Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Споживчий кошик школяра




Назва товару Кількість одиниць товару на 1 місяць Ціна за одиницю товару у грудні (грн.) Ціна за одиницю товару у січні (грн.)
Піца 62 шт. 2,0 3,5
Молоко 15 літрів 0,5 0,6
Квиток на автобус 56 шт. 0,3 0,35
Зошит 4 шт. 0,2 0,4

 

Розрахуйте:

1) вартість споживчого кошику у грудні і січні;

2) індекс споживчих цін у січні відносно грудня;

3) темп інфляції за цей період.

Розв’язання:

Вартість споживчого кошику у грудні = 62х2,0грн.+ 15х0,5грн.+ 56х0,3грн.+ 4х0,2 грн. = = 149,1 грн.

Аналогічно розраховуємо вартість споживчого кошика у січні. Вона дорівнює 247,2 грн.

Індекс споживчих ціни у січні відносно грудня = 247,2: 149,1 = 1,657.

Темп інфляції за цей період дорівнює 65,7%.

Зверніть увагу на те, чим відрізняються показники рівня та темпу інфляції. Індекс споживчих цін показує нам, що ціни у січні відносно грудня зросли в 1,657 рази; темп інфляції показує, що за цей період ціни зросли на 65,7%.

Розглянути, як впливає на купівельну спроможність грошової одиниці процес дефляції, тобто зниження середнього рівня цін, можна за допомогою задачі 2.

Задача 2.

Індекс споживчих цін знизився до 85%. Як змінилася купівельна спроможність грошової одиниці?

Розв’язання:

(1:0,85 - 1) х 100% = +17,64%.

Купівельна спроможність грошової одиниці зросла на 17,64%.

Для того, щоб зрозуміти, як розраховується середньорічна інфляція за декілька років, доцільно розв’язати задачу 3.

Задача 3.

Інфляція за останні 4 роки складала в Еколандії 400, 200, 300 і 500%. Знайдіть середньорічну інфляцію за ці чотири роки.

Розв’язання:

Середньорічна інфляція розраховується за допомогою середнього геометричного, але не прямо. а через індекс цін. Нехай середньорічна інфляція в долях позначається через Х, тоді за чотири роки:

І=(1+Х)*(1+ Х)*(1+Х)*(1+Х) = І(1)*І(2)*І(3)*І(4) = (1 + X)4.

І = 5 * 3 * 4 * 6 = 360.

1+Х=

1+Х = 4,3558.

Х = 3,3558.

Отже, інфляція в середньому становила 335,58% на рік.

Зверніть увагу, що І(1) дорівнює 5, бо інфляція становила 400%, отже, ціни зросли в 5 разів; відповідно І(2) дорівнює 3, бо інфляція становила 200%, отже, ціни зросли в 3 рази тощо.

Тепер, коли Ви взмозі розраховувати середньорічну інфляцію, можна розглянути, як змінюється реальна вартість під впливом інфляційних процесів. Для цього розв’яжемо задачу 4.

Задача 4.

Ціна купленої акції за три роки зросла в 6 разів, але інфляція за ті ж роки складала відповідно 140, 80 і 60%. Визначте індекс реальної вартості акції за ці три роки.

Розв’язання:

6:(2,4х1,8х1,6) = 0,868 або 86,8%.

Отже, реальна ціна акції впала на 13,2%.

 

 

Типи інфляції та їхня характеристика

Розрізняють два основні типи інфляції. При інфляції попиту «забагато грошей полює за невеликою кількістю товарів», тобто сукупний попит виявляється набагато більшим, ніж сукупна пропозиція товарів та послуг, що призводить до зростання загального рівня цін. Якщо ресурси в економічній системі використовуються не повністю, тобто є виробничі потужності, що не задіяні у виробництві, та існує армія безробітних - тоді підвищення сукупного попиту призведе, скоріш за все, до зростання обсягів виробництва та зменшення безробіття, але рівень цін або залишиться незмінним, або зросте незначною мірою. Це пояснюється тим, що існує велика кількість бездіяльних трудових і матеріальних ресурсів, які можна привести в дію за існуючих цін. Додаткове виробництво приносить вигоду і, як наслідок, суттєво зростає обсяг виробленої продукції, але ціни не підвищуються.

