Основні групи устаткування

УСТАТКУВАННЯ РОБОЧИХ ПОСТІВ І ПОТОКОВИХ ЛІНІЙ

Тема 6

Контрольні запитання

1. Які особливості одиничного методу ТО автомобілів?

2. Які особливості потокового методу ТО автомобілів?

3. Що беруть до уваги при виборі методу ТО автомобілів?

4. Як розрахувати потокову лінію ТО автомобілів?

5. Як визначити потрібну кількість робочих постів для ТО і поточного ремонту автомобілів на АТП?

6. Які особливості індивідуального й агрегатного методів ремонту автомобілів?

7. Які є перспективи потокового обслуговування автомобілів?

6.1. Основні групи устаткування.

6.2. Розрахунок кількості та вибір устаткування.

6.3. Показники використання устаткування.

6.4. Інтенсифікація використання устаткування.

Устаткування ВАТ АТП та СТО за виробничим призначенням поділяють на загально виробниче, профілактичне, ремонтне, підйомно-оглядове і складське.

Загально виробниче устаткування призначене для забезпечення нормальної діяльності всього підприємства; основні групи цього устаткування, наприклад, такі: технічна (котельня/вентиляційні установки та ін.), транспортна (електрокари, кран-балки, візки тощо), протипожежна (вогнегасники, насосні установки та ін.), канцелярська (столи, шафи, стільці, друкарські машини тощо), допоміжна (табельні годинники та ін.).

Профілактичне устаткування призначене для виконання ТО автомобілів і поділяється на підгрупи залежно від видів обслуговування та діагностики (устаткування зони ЩО, ТО-1, ТО-2, Д-1, Д-2).

Ремонтне устаткування використовують на робочих постах поточного ремонту автомобілів (постове устаткування) і в цехах (спеціальне цехове устаткування).

Підйомно-оглядове устаткування (канави, підйомники та ін.) застосовують при ТО і ремонті автомобілів, тому його доцільно виділити в самостійну групу.

Складське устаткування (цистерни, ємкості, стелажі тощо) використовують у складських приміщеннях.

Устаткування робочих постів і потокових ліній є значною часткою профілактичного, ремонтного і підйомно-оглядового устаткування. Воно призначене для того, щоб забезпечити вільний доступ до всіх елементів автомобіля, створити безпечність і зручність при одночасному виконанні операцій кількома робітниками збоку, знизу і зверху автомобіля, зручність, надійність і маневрування автомобіля на постах ТО і ремонту. Від устаткування робочих постів і потокових ліній багато в чому залежать якість виконання ТО і ремонту автомобілів, продуктивність та умови праці ремонтно-обслуговуючих робітників.

Устаткування постів і потокових ліній можна поділити на такі основні групи: оглядові канави, естакади, гаражні підйомники і домкрати, підйомно-транспортні пристрої, конвеєри і мастильно-заправне устаткування.

Оглядові канави поділяють на вузькі і широкі залежно від ширини робочого простору. Канави вузького типу за будовою поділяють на міжколійні, бокові і комбіновані. Міжколінійні розміщують посередині між колесами автомобіля, бокові - з обох боків від нього, а комбіновані є поєднанням міжколійних і бокових оглядових канав Вузькі канави за способом в'їжджання і з’їзжання поділяють на тупикові і проїзні. На проїзній канаві забезпечується наскрізний проїзд. Якщо вузькі канави розміщені паралельно, то їх сполучають траншеєю або тунелем. Розміри канав залежать від типу обслуговування автомобілів та встановленого устаткування.

Канави бокові вузького типу — це всі канави завширшки не менш як 0,6 м і завглибшки не менш як 0,8 м, між якими встановлюється автомобіль. Відстань між канавами на 0,25 м більша від габаритної ширини автомобіля. Канави застосовують в основному на прибирально-мийних роботах, оскільки вони не пристосовані для виконання робіт під автомобілем.

Дуже поширені комбіновані канави (рис. 6.1) Вони створюють добрі умови праці для обслуговуючих робітників при різних видах допоміжних робіт. Розміри канави, розміщеної між колесами автомобіля, такі самі, як і міжколійної, а двох бокових канав — менші, ніж при бокових канавах вузького типу. Канави вузького типу прості за будовою і недорогі у виготовленні. Вони дають змогу одночасно виконувати роботи знизу, збоку, зверху,.можуть бути використані для ТО і поточного ремонту різних моделей автомобілів, не потребують приміщень великої площі і висоти. Недоліки канав вузького типу такі: обмежений робочий простір і утруднений доступ до автомобіля збоку; канави для робіт, пов'язаних із вивішуванням коліс, зняттям і встановленням мостів і ресор, треба обладнувати підйомними пристроями; слабка освітленість природним світлом і погана вентиляція не забезпечують нормальних санітарно-гігієнічних умов праці для виконавців робіт.

