Електробезпека. 1 страница

ВСТУП

Газова зброя.................................................. 164

Портативна сирена.................................................. 163

Насилування.................................................. 159

Шахрайство............................................ 153

11.3 Правила поведінки у випадках замахів на життя та здоров’я.......... 156

11.3.1 Напад на вулиці................................................. 156

11.3.2 Приставання п’яного.................................................. 158

11.3.4 Напад в автомобілі.................................................. 160

11.4 Правові основи самозахисту.................................................. 161

11.5 Основні правила самозахисту.................................................. 162

11.6 Засоби захисту та їхнє використання.................................................. 163

11.6.3 Застосування для самозахисту вогнепальної зброї........................... 165

11.7 Застосування для самозахисту пневматичної зброї........................... 167

11.7.1 Загальні відомості про електрошокові пристрої........................... 167

12. ЛІТЕРАТУРА................................................. 169 13. ДОДАТОК................................................. 172

Основним завданням навчальної дисципліни “Охорона праці ” – є надання курсантам, студентам, слухачам, ад’юнктам і практичним працівникам ОВС України основні знання безпечної праці, відповідальності за порушення законодавства про охорону праці, заходів по забезпеченню нормальних умов праці, захисту та збереженню особистого життя і здоров’я працівника, а також людей які його оточують.

Навчальна дисципліна «Охорона праці» включає в собі загальні правові основи дисципліни і конкретні питання техніки безпеки, санітарії та гігієни праці, електробезпеки, пожежної безпеки та вибухонебезпеки.

В інформаційно - довідковому навчальному матеріалі посібника наряду з викладанням змісту загальновідомої правової бази з питань охорони праці в галузі значна увага приділяється практичним рекомендаціям по забезпеченню особистої безпеки працівників ОВС при виконанні службових обов’язків. Викладання основних знань з охорони праці в галузі може бути корисним для розробки науково - методичних та практичних рекомендацій працівникам структурних підрозділів МВС по забезпеченню особистої безпеки в процесі їх службової діяльності.

Сподіваємось, що стислість учбового матеріалу дозволить користувачам зберегти час на вивчення матеріалу і сприяти плідному його засвоєнню.

2. ІСТОРИЧНІ, ЕКОНОМІЧНІ ПРИЧИНИ ЗРОСТАННЯ РОЛІ І ПОСИЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ПРАЦІ В УКРАЇНІ ЗА ОСТАННІ РОКИ.

2.1 Які історичні аспекти створення системи охорони праці?

Відповідь. Проблема гарантування безпеки праці хвилювала людство з найдавніших часів. Ще з тих часів, як людина стала свідомою особою, перед нею завжди стояла, стоїть і буде стояти в наш час питання виживання і постійна боротьба за нормальне безпечне існування, що невід’ємно пов’язане з особистою безпекою в процесі видобування їжі або в процесі праці. Ми можемо лише здогадуватись, що в ті часи вже сформувались зачатки техніки безпеки в процесах примітивної праці, і лише з появою письменності відомості про це збереглись до наших днів. До нас дійшли праці великих вчених стародавності Гіппократа (460-377 рр. до н.е.), Аристотеля (384-322 рр. до н.е.), Герона (150-250 рр. н.е.) та інших, у яких мова йде про безпечні умови праці. У Середні віки та період Відродження питаннями захисту жит­тя і здоров'я людей займалися такі вчені як, наприклад, аль-Хайсам (Альхазен, 965-1039, — вплив освітлення на людину); Парацельс (1493-1541, — медичні дослідження); чесько-німецький лікар і металург Агрикола (1494-1555, — питання охорони праці в роботі "Про гірничу справу") та інші.

У Росії фундатором науки Нового часу про безпеку праці можна вважати Михайла Ломоносова (1711-1765). В його наукових творах знайшли відображення питання безпеки в гірничій справі, розробки блискавкозахисту будинків і споруд.

Бурхливий розвиток промисловості XIX століття привернув увагу до проблем безпеки праці багатьох вчених. Ними були зроблені значні кроки у вивченні фізіології і психології людини, впливі на організм людини різних шкідливих і небезпечних факторів, а в галузі медицини було досягнуто значних успіхів в боротьбі з хворобами і професійними захворюваннями.

