Ритмічний лад шрифту. Основні закономірності

Говорячи про ритм, ми мимоволі маємо на увазі поняття, зв'язане насамперед з рухом. Ритм міст, трудовий ритм, життєвий ритм людини - всі ці поняття ритму містять у собі узагальнений зміст.

Конкретне поняття ритм відповідає певним замкнутим процесам у природі й суспільстві. Різним видам мистецтва також властиво конкретне поняття ритму. Ритм у мистецтві створюється всілякими прийомами його побудови. Усяке рівномірне чергування, продумана повторюваність однакових елементів у русі (наприклад, рух у хореографії або чергування звуків у музиці) або в статичному положенні (в архітектурі, образотворчому мистецтві) утворить ритмічний лад. Такий лад може бути простим і складним. Не знаючи закономірностей ритмічної побудови, неможливо домогтися хоч скільки-небудь задовільного результату в будь-якій області мистецтва.

Ритм, створюваний чергуванням обсягів, що повторюються елементами, різними площинами, лініями, колірними плямами, викликає відчуття умовного руху, внутрішньої динаміки.

Шрифт підкоряється всім цим зоровим закономірностям ритму. Закономірні ритмічні сполучення окремих елементів букв, через слова й рядки, впливають на ритм усієї композиційної побудови написів. Ритмічний лад шрифтової композиції, впливаючи на людину, викликає той або інший настрій, активізує або гальмує сприйняття. Ритм може бути спокійним і неспокійним, статичним і динамічним, збіжним до центра або стрімко спрямованим у ту або іншу сторону й т.д. Він допомагає підвищенню образності шрифтового плаката, впливає на його зручне читання. Порушення ритму може викликати враження дрібності, втрату цілісності композиції. Ритм залежить від малюнка букв і техніки їхнього виконання.

Умови правильного використання можливостей ритму.

Умова 1. Створення ритму геометричною й оптичною пропорційністю елементів самих букв. На ритм у буквах впливають:

- характер контуру букв, їхній малюнок. Букви, перетворюються в геометрично накреслені прямокутники викликають почуття монотонності. Спрощений ритм таких букв робить весь текст млявим, пасивним, стомлюючим для ока. Таке враження може робити мало контрастний вузький гротеск, в уставному давньоруському письмі також переважає простий ритм за рахунок великого числа вертикальних прямолінійних штрихів. Набагато складніше й багаче ритм шрифтів антикви й побудованих на її основі інших видів, у яких яскраво виражена індивідуальність букв, їх диференційованість;

- пропорційне співвідношення ширини й висоти букв. Варто пам'ятати й дотримуватися того, що букви в алфавіті не повинні бути рівні по ширині, тому що це суперечить історично сформованим формам. Тому в будь-якій гарнітурі ми бачимо наявність нормальних букв (Н, Д, О, П), більше широких багатоелементних (Ж, М, Ш), і більше вузьких (В, Е, Г). Для приклада: напишіть три різні букви гротеску Н, Ш, Г уписані у квадрат. Буква "Н" сприймається нормально, "Ш" перетворилася в чорну ляпку, "Г" стала протиприродно широкою. Недосвідчені шрифтовики часто допускають таку помилку, через що порушується ритмічний лад шрифту. У букв із класичними пропорціями ритм відносно спокійний завдяки стійкості й рівновазі всіх елементів, у широких і дуже широких - ритм спрямований по горизонталі, у вузьких - по вертикалі. Змінюючи пропорційне співвідношення ширини й висоти букв, художник може надавати шрифту найрізноманітнішу ритмічну спрямованість, домагаючись більшої виразності композиції;

Рис.41 Забезпечення рівноваги «кольоровості» елементів букв в шрифті антиква.

- співвідношення основних і додаткових штрихів. Контраст штрихів створює реально відчутну "кольоровість" елементів букв через різну насиченість їх. Подібно тому як у живописі або графіці ритм створюється внутрішньою динамікою колірних і чорно-білих плям і ліній, так й у шрифті завдяки зміні кольоровості й спрямованості елементів виникає умовний рух. Художник шрифту повинен розуміти це явище, ураховувати його в роботі, надаючи буквам стійкість, урівноваженість або певну ритмічну спрямованість. Шрифт,як правило, виконується на площині, їй же повинен відповідати й площинний характер букв. Рівновага кольоровості шрифту досягається художником у тому випадку, якщо він зумів при насиченні елементів букв фарбою забезпечити зорове сприйняття площини. У шрифтах антиквених груп максимальна кольоровість падає на основні штрихи, слабшаючи в додаткових. Чим більше контраст основних і додаткових штрихів, тим більше явно порушується площинність букв. Достатньо небагато наситити фарбою, стовстити донизу додаткові штрихи, як вони "устануть" у загальну площину. Зрізавши гострий кут, можна призупинити "падіння" букви від глядача;

Рис.42 Змінення форми зарубок в шрифті типа нової антикви з ціллю вирівнювання «кольоровості» елементів в буквах і придання їм більшої рівноваги.

