Критерії соціальної стратифікації за поглядами європейських і американських соціологів

Маргіналізація –це втрата особистістю об’єктивної приналежності до даної соціальної групи без наступного входження до іншої, а також втрата особистістю норм та цінностей відповідної субкультури.

Соціально-класова структура суспільства

Класи – це великі групи людей, що розрізняються за своїм місцем у певній системі суспільного виробництва, за їхніми відношеннями до засобів виробництва, за роллю у суспільній організації праці, за способами отримання тієї частини суспільного багатства, що знаходиться в їхньому володінні. Основні класи: робітничий клас (2/3 населення, селянство (5-20% населення), інтелігенція (до 20% населення). Елементом соціальної структури суспільства є соціальні верстви. Соціальні верстви створюють внутрішню структуру класів та великих соціальних груп. Це сукупність індивідів, що зайняті соціально та економічно рівноцінними видами праці, і відповідно отримують рівне матеріальне та моральне відшкодування. Більш дрібне ділення соціальної структури виділяє малі соціальні групи – нечисленні за складом, члени яких об’єднані суспільною діяльністю, знаходяться у безпосередньому стійкому особистому спілкуванні одне з одним, і це є основою для виникнення як емоційних стосунків, так і особистісних групових цінностей та норм поведінки. Мінімальний розмір малої соціальної групи – 2 людини, максимальний – кілька десятків людей. В кожному суспільстві у зв’язку з розхитуванням нормативно-ціннісних систем та під час економічних зрушень з’являються проміжні групи, люди-маргінали, що перебувають на «дні» суспільства і не відносяться до жодної соціальної групи.

Соціально-демографічна структура суспільства -це результат накладення демографічних структур на соціальні. Статистичними параметрами є народжуваність, смертність, шлюбність, розлучення, міграційний обмін населення, співвідношення корінного і некорінного населення, старіння населення, якість трудових ресурсів тощо.

Соціально-територіальна структура суспільства розглядається як взаємодія двох основних верств суспільства – соціально-класової та територіальної. Одиницями соціально-класової є суспільні класи та соціальні верстви, а територіальної – спільноти різного типу. Під соціально-територіальною структурою суспільства розуміється сукупність усталених спільнот людей, що формується на основі соціальної неоднорідності умов життєдіяльності різних територіальних, адміністративних, соціальних утворень, а також відносин між цими спільнотами. Досліджується населення сел, міст, мегаполісів, агломерацій (процеси урбанізації, рівень життя, освіти, репродуктивність населення, зайнятість і рівень безробіття, екологія тощо).

Соціально-етнічна структура суспільства досліджує національні групи, їхнє розселення, особливості побуту, культури, здійснює порівняльний аналіз соціального складу, поселенської структури, рівня життя, освіти, зайнятості, міграційних рухів різних національних груп.

3.2.Теорія соціальної стратифікації. Була створена на початку 40-х років Т. Парсонсом, Р. Мертоном, К. Девісом та іншими. Це передусім процес, що безперервно триває у суспільстві і, звичайно, наявність результатів процесу. Процес соціального відтворення, в результаті якого верстви, групи і класи є нерівними одне одному та групуються ієрархічно, розташовані страти з різним рівнем престижу, власності та влади. Тобто це не просто нерівне становище, а природна нерівність.

Існують відокремлені та закриті суспільства. У тих суспільствах, де є змога переміщуватися вверх по вертикалі, вид суспільства є відкритим (індустріальне, постіндустріальне, демократичне суспільство), якщо нема – закритим (рабовласницьке, феодальне, кастове суспільство). Суспільство, де переважає середній клас – нормальне, у нас – протилежна ситуація. Американська модель: вищий-вищий клас – начальники, вищий клас – погані начальники, вищий-середній – клерки тощо, середній-середній, нижчий-середній, нижчий-нижчий. Виділяються економічна, політична, професійна, релігійна та інші види стратифікації.

Представники світової соціології	Критерії стратифікації
Німецький соціолог Р. Дарендорф	1) управлінці (власники) 2) управляємі (працюючі, робітники)
Американський соціолог Б. Барбер	1) престиж, професія, влада 2) дохід і багатство 3) освіта і знання; 4) релігійна чистота 5) положення родичів 6) етнічна приналежність
Французький соціолог А.Турен	Доступ до інформації, який веде до влади або відсторонює від неї
Американський соціолог У. Уотсон	1) вищий-вищий клас (впливові і багаті династії); 2) нищий-вищий клас (банкіри, політики, власники великих фірм) 3) вищий-середній клас (юристи, лікарі, спортсмени, науковці, наймані управлінці) 4) нищий-середній клас (середні чиновники, інженери, викладачі, керівники підрозділів, висококваліфіковані робітники) 5) вищий-нищий клас (наймані робітники) 6) нищий-нищий (знедолені, безробітні, маргінали)

В західноєвропейській соціології існують основні критерії стратифікації:

3.3. Теорія соціальної мобільності. Поняття соціальної мобільності було введено у 1927 р. П. Сорокіним. Люди знаходяться в постійнім русі, а суспільство – у розвитку. Сукупність соціальних переміщень людей у суспільстві, тобто змін їхнього статусу, називається соціальною мобільністю. Між підняттям та зниженням існує асиметрія: тяжіння до підняття по соціальній драбині, тобто підняття – добровільне, як правило, а зниження – примусове. Об’ективні обставини, які зумовлюють соціальну мобільність:

- структурні зрушення в економіці;

- зміни в характері і змісті суспільного розподілу праці і відносин власності;

- послаблення закріпленості груп працівників за соціально і економічно нерівноцінними видами діяльності.

Два основних види:

міжпоколінна та внутрішньопоколінна (соціальна кар’єра). Міжпоколінна – довготерміновий процес, внутріпоколінна – короткотерміновий процес.

Два типи:

1) Вертикальна мобільність – переміщення з однієї страти до іншої, буває спрямованою вгору і вниз.

2)Горизонтальна мобільність передбачає перехід індивіда з однієї соціальної групи до іншої, що знаходиться на тому ж рівні. Різновид горизонтальної – географічна мобільність (переїзд). Якщо до зміни місця додається зміна статусу, виходить міграція.

Велику роль в соціальній стратифікації і мобільності суспільства відіграє соціальний статус особистості - це становище індивіда в суспільстві відповідно до його віку, статі, походження, освіти, власності, сімейного стану тощо.

Види статусів:

1) приписаний (аскриптивний) – складова соціального статусу, що формується незалежно від волі, бажання та зусиль самого індивіда (стать, раса, успадкований титул тощо);

2) здобутий – формується завдяки волі та зусиллям самого індивіда (освіта, кваліфікація, професія, почесне звання тощо;

3) особистий – становище індивіда у малій групі, яке обумовлюється ставленням до нього оточення.

Соціально-класова структура має унікальні специфічні риси і підпадає під постійні зміни і трансформації.

Питання для самоконтролю:

1. Навіщо соціологія досліджує соціальну структуру суспільства?

2. Які соціальні проблеми досліджуються в соціально-етнічній структурі суспільства?

3. Яким чином переплітаються соціальні проблеми, які виникають в соціально-класовій, соціально-демографічній і соціально-переселенській структурах?

4. Чи погоджуєтесь ви з критеріями соціальної стратифікації європейських і американських соціологів?

5. Які фактори впливають на соціальну мобільність і соціальний статус конкретної особи?

6. Які зміни пройшли в соціальній структурі України за роки незалежності?

7. Які нові класи та страти виникли в Україні за останні роки?

Дата добавления: 2014-11-29