Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Абсолютна земельна рента. 1 страница




План.

ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА. ПРИБУТОК. РЕНТА.

Підприємець - це людина особливого роду.

Прибуток для нього лише символ успіху.

Головне – ступити на незвіданий шлях,

далекий від усталених рішень.

Йозеф Шумпетер

 

Після вивчення теми ви будете знати:

Основні поняття і терміни:

1. Сутність підприємництва.

2. Поняття підприємства (фірми). Види підприємств.

3. Поняття «капітал». Ринок капіталу.

4. Сутність витрат виробництва.

5. Рентабельність. Рента.

 

1.Сутність підриємництва.

Теоретичне осмислення явища «підприємництво» пройшло довгий шлях. Вважається, що вперше цей термін був введений у науковий обіг французьким банкіром Кантільйоном у ХУІІІ столітті. Він називав підприємцями людей з нефіксованими доходами, оскільки вони займаються ризиковою діяльністю: ремісників, торговців, селян, лихварів, розбійників і злидарів.

Класик англійської політичної економії А.Сміт визначав підприємця як власника, що ризикує заради комерційного успіху. Він сам організує економічну діяльність, сам управляє, сам розпоряджається її результатами.

Французький економіст Ж.-Б.Сей підкреслює роль підприємця як особи, що вміло комбінує фактори виробництва.

Айстро-американський економіст Й.Шумпетер першим зауважив, що підприємець – не обов’язково власник капіталу. Руйнування уявлення про обов’язкове поєднання в одній особі власника і підприємця зумовлено розвитком кредитних відносин, де жоден комерційний банк не є власником усього капіталу: одна частина його представлена власним капіталом, а інша – залученим. Корпоративна форма підприємництва наочно відображає відокремлення функцій підприємництва від функцій власника. Остання функція стає пасивнішою, а дедалі активніша роль переходить до організації та управління.

Розглянемо співвідношення понять «бізнес» та «підприємництво». Термін «бізнес» широко використовується за кордоном. Вітчизняна наука частіше вживає термін «підприємництво».

Бізнесмен – людина, що має свою справу. Часто таких людей називають підприємцями. Але у наукових виданнях дедалі частіше підкреслюють, що бізнесмен може виконувати просто репродуктивну функцію, тобто з року в рік виробляти одні й ті самі товари та надавати послуги. Підприємці ж є новаторами, яких вирізняє з-поміж інших людей творчий пошук, бажання освоювати нові ринку збуту, впроваджувати нові форми організації виробництва та збуту, віднаходити нові ресурси та їхні комбінації, свідомий ризик.

Демократизація економічної системи створює можливості для розвитку плюралізму форм господарювання, що, в свою чергу, урізноманітнює підприємницьку діяльність. Сучасні тенденції економічного прогресу переконливо доводять, що сьогодні без винахідливих, ділових людей, без розвитку різних форм підприємницької діяльності подальший рух уперед неможливий.

Сьогодні науковці визначають підприємця як суб’єкта пошуку й реалізації нових можливостей у генеруванні та освоєнні новаторських ідей, розробці якісних продуктів і технологій, здійсненні нововведень та опануванні перспективними факторами розвитку, відкритті прогресивних способів обслуговування споживачів і нових сфер прикладання капіталу.

Підприємництв о – явище досить широке і багатовимірне. Тому в теорії поняття «підприємництво» розглядається як різноаспектне.

Підприємництво – це певна система функціонування підприємства, основу якої становлять демократичні форми його економічної діяльності, забезпечення для нього права ініціативи у виборі сфер і методів господарювання, економічної, організаційної та технічної творчості і новаторства.

 

Підприємництво – ініціативна самостійна діяльність, спрямована на отримання доходів під фінансову відповідальність.

Будь-яка людська діяльність має бути доцільною. Метою підприємницької діяльності є максимізація доходу в результаті спрямування зусиль підприємця на певний об’єкт.

