Емблематика

(від гречок. – опукла прикраса) – дисципліна, об'єктом вивчення якої є емблема – умовне зображення поняття, ідеї у вигляді малюнка, що містить у собі певний зміст, знак, що заміняє ідею, її ієрогліф, вміщений в реальний образ, у форму речовинного іносказання.

На відміну від символу, поняття якого значно ширше, емблема – видимий образ, втілений у малюнку, графіці. Вона може бути виконана художніми й іншими засобами. Від цього її сутність, що полягає тільки в конвенціональному позначенні того або іншого суспільно-історичного або особистого значення, не змінюється. Як і всякого роду відмітні знаки, емблеми з'явилися ще на зорі людської культури і мали культовий, правовий або майновий зміст. Знаковою системою різної функціональної значимості широко користувалися ще за глибокої давнини. Це примітивні культові малюнки, з якими зв'язувалися язичеські релігійні уявлення, різні умовні емблеми для позначення родової або приватної власності, ремісничі знаки, клейма купців і т.д.

У ранньофеодальній державі Київської Русі емблеми несли соціальне навантаження. Їхня функціональна сутність характеризувалася багатозначністю. Так, великокнязівські емблеми були атрибутами влади і використовувалися на печатках, якими скріплювалися міжнародні договори. У такий спосіб вони здобували значення загальнодержавних емблем. У різних сферах адміністративного і господарського життя князівства емблеми служили знаками власності. Встановлені в якості особисто родового знаку князя на границі його володінь для позначення границь належної йому землі, вони фактично були символами цих володінь, ототожнювалися з усім князівством. Емблеми правлячої Династії передавалися в спадщину, здобуваючи якості родового герба.

Найбільшу популярність емблеми придбали в середні віки, коли ідеї людини, її уявлення про Всесвіт знаходилися під сильним впливом віри в бога, Тому емблематика того часу мала яскраво виражене релігійне забарвлення. Письменники, поети, художники, скульптори використовували символи й емблеми як засіб виховання, відображення життя згідно своїм релігійно-догматичним представлення. Широко залучалися біблійні образи, що моралізують сюжети з популярних у ХVI в. творів Фізіолога, Псалтиря, Шестоднєва, різних приточників, азбуковників, символічних і емблематичних словників і емблемників західноєвропейського походження.

Поступово головним джерелом емблематичних символів і зображень стала Біблія. Біблійні сюжети піддавалися емблематичній обробці. У дусі християнської емблематики інтерпретувалися різні символи язичеського часу й античного світу. В образи тварини і предмети матеріального світу вкладався богословський або морально-етичний зміст (верблюд – знак помірності, вовк – злодійства, ненаситності, скнарості; черепаха – лінощів, повільності, метелик – дурості, легкодумства, мінливості і т.д.).

Нерідко емблематичні образи супроводжувалися пояснювальними написами, наприклад, "рука з хмар виходяча, в обладунки одягнена і тримаюча меч з масличною гілкою" мала трактування: "готовий до війни і миру".

Чесноти, пороки і пристрасті в богословських книгах та на іконах часто зображувалися у вигляді алегоричних фігур (благополуччя або щастя – жінки в довгому одязі, що тримає в одній рук меркуріїв жезл, а в іншій – ріг достатку; наклеп – фурії; любов – крилатої оголеної, іноді сліпої дитини з луком і сагайдаком зі стрілами; перемога – діва, що тримає в одній руці пальмову гілку, а в іншій – лавровий вінок і т.д.).

Зображення гербів входили в багато емблематичних творів, де часто у віршованій формі оспівувалися як самі герби, так і їхні носії.

