Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Абсолютна земельна рента. 2 страница





Доверь свою работу кандидату наук!
1500+ квалифицированных специалистов готовы вам помочь

Промисловий капітал –капітал, який застосовується у сфері матеріального та нематеріального виробництва з метою отримання прибутку.

Торговельний капітал – капітал, який функціонує у сфері товарного обігу, забезпечуючи отримання торговельного прибутку.

Позичковий капітал – грошовий капітал, який надається у позику та приносить власнику дохід у вигляді процента.

ІІ.За напрямами інвестування (матеріально-речовий, людський, інтелектуальний, соціальний капітали).

ІІІ.За масштабами функціонування (місцевий, регіональний, національний, транснаціональний капітали).

ІУ.За значенням у створенні та перерозподілу доходу (реальний капітал, який обслуговує насамперед рух промислового каталу і відіграє визначальну роль у створенні доходу, і фіктивний капітал, представлений у цінних паперах, який регулярно приносить дохід їх власнику).

У.За роллю у відтворювальному процесі (капітал-власність – капітал, який перебуває у власності кредитора; капітал-функція – запозичений капітал, який функціонує у певній галузі).

УІ.За джерелами формування (власний та залучений).

УІІ.За інноваційною спрямованістю (не ризиковий та венчурний (ризиковий) капітали).

УШ.За формами функціонування (індивідуальний, суспільний, колективний).

 

Найзагальніше уявлення про сутність капіталу як само зростаючої вартості дає формула його руху:

Г – Т – Г1,

де Г – авансований капітал (гроші); Т – товариний капітал (товар); Г1 – авансований капітал з приростом (гроші, Г + Г).

Функціонуючи за схемою Г – Т – Г1, капітал безперервно повертається до своєї початкової форми, здійснюючи своєрідний рух по колу. Реальний кругооборот промислового капіталу проходить три логічно-послідовні стадії.

 

І- закупівля необхідних факторів виробництва (засобів виробництва (ЗВ) та робочої сили (РС);

ІІ -виробництво визначеної товарної маси;

 

Ш -продаж виробленої товарної продукції.

 

 

ЗВ

Г –Т . . . . . . … В . . . . . . Т - Г

РС

 

Істадія ІІ стадія Ш стадія

           
     




Грошовий Продуктивний Товарний

капітал капітал капітал

 

Кругооборот промислового капіталу– безперервний рух капіталу за трьома стадіями із послідовною зміною форм і поверненням у свою початкову форму у здебільшому, як правило, обсязі. Безперервний рух капіталу за логікою його кругообороту є оборотом капіталу.

Оборот капіталу –це безперервно повторюваний кругооборот капіталу, в результаті якого авансовані кошти повністю повертаються до своєї початкової форми.

Оборот основного капіталу завдяки багаторічному функціонуванню його матеріально-речових елементів відбувається у формі амортизації.

Амортизація –термін, що використовується у двох значеннях:

1) процес поступового перенесення вартості основного капіталу на новостворену продукцію в міру його зношування;

2) процес відновлення вартості основного капіталу за рахунок цільового нагромадження грошових засобів.

До основних методів амортизації належать:

1.Метод прискореної амортизації –така система її нарахування, за якої протягом перших років чи всього амортизаційного періоду забезпечується випереджальне зростання нагромадженої суми амортизаційних відрахувань порівняно з реальними темпами втрати споживчих властивостей і вартості засобів праці.

2.Метод не прискореної амортизації –така система її нарахування, за якої протягом економічно раціонального строку служби засобів праці забезпечується рівність нагромадженої суми амортизаційних відрахувань за реальних темпів втрати споживчих властивостей і вартості засобів праці.

Розрізняють фізичне та моральне зношування основного капіталу.

Фізичне зношування основного капіталувідбувається у процесі виробничого споживання його елементів, а також під фізико-хімічним впливом навколишнього природного середовища. Розмір фізичного зносу залежить від тривалості та інтенсивності використання основного капіталу.