Та в міру подальшого зростання попиту економіка наближається до повної зайнятості і до повного використання наявних ресурсів. Середній рівень цін починає поступово зростати. Адже тепер у виробництво «втягується» і менш кваліфікована робоча сила, і сировина гіршої якості. Це тягне за собою збільшення витрат, які підприємці можуть легко перекласти на споживачів, піднявши ціни. Коли реальний обсяг національного продукту досягає свого максимуму, подальше збільшення попиту обов’язково веде до інфляції. Між виробниками іде боротьба за перерозподіл ресурсів; залучити необхідні ресурси саме у своє виробництво може лише той, хто заплатить за них найвищу ціну. Це викликає підвищення загального рівня цін в суспільстві.

Отже, інфляція попиту виникає тоді, коли існує надлишковий попит. Споживачі (домогосподарства) здатні створити надлишковий попит на товари і послуги в умовах інфляційного очікування, тобто коли вони внаслідок глибокого переконання в тому, що інфляція буде продовжуватися, починають скорочувати заощадження і збільшують поточне споживання. Існує навіть вираз – “гарячі гроші”. Це коли люди намагаються позбутися грошей, які швидко знецінюються, і придбати на них якісь товари. “Гроші, наче гаряча праска, обпікають руки”, і люди прагнуть швидше їх позбутися, поки вони ще зовсім не знецінилися. Відповідно, держава може створювати надлишковий попит тоді, коли реалізує соціальні програми, розширює державний сектор або збільшує воєнні витрати. Виробники сприяють появі надлишкового попиту, коли збільшують інвестиційні витрати у періоди економічного піднесення або докорінної перебудови галузей економіки.

При інфляції витрат ціни зростають внаслідок підвищення витрат на виробництво (наприклад, внаслідок зростання цін на енергоносії або внаслідок підвищення номінальної заробітної плати). Термін “інфляція, обумовлена зростанням витрат”, пояснює зростання цін під дією таких чинників, які призводять до збільшення витрат на одиницю продукції. Витрати на одиницю продукції - це середні витрати за даного обсягу виробництва. Вони розраховуються таким чином: треба поділити загальні витрати на ресурси на кількість виготовленої продукції. Зростання витрат на одиницю продукції в економіці скорочує прибутки і обсяг продукції, який підприємства можуть пропонувати за існуючого рівня цін. У результаті зменшується пропозиція товарів і послуг в масштабі всієї економіки. Це зменшення пропозиції веде до зростання середнього рівня цін, тобто до інфляції. За цією схемою вже не попит, а витрати примушують ціни зростати. Інфляція витрат наче сама себе підтримує: ціни, які виросли, ведуть до нового зростання витрат на купівлю необхідних ресурсів виробництва, отже, виробники вимушені знову підвищувати свої ціни.

До найважливіших джерел інфляції витрат належать збільшення номінальної заробітної плати і підвищення цін на сировину та електроенергію. Якщо підвищення заробітної плати в масштабах всієї економіки країни не супроводжується зростанням продуктивності суспільної праці, то збільшуються витрати на одиницю продукції. Виробники відповідають на це скороченням виробництва товарів та послуг, які поступають на ринок. За незмінного попиту це зменшення пропозиції призводить до підвищення рівня цін. Цей різновид інфляції витрат носить назву «нфляція, викликана підвищенням заробітної плати».

Другий різновид інфляції витрат називається «інфляцією, викликаною порушенням механізму пропозиції». Вона є наслідком збільшення витрат виробництва та цін, пов’язаних з раптовим, непередбаченим зростанням вартості сировини або витрат на енергію. Переконливим прикладом для України на початку 90-х років було значне підвищення цін на імпортовані нафту та газ. Оскільки протягом 1991-1993 років ціни на ці енергетичні ресурси зросли в сотні разів, то це суттєво вплинуло на зростання витрат виробництва і транспортування всієї продукції в економіці. Все це значною мірою поглибило інфляційні процеси в Україні. Інфляція витрат породжує у людей інфляційну психологію. Інфляційна психологія - характеризується такою ситуацією в економіці, коли всі впевнені, що інфляція буде тривати і надалі, а тому робітники вимагають підвищення зарплати під майбутнє зростання цін, а підприємці заздалегідь закладають у ціни своїх товарів майбутнє зростання цін на робочу силу, сировину та кредит. Інфляційна психологія підтримує інфляційну спіраль, або породжує інфляцію, яка сама себе підживлює. Переломити інфляційну психологію дуже важко. Вважається, що інфляція витрат може і сама себе обмежувати: оскільки пропозиція зменшується, то скорочуються реальні обсяги ВНП та рівень зайнятості, що стримує подальше зростання витрат.

