Види грошей

Питання для самоконтролю.

1.Дайте «класичне» і «маркетингове» визначення ринку.

2.За яких умов виникає ринк?

3.Дайте характеристику структури ринку за різними критеріями.

4.Дайте визначення поняття «ринкова інфраструктура» і розкрийте значення її для безперебійного функціонування ринку.

5.Висвітліть роль конкуренції у забезпеченні функціонування ринкового механізму.

Перевір себе (тести)

1. Ринок - це?:

А) наявність монополії і конкуренції;

B) наявність цін і конкуренції;

С) система економічних відносин, пов'язаних з обміном товарів та послуг на основі використання різноманітних форм власності;

D) система різноманітних форм власності, конкуренції і підприємства;

Е) недосконала конкуренція, монопольні ціни і обмежена роль держави.

2. Попит - це?:

А) сукупна потреба в товарах усіх споживачів;

B) сукупна потреба в товарах окремої частки споживачів;

С) обсяг продажу товару залежно від його ціни;

D) кількість продукту, в якій існує потреба споживачів;

Е) потреба в товарах, яка зумовлена платоспроможністю споживачів.

3. ринковий механізм?:

А) співвідношення попиту і пропозиції на ринку;

B) попит, ціна, пропозиція і конкуренція;

С) механізм координації діяльності суб'єктів через систему цін;

D) здатність ринкових сил синхронізувати рішення про купівлю і продаж;

Е) механізм вільного ціноутворення.

4.Що не є умовою ефективного функціонування сучасного ринку?:

А) плюралізм форм власності та господарювання;

B) надання державою податкових, торговельних, кредитних, митних та ін. привілеїв певним господарюючим суб'єктам;

С) досконале, дієве антимонопольне законодавство;

D) наявність і доступність для ринкових суб'єктів правдивої, всебічної інформації про стан ринку;

Е) наявність конкуренції.

5. Конкуренція в економіці - це?

А) широке розсіювання економічної влади;

B) велика кількість продавців і покупців;

С) кожен продавець, як і покупець, „відданий на милість” ринку;

D) суперництво економічних суб'єктів за кращу реалізацію своїх економічних інтересів;

Е) встановлення межі для реалізації покупцями і продавцями особистого інтересу.

6. Чому реальний плюралізм форм власності є найважливішою умовою функціонування ринку?

А) він формує нормальне конкурентне середовище;

B) він закладає демократичні засади життєдіяльності;

С) він закладає в основу економічної діяльності принцип соціальної справедливості;

D) він сприяє стабільності економічного стану країни;

Е) він сприяє покращенню життя населення.

7. Що переліченого не належить до акцій?:

А) прості;

B) з правом голосу;

С) універсальні;

D) привілейовані;

Е) на пред'явника.

8. Який вид ринку є провідним елементом ринкової структури?

А) фінансовий ринок;

B) ринок робочої сили;

С) ринок капіталу;

D) ринок інтелектуальної власності;

Е) ринок інформації.

9. Що купують на фінансовому ринку?:

А) золото;

B) готівку;

С) інформацію;

D) робочу силу;

Е) товари та послуги.

10.Що не об'єктом купівлі-продажу на ринку праці?:

А) праця;

B) засоби виробництва;

С) результати праці;

D) здатність виконувати конкурентну працю;

Е) фахівці.

11. Чим торгують на ринку нематеріальних послуг?

А) вигодами, що приносять такі послуги;

B) корисним ефектом від надання послуг;

С) часом, що витрачається на надання послуг;

D) інтелектуальною власністю;

Е) інформацією.

12. Яка ознака лежить в основі поділу ринку на різні типи?

А) вид продукції, що реалізується на ринку;

B) призначення продукції, що реалізується на ринку;

С) домовленість між виробниками;

D) заявки покупців;

Е) рівень конкурентності середовища, що склався на ринку.

13. Яке завдання виконує інфраструктура ринка?

А) обслуговує ринок, забезпечує можливості виконання властивих йому функцій;

B) здійснює відбір найефективніших підприємницьких структур;

С) формує ринковий копит;

D) формує ціни;

Е) всі відповіді правильні.