Техніка безпеки як наука з'явилася з початку XX століття. У 1903 р. вперше у світі було введено курс техніки безпеки в Петербурзькому університеті. Проблемами безпеки й охорони праці займалися такі відомі в той час науковці, як: В.Л. Кирпичов - перший ректор Харківського політехнічного інституту, який увів в навчальний процес курс "Техніка безпеки"; М.І. Сеченов - відомий фізіолог, розробив критерій тривалості робочого дня, визначив роль нервової системи в трудовому процесі; Ф.Ф. Ерісман — професор МДУ, який розробляв питання гігієни фізичної та розумової праці; А.А. Пресс - російський вчений, професор, автор праці в трьох томах з питань техніки безпеки, в якій далеко випередив закордонних авторів того часу у цій сфері науки.

Бурхливий розвиток економіки і промисловості європейських країн у другій половині XX століття сприяв ще більшому підвищенню уваги вчених цих країн до питань охоро­ни праці. Особли­во помітний внесок у наукові розробки з питань охорони праці зробили радянські вчені Н.А. Вігдорчик (1875-1955), В.А. Левицький (1867-1943), В.А. Легасов, Б.О. Патон, СВ. Белов, К.Н. Ткачук.

2.2 Який стан охорони праці в Україні і в ОВС України склався в останні роки?

Відповідь. Останнім часомвУкраїні склалася несприятлива економічна ситуація для зниження рівня травма­тизму і загибелі людей на підприємствах На засіданнях Національної ради з питань безпечної життєдіяльності населення неод­норазово відзначалося незадовільне становище в галузі гарантування безпеки праці на фоні високого рівня травматизму в країні.

Сувора статистика свідчить, що за останні два десятиріччя. в Україні щорічно травмується понад 49 тис. осіб (це приблизно одна людина на тисячу громадян України), з них більше 3% - смертельно. За останні 5 років сталося близько 250 групових нещасних випадків, внаслідок яких травмовано понад 3000 осіб, з них більше 500— смертельно. Особливо відзначився в цьому плані 2007 рік нещасним випадком у Донецьку на шахті ім. Засядько, де внаслідок нещасного випадку загинуло 110 гірників і велика кількість травмованих. В Україні від травм кожні п'ять годин вмирає одна особа, а самі травмування відбуваються кожні вісім хвилин. На сьогодні ймовірність травматизму та професійних захворювань в Україні у 5-8 разів вище, ніж в інших промислово розвинутих країнах ЄС.

Не обходять стороною нещасні випадки структуру ОВС. Стану здоров'я працівників органів внутрішніх справ приділяється недостатня увага. Якщо в середньому за 1992 рік працівники ОВС хворіли 10,4 тис. людино -днів, то в 1995 році-11,6 тис. людино-днів на рік, а в 2007 - уже 30 тис. людино - днів. У 2007 році загальна кількість травмованих працівників ОВС становить 3469 осіб, проти 2867 осіб у 2006 року, з них смертельно травмовано відповідно 183 і 180 осіб. Цифри свідчать самі за себе. 3 кожним роком кількість днів, загублених через хворобу, зростає, і кількість захворювань також збільшується. Збільшуються виплати по лікарняних листів з причини тимчасової втрати працездатності, зростають фінансові відрахування на оплату інвалідності внаслідок втрати працездатності, амбулаторного і санаторного лікування. Держава терпить значні економічні збитки на тім, що недостатньо стежить за умовами служби і роботи своїх охоронців. Це одне з найскладніших питань в службовій діяльності ОВС, яке обумовлено тим, що підрозділи ОВС постійно протистоять злочинцям і порушникам громадської безпеки, вони першими прибувають на місця аварій і катастроф, протистоять потенціальним злочинам, беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій. У ст.1 Закону України «Про міліцію» сказано, що «Міліція України — державний збройний орган виконавчої влади, що захищає життя, здоров'я, права і волю громадян, власність, природну сферу, інтереси суспільства і держави від протиправних зазіхань». Ст.10 п 24 Закону «Про міліцію» уточнює, що одним з основних обов'язків міліції є «надавати в ме­жах наявних можливостей невідкладну, у тому числі медичну допомогу особам, що постраждали від правопорушень і нещасних випадків, перебувають у безпорадному чи небезпечному для життя і здоров'я стані», що вимагає від правоохоронців глибоких знань з питань охорони праці.

Вплив умов праці відбивається не тільки на фізичному, але також на психологічному і моральному стані працівника ОВС. Стресові ситуації, пікові навантаження, поранення і загибель лю­дей, застосування вогнепальної зброї, спецзасобів і силових прийомів приводять до появи у багатьох працівників стійких порушень робочого настрою, змін характеру, змін поведінки, появи шкідливих звичок (алкоголь, паління, наркотики), а при нагромадженні негативних емоцій можуть приводити до суїциду.