- характер зарубок і кінцевих елементів. Наявність зарубок й їхня форма - одна з ознак, що визначають ту або іншу гарнітуру шрифту. Одне це говорить про те, який великий вплив вони можуть робити на ритм даного шрифту. Зарубки оформляють основні й додаткові штрихи й деякі кінцеві елементи букв, надаючи їм завершену стійку форму. Як правило, симетрично розташовані відносно основних штрихів, вони тримають букви між лінійками, чітко обмежуючи їхню висоту. Однак зарубки досить рухливі й можуть впливати на внутрішній ритм букв. Так, у шрифтах антикви вони забезпечують відносну статичність, симетричну стійкість букв. Симетрія - це найбільш звична форма рівноваги. Але наш алфавіт складається не з одних симетричних графем. Букви алфавіту діляться на симетричний й асиметричні (цей розподіл умовний, тому що симетрія в них відносна й залежить від малюнка букв). Симетричні букви: А, Д, Ж, Л, М, Н, И,О, П, Т, Ф, Х, Ш, Щ, Ц. Асиметричні букви, відкриті й спрямовані вправо: Б, В, Г, Е,К, Р, Ь, Ъ, Ы, Ю. Асиметричні букви, відкриті й спрямовані вліво: З, Ч, Э, Я. На умови симетричності й спрямованості в буквах впливають малюнок зарубок і кінцевих елементів, їхня форма й кольоровість. З метою поліпшення рівноваги елементів у буквах з більшим контрастом штрихів можна змінювати в деяких буквах форму зарубок на зрізану або круглу в місцях з'єднання з додатковими штрихами. Спрямованість асиметричних букв можна регулювати, змінюючи характер зарубок і кінцевих елементів для додання рівноваги оптичним полям всіх букв і знаків, що входять у шрифтову композицію. Дуже важливий принцип ідентичності кінцевих елементів у буквах і знаках у межах однієї гарнітури. дотримання цього принципу надає певній гарнітурі графічної єдності, що також впливає на загальний ритм. Взаємозв'язок букв, утворений формами зарубок і кінцевих елементів, в основному й становить предмет роздумів у творчості малювальника шрифту. Незмінними залишаються графеми, тобто кістяк букв й інших знаків; "одяг" для них - малюнок, пропорції, рівновагу елементів - створює художник. І далі, за допомогою ритмічного, образного й колористичного будування шрифтової композиції досягається необхідна виразна форма для тексту певного змісту;

Рис.43 Форми зарубок антикви: а) римський капітальний; б) ренесанс – антиква; в) перехідна антиква; г) нова антиква.

Рис.44 Вплив форми зарубок і кінцевих елементів на ритмічну направленість в буквах

Рис.45Порівняння ритму написів, які виконані рубаним шрифтом різних рисунків.

- розміри внутрішньо буквених просвітів. Вони цілком залежать від малюнків букв і визначаються щільністю й насиченістю їх. У рубаному шрифті прямокутної форми з найпростішою ритмічною побудовою внутрішньо буквені просвіти дорівнюють товщині основного штриха. Єдине достоїнство цього шрифту - простота побудови. До недоліків варто віднести: низьку зручність читання у довгих текстах через недостатню диференційованість букв; монотонність ритму; зорову нерівність вертикальних і горизонтальних штрихів, через що горизонтальні штрихи здаються важче.

Рис.46 Вплив оптичних полів внутрішньо буквених просвітів й місць сполучення основних та додаткових штрихів на плоскосність букв.

Умова 2. Створення ритму геометричною й оптичною пропорційністю рядків у композиції. На ритм у рядках впливають:

- геометрична й оптична пропорційність самих букв, з яких складаються слова, а потім рядка. Повторимо закономірності пропорційних співвідношень елементів букв, що впливають на ритм самих букв, що, у свою чергу, впливає на ритм рядків і ритм всієї композиції:1-характер контуру букв, їхній малюнок; 2- пропорційне співвідношення ширини й висоти букв; 3- співвідношення основних і додаткових штрихів; 4-характер зарубок і кінцевих елементів; 5- розміри внутрішньо буквених просвітів. До цього необхідно додати, що букви в рядках взаємодіють між собою, підкоряючись загальним закономірностям лінійно-просторового ладу. Так, наприклад, у рядках і у всій композиції поля букв повинні мати оптично рівну кольоровість. Не повинно бути темних плям букв, які «вириваються», або надто світлих, які йдуть на другий план. На лінійний ритм рядків впливають конструктивні членування шрифту по середній горизонтальній лінії, що ділить букви навпіл. У таких букв, як Б, В, Е, Ж, З,К, Н, Ь, Ъ, Э, Ю, Я, додаткові штрихи, що розташовуються на середній лінії або трохи вище її, надають зорову рівновагу верху й низу в буквах, Розташування додаткових або сполучних штрихів нижче середньої лінії завжди викликає відчуття непропорційно важкого верху. На лінійний ритм рядків впливають також оптичні поля букв округлих і гострих конструкцій - З, Р,О,Э, Ю, А, Д, Л, М, У. Всі ці букви, розташовуючись у рядках по сусідству з буквами прямокутних форм, по яких відзначається основний розмір рядків по висоті, повинні трохи виходити за верхню й нижню лінії рядка. Це робиться для того, щоб висота всіх букв оптично була вирівняна. Щоб напис здавався розташований симетрично стосовно країв аркуша, необхідний збіг геометричної осі аркуша з оптичною серединою напису. Із цією метою всі гострокутні й округлі букви на кінцях рядків повинні злегка виходити за рамки шрифтового поля, утвореного вертикальними елементами крайніх прямокутних букв;