Рнс. 6.1. Оглядова канава вузького типу (комбінована), обладнана канавним гідравлічним підйомником

Цих недоліків не мають канави широкого типу (рис. 6.2) із коліс ним мостом або з вивішуванням коліс. Ширина канав цього типу -1,4...З м, а довжина на 1...1.2 м більша від довжини автомобіля, який обслуговують. Для роботи збоку передбачені знімні трапи (решітки). Широкі канави з вивішуванням коліс універсальні і, природно, більше застосовуються в ВАТ АТП і СТО, ніж канави з колійним мостом. Порівняно з канавами вузького типу широкі канави мають обмежене застосування. Це пояснюється тим, що вони дорожчі, конструктивно склад ні, займають більшу виробничу площу, працю-вати на перекидних містках незручно, ставити автомобіль на канаву важко.

Стіни канав усіх типів виконують із бетону, цегли, каменю; облицьовують глазурованою або метлаською плиткою. Іноді стіни облицьовують склом, покритим білою фарбою.

Дно канав має ухил 2...3°у бік стічного трапу, який потрібний для стікання води, палива і масел. На підлозі канав установлюють дерев'яні решітки. Іноді підлогу посипають тирсою, що поліпшує умови праці робітників. У стінках канав є малі і великі ніші для розміщення в них освітлювальних пристроїв, інструментів та устаткування. Вентиляція канав здійснюється підведенням свіжого повітря по одному каналу і відсмоктуванням забрудненого повітря по іншому. У зимову пору повітря, що підводиться, підігрівають до 40...50 °С. Канави мають батарейне опалення. Відпрацьовані гази при регулюванні двигунів видаляють спеціальними витяжними пристроями.

Рис. 6.3. Пересувна естакада:1 — шасі; 2 — пересувна опора; 3~ каркас; 4 — задня опора; 5 — правий опорний місток; 6 — передня опора містка; 7 — привод обмежника; 8 — обмежник; Р, 12 — ролики; 10 — поперечина; 11 — лівий по-хилий місток; 13 — рухомі площадки; 14 — підйомний механізм; 15 — привод підйомного механізму; 16 — візок

Естакади (рис. 6.3) застосовують для обладнання відкритих постів ЩО автомобілів, постів ТО і поточного ремонту на відкритих майданчиках в ВАТ АТП і в польових умовах, а також при високому рівні ґрунтових вод в ВАТ АТП. Це колійні мости, розташовані вище рівня підлоги робочого приміщення на 0,7... 1,4 м, з рампами (похилими напрямними для в'їжджання і з’їзжання автомобіля), що мають ухил 12...25 %. Для зменшення висоти виробничих приміщень будують напівестакади, що підвищені над рівнем підлоги не більш як на 0,7...0,8 м, а під ними обладнують невеликі оглядові канави.

Рис. 6.4. Чотири стоянковий електрогідравлічний підйомник

Розрізняють естакади стаціонарні і пересувні, тупикові і проїзні, їх виготовляють із металу, залізобетону, бетону, цегли, деревини та інших мате ріалів. У польових умовах кращим варіантом є пересувні, розбірні естакади. Вони дешеві, прості у виготовленні, зручні для виконання ТО і ремонту автомобілів. Недоліки естакади такі:

велика площа, яку займають рампи; незручність вивішування коліс для заміни вузлів і агрегатів автомобіля; велика висота виробничих приміщень для встановлення естакад.

Рис. 6.5. Одноплунжерний гідравлічний

Гаражні підйомники і домкрати призначені для піднімання автомобіля над рівнем підлоги на потрібну висоту (зручну для ТО і ремонту автомобілів). У ВАТ АТП широко застосовують стаціонарні і пересувні гаражні підйомники. Гаражні підйомники мають низку переваг порівняно з оглядовими канавами й естакадами. Вони дають змогу регулювати висоту піднімання автомобіля, що значно полегшує працю робітників, гарантує її безпеку. Недоліки: утруднене застосування при потоковому методі ТО, неможливе одночасне виконання робіт зверху і знизу автомобіля та ін.

Серед стаціонарних підйомників найбільше поширені електрогідравлічні (рис. 6.4), електромеханічні і гідропневматичні (рис. 6.5, додаток 19) вантажопідйомністю від 1,5 до 14 т і більше, одноплунжерні і багато-плунжерні, одно - і багатостоякові здатні піднімати автомобіль на висоту 1,5...1,8 м за 1...2 хв. Спеціалізовані пересувні, для підйому вузлів і агрегатів.

Для бокового нахилу автомобіля застосовують електромеханічні перекидачі, які дають змогу нахиляти автомобіль масою до 2 т на кут до 60° за 1,5 хв, а також перекидачі з ручним приводом (у невеликих ВАТ АТП).

Рис. 6.6. Перекидач для легкових автомобілів

При нахилянні автомобіля на кут понад 40° з автомобіля треба знімати акумуляторні батареї і повітряний фільтр, герметизувати отвори, щоб не допустити переливання електроліту, масла і гальмової рідини. Автомобіль перекидають у бік, протилежний від горловини паливного бака і маслоналивної горловини двигуна. Перекидачі застосовують при митті днища автомобіля перед ТО або поточним ремонтом, зварювальних роботах, нанесенні антикорозійних покриттів із боку днища та інших роботах.