Об’єкт підприємництва – сукупність певних видів економічної діяльності, в межах якої шляхом комбінації ресурсів підприємець намагається максимізувати доходи.

Принципи підприємницької діяльності:

орієнтація на запити, смаки та уподобання споживачів;

прагнення бути на вістрі подій, що відбуваються в інноваційній сфері економіки, застосовувати найповніше першим;

максимальне використання конкурентних переваг;

дотримання принципів ділової етики;

постійний творчий пошук, прагматизм, наслідування демократичних традицій.

Будь-яка людська діяльність є суб’єктивною, оскільки вона здійснюється суб’єктом (людиною). Підприємницька діяльність – не виняток із правил. Залежно від виконування функцій у найзагальнішому вигляді розрізняють такі види підприємництва за суб’єктами діяльності:

Ø приватні особи – організатори одноосібної та великої економічної діяльності;

Ø група юридичних або фізичних осіб, пов’язаних між собою договірними відносинами та економічними інтересами;

Ø держава в особі відповідних органів.

(Громадяни іноземних держав і особи без громадянства можуть виступати у якості підприємців у межах правочинності, обумовлених законодавством.

 

Чинне законодавство України певною мірою обмежує можливість займатися підприємницькою діяльністю деяким категоріям громадян:

військовослужбовцям;

службовим особам органів прокуратури, державної безпеки, МВС, суду, державного арбітражу, державного нотаріату;

представникам органів державної влади та управління;

громадянам, що мають судимість за економічні злочини.

 

Типи підприємців у сучасній економіці:

Ø підприємець – власник підприємства (капіталу) або співвласник;

Ø підприємець – оренд атор, який купує на певний час право користуватися землею, приміщенням;

Ø підприємець – менеджер, що володіє часткою власності не до початку економічної діяльності, а згодом. Це стимулює його до ефективного управління не своїм капіталом.

Виробнича   Фінансова   Торговельна

Види підприємницької діяльності

 

Інноваційна   Посередницька   Страхова

 

Підприємництво здійснюється у певних організаційно-правових формах, які підприємець обирає вільно, або не довільно. Останнє зумовлено такими об’єктивними обставинами:

- вимогою відповідності форми організації підприємництва чинному законодавству;

- змістом обраної підприємницької діяльності;

- наявністю чи відсутністю достатньої кількості капіталу для реалізації підприємницького проекту.

 

Обмеження у здійсненні підприємницької діяльності.

Діяльність з виробів та реалізації наркотичних засобів, озброєння, вибухових речовин, виготовлення цінних паперів, грошових знаків може здійснюватися тільки державними підприємствами.

Тільки з дозволу (ліцензії) Кабінету Міністрів України може здійснюватися:

пошук та експлуатація родовищ корисних копалин;

ремонт спортивної, мисливської та іншої зброї;

виготовлення та реалізація медичних препаратів та хімічних речовин;

виготовлення пива, віна, горілки, лікерів та кондитерських виробів;

виготовлення тютюнових виробів;

медична практика, юридична практика, ветеринарна практика;

створення та утримання закладів для ігор;

торгівля алкогольними напоями.

 

2.Поняття підприємства (фірми). Види підприємств.

Підприємницька діяльність здійснюється через певні організаційні структури – підприємства. Основним критерієм розмежування підприємств є тип власності.

Згідно з цими критеріями в Україні виділяють такі основні види підприємств:

1.Держані – засновані на державній формі власності. Оскільки остання поділяється на загальнодержавну та комунальну, відповідно виділяють загальнодержавні та комунальні підприємства.

2.Колективні – засновані на власності трудового колективу. Розрізняють колективні трудові підприємства, кооперативні, підприємства громадських організацій та ін..

3.Приватні – засновані на власності окремої особи, що наймає робочу силу.

4.Колективні капіталістичні – засновані на власності кількох власників капіталу, що наймають робочу силу.

5.Індивідуальні – засновані на приватній власності фізичної особи та її особистій праці.

