Гуманістична писемність. АНТИКВА

У ХV столітті в Італії утворився новий підвид готичного письма - готична антиква, або "письмо Петрарки". Ранні гуманісти вперше пред'явили письму гуманістичні вимоги, відкрито висловилися проти готичного стилю, бачачи в ньому витонченість і нераціональність, складність написання й незручне читання. Італійський гуманіст Франческо Петрарка вважав, що готичне письмо доводиться більше вимальовувати й що воно послабляє й стомлює очі. У розроблене їм самим письмо покладені форми каролінгського мінускула. Поява нового письма була справою ентузіастів, і спочатку воно вживалося невеликою групою самих винахідників та передових людей того часу. Треба було ще півстоліття на те, щоб утворився завершений тип гуманістичного письма. Гуманісти повністю відродили каролінгський мінускул, застосувавши до нього загальні естетичні мірки Ренесансу. Помилково думаючи, що це - письмо античних часів, вони назвали його антиквою. (Справа в тому, що ще в VIII - ХI століттях у монастирях новим каролінгським письмом переписувались праці як своїх, так й античних авторів). Панування протягом сторіч готики стерло в пам'яті людей, що колись вони вже мали

багато в чому схожий тип письма. А наявність у книгах, переписаних з античних каролінгським письмом, капітальних й унціальних форм букв у рубриках й ініціалах тільки закріплювало їхню оману. У рукописах стали широко застосовуватися римські капітали, які ставали предметом дослідження вчених і художників.

Нове письмо вийшло з кабінетів учених і спочатку стало надбанням переписувачів-професіоналів, що ввели закінчену каліграфічну форму, а потім й одержало загальне визнання.

З розвитком друкарства рукописні шрифти антикви стали служити зразками для друкованих форм. Друкована книга відтворювала письмо у точності й була в кілька разів дешевше. Письмо залишалося жити як канцелярське, ділове, а також в особистому листуванні людей.

Стародавня (гуманістична) антиква.

Час утворення цього типу шрифтів збігається з епохою Відродження, тому їх ще називають ренесансом-антиквою. Графічними особливостями стародавньої антикви є:

- значний зв'язок з технікою письма (наявність похилих напливів в округлих елементах букв);

- наявність похилих початків стійок деяких малих літер і контраст штрихів - 1:2, 1:3;

- основні штрихи й кінці додаткових мають зарубки із плавними закругленнями.

Дослідженню й обробці цього виду шрифту приділяли увагу велики майстри епохи Відродження: Леонардо Да Вінчі, Феличе Феличиано, Гриффо, Жоффруа Торуй, Лука Паччиоли, Палатино, Дюрер, Клод Гарамон й ін.

Перехідна антиква.

Перехідна антиква за часом збігається зі стилем бароко. Перехідна - тому, що є проміжною, перехідною формою між стародавньою й новою антиквою.

Кут нахилу пера в перехідній антикві дорівнює 15°, тоді як у ренесансі-антикві він дорівнює 25°-30°.

Тому початки стійок у мінускульних букв мають незначну спадистість, а деякі малюнки шрифтів зовсім не мають її.

Стійки букв закінчуються тонкими зарубками із закругленням меншим, чим у шрифтах типу стародавньої антикви, контраст штрихів більше - від 1:4 до 1:7, нахил напливів в округлих елементах невеликий.

Це пояснюється тим, що шрифти бароко-антикви гравірувалися або різалися у словолитнях друкарень. Кращі зразки шрифтів цієї групи належать голландцю Янсону, англійцям Дж.Баскервилю й Вільяму Кезлону, французові Фур'є.

Рис.16 Побудова букв гуманістичної антикви А.Дюрера.

Нова (класична) антиква.

Нова антиква виникла в епоху класицизму. Шрифти цієї групи вже не мають зв'язку з рукописною технікою, тому що вони повністю гравірувалися. Їх відрізняє:

- дуже сильний контраст штрихів (1:10 і більше);

- напливи округлих елементів зовсім не мають нахилу;

- довгі тонкі зарубки без закруглень.

Хоча зв'язку з рукописною технікою не відчувається, характер шрифтів цієї групи все-таки можна передати малюючи пір'ям різного розміру. Прямі елементи можна відтворювати широким пером, округлі можна малювати досить точно широко кінцевим пером меншого розміру в кілька прийомів.

Найбільш відомими шрифтами нової антикви є шрифти, створені італійцем Джовамбаттистой Бодони, французом Фірменом Дидо (ними розроблені й руські варіанти нової антикви) і німцем Юстусом Вальбаумом.

На початку ХIХ століття в рекламних цілях створюються нові види шрифтів, батьківщиною яких є Англія.

Єгипетський або брусковий.

Його відмінність полягає в однаковій товщині всіх елементів букв. Згодом, змінюючи пропорції й співвідношення товщини елементів букв єгипетського шрифту, художники створювали кращі по малюнку варіанти. Одним з таких підвидів єгипетського шрифту є шрифт типу кларендон (clarendon).

Кларендон відрізняється від єгипетського більшим контрастом штрихів й округлістю зарубок у місцях з'єднання зі штрихами.

Рис.17 Перехідна (бароко) антиква. Виконана технікою рисування широко кінцевим пером.

У ХIХ и початку ХХ століття популярним був інший підвид єгипетського шрифту - Італійський, у якому горизонтальні штрихи товще вертикальних. По малюнку він походить на рустику Древнього Рима. У наш час до нього виявився інтерес, завдяки його малюнку, що запам'ятовується. Однак зручним читанням він не відрізняється й застосовувати його треба помірковано.

Гротеск або рубаний.

Структура букв гротеску така ж, як й в антикви, але зовсім відсутні зарубки. У найпростіших форм товщина основних і допоміжних штрихів однакова. Розмаїтість досягається за рахунок ньюансонування співвідношень штрихів, зміни пропорцій букви, щільності й насиченості.

Антиква-гротеск.

Антиква-гротеск - це своєрідна форма гротеску. Шрифти цієї групи мають короткі закруглені зарубки або невеликі стовщення на кінцях стійок. Контраст штрихів такий, як у гротеску або стрічкової антикви. Ця форма дуже древня, аналоги зустрічаються ще в грецьких епіграфічних шрифтах.

Стрічкова антиква.

Сучасна модифікація антикви. Вона має форми антикви, але відрізняється відсутністю зарубок. Розмаїтість шрифтів цієї групи можна домогтися, змінюючи пропорції, насиченість, щільність, утворюючи похилі варіанти.

Рис.18 Нова, або класична антиква.

Рис.19 Брусковий (єгипетський) шрифт та його підвид – італійський(похилий варіант). Рубаний шрифт – вузький гротеск

Рис.20 Різне накреслення рубаних шрифтів

Рис.21 Шрифт типу кларендон (підвид брускового).

Дата добавления: 2014-11-29