолаєв В.М. Про законодавчу діяльність Української Центральної Ради // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2004. – № 1. – С. 177

[40] Історія держави і права України / За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. – К.: Видавничий дім ІнЮРЕ, 2000. – С. 65.

[41] Єрмолаєв В.М. Про законодавчу діяльність Української Центральної Ради // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2004. – № 1. – С. 178.

[42] Іванов В.М. Історія держави і права України: Підручник. – К.: МАУП, 2007. – С. 261.

[43] Закон Центральної Ради «Про порядок видання законів» // Хрестоматія з історії держави і права України. – Т.2. Лютий 1917 р. – 1996 р.: Навчальний посібник для юрид. вищих навч. закладів і фак.; У 2 т. / За ред. В.Д. Гончаренка. – К.: Ін Юре, 1997. – С. 32.

[44] Іванов В.М. Історія держави і права України: Підручник. – К.: МАУП, 2007. – С. 261.

[45] В. Гончаренко, Законодавчі органи в Українській Народній Республіці // Вісник Академії правових наук України. – 2006. – № 2. – С. 61–71.; Історія держави і права України / За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. – К.: Видавничий дім ІнЮРЕ, 2000. – С. 68–70.

[46] Єрмолаєв В.М. Про законодавчу діяльність Української Центральної Ради // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2004. – № 1. – С. 178.

[47]Всі наведені навчальному посібнику нормативно-правові акти були запозичені з Хрестоматії з історії держави і права України: Навч. посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. В. Д. Гончаренка. – 3-тє вид., перероб. Уклад. В. Д. Гончаренко, О. Д. Святоцький. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 800 с.

[48] Солдатенков В.Ф. Прихід П. Скоропадського до влади: механізм державного перевороту та визначальні чинники закріплення режиму // Український історичний журнал. – 2008. – № 4. – С. 6–7.

[49] Калініченко В.В., Рибалка І.К. Історія України. Частина ІІІ: 1917–2003 рр.: Підручник для історичних факультетів вищих навчальних закладів. – Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2004. – С. 78.

[50] Солдатенков В.Ф. Прихід П. Скоропадського до влади: механізм державного перевороту та визначальні чинники закріплення режиму // Український історичний журнал. – 2008. – № 4. – С. 8–10.

[51] Історія держави і права України / За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. – К.: Видавничий дім ІнЮРЕ, 2000. – С. 74.

[52] Історія державності України: Експериментальний підручник / За заг. ред. О.М. Бандурки, О.Н. Ярмиша. – Харків: ТОВ „Одіссей”, 2004. – С. 371–372.

[53] Іванов В.М. Історія держави і права України: Підручник. – К.: МАУП, 2007. – С. 272–273.

[54] Історія держави і права України / За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. – К.: Видавничий дім ІнЮРЕ, 2000. – С. 77.

[55] Румянцев В. Судова система в Українській державі гетьмана П. Скоропадського // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 2. – С. 77.

[56] Тимощук О.В. Охоронний апарат Української держави квітень-грудень 1918 р. – Харків: Вид. Університет внутрішніх справ, 2000. – С. 340.

[57] Рубльов О.С., Реєнт О.П. Українські визвольні змагання 1917–1921 рр. – К.: Видавничий Дім Альтернатива, 1999. – Т. 10. – С. 115.

[58] Історія держави і права України / За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. – К.: Видавничий дім ІнЮРЕ, 2000. – С. 81.

[59] Тимощук О.В. Охоронний апарат Української держави квітень-грудень 1918 р. – Харків: Вид. Університет внутрішніх справ, 2000. – С. 354.

[60] Румянцев В. Судова система в Українській державі гетьмана П. Скоропадського // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 2. – С. 83–84.

[61] Середа А., Середа О. Становлення судової системи в Україні (1917–1918 рр.) // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 9. – С. 19–20.

[62] Рубльов О.С., Реєнт О.П. Українські визвольні змагання 1917–1921 рр. – К.: Видавничий Дім Альтернатива, 1999. – Т. 10. – С. 115.

[63] Там само. – С. 116.

[64] Історія держави і права України / За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. – К.: Видавничий дім ІнЮРЕ, 2000. – С. 79–80.

[65] Рубльов О.С., Реєнт О.П. Українські визвольні змагання 1917–1921 рр. – К.: Видавничий Дім Альтернатива, 1999. – Т. 10. – С. 125–126.

[66] Там само. – С. 127.

[67] Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Держава і право України 1917-1920: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 1997. – С. 98.

[68] Калініченко В.В., Рибалка І.К. Історія України. Частина ІІІ: 1917–2003 рр.: Підручник для історичних факультетів вищих навчальних закладів. – Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2004. – С. 89.

[69] Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Держава і право України 1917-1920: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 1997. – С. 100.

[70] Рубльов О.С., Реєнт О.П. Українські визвольні змагання 1917–1921 рр. – К.: Видавничий Дім Альтернатива, 1999. – Т. 10. – С. 134.

[71] Дещинський Л.Є., Панюк А.В. Міжнародні відносини України: історія і сучасність. – Львів: Вид. Національного університету «Львівська політехніка», 2001. – С. 160.

[72] Рубльов О.С., Реєнт О.П. Українські визвольні змагання 1917–1921 рр. – К.: Видавничий Дім Альтернатива, 1999. – Т. 10. – С. 131.

[73] Історія держави і права України / За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. – К.: Видавничий дім ІнЮРЕ, 2000. – С. 83.

[74] Кульчицький В.С., Тищик Б.Й. Історія держави і права України: Підручник. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2008. – С. 292.

[75] Солдатенков В.Ф. Прихід П. Скоропадського до влади: механізм державного перевороту та визначальні чинники закріплення режиму // Український історичний журнал. – 2008. – № 4. – С. 15.

[76] Корновенко С.В. Аграрне законодавство П. Скоропадського у контексті вітчизняного та європейського досвіду вирішення земельного питання (1918–1921 рр.) // Український історичний журнал. – 2008. – № 4. – С. 74–76.

[77] Рубльов О.С., Реєнт О.П. Українські визвольні змагання 1917–1921 рр. – К.: Видавничий Дім Альтернатива, 1999. – Т. 10. – С. 113–114.

[78] Солдатенков В.Ф. Прихід П. Скоропадського до влади: механізм державного перевороту та визначальні чинники закріплення режиму // Український історичний журнал. – 2008. – № 4. – С. 5.

[79] Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навчальний посібник. – К.: Товариство «Знання», КОО, 1999. – С. 366.

[80] Кульчицький В.С., Тищик Б.Й. Історія держави і права України: Підручник. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2008. – С. 317–318.

[81] Гончаренко В. Законодавчі органи в Українській Народній Республіці // Вісник академії правових наук України. – 2006. – № 2 (45). – С. 69.

[82] Ухвалений Радою Народних Міністрів Закон «Про тимчасове верховне управління та порядок законодавства в УНР» // Хрестоматія з історії держави і права України. – Т.2. Лютий 1917 р.–1996 р.: Навчальний посібник для юрид. вищих навч. закладів і фак.; У 2 т. / За ред. В.Д. Гончаренка. – К.: Ін Юре, 1997. – С. 86.

[83] Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навчальний посібник. – К.: Товариство «Знання», КОО, 1999. – С. 368–369.

[84] Кульчицький В.С., Тищик Б.Й. Історія держави і права України: Підручник. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2008. – С. 321.

Дата добавления: 2014-11-29