6.Сімейні – засновані на праці членів однієї сім’ї.

7.Спільні (або змішані) – засновані на поєднанні різних форм власності, в т. ч. із залученням іноземного капіталу.

Підприємство – господарська ланка, якій властиві такі риси:

Ø наявність єдиного майна, необхідного для здійснення певного економічного процесу, щ відособлює його економічно;

Ø технологічна зумовленість факторів виробництва (для виробництва хліба потрібні інші засоби виробництва і працівники аніж для виробництва швейних виробів);

Ø певне місце у системі суспільного поділу праці (спеціалізація, кооперація, комбінування, інтеграція);

Ø певне місце в соціумі.

За формою організації підприємств розрізняють:

Ø індивідуальне (одноосібне володіння);

Ø товариство (партнерство);

Ø корпорація.

Індивідуальні підприємства є власністю однієї особи, котра покладає на себе не тільки фінансовий ризик, а й виключну відповідальність за управління. Підприємець є одночасно і власником, і працівником, і бухгалтером, і управлінцем.

Переваги індивідуальних підприємств:

· економічна свобода вибору сфери діяльності, обсягів виробництва, напрямків використання доходу;

· оперативність;

· безпосередня зацікавленість у продуктивній праці, ефективному розподілі та використанні доходу;

· низькі організаційні витрати.

Недоліки індивідуальних підприємств:

· обмежені фінансові можливості застосування досягнень НТП, новітніх форм організації праці;

· обмежена можливість організації відпочинку.

 

Товариства (партнерство) – форма організації підприємства, що ґрунтується на спільному (пайовому) формування громадянами чи юридичними особами статутного капіталу, на розподілі прав та відповідальності залежно від частки у статутному фонді та місця у структурі товариства.

 

Види господарських товариств

 

  Повні   Товариства з обмеженою відповідальністю   Змішані (командитні)  

 

Юридична особа – це ділове підприємство, що має власний статут, рахунок у банку і занесене у державний реєстр, тобто пройшло процедуру офіційного заснування.

Повне товариство – об’єднання громадян та (або) юридичних осіб з метою здійснення спільної господарської діяльності на основі угоди (договору) між ними. Повне товариств не є юридичною особою, його члени зберігають певну самостійність, але несуть повну солідарну відповідальність за зобов’язаннями не тільки майном підприємства, а й своїм власним майном.

Ця форма застосовується там, де переважає частка інтелектуальної праці (брокерські, аудиторські, адвокатські фірми).

Товариство з обмеженою відповідальністю ґрунтується на відповідальності, яка обмежується тільки капіталом підприємства, і підприємець не відповідає своїм майном. Ця форма менш ризикова для підприємця і тому більш поширена.

Змішане товариство (командитне) – обєднання кількох фізичних і (або) юридичних осіб для спльної діяльності на основі договору. Воно складається із дійсних членів (комплектаторів), які несуть повну (необмежену) відповідальність за зобов’язання товариства, та членів-вкладників (командитистів), які відповідають за зобов’язання товариства тільки своїми внесками.

Корпорація (акціонерне товариство) – форма об’єднання капіталів учасників акціонерного товариства (АТ). Вона засвідчує внесення капіталу у формі акцій і дає право акціонеру на отримання доходу та участь в управлінні товариством. Акціонерні товариства бувають закритого (ЗАТ) та відкритого топу (ВАТ). Різниця між ними в тому, що перші не випускають акцій, або випускають їх без права вільної купівлі-продажу, а другі – випускають акції, які вільно купують та продають.

Картель – угода (гласна або негласна) між незалежними підприємствами щодо проведення єдиної цінової політики, розподілу ринків збуту, узгодження умов обміну патентами, ліцензіями. Виробнича діяльність картельною угодою не регламентується.

Синдикат – форма об’єднання підприємств, які виробляють однорідну продукцію, що передбачає збереження виробничої самостійності при втраті права на самостійний збут продукції. Створена спільна структура займається реалізацією товарів, а доходи розподіляються за часткою кожного підприємства у реалізованій продукції.