- рівновага оптичних полів меж буквених пробілів. Робота художника шрифту не механічна. Якщо він незадоволений знайденим ритмом рядків і всією композицією ще в ескізі, він не повинен приступати до промальовування самих букв. Тут, як в академічному малюнку, не можна починати портрет з вимальовування ока або вушка, не знайшовши спочатку об'ємно-просторового рішення самої голови. Від цілого - до частин! Таким цілим у шрифтовій роботі і є загальна композиція з вірно знайденим ритмічним ладом, що багато в чому залежить від рівномірного розміщення букв, рівноваги оптичних полів міжбуквених пробілів. Ритм у рядку створюється чергуванням оптичних полів самих букв і міжбуквених пробілів. Геометричні поля букв можна умовно представити у вигляді найпростіших площинних фігур: кола, квадрата, прямокутника, трикутника. Складні плями, що утворилися, між контурами фігур й є ті пробіли, які по площі повинні бути вивірені. Тільки в цьому випадку фігури будуть рівно віддалені друг від друга. І найважливіша закономірність ритму - зорова рівновага пробілів - досягнута. Контур букв значно складніше по малюнку. Простіша справа з симетричними буквами. Їхні оптичні поля являють собою приблизно ті фігури, які ми розглянули вище. В асиметричних буквах, відкритих і спрямованих вправо й уліво, контур оптичних полів більше складний. Зустрічаючись в словах у найрізноманітніших сполученнях, букви вимагають збалансованого сусідства, щоб одні не тіснили один одного, інші не відривалися й слова не розпадалися б на частини. У шрифтових композиціях небажані переноси в словах. І як правило, їх уникають, створюючи наступні композиції: із симетричним розташуванням слів або рядків, "прапорцем" - з підбиттям вправо або вліво, "у блок". В останньому варіанті часто доводиться прибігати до компонування окремих слів "врозрядку", збільшуючи міжбуквені пробіли на ширину 1 - 1,5 букви. Велике збільшення приводить до невиправданих порожнеч у композиції, порушує загальний ритмічний лад. Така розрядка в слові вимагає й відповідної відстані в композиції, що не завжди можливо, особливо в роботі із заданими формами;

- величина міжрядкових відстаней. Щоб текст, написаний прописними буквами добре читався, середня величина міжрядкових відстаней, що відповідає принципу зручного читання таких композицій, повинна становити 0,5 - 1,5 висоти букви. Якщо текст написаний малими літерами, то міжрядкова відстань повинна бути не менш двох висот малої літери без урахування виносних елементів. Якщо в плакаті великий текст, міжрядкові відстані варто робити нормальними. У коротких написах, коли бажано додати їм виразний характер, помітність головної плями, можливо й зближене розташування рядків і навіть злите. Подібні написи відрізняються цілісністю, підкреслюють значеннєву нерозривність слів, що входять у напис. Невелика втрата зручного читання тут цілком припустима, тому що компенсується монографічною виразністю й декоративністю, які для настільки звичного напису, що читається, що називається, із закритими очами, у сто разів цінніше. У двурядковій композиції з максимально зближеним розташуванням рядків можливі нюансові колірні розходження. Для контрастності треба збільшити міжрядкову відстань або створити композицію як мінімум із трьох-чотирьох рядків. Чергуючи контрастні рядки, можна створити додатковий лінійний ритм уже кольором.

Умова 3. Можливості створення ритму кольором.

Ритм, створюваний кольором, не самоціль! Колірне розходження в шрифтовому плакаті найтіснішим образом зв'язано із змістовим акцентуванням у тексті.

Як правило, кольором виділяються найбільш важливі слова або вираження, що містять головну думку.

Кольором можна також виділяти рубрики, епіграфи, ініціали, що стоять на початку кожного нового рядка, і ін. Розподіл таких колірних плям у композиції повинен бути продуманий й підпорядкований основній її закономірності - зоровій рівновазі всіх частин.

Дата добавления: 2014-11-29