Згідно з кількісною теорією грошей, кількість грошей в обігу має відповідати обсягу ВНП. Рівень цін визначається пропозицією грошей, а оскільки пропозицію грошей контролює Центральний банк, то він і відповідає за інфляцію. Як показує вітчизняний досвід, суттєвий вплив на інфляцію має фінансування бюджетного дефіциту. Якщо значна частина державного бюджетного дефіциту фінансується за рахунок того, що просто друкується більше грошей, то це стає потужним джерелом інфляції. За допомогою “друкарського верстата” збільшується грошова маса, а це призводить до знецінення грошей і підвищення загального рівня цін.

Соціально-економічні наслідки інфляції.

Інфляція має глибокі соціально-економічні наслідки. Вона передусім відбивається на обсязі національного виробництва і перерозподілі доходів. Економічна ситуація в Україні на початку 90-х років наочно продемонструвала випадок, коли реальний обсяг національного виробництва скорочувався, в той час як ціни продовжували зростати.

Інфляція по-різному впливає на перерозподіл залежно від того, чи є вона очікуваною, чи непередбаченою. В разі очікуваної інфляції дійові особи ринку можуть вжити заходи, щоб попередити або зменшити негативні наслідки інфляції, що можуть позначитися на їх реальних доходах.

Інфляція передусім карає людей, які отримують фіксовані номінальні доходи. Інакше кажучи, вона перерозподіляє доходи, зменшуючи їх в одержувачів фіксованих доходів і збільшуючи їх в інших груп населення. Люди, що живуть на нефіксовані доходи, можуть виграти від інфляції. Номінальні доходи таких суб’єктів ринкових відносин можуть випереджати рівень цін, внаслідок чого їхні реальні доходи зростатимуть. Наприклад, робітники, зайняті у галузях промисловості, що розвиваються, і представлені сильними профспілками, можуть домогтися, щоб їхня номінальна заробітна плата зростала пропорційно до рівня інфляції або випереджала його.

Інфляція особливо негативно відбивається на власниках заощаджень. Із зростанням цін реальна вартість, або купівельна спроможність, заощаджень

зменшується.

Інфляція також перерозподіляє доходи між кредиторами і позичальниками. Так, непередбачена інфляція приносить вигоду тим, хто отримав позику за рахунок тих, хто надав позику. Ті уряди, які впродовж десятиріч нагромадили величезну державну внутрішню заборгованість, теж отримують неабияку вигоду від інфляції.

Для впорядкування взаємовідносин між кредиторами і позичальниками важливо розрізняти реальну і номінальну відсоткові ставки. Різниця між ними полягає в тому, що, на відміну від номінальної відсоткової ставки, реальна відсоткова ставка корегується відповідно до рівня інфляції. Щоб уникнути небезпеки невизначеності в умовах непередбаченої інфляції, кредитори і позичальники повинні укладати контракти, в яких обумовлюються реальні величини, тобто індексуються по певному показнику рівня цін. В економічних системах з високими та мінливими темпами інфляції індексація отримала досить широке розповсюдження. Інколи вона здійснюється за допомогою використання контрактів у більш стабільній іноземній валюті.

Таким чином, інфляція “оподатковує” тих, хто має фіксовані грошові доходи, і “надає субсидії” тим, чиї грошові доходи динамічно змінюються. Непередбачена інфляція “карає” власників заощаджень і приносить вигоду одержувачам позик за рахунок кредиторів.

Чим більше нестабільний темп інфляції, тим сильніше діє фактор невизначеності на формування очікувань як позичальників, так і кредиторів. Оскільки більшість людей не люблять невизначеності і не схильні до ризику, то непередбачуваність, пов’язана з нестабільністю темпів інфляції, зачіпає інтереси практично всіх.

Досі припускалось, що реальний обсяг національного виробництва є величина постійна за умов повної зайнятості. Але на практиці він може змінюватися. Існують найрізноманітніші взаємозалежності між інфляцією та реальним обсягом національного виробництва.

Економісти по-різному оцінюють вплив інфляції на виробництво. Прихильники концепції інфляції попиту стверджують, що помірна інфляція сприяє підвищенню темпів економічного зростання та подоланню депресії. Прихильники концепції інфляції витрат, навпаки, вважають, що розвиток інфляції веде до скорочення виробництва. Але і ті, і інші визнають, що гіперінфляція веде до краху фінансової системи в економіці.

