Елемент, структура і система

Частина і ціле.

Частина – це предмети, які в своїй сукупності утворює нові, більш складні предмети.

Ціле – це результат поєднання частин того чи іншого предмету.

Поступово складалося, що властивості цілого несходиме до набору властивостей частин, його складових.

Таємниця цілісності, її несводимості допростої суми частин полягає у зв'язку:

1) з об'єднанням предметів в складні комплекси,

2) у взаємовпливі частин.

Таким чином був відкритий, сформульований принцип цілісності, що грає важливу роль в розвитку знань і практики.

Різним типам зв'язків частин відповідають різні типи цілісності:

1) будові – структурний,

2) функціонування – функціональний,

3) розвитку – генетичний тип цілісності.

Цілісність виступає як узагальнена характеристика об'єктів, володіючих складною внутрішньою будовою, як єдність частин у різноманітності їх взаємозв'язків.

Частина і ціле сформували такі нові категорії:

· елемент,

· структура,

· система.

3.2. Форма і зміст.

Форма – принцип впорядкованості, спосіб існування того чи іншого змісту.

Форма предмета – це зв'язки, що існують між елементами змісту і організація предмету, завдяки якій він виступає як єдине ціле і може виконувати свої функції.

Зміст – сукупність різних елементів і їх взаємодія, визначаючих основний тип, характер того чи іншого предмета, явища, процесу.

«Зміст» і «форма» відбивають різні, але нерозривно зв'язані аспекти одного і того ж предмету:

1) зміст оформлений,

2) форма змістовна.

Варіанти динамічних співвідношень форми і змісту:

1. Зустрічаються ситуації, в яких лідируючою, більш мобільною стороною процесу виявляється зміна змісту, що в свою чергу, обумовлює розвиток форми.

2. Форма організує той чи інший зміст, закріплює визначену ступінь розвитку, нормалізує її.

3. Форма більш консервативна, ніж зміст.

Визначальну роль у взаємовідношенні змісту і форми грає, як правило, зміст. Перш ніж мінятися форма того чи іншого предмету спочатку міняє його зміст. Але форма – це не пасивний придаток до змісту, вона грає і самостійну роль в розвитку предмету, здатна робити вплив на зміст.

Відносна самостійність форми має прояви. Одним з них є тенденція її відособлення в різних видах людської діяльності, перетворення із засобів в самоціль.

Система – це впорядкована множина взаємозв'язаних елементів, володіючих структурою і організацією.

Елемент – не розложений далі компонент складних предметів, явищ, процесів. Він береться як відносне.

Структура – відносно стійкий спосіб зв'язку елементів того чи іншого складного цілого.

Структура відображає упорядкованість внутрішніх і зовнішніх зв'язків об'єкту, забезпечуючи їх стійкість, стабільність, якісну визначеність.

Об'єкт є системою, якщо він може бути розчленований на взаємозв'язані і взаємодіючі частини або елементи.

Типи поведінки систем залежать від характеру відносин з середовищем:

· реактивне,

· адаптивне,

· активне,

· системи із зворотнім зв'язком.

Якщо в системі можна виділити ряд структур, то такі системи називають багатоструктурними, багаторівневими.

Дата добавления: 2014-11-29