Моральне зношування основного капіталу –техніко-економічне старіння його елементів, що виявляється у втраті доцільності їхньої подальшої експлуатації через появу дешевих або досконаліших засобів праці.

.

 

4.Сутність витрат виробництва.

Витрати виробництва \ вартісна оцінка затрат економічних ресурсів, здійснених підприємцями задля виробництва продукції.

Поняття витрат в економічній науці базується на загальній ідеї обмеженості ресурсів і можливості їх альтернативного використання, оскільки вибір певного варіанта виробництва зумовлює втрату вигід від використання відповідних ресурсів найкращим з інших можливих способів.

У зв’язку з цим дійсні витрати поділяються на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні (явні, або експліцитні) витрати –витрати на оплату економічних ресурсів, постачальники яких не є власниками фірми (грошові витрати на придбання сировини, палива, обладнання, трудових і транспортних послуг).

Внутрішні (неявні, або імпліцитні) витрати –витрати фірми на використання власних (неоплачуваних) ресурсів. Неявні витрати включають недоотримані підприємцем доходи при найвигіднішому альтернативному застосуванні власних ресурсів. Сучасна економічна наука зараховує до внутрішніх витрат нормальний прибуток – мінімальну плату, необхідну для продовження діяльності підприємця в певній сфері бізнесу.

Економічні (вмінені) витрати –це витрати, які належить здійснити підприємцю, щоб відволікти ресурси від їхнього альтернативного використання. Це дійсні витрати на виробництво товару, які відображають вартість ресурсів при найкращому з можливих варіантів їхнього застосування.

Залежно від строку, впродовж якого можлива зміна економічних ресурсів, залучених фірмою до виробництва певного виду продукції, розрізняють:

- витрати фірми в довгостроковому періоді (часовому інтервалі, достатньому для зміни всіх зайнятих ресурсів);

- витрати фірми в короткостроковому періоді (часовому інтервалі, протягом якого хоча б один вид ресурсів залишається незмінним).

Витрати фірми в короткостроковому періоді поділяються на постійні, змінні,сукупні, середні та граничні.



Постійні (умовно постійні) витрати(FC) мають місце незалежно від зміни обсягів виробництва (затрати на утримання будівель, адміністративного персоналу, орендна плата).

Змінні витрати(VC) безпосередньо пов’язані зі зміною обсягів виробництва (затрати на сировину, електроенергію, оплату праці(відрядну) робітників).

Сукупні (загальні) витрати (TC) сукупні витрати фірми на придбання та використання всіх факторів виробництва; сума постійних і змінних витрат.

Середні витрати (ATC) – середня величина витрат на виробництво одиниці продукції.

Граничні витрати (MC) - приріст витрат на виробництво однієї(додаткової) одиниці продукції.

У деяких випадках фірми несуть незворотні витрати, які не можуть бути відшкодовані і характеризують:

- втрачені можливості, пов’язані з помилковими управлінськими рішеннями (збитки, які відшкодовуються за рахунок прибутку);

- втрати, які здійснюються раз і назавжди й не компексуються у разі припинення діяльності фірми (витрати на рекламу і т. п.).

Прибуток на капітал –найважливіша категорія ринкової економіки, складна і багатогранна за своєю сутністю та конкретними формами вияву.

У сучасній економічній теорії значна увага приділяється аналізу прибутку фірм, які діють за умов різних типів ринкових структур. При цьому прибуток трактується як виражений у грошовій формі дохід підприємця на вкладений капітал, різниця між загальною виручкою від реалізації (валовим доходом) і сукупними витратами фірми.

PR = TR – TC,

де PR – прибуток фірми; TR – виручка від реалізації; TC – сукупні витрати.

Існування двох підходів до визначення витрат фірми (бухгалтерського та економічного) зумовлюєзастосцвання двох підходів до аналізу прибутку.