Оскільки під час інфляції ціни змінюються не в однаковій пропорції, то це суттєво впливає на мінливість відносних цін. Відносні ціни стають більш рухливими. Розподіл ресурсів в ринковий економіці відбувається у відповідності з відносними цінами, отже, інфляція породжує неефективність на мікроекономічному рівні.

Крім того, інфляція часто призводить до непередбачуваних змін податкових зобов’язань окремих осіб. Адже податкове законодавство, як правило, складається без урахування впливу інфляції і виходить з номінального, а не реального приросту величини вартості капіталу, який належить дійовим особам ринку.

В умовах інфляції, коли купівельна спроможність національної грошової одиниці постійно коливається, гроші втрачають здатність виконувати функцію міри вартості. Уявіть собі, як важко робити виміри за допомогою лінійки, яка може розтягуватись і змінювати розмір одного ділення. Адже гроші – це і є своєрідна “лінійка”, за допомогою якої люди вимірюють економічні операції. При інфляції довжина такої “лінійки” постійно змінюється. Важко уявити, що уряд, скажімо, приймає закон, згідно з яким в 1-му році 1 метр містить 100 сантиметрів, в 2-му році – 96 сантиметрів, а в 3 році – 87 сантиметрів. Зрозуміло, що такий закон створив би масу незручностей, бо під час порівняння відстаней треба було б робити “поправки на інфляцію”. Аналогічно, коливання купівельної спроможності грошей веде до втрати ними здатності виконувати функцію міри вартості, а це ускладнює життя людей у світі з мінливим рівнем цін.

Дефляція, яка означає підвищення цінності або купівельної спроможності грошей, є не меншою проблемою для суспільства, ніж інфляція, оскільки вона теж вносить невизначеність у розрахунки тих, хто планує своє майбутнє. Те саме можна сказати і про дезінфляцію, тобто уповільнення темпу інфляції; вона також створює серйозні труднощі для тих, хто не може правильно передбачити її при розробці довгострокових планів.

Порівняно стабільна інфляція, яку можна передбачити і врахувати, ще не створює серйозних проблем для економіки. Проблеми, які створює інфляція, майже повністю пов’язані з невизначеністю. Вони виникають не стільки тому, що цінність грошей падає, скільки тому, що майбутню цінність грошей неможливо передбачити. Високий, але постійний темп інфляції, на який кожен міг би впевнено розраховувати, викликав би менше проблем, ніж низький, але менш передбачуваний темп. Невизначеність у зв’язку з майбутніми цінами, яка створюється інфляцією, веде до довільного перерозподілу багатства, примушує людей здійснювати досить дорогі зусилля, щоб захиститися від інфляційних втрат і - що, напевно, найнебезпечніше за все - призводить до зростання взаємного незадоволення, яке врешті решт може зруйнувати здатність членів суспільства до співробітництва. Коли суб’єктивні втрати від інфляції доповнюються реальним перерозподілом багатства, загальне відчуття несправедливості може зрости до критичного рівня і люди почнуть застосовувати насильство, щоб захистити власні інтереси. Від цього може постраждати співробітництво, що є основою суспільства та цивілізації.

Щоб продемонструвати вплив інфляції на добробут різних верств населення, варто розглянути ситуаційні завдання «Хто виграє, а хто програє від інфляції». Ці ситуаційні завдання представлені нижче у вигляді умов задач 6,7,8.

Задача 5.

«Інфляційним податком» називають частину доходів, що «згорають» у вогні інфляції. Інженер взявся зробити роботу на протязі місяця за 2000 грн. Визначте величину «інфляційного податку», або скільки втратить інженер, якщо він не отримує оплату наперед при інфляції, яка дорівнює 50% на місяць?

Розв’язання:

(1 –   ) х 100% = 33,3%, або 66,7 грн.
1,5

Або інакше: 2000 гривень з урахуванням інфляції наприкінці місяця перетворилися на:

  = 1333 грн.
1,5

Таким чином, інженер втратив:

2000 - 1333 = 667 грн.

Задача 6.

Влітку старшокласник вирішив під час канікул заробити гроші і найнявся встановлювати намети на міському речовому ринку за 500 грн. на місяць, за умови, що замовники розрахуються з ним наприкінці серпня. За липень і серпень ціни зростали на 10% кожного місяця. Визначте “інфляційний податок” (або скільки втратив старшокласник тому, що не отримав гроші вперед)?

Розв’язання:

За два місяці хлопець повинен був отримати 1000 грн. Та індекс інфляції за липень і серпень склав:

1,1 х 1,1 = 1,21.

