Римська писемність

ІСТОРІЯ ЛАТИНСЬКОГО ШРИФТУ

Найважливішою умовою для розвитку будь-якої писемності є еволюція алфавіту. Латинський алфавіт - підсумок тривалого розвитку грецької писемності в римське. Латиняни - жителі Рима і його околиць, звідси й назва - латинський. Остаточний вид латинський алфавіт одержав лише в I столітті до н.е. Він складався з 21 знака.

В I-V століттях н.е. відбувалася значна еволюція графіки букв. Основа форми залишалася, мінялися способи накреслення. Це обумовлювалося різними причинами: пошуком більш простих і раціональних форм букв, легкості й швидкості їхнього накреслення й читання. Не всяка простота є раціональною. Можна додати буквам найпростіші форми (квадрат, трикутник, коло), але шрифт від цього не буде легким для читання і простим для писання. Тільки ті форми букв можуть задовольнити й пишучого й читача, які сполучають простоту з диференційованістю, тому що око легко зможе відрізняти знаки друг від друга, схоплювати разом групу букв і навіть слів, а при написанні просто й швидко розставляти їх у певній близькості.

На рубежі нової ери римська писемність ще не відповідала всім цим вимогам, тому що букви більше викреслювалися, чим писалися, і розташовувалися між двома лінійками, що могло стомлювати зір. Маюскульне написання було суцільним, були відсутні інтервали між словами, геометричність форм букв збільшувала важкість написання. Пройдуть століття, перш ніж писемність знайде риси мінускула, що ознаменує собою утворення нового графематичного складу латинського алфавіту.

Існує дві теорії розвитку римської писемності. Відповідно до першої теорії, писемність розвивалася на базі монументальної. Перейшовши в книги, монументальна писемність (за формою квадратна) витягнулася (рустика). Пізніше, на пергаменті, вона закруглилася (унціал).

Всі три види написання були маюскульними. Із квадратних римських капіталів утворився також маюскульний старий римський курсив. На воскових табличках він являв собою суцільно вертикальні або вигнуті лінії; на папірусі - закруглився, набувши більшу ясність. Так утворився новий римський курсив, що мав помітні виносні елементи. Він і з'явився першим мінускулом.

Нову теорію в 50-х роках ХХ сторіччя висунув Ж.Маллон. Головна теза його теорії полягає в тім, що розвиток писемності відбувається в сфері шрифту звичайного, котрим володіє маса грамотних людей. Саме в цьому шрифті, що не вимагає особливої старанності написання, відбуваються найважливіші зміни форм букв і прийомів написання. Від звичайного шрифту утворюються й каліграфічні варіанти: капітальне квадратне й капітальне рустичне, які призначалися для особливого роду робіт і вимагали спеціальної виучки. Дослідження показали, як варіював звичайний шрифт залежно від знарядь писання, положення писального матеріалу, старанності написання текстів. Каліграфічні ж варіанти протягом сторіч майже не змінювалися й були свого роду тупиками в розвитку графіки шрифту.

Маллон указує на два етапи розвитку римського капітального шрифту: I - II століття й III - IV століття. В I - II століттях у римлян існували два основних види написання. Головний вид - класичний звичайний шрифт, що застосовувався в рукописах, книгах і ділових актах й мав найбільш широке застосування й поширення. Інший вид - каліграфічні варіанти (капітальне квадратне й капітальне рустичне написання під загальною назвою "капітальний шрифт", у якому букви виконувалися крупно із сильним натиском; воно застосовувалося на унікальних пам'ятниках, у розкішних книгах, афішах, державних актах).

а)

б)

в)

Рис.11 Види римського капітального письма: а) капітальне квадратне письмо; б) капітальне рустичне письмо; в) дукт й кути письма букв латинського алфавіту.

До III століття в написанні відбулася зміна: утворилися новий звичайний шрифт, названий первісним мінускулом, і унціал як каліграфічний варіант. Новий звичайний шрифт відрізнявся від колишнього (класичного) зміненим кутом написання, положенням писального матеріалу (сувій - рання форма рукопису, згорнутої в рулон, був паралельний плечам при писанні, кодекс - рукопис у вигляді сучасної книги, розташовувався навскоси, як ми кладемо тепер зошит), зміненими графічними формами й дуктом багатьох букв. Ця зміна відбилася й у каліграфічному варіанті - унціалі.

Капітальне квадратне письмо. Для нього характерні наступні ознаки:

- більшість букв мають такі пропорції, при яких вони разом із зарубками вписуються у квадрат;

- букви поставлені вільно;

- розривів між словами немає;

- рядки розташовуються на відстані одного корпуса;

- кут письма дорівнює 25° - 30°;

- знаряддям писання могли бути калам (очеретяне перо), пташине перо й навіть бронзове перо;

- маюскульний шрифт.

Капітальне рустичне письмо. Йому властиві:

- витягнуті пропорції букв (5:3);

- дуже тонкі вертикалі й жирні горизонтальні штрихи;

- написання суцільне, пізніше слова в деяких випадках розділяються крапками;

- проміжки між рядками дорівнюють половині корпуса букви;

- кут письма - не менш 60°;

- знаряддя писання й дукт ті ж, що й у квадратних капіталах;

- маюскульний шрифт.

Унціальний шрифт.. Значення слова унціал зв'язують зі словом унція (дванадцята частина), оскільки в колонку по ширині писалося, як правило, по 12 букв (рядок).

Унціал відрізняється:

- округлістю букв;

- є каліграфічним варіантом первісного мінускула;

- наявністю помітних виносних ліній;

- пропорцією букв близькою до квадрата, але деякі з них по ширині більше висоти;

- вертикалі й округлі елементи виведені масно;

- відстань між рядками не менш одного корпуса;

- написання суцільне;

- кут листа незначний або дорівнює 0°;

- дукт багатьох знаків змінився зі зміною графіки.

Рис.12 Римський курсив

Дата добавления: 2014-11-29