Функції свідомості

– інформативна, – пізнавальна,

– творча, – оціночна,

– цілеспрямованість, – сенсотворча,

– організаційно-вольова, – контрольно-регулятивна.

Свідомість – це специфічно людська форма ідеального відображення і духовного освоєння дійсності.

Передумови виникнення свідомості:

1) біологічна

а) зародження і розвиток життя на Землі,

б) розвиток відображення у живих організмів – від подразнення до зачатків мислення у вищих тварин.

2) виникнення людського суспільства.

Свідомість людини не може виникнути до суспільства, поза і незалежно від нього.

Чотири аспекти проблеми свідомості:

1) онтологічний,

2) природничонауковий,

3) гносеологічний,

4) соціально-історичний.

1) Свідомість пов'язана з матерією і не може існувати без неї. Матерія не залежить від свідомості оскільки матерія існувала до його виникнення.

2) Характеристика свідомості пов'язана з розкриттям його відношення до мозку. Мозок є лише передумовою виникнення свідомості. Свідомість розглядається як функція суспільної людини, а не функція мозку як органу, даного людині природою.

3) Третій аспект розкриває співвідношення свідомості із зовнішнім світом. Тварини відображають зовнішнє середовище у зв'язку з їх біологічними потребами. Це відображення не є усвідомленим, воно має конкретно-чуттєвий характер і пов'язане з першою сигнальною системою.

У людини є друга сигнальна система, яка характеризується понятійним, абстрактним мисленням. Людське відображення є усвідомленим і має активно-творчий характер відображення дійсності.

4) Суть аспекту лежить в суспільній основі формування свідомості, його виникнення пов'язане з розвитком трудової діяльності людини і членороздільною мовою.

Самосвідомість – це здатність людини робити об’єктом розгляду свою власну свідомість.

Самосвідомість – це виділення себе, відношення до себе, оцінка своїх здібностей, які є необхідними компонентами всякої свідомості і утворюють різні форми специфічної характеристики людини.

Функції самосвідомості:

1) самовідчуття – є елементарним усвідомленням свого тіла і його вписаності в світ оточуючих речей і людей.

2) усвідомлення себе як частини, яка належить до того або іншого суспільства, до тієї або іншої культури або соціальної групи.

3) виникнення свідомості «Я» як абсолютно особливого утворення схожого на «Я» інших людей, але разом з тим абсолютно особливого, своєрідного, неповторного, унікального, що має нагоду чинити різні вчинки і нести за них відповідальність, що з необхідністю припускає можливість контролю над своїми діями і їх оцінку.

Дата добавления: 2014-11-29