Трест – форма об’єднання, яка передбачає втрату юридичної та економічної самостійності як у виробництві, так і в реалізації. Трест несе повну відповідальність усім своїм майном за результати господарської діяльності всіх підприємств, що входять до його складу. Частка кожного підприємства визначається пакетом акцій, пропорційно цій частці розподіляються і доходи.

Концерн – об’єднання багатьох промислових, фінансових, торговельних підприємств, які формально зберігають свою самостійність, але фактично підпорядковані фінансовму контролю та керівництву головної фірми, котра несе відповідальність за господарську діяльність об’єднаних підприємств у межах пакетів акцій кожного з них.

Конгломерат – багатогалузеве об’єднання, яке виникає на основі інтенсивної експансії головної фірми у чисельні, мало пов’язані між собою галузі економіки шляхом скуповування пакетів акцій інших підприємств.

Фінансово-промислові групи (ФПГ) – організаційна форма об’єднання великих промислових фірм із банківськими структурами, в якій кожний член-учасник самостійно вирішує власні завдання, але не нехтує при цьому інтересами групи. Координаційну діяльність може здійснювати банк або промислове підприємство.

Серед колективних форм підприємництва найпоширенішою є кооператив.

Кооператив – об’єднання громадян з метою спільного виробництва та збуту продукції, закупівлі та споживання товарів та послуг, будівництва, споживання житла. Риси кооперативу: а) юридична особа, б) членство на засадах пайових внесків, в) необмежена відповідальність, г) зберігається індивідуалізм у розподілі, пропорційно до паю.

За сферою діяльності розрізняють місцеві, регіональні, національні, міжнародні підприємства. За характером економічної діяльності – на виробничі, торглвельні, фінансово-кредитні, посередницькі, науково-виробничі об’єднання та ін.. за кількісники показниками їх поділяють на малі, середні й великі. Підприємства бувають:

Середні підприємства здійснюють виробництво невеликої, але стійкої номенклатури виробів у значних кількостях.

Великі підприємства виготовляють масову продукцію стабільного асортименту, здійснюють великомасштабне фінансування у розробку науково-технічних проектів. Вони існують з багатьох причин, але найважливіші полягають в тому, щоб використати переваги, зумовлені зростанням масштабів виробництва.

Малі підприємства законодавчо найчастіше визначаються чисельністю зайнятих на них працівникв з урахуванням специфіки сфер, галузей та видів екнмічної діяльності. В Україні чинне законодавство до малих відносить підприємства, чисельність зайнятих на яких не перевищує:

v у промисловості та будівництві – 200 осіб;

v в інших галузях виробничої сфери – 50;

v у науці та науковому обслуговуванні – 100;

v у галузях невиробничої сфери – 25;

v у роздрібній торгівлі – 15 осіб.

У країнах з розвиненою ринковою економікою частка зайнятих у середньому та дрібнму підприємництві становить 50-70%, а частка у ВВП – 50-60%. Малих підприємств там дуже багато. Саме на основі малих підприємств виникали середні та великі.

В Україні мале підприємництво не набуло того зачення, яке властиве ринковим системам, що формувалися еволюційним шляхом. Розвиток його в Україні потребує державного сприяння та підтримки.

 

Підприємництво в охороні здоров’я.

 

Відповідно до статей 16, 17, 33 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", медична допомога може надаватись як у медичних закладах так і на засадах індивідуального підприємництва.

 

Медична практика - це діяльність, пов'язана з комплексом спеціальних заходів, спрямованих на сприяння поліпшенню здоров'я, підвищення санітарної культури, запобігання захворюванням та інвалідності, на діагностику, допомогу особам з гострими і хронічними захворюваннями й реабілітацію хворих та інвалідів, що здійснюється особами, які мають спеціальну освіту.