Бухгалтерський прибуток визначається як різниця між валовим доходом та економічними (зовнішніми і внутрішніми, з урахуванням нормального прибутку) витратами виробництва.

Нормальний прибуток звичайний для галузі дохід, який стимулює підприємця продовжувати справу, залишаючись у певній сфері бізнесу. Оскільки нормальний прибуток є винагородою за виконання підприємницьких функцій, він входить до складу внутрішніх витрат фірми.

Кінцевий фінансовий результат, який найбільше цікавить підприємця, називається чистим прибутком. Чистий прибуток –прибуток, який залишається у розпорядженні підприємця після розрахунку з бюджетом за податковими та обов’язковими платіжними зобов’язаннями

Економічний прибуток – це надлишок від нормального прибутку, що є результатом інициативи підприємця., його вміння знайти найкраще застосування і комбінацію економічних ресурсів, здійснити нововведення, ризикнути.

Засобами вимірювання прибутку є його маса (абсолютна грошова величина) та норма (якісний відсотковий показник).

Маса прибутку – це абсолютний обсяг прибутку в грошовому вираженні.

Норма прибутку характеризує ступінь прибутковості капіталу і визначається як відсоткове відношення маси прибутку до всього авансованого капіталу:

П

П1 = ------ 100%,

К

де П1 – норма прибутку; П – маса прибутку; К – величина авансованого капіталу.

Величина норми прибутку свідчить про ефективність функціонування авансованого капіталу і залежить від багатьох факторів, що діють у сферах виробництва, обігу та розподілу, в тому числі від швидкості обороту капіталу, маси прибутку, ринкових цін, структури витрат, масштабу виробництва.

Економічна роль прибутку в умовах ринку виявляється в таких рисах:

прибуток є рушійною силою функціонування та розвитку економіки, основним спонукальним мотивом підприємницької діяльності;

прагнення отримати прибуток сприяє ефективному розподілу та використанню ресурсів, упровадженню досягнень науково-технічного прогресу, скороченню витрат, поліпшенню якості продукції та її спожичих властивостей;

прибуток є джерелом розширення суспільного виробництва, примноження національного багатства та задоволення потреб суспільства, що зростають.

 

 

5. Рентабельність. Рента.

Виробництво окремих товарів може бути не зовсім вигідним для підприємця у зв’язку з тим, що витрати на їх виготовлення перевищують доходи від продажу товарів. Таке виробництво товарів називають нерентабельним.

Рентабельність –узагальнюючий показник економічної ефективності підприємства, галузей за певний період, що характеризує їхню доходність, прибутковість. Економічна суть рентабельності характером способу виробництва.

Рентабельність підприємства обчислюють як відношення прибутку до вартості основних виробничих та оборотних засобів, виражене у відсотках.

Рівень рентабельності часто називають нормою прибутку. Цей відносний показник дає змогу порівнювати ефективність рботи різних підприємств. Крім рентабельності підприємства для виявлення ефективності виробництва окремих речей обчислюють рентабельність продукції

Рівень рентабельності продукції визначають як відношення прибутку від реалізації продукції до витрат на її виробництво.

 

Земельна рента.

Аграрні відносини– це складова економічних відносин, які виникають у сільському господарстві з приводу володіння й використання землі як головного засобу сільськогогосподарського виробництва, а також виробництва, розподілу, обміну й споживання сільськогосподарської продукції та послуг.

Характер і особливості аграрних відносин визначаються насамперед формою власності на землю як основний засіб виробництва. У сучасних умовах власність на землю в різних країнах має такі форми:

 

  Форми власності на землю  
Державна   Муніципальна (комунальна)   Приватна
           

 

Складовою аграрних відносин є рентні відносини.

З виникненням власності на землю виникає й відповідна їй форма доходу – земельна рента.

Рента –це передача частини доходу землеробом власнику землі за використання його земельної ділянки.

Отже, земельна рента є економічною формою реалізації власності на землю.