Тема6: Сутність і функції грошей. Історія розвитку грошей.

Після вивчення теми ви будете знати: становлення грошових відносин, основні етапи розвитку грошей, сутність грошей; функції, які вони виконують; класифікацію грошей; сутність інфляції, її форми та чинники. Ви будете знати, що інфляція є одним з проявів порушення макроекономічної рівноваги. Ви зрозумієте вплив інфляції на рівень доходів, взаємозалежність між інфляцією та безробіттям, соціально-економічні наслідки інфляції.

Основні поняття та терміни: раціоналістична та еволюційна концепції, загальний еквівалент; масштаб цін, монета, паперові гроші, світові гроші, ліквідність, міра вартості; емісія, грошова система, валюта; інфляція,

види інфляції: повзуча, галопуюча, гіперінфляція; відкрита та придушена інфляція; інфляція попиту, інфляція витрат (пропозиції), рівень інфляції, темпи інфляції, інфляція та реальні доходи, антиінфляційна політика, зайнятість, безробіття, види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне, рівень безробіття, відкрите і приховане безробіття.

Ключові питання.

· Виникнення і розвиток грошових відносин.

· Суть і функції грошей.

· Грошові системи. Класифікація грошей.

· Інфляція і безробіття.

1.Виникнення і розвиток грошових відносин.

Гроші мають багато тисячолітню історію. Це складний і найважливіший елемент ринкової економіки. Зрозуміти економічну сутність грошей можна лише на основі всебічного розуміння причин їх виникнення та закономірностей розвитку. Існують дві основні концепції,що пояснюють причини виникнення грошей: раціоналістична й еволюційна.

Раціоналістична панувала до кінця ХУІІІ століття. Вона має прихильників і серед сучасних економістів. Так, П.Самуельсон визначає гроші «як штучну соціальну умовність», а Дж.К.Гелбрейт вважає, що закріплення грошових функцій за благородними металами та іншими предметами – «продукт угоди між людьми».

Однак спроби пояснити походження грошей угодою між людьми чи законодавчими актами держави, на думку окремих сучасних економістів, є не дуже переконливими. Адже гроші у своїх найпростіших проявах виникли на ранніх етапах розвитку окремих народів, коли ні фактор взаємної угоди, ні влада держави не могли відігравати істотної ролі у конституюванні такої складної категорії, як гроші. Можна припустити, що держава лише на певній стадії розвитку законодавчо закріпила певний товар, який стихійно виконував роль загального еквівалента, як «декретні гроші».

І сьогодні, коли значно зросла регулятивна роль держави щодо грошей, не означає що вона є творцем сучасних грошей. Держава може визначати та змінювати зовнішні атрибути грошей – їх форму, номінал, масу, порядок емісії грошових знаків, курс обміну валют з метою кращого пристосування до ефективного виконання своєї суспільної ролі. Але всі ці дії держави щодо грошей не зачіпають їх родової сутності і не заперечують їх об’єктивного походження, зумовленого тривалим розвитком товарного виробництва й обміну.

Представники еволюційної концепції (А.Сміт, Д.Рікардо) підкреслюють об’єктивний характер виникнення грошей у результаті розвитку процесу обміну. На ранньому етапі розвитку людського суспільства появі грошей передувала епоха натурального (бартерного) товарообміну (Т₁ – Т ₂), коли товар Т₁ виражав свою вартість у протиставленому йому товарі-еквіваленті Т ₂. При бартері необхідно знайти партнера, у якого є те, що вам треба, а він повинен хотіти те, що ви пропонуєте для обміну. У міру розвитку товарного виробництва та насичення ринку товарами прямий товарообмін дедалі більше ускладнювався, і міг взагалі не здійснитися., оскільки інтереси учасників товарної угоди не збігалися. Це вимагало вишукування багатьох потенційних партнерів по обміну, здатних задовольнити потреби один одного в товарах і послугах, а потім і досягнення кінцевої мети обміну. Для того щоб отримати потрібний товар, необхідно було попередньо відшукати товар-посередник, який задовольнив би партнера по обміну, а з часом і товар, який відповідав би інтересам всіх учасників обмінних операцій, тобто був загальним еквівалентом.