Умови служби впливають на працездатність особового складу ОВС. Психічні порушення, пов'язані з екстремальними умовами праці, можуть тривати від одного тижня до тридцяти і більше років [13]. У 10% працівників, що мають психічні порушення, згодом стан погіршується, у 20% симптоми залишаються незмінними, у 40% симптоми залишаються у неявній,скритій формі й у 30% ознаки розладів за цей період цілком зникають. Нервово-емоційні та нервові посттравматичні навантаження змушують до 50% пра­цівників ОВС залишати службу в критичному стресовому стані. Світова статистика свідчить, що підрозділи поліції, які брали участь в інцидентах з масовими жертвами, через 3-5 років залишать службу близько 20% особового складу у зв'язку з порушенням психологічної адаптації, а при застосуванні зброї на ураження — протягом п'яти років залишають службу 70%. Тільки 4% праців­ників поліції можуть ефективно виконувати свої професійні обов'язки в обставинах масових жертв і руйнувань.

2.3 Які економічні аспекти викликають створення системи охорони праці?

Відповідь. Жорстока статистика відображає реальність життя. В Україні, наприклад, «вартість» 1 млн. тонн добутого вугілля відповідає п'яти життям шахтарів [10], у Росії цей показник дорівнює 2,6. Страждають від небезпечних і шкідливих факторів і працівники ОВС. За роки незалежності з 1991 р. по серпень 2002 р. при виконанні службових обов'язків загинули 758 та поранені 4985 працівників ОВС. I це при тому, що підготовці фахівців ОВС з питань особистої безпеки приділяється більше уваги, ніж народногосподарським фахівцям [ 13 ].

Для зменшення кількісних показників цієї сумної статистики перед працівниками ОВС при виконанні службових обов'язків постає завдання суттєвого удосконалення необхідних професіональних навичок і умінь, одержання глибоких знань щодо захисту власного життя і здоров'я, підлеглих і людей, які перебувають поруч, що входить в одну із головніших цілей і напрямків діяльності системи охорони праці в ОВС.

Динаміка економічного росту України за останні два десятирічча викликає необхідність розвивати систему охорони праці до рівня європейських стандартів з урахуванням мирових досягнень. Цей шлях розвитку ґрунтується на зростанні соціально - економічної сфери суспільства, на базі розвитку промисловості і сільського господарства. В таких умовах система охорони праці повинна ураховувати всі попередні недоліки служб техніки безпеки різних галузей промисловості, організацій та відомств і динамічно розвиватись з урахуванням світових досягнень науки і техніки. Стратегічний напрямок розвитку системи охорони праці враховує всі напрямки трудової діяльності, які в спрощеному варіанті можна представити у вигляді схеми.

ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ З ПОЗИЦІЇ ОХОРОНИ ПРАЦІ.

ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ

ФІЗИЧНА

РОЗУМОВА

КОНСТРУКТОР- СЬКА РОБОТА

РОБОТА НА КОМПЬЮ-ТЕРІ

РОБОТА ВИКЛАДАЧА

НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

ЛЕГКІ РОБОТИ ВАГА ДО 150 КГ

РОБОТА В МВС

ВАЖКІ РОБОТИ ВАГА БІЛЬШЕ 250 КГ

СЕРЕДНЬОЇ ВАЖКОСТІ 150-250 КГ

Охорона праці щільно пов'язана з економічною сферою. Всі нещасні випадки потребують фінансових витрат на компенсацію за втрачене здоров’я. Створення безпечних і здорових умов праці сприяє підвищенню її продуктивності і зниженню собівартості продукції. Підвищення продуктивності відбувається за рахунок регулярного виходу на роботу в нормальному здоровому стані працівника, зниження стомлюваності працюючих протягом робочого часу, його раціонального використання, а також високого рівня навчальної підготовки працівника в галузі охорони праці. Собівартість робіт зменшується при високому рівні організації охорони праці на підприємстві, при зменшенні витрат на компенсаційні виплати у разі відсутності нещасних випадків, професійних захворювань. Собівартість робіт значно збільшується при збільшенні витрат на компенсацію втрат робочого часу у зв'язку з тимчасовою чи постійною непрацездатністю, матеріальною компенсацію сім’ям загиблих або важко пораненим при нещасних випадках, санаторним і амбулаторним лікуванням, на оплату інвалідності, а також при зростанні витрат на оплату пільг за роботу в несприятливих умовах.

Таким чином, зростання економіки держави тісно пов’язане з створенням і нормальним функціонуванням системи охорони праці. Роботодавцю або керівнику підрозділу значно економічно вигідніше створити ефективну систему охорони праці ніж потерпати великі втрати на компенсацію наслідків нещасних випадків і аварій.