Отже, для старшокласника його 100 гривень перетворилися фактично на:

  = 826 грн.
1,21

Таким чином, він втратив 100 - 826 = 174 грн.

 

Задача 7.

Як можна оцінити виграш чи втрати позичальника, який отримав позику під 200% річних з поверненням суми кредиту та процентів через рік, якщо ця ставка проценту склалася на ринку позичкових капіталів, в тому числі і під впливом прогнозу інфляції на рівні 300% річних, але насправді інфляція дорівнювала 700% на рік?

Розв’язання:

Позичальник виграв, оскільки він розраховувався більш “дешевими” грошима, ніж передбачалось. Як можна оцінити розмір цього виграшу? Візьмемо за одиницю розмір позики, відповідно, номінально позичальник повинен повернути в кінці року три одиниці. Але в реальному вимірі він повинен повернути тільки три чверті (3/4), де 4 - це очікуваний індекс цін. Насправді він повернув 3/8, оскільки “новий” індекс цін склав 8. Отже, позичальник повернув вдвічі менше і його виграш становив 50%.

Зверніть увагу на те, що до очікуваного зростання цін пересічний громадянин може пристосуватися – наприклад, придбати нерухомість, товари тривалого вжитку тощо, тобто захистити свої гроші від знецінення. Неочікувана інфляція не дає можливості та часу для такого захисту і має більш руйнівні наслідки для суб’єктів ринкової економіки.

 

Антиінфляційна політика. Взаємозв’язок інфляції та безробіття.

Враховуючи руйнівні наслідки інфляції, кожна країна намагається проводити ефективну антиінфляційну політику.

 

Найтиповішими антиінфляційними заходами в країнах з розвинутою економікою є:

1. регулювання попиту, яке базується на рекомендаціях кейнсіанської теорії, а саме: збільшення податків, зменшення державних витрат та збільшення відсоткової ставки за кредит. Такі заходи, без сумніву, обмежують сукупний попит, але водночас ведуть до згортання виробництва та збільшення безробіття;

2. контроль за заробітною платою та цінами покликаний змінити очікування: якщо наймані працівники повірять у результативність обмежувальних дій уряду, то вони припинять подальші вимоги підвищення зарплати; відповідно, якщо підприємці, покладаючись на дії уряду, повірять у те, що припиниться підвищення цін на ресурси, то вони припинять скорочення обсягів виробництва;

3. індексація доходів робить їх менш чутливими до підвищення цін. Індексація певним чином обмежує стихійне зростання доходів, тому вона може сповільнити інфляцію попиту. Але при інфляції витрат індексація може навіть погіршити ситуацію.

 

Антиінфляційні заходи в країнах, що здійснюють перехід до ринкових відносин:

1. стратегічні:

- довгострокова грошова політика, яка передбачає жорстокі обмеження на щорічне збільшення грошової маси;

- послаблення інфляційних очікувань тісно пов’язане із змінами у психології споживачів;

- скорочення дефіциту держбюджету при скороченні державних витрат та збільшенні доходів держави;

- протидія зовнішнім інфляційним впливам, перш за все - обмеження можливостей вільного перетину іноземними капіталами національних кордонів і перетворення їх на “живі гроші”, що збільшують грошову масу в обігу;

- підвищення курсу національної валюти, яке знижує ціни на товари та послуги з-за кордону і тим самим спонукає до зниження внутрішніх цін. Але водночас це веде до подорожчання експортних товарів та зниження їхньої конкурентоспроможності на світовому ринку;

2. тактичні:

- підвищення товарності національного господарства спрямоване на стимулювання пропозиції (наприклад, пільгове оподаткування підприємств, що розширюють асортимент товарів та послуг, державна допомога галузям у створенні нових ринків тощо);

- роздержавлення є засобом поповнення доходної частини бюджету і подолання його дефіцитності;

- стимулювання імпорту використовується для зменшення дефіциту власних товарів і послуг;

- обмеження ліквідності грошей досягається через стимулювання заощаджень. Якщо заощаджувати стає економічно вигідно, то маса грошей, яка тисне на ринок товарів і послуг, зменшується і зростання цін припиняється.

Звичайно, використання тих чи інших заходів антиінфляційної політики залежить від конкретної ситуації, в якій знаходиться національна економіка. Треба також враховувати вимоги комплексного підходу до вибору інструментів антиінфляційної політики.