Серед прихильників еволюційної концепції виділяється К.Маркс, який пов’язує походження грошей з розвитком мінової форми вартості товару

Він виділяє чотири історичних форми мінової вартості.

Проста, або випадкова, форма вартості – це вираз вартості одного товару в іншому товарі (1 сокира = 20 кг зерна).

Повна форма вартості – така, при якій в обміні бере участь цілий ряд товарів: 1 вівця = 40 кг зерна або 20 м полотна, або 2 сокири і т. п..

Загальна форма вартості передбачає, що всі товари починають обмінюватись на місцевих ринках на один якійсь товар: і 20 м полотна, і 10 кг зерна, і 2 сокири = 1 вівця.

Поступово розвиток обміну стимулював стихійне виокремлення із безлічі товарів якогось одного, найбільш ходового за своїми споживчими властивостями і тому придатного для виконання ролі загального еквівалента. У різних народів товарами, що виконували роль загального еквівалента, були: худоба, хутро, сіль, риба, зерно, чай, дорогоцінні раковини, залізо, мідь, бронза, навіть полоненні. З подальшим розвитком товарних відносин роль товару-посередника, який виконував функції загального еквівалента, закріпилась за дорогоцінними металами – сріблом та золотом, а згодом – тільки за золотом.

Грошова форма вартості передбачає, що вартість усіх товарів виражається в споживчій вартості одного товару – золота: і 40кг зерна, і 20 м полотна, і 1 вівця = 3 грами золота.

Золото стало краще інших товарів виконувати роль загального еквівалента і називатися грошима завдяки своїм природним властивостям (рідкісність, вартість, однорідність, зберігання, портативність, низька температура обробки порівняно з іншими металами, здатність до приймання скрізь, де розвинута торгівля).

2.Суть і функції грошей.

З появою грошей увесь товарний світ ніби розділився на два полюси: на одному знаходяться всі звичайні товари, на другому – особливий товар – гроші, що виконують роль загального еквівалента і мають абсолютну ліквідність (здатність до реалізації).

Існує кілька принципово різних підходів до визначення сутності грошей. Так, автори популярного підручника «Економікс» американські професори, Р.Макконнелл та С,Л.Брю вважають, що гроші – це будь-який товар, який функціонує як засіб обігу, розрахункова одиниця і засіб збереження вартості. Дж.Хікс розуміє гроші як «те, що використовується як гроші». С.Фішер, Р.Дорбуш, Р.Шмалензі вважають ключовим моментом у визначення грошей їх платіжну функцію: «гроші – загальновизнаний засіб платежу, який приймається в обмін на товари і послуги, а також під час сплати боргів». У підручнику В Базилевича «Економічна теорія. Політекономія» дається таке визначення грошей:

Гроші – це особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми з приводу виробництва та обміну товарів.

Класична економічна теорія виділяє п’ять функцій грошей: міра вартості, засіб обігу, засіб платежу, засіб утворення скарбів, світові гроші.

Функцію міри вартості гроші виконують ідеально, тобто на основі мисленого прирівнювання вартості товару до уявленої кількості грошей.

Гроші як міра вартості широко використовуються як одиниця рахування. За їх допомогою можна надати кількісного виразу всім економічним процесам і явищам на мікро- і макрорівнях, на всіх стадіях процесу суспільного відтворення, без чого не можлива їх організація й управління. Тому суспільна роль грошей як міри вартості виходить далеко за межі надання вартості всіх товарів однакової форми ціни.

Функція грошей як міри вартості в епоху золота і повноцінних паперових грошей реалізується через масштаб цін.

Масштаб цін – це певна вагова кількість дорогоцінного металу, яка законодавчо встановлюється державою як грошова одиниця країни та використовується для виміру товарних цін.

У кожній країні грошова одиниця має свою назву – долар, франк, йєна, фунт стерлінгів, гривня та ін.. через масштаб цін ціни товарів встановлюються не за ваговою кількістю золота, а в національних грошових одиницях.

З середини ХХ ст., відповідно до рекомендацій МВФ, був повністю припинений обіг золотих грошей і їх конвертація на паперові гроші. Із завершенням демонетизації золота країни світу не проводять фіксації золотого вмісту грошових одиниць, тобто масштабу цін.

