Проблема формування ціннісних орієнтацій

В науковому і в буденному вжитку часто вдаються до поняття цінності. Людська діяльність будь-якого роду охоплює: задум, реалізацію і результат. Задум складається з мети, цінності і плану. Мета відповідає на питання: що треба зробити? Реалізація одних і тих же мети і планів може мати повністю різні життєві змісти, ціннісні значення.

Цінності – специфічні соціальні визначення об’єктів навколишнього світу, що виявляють їх позитивне або негативне значення для людини і суспільства (благо, добро, зло, чудове і потворне, що втілюється в явищах суспільного життя або природи).

Сучасне людство стало мислити світоглядно і філософськи, найчастіше саме не віддаючи собі звіту.

Питання цінності життя знов і знов набувають значимості. Якщо цінності не речовинні, а духовні, вони можуть здаватися несуттєвими і ніби неіснуючими. Поняття цінність – ідеал, мета, спрямованість. Світ цінностей – світ незалежного.

Три основних типи ціннісних орієнтацій, що створюють зміст життя:

1) Орієнтація людини на саму себе,

2) Образ власного «Я» – ключ до особи і її поведінки,

3) Орієнтація на суспільство.

Орієнтація людини на саму себе, захоплення особистим життям і розчарування в усьому, що виходить за його межі, супроводжують епохи занепаду, доки якийсь черговий захід світового масштабу не виправдає надій. Творче прагнення до мети, що уявляється саме для людини важливою як результат глибоко відчутих потреб, бажань і обдарування, приносить щастя і успіх. Тому, в такому випадку людина функціонує так, як їй потрібно. Адже людина від природи істота постійно спрямована на якусь мету. І оскільки людина створена саме такою, вона не може бути щасливою, якщо не функціонує так, як їй визначено природою. Справжній успіх і істинне щастя не тільки йдуть пліч-о-пліч, але й доповнюють і посилюють одне одного.

Суровим, безжалісним вчителем може виявитись повсякденне життя. Вже давно визнано – успіх супроводжує успіх. Люди навчаються на власних успіхах і помилках у житті. Пам'ять про минулі удачі відіграє роль банку інформації, що надає людині впевненості у власних силах і хисті при вирішенні чергового завдання або проблеми.

Важливим є зміцнення впевненості у своїх силах, успіхах у професійній діяльності тощо. Наприклад, змінивши уявлення про свою зовнішність, людина в усіх випадках змінює саму себе – індивідуальні якості поведінки, – а інколи навіть таланти і хист. Нові знання приходять зі сторони: не від фахівців, а від осіб, лише побічно пов’язаних з науковою сферою.

Образ власного «Я» – ключ до особи і її поведінки. Образ власного «Я» визначає і рамки можливостей людини – те, що людина спроможна або не спроможна зробити. Розсуваючи кордони образу, людина розширює для себе й сферу можливого.

Формування адекватного, реалістичного уявлення про саму себе ніби наділяє людину підвищеним хистом, новими талантами, буквально перетворюючи невдачі на успіхи.

Образ власного «Я» змінюється, в кращій або гірший бік, не тільки шляхом міркувань або накопичення теоретичних знань, але, насамперед, в процесі накопичення практичного досвіду. Вільно або мимовільно формується власний образ під враженням переживання в ході минулої творчої діяльності. І людина може змінювати його також.

Орієнтація на суспільство. Людина повинна враховувати і враховує умови буття, свої риси характеру, життєвий досвід і сукупно з тим кожного разу підвищує рівень вибору з тим, щоб бути вільною.

Орієнтація на суспільство виникає у особи, людини в тих випадках, коли віра в авторитет свого духу слабшає, а нестримний гедонізм – сенс життя в тому, що добро перетворюється в насолоду, – демонструє всі риси розпаду.

Орієнтація на те, що людина розуміється як людина взагалі, представник роду людського, вона стає функцією суспільства. І тоді формується надія на сильний розум, сильний дух, здатний навести порядок.

Самовираження – це вміння виявити хист, таланти, привабливість.

Цінності зумовлені соціальними відносинами, зв’язками, природними нахилами, її природою потребують самозбереження і самореалізації людини.

Дата добавления: 2014-11-29