Надзвичайної екологічної ситуації

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗОНИ

Правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації передба­чає умови для оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної еко­логічної ситуації і спрямований на запобігання людським і матеріаль­ним втратам, відвернення загрози життю і здоров'ю громадян, а та­кож: усунення негативних наслідків надзвичайної екологічної ситуації (ст. 8 Закону України “Про зону надзвичайної екологічної ситу­ації”).

Правові норми, що забезпечують правовий режим зон надзви­чайної екологічної ситуації, містяться в більш як 200 нормативно-правових актах різного рівня та юридичної сили — в Конституції та законах України, указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів України, актах центральних органів виконавчої влади.

Характерною рисою правового інституту надзвичайної екологічної ситуації є поширення його правового регулювання на всі органи державної влади, місце­вого самоврядування, підприємства, установи, організації, грома­дян, що мають забезпечувати організацію і реалізацію заходів що­до реагування на надзвичайні ситуації із небезпечними для довкілля та здоров’я населення наслідками.

Надзвичайною ситуацією державного рівня визнається така ситу­ація:

¾ яка поширилась або може поширитися на територію інших держав;

¾ яка поширилася на територію двох чи більше регіонів Украї­ни (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севас­тополя), а для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості цих регіонів, але не менш як І % обсягу видатків відповідних місцевих бюджетів (надзвичай­на ситуація державного рівня за територіальним поширенням);

¾ яка призвела до загибелі понад 10 осіб або внаслідок якої по­страждало понад 300 осіб (постраждалі — особи, життю або здо­ров'ю яких було заподіяно шкоду внаслідок надзвичайної ситуації), чи було порушено нормальні умови життєдіяльності понад 50 тис. осіб на тривалий час (більш як на три доби);

¾ внаслідок якої загинуло понад 5 осіб або постраждало понад 100 осіб, чи було порушено нормальні умови життєдіяльності по­над 10 тис. осіб на тривалий час (більш як на три доби), а збитки (оцінені в установленому законодавством порядку), спричинені надзвичайною ситуацією, перевищили 25 тис. мінімальних роз­мірів (на час виникнення надзвичайної ситуації) заробітної плати;

¾ збитки від якої перевищили 150 тис. мінімальних розмірів за­робітної плати;

¾ яка в інших випадках, передбачених актами законодавства, за своїми ознаками визнається як надзвичайна ситуація державного рівня.

Надзвичайною ситуацією регіонального рівня визнається така си­туація:

¾ яка поширилася на територію двох чи більше районів (міст обласного значення) Автономної Республіки Крим, областей, а для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості цих районів, але не менш як І % обсягу видатків відповідних місцевих бюджетів (надзвичайна ситуація регіонального рівня за територіальним поширенням);

¾ яка призвела до загибелі від трьох до п'яти осіб або внаслідок якої постраждало від 50 до 100 осіб, чи було порушено нормальні умови життєдіяльності від 1 тис. до 10 тис. осіб на тривалий час (більш як на три доби), а збитки перевищили 5 тис. мінімальних розмірів заробітної плати;

¾ збитки від якої перевищили 15 тис. мінімальних розмірів за­робітної плати.

Надзвичайною ситуацією місцевого рівня визнається ситуація:

¾ яка вийшла за межі територій потенційно небезпечного об’єкта, загрожує довкіллю, сусіднім населеним пунктам, інженер­ним спорудам, а для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ре­сурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об’єкта;

¾ внаслідок якої загинуло одна—дві особи або постраждало від 20 до 50 осіб, чи було порушено нормальні умови життєдіяльності від 100 до 1000 осіб на тривалий час (більш як на три доби), а збит­ки перевищили 0,5 тис. мінімальних розмірів заробітної плати;

¾ збитки від якої перевищили 2 тис. мінімальних розмірів за­робітної плати.

Надзвичайною ситуацією об’єктового рівня визнається така, яка не підпадає під названі вище визначення.

Відповідна територія оголошується зоною надзвичайної еко­логічної ситуації Президентом України за пропозицією Ради національної безпеки і оборони України або за поданням Кабіне­ту Міністрів України. Указ Президента України про оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації за­тверджується Верховною Радою України протягом двох днів з дня звернення Президента України (ст. 6 Закону України “Про зону надзвичайної екологічної ситуації”)

У ст. 6 Закону України “Про зону надзвичайної екологічної си­туації” визначені також положення, що мають бути відбиті в Указі Президента України про оголошення окремої місцевості зоною над­звичайної екологічної ситуації. До них належать:

¾ обставини, що ста­ли причиною оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації;

¾ обґрунтування необхідності оголошення ок­ремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації;

¾ межі те­риторії, на якій оголошується зона надзвичайної екологічної ситу­ації;

¾ заходи щодо організаційного, фінансового та матеріально-технічного забезпечення життєдіяльності населення в зоні надзви­чайної екологічної ситуації;

¾ основні заходи, що запроваджуються для подолання наслідків надзвичайної екологічної ситуації;

¾ обме­ження на певні види діяльності в зоні надзвичайної екологічної си­туації;

¾ час, з якого окрема місцевість оголошується зоною надзви­чайної екологічної ситуації, і строк, на який ця територія оголо­шується такою зоною.

Указ Президента України про оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації має негайно доводитися до відома населення через засоби масової інформації та систему оповіщення цивільної оборони.

Реалізація зазначених законодавчих вимог забезпечується за допо­могою спеціальних фінансово-правових приписів. Вони містяться в:

¾ Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», (статті 26, 33);

¾ Законі України «Про поставки продукції для державних по­треб»;

¾ Законі України «Про державний матеріальний резерв»;

¾ Положенні про резервний фонд Кабінету Міністрів України, затвердженому Постановою Верховної Ради України від 22 лютого 1996 р;

¾ Порядку створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і при­родного характеру та їх наслідків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2001 р.

У разі виникнення потреби в терміновому виконанні в зоні над­звичайної екологічної ситуації великих обсягів аварійно-рятуваль­них та відновлювальних робіт Президент України може прийняти рішення про залучення та виконання таких робіт військовими ча­стинами Збройних Сил України та іншими утвореними відповідно до закону України військовими формуваннями.

Дата добавления: 2014-11-29