У функції засобу обігу – гроші виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їхній обіг. Процес товарного обміну з участю грошей виражається формулою: Т-Г-Т.

Функція засобу платежу полягає в обслуговуванні грошима погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних відносин (продаж товару в кредит, погашення боргу,заробітна плата, стипендія, пенсія сплата податків, орендна і квартирна плата).

На основі цієї функції виникли кредитні гроші – вексель, банкнота, чек.

Функцію утворення скарбів виконують ті гроші, які виходять з обігу, тимчасово переривають свій рух, нагромаджуються і перетворюються на скарб. Гроші затримуються в руках товаровиробників, але в будь-який час можуть знову повернутися в товарообіг.

Розвиток світових економічних зв’язків приводить до виникнення різноманітних міжнародних засобів розрахунку.

Функція світових грошей полягає в обслуговуванні грошима міжнародних економічних відносин, пов’язаних з розрахунками за зовнішньоторговельні операції, наданням кредитів та іншими угодами.

Сучасна західна економічна наука неоднозначно встановлює кількість виконуваних грошима функцій, але більшість учених вважають, що гроші сьогодні виконують три основні функції: засіб обігу, міра вартості, засіб нагромадження. Функція грошей як засобу платежу не виділяється окремо, оскільки вона поєднується з функцією засобу обігу, а світові гроші виконують ті ж самі функції, що й гроші в національному ринковому господарстві.

3.Грошові системи. Класифікація грошей.

Гроші пройшли складний процес свого розвитку, зміни форм і видів. Роль грошового товару виконували найрізноманітніші речі. Гроші виникають у ІУ-ІІІ тис. до н.е., а грошові системи – лише із зародженням капіталістичного способу виробництва.

Грошова система – це форма організації грошового обігу, що історично склалася в тій чи іншій країні і закріплена у національному законодавстві.

Сформувалася грошова система в ХУІ-ХУІІ ст., хоч а окремі її елементи (наприклад, види державних грошових знаків) існували й раніше. З виникненням капіталістичного способу виробництва з’являється об’єктивна необхідність в уніфікації форм грошового обігу і централізації емісії грошей. Це було потрібно для подолання свавілля феодалів у визначенні цінності монет, ліквідації децентралізації у монетній справі та ін..

У розвитку грошової системи виділяють два етапи:

1) коли загальний еквівалент безпосередньо знаходився в обігу і виконував функції грошей;

2) коли роль золота як загального еквівалента падає, а згодом воно перестає виконувати цю роль, і в обігу функціонують кредитно-паперові гроші.

До грошової системи входять:

1) грошова одиниця тієї чи іншої країни. Нині у світі налічується понад 300 найменувань національних грошових одиниць;

2) масштаб цін – вагова кількість валютного металу, прийнятого в країні за грошову одиницю;

3) види державних грошових знаків (металевих або паперових), які мають законну силу, порядок їх випуску й обігу (випуск, вилучення й ін.);

4) регламентація безготівкового обігу;

5) порядок обміну національної валюти на іноземну і регульований державою валютний курс;

6) державне регулювання грошового обігу.

Існують грошові системи двох типів:

1)металевого грошового обігу, при якому такий грошовий товар виконує всі функції грошей;

2)паперово-кредитного грошового обігу, в основі якого лежать кредитні гроші.

У свою чергу металеві системи бувають: біметалевими і монометалевими.

Біметалева грошова система – це така система, за якої за золотом і сріблом законодавчо закріплена роль загального еквівалента.

У другій половині ХІХ ст. утвердилася золотого монометалізму, при якій лише золото служить загальним еквівалентом. Цей вид грошей було введено у 1816 р. в Англії, у 1871-1873 рр. – в Німеччині, у 1873 р.- в Данії, у 1895-1897 рр. – в Росії та Японії, в 1900 р. – у США. Якщо на початку ХІХ ст. цінове співвідношення між золотом і сріблом становило 1: 16, то наприкінці століття – 1: 33.

