I. ВСТУП. 4 страница

– стимулювально-мотиваційний, який передбачає спонукання студентів до активної навчально-пізнавальної діяльності, свідомого засвоєння знань, формування у них позитивної мотивації до навчання;

– змістовий, який має за мету оптимальний добір дисциплін до навчального плану, змістовність навчальних програм і навчальних книг, оптимальний добір змісту, методів і засобів проведення кожного заняття;

– операційно-діяльнісний, що орієнтує на оптимальний добір форм, методів прийомів і засобів навчання;

– контрольно-регулюючий, орієнтований на забезпечення дієвого контролю та самоконтролю за рівнем академічних досягнень студентів (рівнем їх знань, умінь і навичок) і добір оптимальних методів їх підвищення;

– оцінно-результативний компонент полягає у якісній діагностиці рівня знань, умінь і навичок студентів, рівня їх вихованості та розвитку особистісних рис у процесі навчання, виявленні шляхів їх поліпшення.

Усі компоненти слід розглядати у взаємозв’язку, як етапи, ланки навчального процесу, до яких треба підходити творчо, не допускаючи шаблону.

2.Які особливості навчального процесу у вищій школі?

Процес навчання у вищій школі має такі особливі риси:

1. Кожна наукова дисципліна вивчається студентами у її динаміці. Викладачеві слід надавати інформацію про виникнення, становлення і розвиток певної науки, перспективи вирішення її актуальних проблем.

2. Обов’язковою умовою ефективності навчального процесу у вищій школі є його поєднання з науковими дослідженнями. Викладач має поєднувати викладання з активною дослідною роботою в галузі науки, яку він викладає, та власним прикладом залучати студентів до дослідницької роботи.

3. Має місце великий об’єм самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів, спрямованої на творче опрацювання різних наукових джерел при підготовці до лекцій, семінарсько-практичних занять, написанні рефератів, курсових і дипломних робіт тощо.

Найбільш важливою особливістю навчального процесу у сучасному ВНЗ є його спрямованість на ефективну професійну підготовку майбутніх фахівців. Ідея професійної спрямованості викладання всіх навчальних дисциплін повинна бути провідною.

2.3.2. Проблемне навчання у вищому навчальному закладі.

Проблемне навчання – це така організація процесу навчання, сутність якої полягає в утворенні в навчальному процесі проблемних ситуацій, вирізненні та вирішенні студентами проблем.

Проблемна ситуація в навчанні – це пізнавальна трудність, для подолання якої студенти мають здобути нові знання або докласти інтелектуальних знань. Проблемна ситуація, що усвідомлюється та приймається студентами до розв’язання, перетворюється у проблемну задачу чи проблемне завдання.

Проблемні завдання принципово відрізняються від тренувальних. Мета останніх – не пошук нового способу розв’язання, а закріплення відомого студентам методу.

Під час створення проблемних ситуацій слід дотримуватися певних умов:

1. Викладач дає студентам практичне чи теоретичне завдання, під час виконання якого мають здобути нові знання чи способи дій за темою.

2. Проблемне завдання, що ставиться перед студентами, має відповідати їх інтелектуальним можливостям.

3. Пропонуючи проблемне завдання, викладач повинен урахувати реальний рівень знань студентів.

4. Якщо студенти, опинившись у проблемній ситуації, не зиогли з неї вийти, викладач повинен сформувати проблему, що виникла, вказати на причини, які привели до цього і пояснити навчальний матеріал, необхідний для розв’язання запропонованого завдання.

У вищій школі розрізняють такі форми проблемного навчання:

1. Проблемний виклад навчального матеріалу на лекції, коли викладач ставить проблемні питання, висуває проблемні завдання і сам їх вирішує, при цьому студенти лише уявно підключаються до пошуку рішення.

2. Частково-пошукова діяльність у процесі виконання експерименту, лабораторних робіт, під час проблемних семінарів.

3. Самостійна дослідна діяльність, коли студенти самостійно формулюють проблему та розв’язують її (в курсовій та дипломній роботі) з подальшим контролем викладача.

В.Галузинський та М.Євтух наводять такі види діяльності викладачів і студентів під час проблемної лекції та проблемного семінару.