Є три основних види земельної ренти: диференційна, абсолютна й монополістична.

Диференційна рента.

       
 
Причина
 
Монополія на землю як об’єкт господарювання


 
 
-Обмеженість земельних ресурсів; -відмінності в природній родючості грунтів і неоднакове місцерозташування земельних ділянок; -особливості дії законів вартості і ціноутворення в сільському господарстві    


Умови формування

       
   
 
 



Земля обмежена, з одного боку, земельними угіддями планети (більше їх створити неможливо), а з іншого – кордонами держав. Особливо обмежена площа кращих земель щодо родючості. Водночас потреби у продукції сільського господарства постійно зростають. Збільшується попит на сільськогосподарську сировину з боку промислового виробництва, зростає чисельність населення на планеті, збільшуються доходи населення.

Обмеженість земельних угідь і зростаючий попит на продукцію аграрного сектору роблять неможливим зосередження виробництва сільськогосподарської продукції лише на кращих землях. Людство, щоб забезпечити свої потреби в продукції сільського господарства, змушене одночасно обробляти всі землі, придатні для виростання: кращі, середні, гірші.

Отже, якщо людство змушене одночасно обробляти всю землю, незалежно від її якості, то, очевидно, повинні бути певні умови, які забезпечують можливість покривати витрати на виробництво й отримувати середній прибуток не лише на кращих і середніх землях, а й на гірших. Інакше гірші землі невигідно буде обробляти, і вони випадуть із сільськогосподарського обороту, а попит на продукцію землеробства не задовольнятиметься.

Тому суспільна вартість продуктів землеробства визначається не середніми витратами виробництва, як у промисловості, а а індивідуальними витратами виробництва на гірших ділянках землі. При цьому гіршими вважаються не лише ті землі, що мають гірші природні якості, а й ті, які мають гірші економічні якості, тобто розташовані на великій відстані від пупктів споживання, переробки й реалізації продукції сільського господарства.

За таких умов урожай, а отже і прибуток від його реалізації з кращих і середніх ділянок землі (як за родючістю, так і за місцезнаходженням), буде більшим від середнього. Цей надлишок над середнім прибутком і становить диференційну земельну ренту з кращих і середніх ділянок. А на гірших ділянках диференційна рента не утворюється.

 

Слід розрізняти дві форми диференційної ренти – першу та другу.

 

Диференційна рента І – це додатковий чистий дохід, одержуваний у результаті продуктивності праці на кращих за природною родючістю і місцезнаходженням землях.

Диференційна рента ІІ виникає в результаті штучного підвищення продуктивності землі завдяки використанню ефективніших засобів виробництва, тобто за рахунок додаткових вкладень капіталу в землю.

Взаємозв’язок першої і другої диференційної ренти полягає в тому, що вони засновані на використанні родючості земель. Тільки перша рента пов’язана з природною, а друга – з економічною (штучною) родючістю грунтів.

 

У країнах, де панує приватна власність на землю і діє міжгалузева конкуренція, існує ще й абсолютна рента, яка утворюється на всіх використаних землях, в тому числі й на гірших. Її причиною є монополія приватної власності на землю, закріплює високу норму прибутку у сільському господарстві – понад середню норму.

 

 
 

 

 


Умови формування
Відсутність вільного переливу капіталу

 
 
Джерело


Надлишок прибутку над середнім прибутком

 

 
 

 


Абсолютна рента утворюється на всіх земельних ділянках як надлишок суспільної вартості сільськогосподарської продукції над ціною виробництва (затрати виробництва плюс середній прибуток).

Вона виникає тоді, коли існує монополія приватної власності на землю, яка заважає вільному переливанню капіталу з промисловості у сільське господарство, що спричиняє технічне відставання цієї галузі порівняно з промисловістю.

Поможем в написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой




Дата добавления: 2014-11-29; Просмотров: 620; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2022) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.055 сек.