До середини ХVIІІ в. емблематика поступово втрачає самостійне значення в літературі і живописі і стає частиною декоративного оформлення. Однак у геральдиці і в мистецтві складання гербів емблеми й емблематичні сюжети продовжували відігравати першорядну роль. Герольдмейстери і художники Герольдмейстерської контори (установи, створеного спеціально для цих цілей згідно указу Петра I у 1722 р.) постійно використовували як довідкові посібники різні західноєвропейські збірники: Збір емблем Сааведри Фахардо, Гербовник Ш. Окольокого, "Символи й емвлемата" (Амстердам, Г705р.) – видання, що включало багато європейських емблематичних зібрань, а також переведений з дорученням Петра I на російську мову Нестором Максимовичем "Амбодик". Ця книга, що стала настільної для укладачів гербів нараховує більш 80 емблем з відповідним трактуванням. Петербурзьке видання відкриває портрет Петра I в обрамленні емблем і символів, що має тлумачення. Серед них двоглавий орел зі скіпетром і державою, Георгій Переможець, що уражає змія. Ця емблема трактується: "вождь і захисник від ворогів". Деякі з поміщених 9 емблем Петро I використовував на своїх печатках. У книзі дається і визначення емблеми: " Это есть остроумное изображение или замысловатая картина, очам представляющая какое ли есть естественное одушевленное существо, или особливую повесть, о принадлежащею к ней нарочитою надписью, состоящею в кратком слове изречении... Иевлевы суть различные, а именно - божественные, духовные, исторические, политические, гербовые, нравственнее, таинственные и проч..".

Поряд з емблемами, узятими з західноєвропейських гербовників, у російських дворянських і міських гербах все більш широке поширення одержували символи верховної влади (знаки "царської влади") – двоглавий орел, скіпетр, держава, корона і т.д. Принцип введення монархічної атрибутики, що затвердився з кінця ХVIІІ ст. аж до XX в., став основним у російській герботворчості. Створення гербів регламентувалося державною владою. Поряд з цим у дореволюційній Росії існувала система емблематичних знаків, що використовувалися урядом для зміцнення ідейних позицій самодержавства.

Після Жовтня 1917 р. були скасовані старі герби, емблеми й ордена. Поступово почали складатися основи радянської емблематаки, що виражали найбільш характерні риси суспільного й економічного ладу. Багато які з емблем мали агітаційну спрямованість. Так, смолоскип, полум'я, блискавка, мозолиста рука, колосся, хлібний сніп повинні були символізувати життєдайну силу революції, фігури робітника, селянина, солдата, матроса – творців нового ладу, розбиті ланцюги – звільнення трудящих, багнет, шабля, гвинтівка – збройну владу народу.

Введення інших за змістом і змісту емблем змінило і розширило предмет геральдики. Постало питання про створення наукової дисципліни, яка б дозволила інтегрувати об'єкти дослідження сфрагістики, геральдики, нумізматики з розглядом емблем сучасний періоду.

Першим запропонував використовувати термін "емблематика" А.А. Введенський у 1962 р. Вчений думав, що предметом її дослідження повинні бути емблеми і символи різних епох, форм, призначення, соціальної значимості і т.д. Професор В.И. Стрельський вважав важливою задачею вивчення радянської емблематики, зокрема прапорів, орденів, грамот і т.д. Він запропонував включити в предмет розгляду емблематики як наукової дисципліни герби, символи, емблеми, прапори, прапори, ордени, філіграні, екслібриси.

Професор Е.И. Каменцева підкреслила, що такі традиційні історичні дисципліни, як геральдика, сфрагістика і нумізматика тісно взаємозалежні, оскільки вивчають емблеми, що поміщаються на гербах, печатках і монетах. З розширенням хронологічних рамок вивчення цих дисциплін варто створити емблематику, сфера вивчення якої повинна включати всю масу емблем, що з'явилися після Жовтня 1917 р. Її створення з'явиться логічним завершенням розвитку зазначених дисциплін. Уточнюючи предмет дослідження сучасної емблематики, К.И. Каменцева відзначила, що він повинен включати державні герби і прапори країни, гроші (бони), марки, монети, тобто об'єкти нумізматики і боністики, різні прапори, військові прапори й емблеми організацій, а також міську, торговельну і виробничу емблематику. Данні по емблематиці дуже важливі для джерелознавства.

Дата добавления: 2014-11-29