2.4 Яке соціально-економічне значення дисципліни “Охорона праці ”?

Відповідь. У 2007 році в Україні виплати, що відшкодовують збитки, завдані життю і здоров'ю постраждалим від нещасних випадків під час проведення будь-яких робіт, склали близько 180 млн. грн. Ясно, що для попередження таких значних втрат для економіки треба проводити значні правові і соціально – економічні заходи по охорони праці в різних сферах діяльності в поєднанні з санітарно - епідемічними і лікувально - профілактичними заходами, направленими на створення безпечних нормальних умов праці на робочому місті працівника. Серед цієї низки заходів зростає роль навчання з питань охорони праці з урахуванням соціально – економічного значення дисципліни “Охорона праці”.

У Законі "Про охорону праці" вперше в історії України економічні заходи управління охороною праці і соціальний захист працівників піднесені до рангу державної політики. Цим Законом у суспільстві затверджуються принципово нові взаємини, що базуються на економічному механізмі управління умовами праці, у першу чергу - на принципі формуванні у власника (роботодавця) економічної зацікавленості у здійсненні заходів, спрямованих на поліпшення умов праці.Навчальна дисципліна “Охорона праці ” сприяє накопиченню базових знань питань охорони праці у курсантів і студентів для ефективного використання їх у своїй майбутній професійній діяльності.

Соціально - економічне значення дисципліни “Охорона праці” визначається у практичних рекомендаціях ефективних заходів, що гарантують безпечні умови праці, і оцінюється за результатами витрат з урахуванням соціальних показників. Наприклад, зменшення коштів на витрати від травматизму та професійних захворювань при їх зменшенні у підрозділах МВС є суттєвим резер­вом у заощадженні державних коштів і підвищенні ефективності роботи особового складу. На сьогодні кошти, призначенні для поліпшення умов праці та підвищення особистої безпеки працівників ОВС України не достатні, а ті що виділені часто не окупають себе. У зв'язку з цим держава витрачає значні кошти на пільги, компенсації та відшкодування наслідків несприятливих умов праці. Основні кошти на охорону праці складають витрати на відшкодування наслідків нещасних випадків, на загальне поліпшення умов праці, попередження нещасних випадків і професійних захворювань та на запобігання загальних захворювань.

З метою економії витрат на пільги та компенсації дисципліна “ Охорона праці“ пропагандує необхідність чітко дотримуватися санітарно-гігієнічних заходів, правил техніки безпеки та інших вимог з охорони праці на робочих місцях. Особливу увагу дисципліна “ Охорона праці“ привертає до підвищення рівня особистої безпеки працівників ОВС під час проходження служби, що приводить до збільшення загального фонду робочого часу у підрозділах за рахунок скорочення витрат часу внаслідок виробничого травматизму та захворювань. Економічна база системи охорони праці повинна бути збалансованою, мати надійні джерела фінансування.

2.5 В чому основний зміст, поняття, завдання дисципліни “Охорона праці ”?

Відповідь. Необхідність забезпечення здорових і безпечних умов праці, формування ціннісних орієнтацій пріоритетності життя та здоров'я людей по відношенню до результатів виробничої діяльності, зумовлює потребу належної підготовки працівників ОВС усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів з питань охорони праці.

"Охорона праці " - це комплексна дисципліна [10 ], яка базується як на загальноосвітніх (фізика, хімія, математика), так і на загальнотехнічних та спеціальних дисциплінах (опір матеріалів, електротехніка, технологія і устаткування виробництва). Особливо тісно дисципліна "Охорона праці " пов'язана з безпекою життєдіяльності, спеціальною фізичною і технічною підготовкою, науковою організацією праці, ергономікою, загальною і інженерною психологією та технічною естетикою. Всі вищезазначені дисципліни належать до комплексу наук, що вивчають людину в процесі праці. В цих дисциплін єдина мета - сприяти підвищенню продуктивності праці, збереженню здоров'я, зменшенню впливу несприятливих факторів. В той же час всі вони підходять до цієї мети з різних сторін і на різних рівнях.

Методологічною основою курсу «Охорона праці» є науковий аналіз умов праці, технологічних процесів, виробничого обладнання, робочих місць, трудових операцій, організації дослідів з метою виявлення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, виникнення можливих аварійних ситуацій, проведення аналізу впливу негативних психофізичних факторів на здоров’є працівників ОВС. На підставі такого аналізу розробляються заходи щодо усунення несприятливих виробничих факторів, створення безпечних та нешкідливих умов праці.