При впровадженні господарської діяльності з медичної практики мають враховуватись як загальні принципи підприємництва, так і міжнародні засади надання медичної допомоги, які викладені в резолюціях 27-ї Всесвітньої Медичної Асамблеї (Мюнхен, 1973) та доповнених резолюцією 35-ї Всесвітньої Медичної Асамблеї (Венеція, 1983), згідно з якими при проведенні підприємницької діяльності з надання медичної допомоги необхідно враховувати такі принципи:

♦ умови роботи медичних працівників повинні визначатись позиціями товариських організацій;

♦ дотримання прав пацієнта на вибір лікуючого лікаря та прав лікаря на вибір пацієнта;

♦ надання невідкладної медичної допомоги без усяких винятків;

♦ забезпечення конфіденційності взаємовідносин між пацієнтом та лікарем всіма особами, що беруть участь у лікувальному процесі або контролюють його;

♦ гарантування лікарям моральної, економічної та професійної незалежності;

♦ забезпечення принципу, за яким сума гонорару лікаря повинна залежати від характеру медичної послуги;

♦ якість та ефективність надання медичної послуги, об'єм, вартість та кількість послуг повинні оцінювати лікарі, керуючись більш регіональними, а не національними стандартами;

♦ заборона на обмеження права лікаря на виписування будь-яких препаратів та призначення будь-якого лікування, адекватних з точки зору сучасних стандартів;

♦ забезпечення умов, за яких лікар може поглиблювати свої знання та підвищувати професійний статус.

 

При впровадженні підприємницької діяльності з надання медичних послуг мають враховуватися такі міжнародні принципи щодо забезпечення прав пацієнта:

v на вільний вибір лікаря;

v на отримання допомоги лікаря незалежного від стороннього впливу в своїх професійних, медичних та етичних рішеннях;

v на отримання адекватної інформації щодо погодження на лікування чи відмови від нього;

v щодо впевненості, що лікар буде відноситися до медичної та особистої інформації, як до конфіденційної;

v померти достійно;

v на використання духовної та моральної підтримки, включаючи допомогу особи будь-якої релігійної конфесії або відмови від неї.

 

Згідно із Законом України "Про підприємництво", існують певні обмеження в здійсненні підприємницької діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів. Така діяльність здійснюється відповідно до Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів".

Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, визначених законами України, на вибір підприємця.

 

До функцій підприємництва відносяться:

новаторська - сприяння процесу продукування нових технічних, організаційних та управлінських ідей, проведення науково-дослідних робіт та розробок, впровадження в медичну практику інноваційних методів діагностики, лікування та профілактики;

господарська - ефективне використання трудових, матеріальних, фінансових та інформаційних ресурсів;

організаційна - впровадження нових методів і форм організації медичної практики, нових форм матеріальної та моральної мотивації персоналу; ефективне упорядкування відносин (повноваження, відповідальність, делегування) і структур на різних підсистемах лікувально-профілактичного закладу, ефективне контролювання якості медичного обслуговування;

соціальна - проведення профілактичної, діагностичної та лікувальної роботи, науково-дослідних розробок, з метою поліпшення громадського здоров'я;

особистіша - самореалізація підприємця, відчуття незалежності в організації проведення медичної практики, отримання задоволення від самої роботи та її результатів.

 

Основні завдання підприємницької діяльності при запровадженні господарської діяльності з медичної практики:

- вибір виду та масштабів діяльності закладу;

- вибір місця розташування закладу охорони здоров'я;

- вибір методів, технологій та форм діяльності.

- фінансування та інвестування діяльності.

 

Підприємницька ідея - конкретне цілісне знання про доцільність та можливість займатися певним видом підприємницької діяльності, а також чітке усвідомлення мети такої діяльності, шляхів та засобів її досягнення.