Види діяльності викладачів і студентів під час

проблемної лекції та проблемного семінару

ВИКЛАДАЧ	СТУДЕНТ
1. Лекція	1. Лекція
Оголошує тему, план, літературу, ставить перед аудиторією низку проблемних запитань для дискусії, дає термін для їх обдумування (у межах першої лекційної години)	Занотовує план, лекційні проблемні запитання, список рекомендованої літератури, обдумує шляхи розв’язання проблемних ситуацій
Приступає до орієнтування студентів у різних варіантах розв’язання поставлениї проблем	Бере участь у дискусії, висловлює свої аргументи, обгрунтовує їх та доводить висунутий ним шлях підходу до розв’язання проблеми
Організовує дискусію із запланованих питань, послідовно даючи студентам висловитись, навести аргументи на захист своїх тверджень, стимулює їхні думки	Оцінює погляди на проблему своїх колег, знаходить оптимальний варіант їх розв’язання
Підсумовує дискусії, забезпечує підбиття правильних вирішень цієї проблеми, узагальнює теоретичні висновки з матеріалу, забезпечує розв’яхання проблем, висунутих на початку лекції.	У разі незгоди з тим шляхом, який був запропонований іншими студентами, або визнає свою помилку, або доводить правоту іншими новими даказами
Дає завдання для самостійної домашньої роботи, закінчує цим проблемну лекцію, якзо необхідно дає план семінарського заняття	Занотовує теоретичний висновок з рішення, поданого викладачем у підсумку дискусії, занотовує домашнє завдання до наступного сеиінару
2. Семінарське заняття	2. Семінарське заняття
Перевіряє ступінь готовності групи до семінару, у разі невиконання домашнього завдання окремими студентами дає їм певний термін для виконання. Група в цей час виконує додаткове завдання, спрямоване на повторення та поглиблення матеріалу	Пред’являє викладачеві домашнє завдання (конспект, письмову роботу, реферат та ін.), готується до виступу
У разі готовності студентів стисло повторює матеріал теми, наголошує на його вузлових питаннях	Відповідає на запитання викладача з основних положень теми
Пропонує студентам знайти ті питання, які становлять у цій темі проблеми (економічні, політичні, соціальні, педагогічні, технічні, технологічні, психологічні тощо)	Виконує самостійну письмову роботу щодо пошуку відповідних проблем або відповідає на усні запитання викладача.
Читає записи (слухає відповіді), оцінюючи їх, пропонує студентам обрати одну з актуальних проблем для обговорення та розв’язання	Обирає спільно з іншими ту проблему, яка найбільш цікавить групу.
Організовує обговорення обраної теми, з’ясовує її «вузли», на яких прагне зосередити увагу та кмітливість студентів	Бере активну участь в обговоренні та розв’язанні окремих «вузлових питань проблеми, виступає з аргументами щодо їх логічного розв’язання»
Підсумовує, а в разі неспроможності групи впорятись зі складною проблемою розкриває сутність підходу до її розв’язання, робить висновки на основі отриманих результатів, оцінює активність та кмітливість студентів балами	Закінчує розв’язання проблеми, узгоджує своє рішення з думкою інших студентів, викладача, у разі розбіжностей власних думок з міркуваннями групи шукає нові засоби доказу своєї думки або погоджується з іншими

№ з.п.	Етапи	Цілі	Прийоми та способи лектора
	Вступ	Оволодіти увагою аудиторії, викликати інтерес	Почати лекцію з несподваної репліки, факту, жартівливого зауваження.
	Постановка	Показати її актуальність, проаналізувати суперечності, часткові проблеми, сформулювати загальну проблему.	Звернення до інтересів слухачів, їх потреб, посилання на факти, документи, авторитетні висловлювання, аналіз усталених, але неправильних поглядів.
	Розчленування проблеми на підпроблеми, задачі, питання	Чітке відокремлення переліку проблем, задач, питань, розкриття їх сутності	Обгрунтування логіки розв’язання проблеми, ідеї, гіпотези, засоби вирішення, можливі результати, наслідки.
	Виклад своєї позиції, підходів, засобів розв’язання	Показ у порівняльному аналізі власних підходів, позицій та інших думок	Обгрунтовані доказові судження, аргументи, використання прийомів критичного аналізу, порівняння.
	Узагальнення, висновки	Сконцентрувати увагу аудиторії на головному, висловити резюме тому, що було сказано.	Твердження, що інтегрує головну ідею, думку, використання найсильнішого аргументу, крилаього вислову. Показ перспективи розвитку подій.

Проблемне запитання. Проблемна лекція та вимоги до її проведення.

Проблемна лекція складається з 2-3 питань про наукове відкриття, про причини виникнення тих чи інших проблем та труднощі їх розв’язання. Викладення цих проблемних питань закінчується здебільшого короткими висновками.

Проблемна лекція – ситуація для оволодіння якою окремий суб’єкт (або група) має знайти і застосувати нові для себе знання чи спосіб дій. У проблемному запитанні, у проблемній ситуації завжди повинна мати місце суперечність, наприклад: суперечність між теоретично можливим способом розв’язання задачі та його практичною недоцільністю, відсутністю методів аналізу і обробки існуючих фактів, суперечність між науковими фактами і життєвими уявленнями студентів і т.п.