Основні види грошей такі: повноцінні (золоті або срібні) монети; неповноцінні монети; паперові гроші (казначейські білети; кредитні гроші (вексель, чек, банкнота). У повноцінних грошей номінальна вартість в основному відповідає вартості металу, що в них міститься, а самі вони виконують всі функції грошей (роль загального еквівалента). Повноцінні гроші – це, насамперед, золоті монети.

Щодо них застосовувався вільна чеканка, тобто кожна особа мала право (безкоштовно або за невелику плату) обміняти на монетному дворі злитки золота на монети. Щоб надати міцності золотим монетам, їх чеканили з домішками інших металів.

Незважаючи на це, вони стиралися і поступово перетворювалися на неповноцінні. Щоб не допустити значного відхилення фактичної ваги золотої монети від законодавчо встановленої, держава визначала межу такого відхилення (вона, як правило, не перевищувала 1% ваги монети).

Для обслуговування роздрібного товарообігу у багатьох країнах практикувався і практикується нині чеканка неповноцінних (білонних) монет з міді, алюмінію, нікелю, цинку і різних сплавів, що належать державі.

Номінальна вартість таких монет перевищує вартість металу, що в них міститься, і затрати на чеканку. Виготовлення монет з держаного металу забезпечує державі отримання монетного доходу – як різниці між номінальною вартістю металу та затрат на чеканку і його ринковою ціною.

Сучасна грошова система ґрунтується на кредитно-паперових грошах. У має місце поєднання паперових грошей з кредитними.

Паперові гроші – це грошові знаки або символи повноцінних грошей, які наділені примусовим курсом і випускаються для витрат держави.

Поява паперових грошей зумовлена зростанням суперечностей металевого обігу, зокрема відставанням видобутку коштовних металів від зростаючих потреб у засобах обігу, дороговизною металевого обігу.

Можливість запровадження паперових грошей випливає з миттєвого характеру функціонування грошей як засобу обігу, їх ідеальної ролі при виконанні функції міри вартості, зношування монет та їх функціонування як повноцінних, випуску державою неповноцінних монет.

Вперше паперові гроші з’явилися в Китаї у ХІІ ст.. При капіталізмі їх стали випускати в Північній Америці у 1690 р., у Франції – 1701 р., в Росії – 1769 р..

Знецінення паперових грошей відбувалося надзвичайно швидко під час війни. Так, для фінансування визвольної війни в Америці були випущені так звані континентальні гроші в такій кількості, що за віз грошей не завжди можна було купити віз провіанту.

У ХХ ст. випуск паперових грошей набув величезних розмірів у багатьох країнах. У Великобританії їх випускали у вигляді казначейських білетів, у Німеччині, Франції, Росії випущені банкноти за відсутності їх обміну на золото фактично перетворилися на паперові гроші, а їхня кількість у цих країнах зросла не менш, як у 10 разів.

У процесі розвитку ринкового господарства на основі ускладнення зв’язків між його суб’єктами і збільшення тимчасових кордонів між виробництвом і реалізацією товарів і послуг розповсюдженою формою стають кредитні гроші. Це:

ü вексель – боргове зобов’язання позичальника кредитору про виплату боргу в призначений строк;

ü депозитні гроші – система спеціальних розрахунків між банками на основі банківських переказів з одного рахунку на інший;

ü банкнота (банківський білет) – грошові знаки, які випущені емісійними банками. В сучасних банкнотах відсутня власна внутрішня вартість;

ü чек – наказ власника рахунку (чекодавця) кредитній установі, яка обслуговує його, сплатити певну суму грошей чекоутримувачу;

ü електронні гроші – це умовна назва коштів, які використовуються їхніми власниками на основі електронної системи банківських послуг.

Електронні гроші застосовуються завдяки впровадженню у розрахунках комп’ютерної техніки і сучасних систем зв’язку. Сьогодні це найбільш прогресивний, економічний і зручний носій грошових функцій.

В даний час через наявність різноманітних грошових засобів важко говорити про сукупність грошей, тому що дане поняття не відбиває всієї повноти і різноманіття наявних у країні платіжних засобів. Тому найбільш поширеним терміном для такого позначення виступає грошова маса.