Разом з інфляцією існує і така форма порушення макроекономічної рівноваги, як безробіття. Економіст Артур Філліпс у 1958 році довів існування оберненої залежності між безробіттям та інфляцією. При зменшенні рівня інфляції безробіття зростає, а при збільшенні рівня інфляції безробіття падає. Отже, високий рівень безробіття - це своєрідна “ціна”, яку суспільство сплачує за стабільність цін. Уряду треба тільки визначити, які рівні безробіття та інфляції є допустимими для економіки країни, і дотримуватися цього співвідношення - наприклад, точка N на кривій Філліпса.

 

       
 
 
   
Рівень безробіття

 

 


Крива Філліпса

Але економічний розвиток країн світу в 70-х - на початку 80-х років поставив під сумнів існування такої залежності, яка описувалася кривою Філліпса, оскільки спостерігалося одночасне зростання і інфляції, і безробіття. Отже, на короткому інтервалі часу може існувати той зв’язок, що відображений кривою Філліпса, але у тривалому проміжку часу діє закономірність природного рівня безробіття. Кожного разу, коли здійснюються спроби знизити рівень безробіття нижче природного рівня, крива Філліпса деформується.

 

Висновки

· Інфляція - це зростання загального рівня цін, пов’язане з падінням купівельної спроможності грошей.

· Кількісними показниками інфляції є рівень та темп інфляції. За темпами розрізняють повзучу (помірну), галопуючу та гіперінфляцію.

· Визначаючи причини інфляції, одні економісти пов’язують її перш за все з появою надлишкового попиту (інфляція попиту), а інші - із зростанням витрат на одиницю продукції (інфляція витрат). Прихильники кількісної теорії грошей вважають, що причиною інфляції є зростання пропозиції грошей в обігу і покладають всю відповідальність за неї на Центральний банк країни.

· Інфляція наносить реальні збитки суспільству. Вона впливає на реальний національний продукт, перерозподіляє багатство, примушує людей витрачати ресурси на те, щоб уникнути наслідків інфляції, викликає незадоволення та конфлікти між людьми. Все це є наслідком тієї невизначеності, яку інфляція вносить у розрахунки людей відносно майбутніх цін.

· Негативні соціально-економічні наслідки інфляції вимагають проведення антиінфляційної політики, що має свої особливості в різних країнах.

· Інфляція та безробіття можуть перебувати в оберненій залежності, це ілюструє крива Філліпса.

 

1.Заповніть таблицю:

Функції грошей


2.Заповніть таблицю: «Еволюція форм грошей»

               
       


4. Зазначити: структурні елементи грошової системи

4.Перевір себе (тести)

1. Яке положення розкриває сутність грошей як економічної категорії?:

А) гроші – це грошові білети і розмінна монета;

B) гроші – це товар, який перебуває в обігу;

С) гроші – це золоті і срібні монети;

D) гроші – це загальний еквівалент обміну товарів;

Е) гроші - це можливість придбати будь-який товар.

 

 

2. Коли завершився період золото-срібного біметалізму й золото посіло панівне становище у грошовому обігу?:

А) IX – X ст;

B) кінець XVI – перша половина XVII ст.;

С) серединаXVIII ст.;

D) початокXIX ст.;

Е) остання чвертьXIX.

3. Яку функцію виконують гроші, надаючи вартості товару форми ціни?:

А) міри вартості;

B) засобу обігу;

С) засобу платежу;

D) засобу утворення скарбів;

Е) засобу обігу і засобу платежу.

 

4. Який різновид грошей з'явився внаслідок виконання ними функції засобу плате-

жу?:

А) рахункові гроші;

B) паперові гроші;

С) кредитні гроші;

D) металеві гроші;

Е) електронні гроші.

 

5. Що виконує функцію світових грошей у наш час?

А) паперові гроші;

B) золото;

С) національна валюта кожної країни;

D) валюти економічно найрозвинутіших країн світу;

Е) вирішує Міжнародний валютний фонд.

 

6. За яких умов гроші стають світовими грошима?

А) коли обслуговують міжнародні економічні зв'язки;

B) коли їх купують і продають на світових валютних ринках;

C) коли гроші вільно конвертуються в іноземну валюту;

D) коли грошей накопичено дуже багато;

E) коли гроші обслуговують великі корпорації.

 

 

     
     
     
     
     

ТЕМА7: ПІДПРИЄМНИЦТВО І ПІДПРИЄМСТВО

(ФІРМА). КАПІТАЛ.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-11-29; Просмотров: 3269; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.129 сек.