 

Елементи підприємницької ідеї:

Ø відмова від попереднього виду занять, як правило практичної діяльності у державному або комунальному закладі охорони здоров'я;

Ø усвідомлення необхідності працювати на межі своїх фізичних, розумових та організаторських здібностей;

Ø прагнення стати власником, відмова працювати під керівництвом інших;

Ø прагнення досягти фінансового благополуччя шляхом приватної медичної практики або створення лікувально-профілактичного закладу недержавної форми власності;

Ø прагнення через підприємництво досягти своєї мети, домогтися визнання в медичному науковому товаристві;

Ø чітке усвідомлення шляхів отримання фінансових ресурсів для започаткування власної справи;

Ø знання технології впровадження господарської діяльності з медичної практики;

Ø вміння вибрати оптимальну організаційну форму управління та організаційно-правову форму підприємницької діяльності;

Ø знання основних ризиків господарської діяльності з медичної практики та вміння ними управляти;

Ø вміння організувати облік лікувально-профілактичного закладу;

Ø знання зовнішніх чинників, які впливають на медичну практику;

Ø знання чинного законодавства.

 

В Україні законодавчо передбачено такі напрями державного регулювання підприємництва:

А. Забезпечення свободи конкуренції між підприємцями, захист споживачів від проявів несумлінної конкуренції та монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності.

Б. Органи державного управління мають будувати свої відносини з підприємцями, використовуючи:

♦ податкову та фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків і відсотків по державних кредитах; податкових пільг; цін і правил ціноутворення; цільових дотацій; валютного курсу; розмірів економічних санкцій;

♦ державне майно і систему резервів, ліцензії, концесії, лізинг, соціальні, екологічні та інші норми і нормативи;

♦ науково-технічні, економічні та соціальні республіканські й регіональні програми;

♦ договори на виконання робіт і поставок для державних потреб.

 

З одного боку підприємець сплачує податки на прибуток від впровадження свого бізнесу і тим самим поповнює державний бюджет, тобто працює на державу, з іншого - держава здійснює підтримку підприємництва.

Міжнародний досвід урядової підтримки бізнесу наголошує на доцільності використання таких форм підтримки:

- інформація та консультування;

- позика або гарантована позика, за якою гарантує платоспроможність позичальника і сплачує позику в разі, коли підприємець не може цього зробити.

- сервіс, який передбачає використання підприємцями державних комунікацій, фахівців, підготовлених у державних вищих навчальних закладах, тощо.

Законом України "Про підприємництво" передбачено такі види та напрями державної підтримки підприємництва:

- надання земельних ділянок на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством;

- передача підприємцю державного майна (виробничі та нежилі приміщення, законсервовані й недобудовані об'єкти та споруди, устаткування, яке тимчасово не використовується), необхідні для здійснення підприємницької діяльності; сприяння організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування підприємців, підготовці і перепідготовці кадрів;

- здійснення первісного облаштування неосвоєних територій об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх у кредит підприємцям;

- стимулювання за допомогою: економічних важелів (цільових субсидій, податкових пільг тощо); модернізації технологій; інноваційної діяльності; освоєння нових видів продукції та послуг;

- надання підприємцям цільових кредитів;

- надання підприємцям інших видів допомоги.

 

Важливим елементом провадження підприємницької ідеї є знання та вміння вибрати оптимальну організаційно-правову форму підприємницької діяльності.

 

3.Поняття «капітал». Ринок капіталу.

Сучасна економічна наука трактує капітал як складну, багатоаспектну категорію, еволюція якої відобразила історичний процес розвитку природи, форм руху, динаміки та структури товарного виробництва.

У широкму розумінні капітал є складним, багаторівневим та багатоаспектним феноменом, який визначає самоорганізацію господарського життя, спрямовану на самозростання вартості. У вузькому розумінні капітал – самозростаюча авансована вартість: певні вкладення, або активи, які уможливлюють отримання доходу.

У сучасній економічній літературі категорія капіталу аналізується за такими аспектами:

І. За сферами застосування (промисловий, торговельний, позичковий капітали, або капітал сфери виробництва та капітал сфери обігу).




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-11-29; Просмотров: 632; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.008 сек.