Грошова маса – це сукупність всіх грошових засобів, які знаходяться у суспільному виробництві в готівковій та безготівковій формах і виконують функції засобу обігу, платежу і накопичення. У грошовій масі розрізняють активні гроші, що обслуговують готівковий і безготівковий обіг, і пасивні, що потенційно можуть бути використані для розрахунків.

До активних грошей відносять гроші підвищеної ефективності, до пасивних – накопичення, резерви, залишки на рахунках.

Процес грошового обігу – дуже складний. Кількість грошей, необхідних для обігу, залежить насамперед від суми цін товарів, які підлягають реалізації за певний період. Чим більше товарів, тим більше грошових одиниць потрібно для їх реалізації. Іншим чинником, що впливає на кількість грошей в обігу, є швидкість обороту кожної грошової одиниці. Чим більше оборотів за певний період зробить грошова одиниця, тим більшу масу товарів вона реалізує.

Кількість грошей, необхідних для обігу, залежить від рівня розвитку кредиту, оскільки при продажу товарів у кредит гроші потрібні через певний час, коли настає строк погашення кредиту. Поряд з цим частина платіжних зобов’язань взаємно погашається, і для їхнього обслуговування гроші не потрібні.

З урахуванням зазначених обставин кількість грошей, необхідних для обігу, визначають за формулою:

Г= (Р – К + П – ВП): 3,

де Г – кількість грошових одиниць, необхідних для обігу в даний період; Р – сума цін товарів, призначених для реалізації (виготовлена в певний період);

К – сума цін то товарів, проданих у кредит; ВП – сума платежів, що взаємно погашаються; П – сума цін товарів, за які настав строк платежів; число оборотів однойменної одиниці.

В умовах, коли в обігу знаходяться кредитно-паперові гроші, емісія яких є винятково прерогативою держави, питання про їхню кількість набуває виняткового значення.

4.Інфляція і безробіття.

Неочікуване зростання середнього рівня цін призводить до перерозподілу доходів серед членів суспільства та до невизначеності, яка впливає на економічні рішення. З цих причин необхідне ефективне регулювання інфляції. Навіть очікувана інфляція несе збитки особам з фіксованими доходами.

Якби всі ціни і доходи зростали однаковою

мірою, то ніхто б не постраждав, але це

зростання не однакове. Багато хто втрачає,

і лише одиниці – виграють.

Ірвінг Фішер (1867 – 1947 рр.)

Ідеальною для грошового обігу є ситуація, коли кількість грошей відповідає потребам суспільства в них, отже, коли грошей не більше і не менше, ніж потрібно для нормальної торгівлі при рівні цін, що склався, та певній швидкості обігу грошової одиниці. Але в реальному житті так буває нечасто. Найбільш типовий випадок – паперових грошей набагато більше, ніж реальна потреба в них. Тоді зростає середній рівень цін, купівельна спроможність грошової одиниці падає, вона знецінюється. Маємо інфляцію. Зворотній процес носить назву дефляція і характеризується зниженням середнього рівня цін та зростанням купівельної спроможності грошової одиниці. Отже, інфляція – це процес зростання середнього рівня цін, що веде до падіння купівельної спроможності грошей.

Не можна вважати інфляцією будь-яке зростання ціни. Якщо, наприклад, ціна на ті чи інші товари час від часу підвищується – це ще не інфляція. Адже таке підвищення ціни може бути викликане, наприклад, поліпшенням якості товару. Інфляція має місце тоді, коли підвищується загальний рівень цін, що призводить до знецінення грошей.

Отже, інфляція – це підвищення середнього рівня цін. Але це не означає, що зростають обов’язково всі ціни. Навіть при досить швидкому зростанні інфляції ціни на одні товари значно підскакують, ціни на інші товари зростають більш помірними темпами, а ціни на треті товари зовсім не піднімаються. Таким чином, ані інфляція, ані дефляція не означають, що всі ціни рухаються в одному напрямку або змінюються в однаковій пропорції.

Між інфляцією та кількістю грошей в обігу існує суттєвий зв’язок. В господарстві, заснованому на натуральному обміні (тобто де обмін відбувається без використання грошей), одночасне підвищення всіх цін було б логічно неможливим. Інфляції просто не могло б бути при відсутності грошей.

