Відносна самостійність суспільної свідомості

Суспільна свідомість, порівняно з індивідуальною, відображає об'єктивну дійсність глибше, повніше, а отже, і багатше. Вона абстрагується від тих чи інших конкретних характеристик, властивостей індивідуальної свідомості, вбираючи в себе найбільш значиме, суттєве. Тим самим суспільна свідомість ніби підноситься над свідомістю індивідів. Однак зазначене не означає нівелювання свідомості індивіда. Навпаки, врахування специфіки індивідуальної свідомості, її багатогранності, неповторності всього того, що становить сутність духовності особистості, є надзвичайно важливою умовою формування та розвитку цінностей духовної культури, свідомості людини.

Суспільна та індивідуальна свідомість.

План

1. Суспільна та індивідуальна свідомість.

2. Відносна самостійність суспільної свідомості.

3. Структура суспільної свідомості.

4. Форми суспільної свідомості:

1) політична свідомість;

2) правова свідомість;

3) моральна свідомість;

4) естетична свідомість;

5) релігійна свідомість;

6) економічна свідомість;

7) екологічна свідомість.

5. Проблема формування ціннісних орієнтацій.

Свідомість	– це самодіяльний, самостворювальний процес виписування окремих подій, явищ, вражень, відчуттів у тотальне (єдине, всеохоплююче) поле інтелектуального, предметного конструювання.
Свідомість	– це не просто образ дійсності, а особлива форма психічної діяльності, орієнтована на відображення і перетворення дійсності.
Суспільна свідомість	– це сукупність ідеальних форм (понять, суджень, поглядів, почуттів, ідей, уявлень, теорій), які охоплюють і відтворюють суспільне буття, які вироблені людством у процесі освоєння природи і соціальної історії.

Суспільна та індивідуальна свідомість перебувають у діалектичній єдності, оскільки у них загальне джерело – буття людей, в основі якого лежить практика. Разом з тим діалектична єдність суспільної та індивідуальної свідомості не означає їхньої абсолютної ідентичності.

Індивідуальна свідомість конкретніша, багатогранніша, ніж суспільна. Вона включає в себе неповторні, властиві тільки даній людині особливості, що формуються на основі специфічних особливостей її конкретного буття. Важливим є врахування тієї обставини, що свідомість індивіда є не тільки знання, а й ставлення до буття, до діяльності і до самої свідомості. З іншого боку, суспільна свідомість – це не просто арифметична сума індивідуальних свідомостей, а нова якість.

Індивідуальна свідомість включає в себе:

Ø самостійність:

– усвідомлення «Я», – самоусвідомлення «Я».

Ø емоції та почуття:

– інтелектуальні, – моральні,

– естетичні, – етичні, – афекти.

Ø знання:

– емпіричні, – теоретичні.

Ø волю:

– цілеспрямованість, – вибір засобів діяльності.

Ø мислення:

– образне, – чуттєве, – раціональне.

Ø пам'ять:

– моторна, – сенсорна, – образна, – емоційна,

– словесно-логічна, – короткочасна, – довготривала.

В суспільстві свідомість виступає як суспільна свідомість, як сфера духовного життя, в якому осмислюються, обґрунтовуються, ідейно оформляються і реалізуються інтереси і представлення різних соціальних груп, класів, націй і суспільства в цілому.

Суспільна свідомість є соціальним способом духовної поведінки людей.

Поняття «суспільна свідомість» характеризує реальний зміст і спосіб існування свідомості конкретного суспільства.

Реальну суспільну свідомість конкретного суспільства визначають:

1) як масову свідомість, виразом якої служить масова свідомість,

2) як духовне життя суспільства.

Масова свідомість	– свідомість всієї маси членів суспільства.
Масова свідомість	– особливий випадок суспільної свідомості, що реалізуються в масі індивідуальних свідомостей, але не збігається з кожним з них окремо.

У масовій свідомості відображені знання, уявлення, норми, цінності, які поділяють ті чи інші сукупності індивідів і вироблені в процесі їх спілкування між собою.

Для масової свідомості характерні:

1) соціальна типовість – образуючих його компонентів, направлена на усунення індивідуальних розходжень,

2) соціальне визнання компонентів, санкціонування їх сукупністю індивідів.

Громадська думка виступає як форма прояву масової свідомості.

Громадська думка – комплекс поглядів, суджень, емоцій людей у певних групах, локальних спільнотах та суспільстві в цілому стосовно найбільш суттєвих подій або проблем політичного, економічного і духовного життя.

Громадською думкою не можна вважати чутки. Вона концентровано виражає форми суспільної свідомості в конкретній соціально-психологічній формі.

Суспільна свідомість і її багатоманітні форми при всій залежності від суспільного буття має відносну самостійність.

Прояви відносної самостійності суспільної свідомості полягає в тому, що:

1) суспільна свідомість не просто відображає суспільне буття, а осмислює його, розкриває сутність суспільних процесів. Вона має тенденцію відставання від буття. Відомо, що глибоке осмислення буття стає можливим лише тоді, коли воно набуває зрілих форм і проявляє себе найбільшою мірою. Водночас суспільна свідомість може й випереджувати суспільне буття: спираючись на аналіз тих чи інших суспільних явищ, можна віднайти найважливіші тенденції їх розвитку і передбачити хід подій;

2) суспільна свідомість у своєму розвитку спирається на досягнення людської думки, науки, мистецтва тощо. Це свідчить про спадкоємність у розвитку суспільної свідомості, завдяки якій зберігається й розвивається духовний спадок поколінь, накопичений у різних сферах суспільного життя. Отже, суспільна свідомість не тільки відображає суспільне життя людей, але й має свою внутрішню логіку розвитку, свої принципи і свої традиції. Показовим у цьому аспекті є розвиток науки, мистецтва, моралі, релігії, філософії;

3) відносна самостійність суспільної свідомості проявляється також в її активному впливу на суспільне життя. Різні ідеї, теоретичні концепції, політичні доктрини, моральні принципи, напрямки у сфері мистецтва і релігії можуть відігравати прогресивну чи, навпаки, реакційну роль у розвитку суспільства. Вони можуть сприяти духовному збагаченню суспільства, його зміцненню й розвитку, або вести до руйнації і деградації особистості і суспільства,

4) важливою рисою відносної самостійності суспільної свідомості є послідовність у її розвитку: ідеї, теорії, все те, що становить зміст духовного життя суспільства, не виникає на новому місці, а формується і утверджується на основі духовної культури минулих епох, котрі представляють безперервний процес функціонування й розвитку суспільства.

Суспільна свідомість може існувати тільки тоді, коли є конкретні її носії – людина, соціальні групи, спільності, конкретні особистості та інші суб'єкти. Без основних носіїв суспільної свідомості – конкретних людей – вона неможлива. Тому суспільна свідомість здатна існувати і повноцінно функціонувати тільки в індивідуальному, тобто через індивідуальну свідомість, що є духовним світом даної конкретної особистості, її поглядами, почуттями, уявленнями, настроями.

Дата добавления: 2014-11-29