Свідомість і мозок

Мозок з його величезними можливостями – ось основний результат досоціальних етапів відображення. Еволюція відображення, показує:

1) глибоку спорідненість духовного життя людини з фундаментальними процесами природи,

2) розкриває його родову сутність.

Людський мозок порівнюють з комп’ютером, що має процесор із тактовою частотою 20ГГц і жорстким диском місткістю 100 ГБт.

Мозок сприймає чуттєву інформацію об’ємом в 100 000 біт в секунду, однак усвідомлюється тільки 1/1000 частина цієї інформації.

Спосіб розв’язання задач мозком людини і машини принципово різняться між собою:

1) Мозок працює за цільовим планом задля досягнення певної мети, що ясно усвідомлюється. Машина дії за певним формальними правилами, вона не розуміє сутності самої задачі, наслідків своїх дій;

2) кінцевим результатом дій людини є почуттєвий образ об’єкта, а машини - код із певної послідовності чисел;

3) людська пам'ять діє на основі смислової системи, що дозволяє витягувати потрібну інформацію з необхідного смислового контексту, машина - повинна перебрати підряд всі можливі варіанти. Саме тому найбільш важливим показником будь-якої машини залишається показник її швидкодії.

Джерелами свідомості, які віддзеркалюються в образах, що виникають у свідомості, є:

- матеріальні предмети;

- соціокультурне середовище;

- внутрішній духовний світ людини;

- космічне смислове та інформаційне поле.

Свідомість людини можна членувати таким чином:

а) виділити в ній (за З. Фрейдом) три шари:

- несвідоме,

- свідоме,

- «над свідомість» (самосвідомість).

б) розділити за функціональністю двох півкуль головного мозку;

в) виділити свідомість за носіями:

- індивідуальна,

- суспільна.

Головною ознакою свідомості є здатність людини відділяти себе від зовнішніх речей.

Природа свідомості ідеальна, в наших думках не має ані грама матерії, речовини.

Етапи процесу усвідомлення:

1) «копіювання» зовнішніх контурів предметів на основі даних органів чуття;

2) розчленування усвідомлю вальних образів на образи тіла і явища навколишнього світу;

3) визначення внутрішньої сутності почуттєвих образів, які відображають реально існуючі матеріальні речі;

4) поєднання чуттєвих образів з усвідомленням їх внутрішньої сутності, в наслідок чого людина усвідомлює призначення деякого зовнішнього по відношенню до нього матеріального предмета.

Свідомість - це властивість ідеального (психічного) відображення дійсності, перетворення об’єктивного змісту предмета в суб’єктивний зміст духовного життя людини.

Проте специфічну сутність духовного життя людини формує лише перехід до рівня соціальної форми руху матерії. Цей перехід означає зміну біологічного пристосування до середовища та соціальне перетворення середовища. Відповідно змінюється основна функція відображення; з програми, що керує пристосовною біологічною активністю, воно – на рівні людини – перетворюється на програму, що керує громадсько-трудовою діяльністю. Мозок надає свідомості можливість працювати. Цілі і зміст діяльності людини задає не мозок як такий, а соціальний спосіб життя людини. Мозок первісної людини був у змозі вирішувати такі ж завдання, як і мозок сучасної людини, але знання, переконання, ставлення до світу змінюються залежно від характеру життя суспільства, тієї громадсько-трудової діяльності, яка і визначає сутність свідомості.

Тому свідомість людини є таким інформаційним відображенням, що спроможне виступати як програма, що керує цією ділянкою. Духовне життя людини завдяки його невпинній внутрішній активності (програми діяльності не надані природою, їх має створювати людина) набуває ще однієї чудової властивості воно не зводиться до функціонально-корисної програми, а набуває самоцінності, стає не просто працею, яка обслуговує існування людини, а й внутрішньою її духовністю.

Інформаційне відображення має різні рівні:

1) подразливість, 2) чутливість,

3) нейрофізіологічне відображення, 4) психіка.

Удосконалення форм відображення у живих організмів відбувається на основі виникнення та розвитку особливих клітин – чуттєвих, нервових, нарешті нервової системи, психіки.

Первісна і найзагальніша форма інформаційного саморегулювання у живій природі – подразливість, що виступає єдиною формою саморегулювання у нижчих тварин та рослин і як елементарна лежить в основі усіх більш високих рівнів прояву саморегулювання живого, аж до вищої психічної діяльності людини. З виникненням нервової системи пов’язаний якісний переворот у розвитку саморегуляції живих систем – нейрофізіологічна саморегуляція. Тут панівною формою стає інстинкт – система безумовних рефлексів, що здійснюється нервовою системою.

Значення нервової системи полягає не тільки в тому, що на її основі склався вищий тип безумовних реакцій у вигляді інстинкту, але й тому, що з виникненням інстинкту у тварин утворюється принципово нова форма саморегуляції – умовний рефлекс. Умовний рефлекс, набуваючи все більшого значення, поступово стає панівною формою регулювання взаємодії тварини з зовнішнім середовищем. Цього було недостатньо. Отже, тварини виробили особливий видовий спосіб формування набутої програми – формування системи умовних рефлексів, необхідних для життєдіяльності даного виду шляхом навчання малюків. Цей засіб одержав назву сигнальної спадковості. Раніше інформаційне регулювання здійснювалось через послідовність двох інформаційних механізмів – генетичної програми і принципу зворотного зв’язку, а тепер – інформаційною програмою. Така зміна характеру інформаційного регулювання стала можлива завдяки еволюційному розвитку нервової системи, у ході якого утворилися центри (головний і спинний мозок) і спеціальні органи сприйняття (органи чуття). Далі розвиток центральної нервової системи і органів чуття привів до появи вищої форми саморегулювання у тварини – психіки, (виникнення кори головного мозку).

Психічне відображення – якісно новий рівень саморегулювання живих організмів. Між образами сприйняття і уявлення – ми, з одного боку, та відповідною реакцією організму, з іншого, – немає такої жорсткої залежності, як на до психічному рівні між певними подразниками та відповідною реакцією організму. Сприйняття та уявлення дозволили фіксувати не тільки окремі властивості об’єктивного світу, але й їх взаємозв’язок, тобто виникло предметне мислення. Проте свідоме відображення, свідома саморегуляція – це якісно нова форма в розвитку інформаційних процесів.

Дата добавления: 2014-11-29