СТРУКТУРНО - ЛОГІЧНА СХЕМА ДИСЦИПЛІНИ “ОХОРОНА ПРАЦІ ”

		ГІГІЄНА ПРАЦІ І ВИРОБНИЧА САНІТАРІЯ
		ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКА.
		ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА
		ВИБУХОНЕБЕЗПЕКА

ОСОБИСТА БЕЗПЕКА ПРАЦІВНИКІВ ОВС ПРИ ВИКОНАННІ СВОЇХ ОБОВ’ЯЗКІВ

Коротко основні поняття навчальної дисципліни “Охорона праці ” схематично можна представити в вигляді:

	“Охорона праці в галузі”, як правовий чинник – це система правових, соціальально –економічних, організаційно – технічних, санітарно – гігієнічних і лікувально – профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Засоби особистого та колективного захисту працівників -технічні засоби, які усувають або зменшують вплив шкідливих або небезпечних виробничих факторів, а також від забруднення виробничого середовища.

	Умови праці –сукупність факторів виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на працездатність та здоров'я працівника.

3. ПРАВОВА БАЗА СИСТЕМИ ОХОРОНИ ПРАЦІ.

3.1. Яка правова база законодавства України про охорону праці, її структура і призначення?

Відповідь. Законодавство України про охорону праці становить систему взаємопов'язаних законодавчих і нормативно-правових актів, що регулюють відносини в галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоро­в’я і працездатності людини в процесі праці. Схематично правову базу закону України “Про охорону праці” можна представити у вигляді блок – схеми:

ОСНОВНІ ЗАКОНИ ПРАВОВОЇ БАЗИ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Правовою основою законодавства щодо охорони праці [1,3,5-8] є: Конституція Ук­раїни (наприклад, ст. 45 проголошує: "Кожен має право на відпочинок. Макси­мальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом"; ст. 43: "Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці на заробітну плату, не нижче визначеної законом"; ст. 50: "Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди"), Зако­ни України "Про охорону праці», "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»,"Про охорону здоров’я», "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", "Про використання ядерної енергії та радіаційний захист", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про колективні дого­вори і угоди ", "Про дорожній рух", "Про поводження з радіоактивними відходами», Кодекс законів про працю України (КЗпП), Закон “Про міліцію “ і інші, які відображені у вищеприведеній.блок-схемі.

Основні положення вказаних законів конкретизуються у відповідних нормативних актах, правилах, стандартах, нормах, положеннях, інструкціях та інших нормативно-правових актах, перелік яких наведений в "Дер­жавному реєстрі нормативних актів з охорони праці".

Спеціальними законодавчими актами є міжгалузеві та галузеві акти з охорони праці. Це державні стандарти, Система стандартів безпеки праці, будівельні нор­ми та правила, санітарні норми, Правила технічної експлуатації приладів і електроустановок споживачів, Норми радіаційної безпеки, Основні санітарні правила роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань, Правила будови та безпечної експлуатації ліфтів, Правила безпеки при використанні газів, Правила будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, Правила будови та безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, Правила будови та безпечної експлуатації стаціонарних компресорних установок, повітропроводів та газопроводів, Правила будови та безпечної експ­луатації парових та водогрійних котлівта інші нормативні документа. В практичній діяльності ОВС з питань охорони праці працівниками застосовуються статути, різні види інструкцій, наказів, положень, інструктажів.

3.2 Яка схематична структура закону України “Про охорону праці”?

Відповідь. Основоположним законодавчим документом у галузі охорони праці є За­кон України "Про охорону праці", дія якого поширюється на всі підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності. Перша редакція закону була затверджена Верховною Радою України 14 жовтня 1992 року. Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних законодавчих органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок орга­нізації охорони праці в Україні. В межах навчальної програми основні положення цього закону можно представити у вигляді блок – схеми.

Матеріальна

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ “ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ”.

Як в Україні, так і за її межами в законодавчих актах інших країн, існує не багато таких законів, як закон України “Про охорону праці”, що змогли би повністю забезпечити собі гарантовану життєздатність. Якщо закон має таку як у законі України “Про охорону праці” надійну правову базу, розвинену організаційно-технічну і соціально – економічну структуру, а також систему контролю, то такий закон має всі можливості до ефективної дії. Закон вміщає в собі 8 розділів.

1-й Розділ – загальні положення (ст.1 – ст.4), визначає поняття термінів, сферу дії Закону, законодавство про охорону праці і основні принципи державної політики в галузі охорони праці.

Дата добавления: 2014-11-29