Показник темпу інфляції характеризує не темп росту загального рівня цін, а темп приросту загального рівня цін.

Так зване «правило величини 70» дає можливість кількісно виміряти інфляцію. Воно дозволяє швидко підрахувати кількість років, необхідних для подвоєння рівня цін. Для цього потрібно поділити число 70 на щорічний рівень інфляції:

Приблизна кількість років, потрібна для подвоєння рівня цін	=		.
Темп щорічного зростання рівня цін, %

Наприклад, при щорічному рівні інфляції 3% рівень цін подвоїться приблизно через 70:3=23 роки. При 8% - ній інфляції - рівень цін подвоїться приблизно через 70:8=9 років. При інфляції в 12% - рівень цін подвоїться приблизно через 70:12=6 років. І так далі. «Правило величини 70» використовується і тоді, коли, наприклад, треба визначити, скільки часу потрібно, щоб ВНП зріс вдвічі.

В залежності від темпів зростання середнього рівня цін розрізняють декілька видів інфляції: повзуча, галопуюча, гіперінфляція. Якщо повзуча (до 5% на рік) інфляція має навіть позитивний вплив на економіку, оскільки примушує підприємців не складати отриманий прибуток “в шухляду”, бо він знеціниться, а вкладати його у розширення власного виробництва і, таким чином, створювати нові робочі місця і збільшувати обсяг виробництва, то вже галопуюча інфляція (ціни зростають швидко – на 10 – 100% щорічно) свідчить про серйозні проблеми економічного розвитку країни. На стадії галопуючої інфляції відбувається спад виробництва та скорочення товарообороту, втрачається стимул до інвестицій, стримується процес суспільного нагромадження, поширюється відлив капіталу з виробничої сфери у сферу обігу, тобто йде розбалансування економічної рівноваги. Гіперінфляція (ціни зростають астрономічно – на 1 – 2% щодня або сягають 1000% і більше на рік) для економіки майже те саме, що СНІД для людини - її найголовнішими руйнівними наслідками є швидке зубожіння населення, зростання безробіття, знищення механізму нагромадження грошей та їх вкладення в розвиток виробництва. Порівняння гіперінфляції зі СНІДом не випадкове. Адже СНІД сам по собі не вбиває людину, але робить її беззахисною перед іншими хворобами, бо руйнує найважливішу систему організму - імунну. Так і гіперінфляція не знищує економіку сама по собі. Країна певний час може жити в умовах гіперінфляції. Але інфляція руйнує найважливіший механізм, що забезпечує нормальний економічний розвиток в майбутньому, а саме - механізм нагромадження грошей та їх вкладання у розвиток виробництва, бо при інфляції вигідно бути боржником, але невигідно накопичувати гроші і надавати їх в кредит.

Найчастіше гіперінфляція починається, коли держава друкує гроші для покриття своїх видатків. В цей час населення не довіряє ніяким заявам Центрального банку про стабілізацію цін. Щоб знизився очікуваний темп інфляції, люди повинні бути переконані в тому, що Центральний банк дійсно припинить друкувати гроші в тому самому обсязі. Тому закінчення гіперінфляції пов’язано, як правило, з реформами бюджетної сфери - скороченням державних видатків та збільшенням податкових надходжень. Таким чином, хоча інфляція і є явищем грошової сфери, але закінчення гіперінфляції часто пов’язане з подіями в сфері бюджетного регулювання.

Інфляція може мати не тільки відкритий, явний, але й прихований характер. Так, наприклад, в умовах командної економіки, коли держава активно втручається в процеси ціноутворення, ціни формально можуть не зростати, але це ще не означає, що в економіці все гаразд і інфляції не існує. Насправді має місце так звана придушена або прихована інфляція, яка стрімко набирає руйнівної сили, як тільки держава послаблює жорстоке регулювання цін.

Для того, щоб зрозуміти, як розраховуються рівень та темп інфляції, доцільно розв’язати задачу 1.

Задача 1.

Припустимо, що споживчий кошик школяра складається з наступних товарів:

Дата добавления: 2014-11-29