Стаціонарний електромеханічний перекидач для легкових автомобілів показаний на рис. 6.6. Його характерна особливість поворотна рама має Г-подібну форму,.що забезпечує добрий доступ до нахиленого автомобіля з боку днища. Перекидач складається Із стояка 5, рами 9, двох захватів 6. Стояк змонтований на шарнірній опорі, яка забезпечує кочення стояка в. поперечному напрямі. У стояку розміщені привод каретки (гвинт-гайка), а також каретка 7.

На верхньому торці стояка встановлений черв'ячний редуктор 2 з електродвигуном 1 Вихідний вал редуктора з'єднаний пружною муфтою з вантажонесучим гвинтом. Каретка висить на вантажонесучій гайці, зафіксованій від прокручування. Рама, що має в плані Г-подібну форму, шарнірно закріплена на фундаменті. Поперечина рами шарнірно з'єднана з кареткою стояка. На рамі встановлена пересувна площадка 5, яка фіксується пальцем і має заїзні трапи. До рами перекидача шарнірно кріпляться заїзні трапи. Є страхувальний пристрій. 3. Пульт керування 4 встановлений на

стояку в окремому корпусі. Передбачений переставний башмак 10 для обмеження руху автомобіля при заїжджанні.

Для вивішування мостів автомобіля при ТО і поточному ремонті на оглядових канавах застосовують гідравлічні й електромеханічні канавні під-йомники з одним і двома стояками. У рідких випадках для великовантажних автомобілів можуть застосовуватись канавні підйомники з чотирма стояками.

На наземних площадках обладнаних оглядовими канавами, в ВАТ АТП і СТО застосовують гідравлічні підйомні пристрої (рис. 6.7, додаток 20) і гаражні домкрати ванта-жопідйомністю від 1 до 20 т з пневматичним, пневмогідравлічним і гідравлічним приводами. Найбільше поширені пневматичні і пневмогідравлічні домкрати.

Для забезпечення пневмоприладів стисненим повітрям застосовуються пересувні компресорні установки, або компресорні станції з повітрероздавальною системою. Зразки обладнання наведені в додатках 21.

Пневматичний домкрат складається з основи, до якої входять опорна пластина з котками і трубчаста рукоятка. На опорній пластині закріплена гумотканинна сильфонна камера (вона взаємозамінна з пневматичною ресорою автобуса ЛіАЗ-677 верхня частина якої закрита кришкою із знімним підхватом. Обмеження робочого ходу сильфонної камери здійснюється спра-цюванням перепускного клапана. Кран керування змонтований на трубчастій рукоятці. До нього підведений гнучкий рукав, який з'єднує домкрат із блоком підготовки повітря Трубкою рукоятка сполучена з камерою.

У середньому положенні рукоятки крана керування магістраль стиснутого повітря перекривається. Це дає змогу фіксувати підхват у будь-якому положенні. При повертанні рукоятки крана вгору повітря з магістралі надходить у сильфонну камеру І вона, розправляючись, піднімає вантаж за 2...3 с. При нижньому положенні рукоятки крана повітря з камери виходить в атмосферу. Магістраль стиснутого повітря перекривається.

Пневмогідравлічний домкрат складається з вантажопідйомного телескопічного циліндра, пневмогідравлічного мультиплікатора, поручнів, гнучкого рукава і крана керування. До магістралі стиснутого повітря домкрат підключається через блок підготовки повітря, який складається з фільтра і регулятора тиску. Робочу рідину заливають у бак мультиплікатора через горловину. На баку мультиплікатора закріплена вісь із котками.

Повне піднімання підхвату домкрата виконується робочим ходом поршнів мультиплікатора за 4...6 с. Підхват на потрібній висоті зупиняють перекриттям повітряної магістралі (установленням рукоятки крана в середнє фіксоване положення), а опускають — установленням рукоятки в заднє положення. Такі домкрати дуже рухомі, легко встановлюються під автомобілями, дають змогу уникнути важкої фізичної роботи при обслуговуванні автомобільної техніки.

Вантажопідйомні й транспортні пристрої призначені для піднімання і транспортування агрегатів. У зоні ТО і поточного ремонту автомобілів застосовують різні підйомно-транспортні пристрої: пересувні крани, вантажні візки, талі, електротельфери і кран-балки. Пересувні крани (додаток22)застосовують для знімання, встановлення і транспортування агрегатів автомобіля на невеликі відстані, коли немає монорейкових підйомних пристроїв або кран-балок. Широко застосовуються пересувні крани «Баклан» вантажопідйомністю до 1 т.

Вантажні візки призначені для знімання і встановлення на автомобіль агрегатів (наприклад, візки для знімання і встановлення коліс автомобіля). Для обслуговування робочого простору зони ТО і поточного ремонту в трьох взаємно перпендикулярних напрямах застосовують підвісні або опорні кран-балки з ручним або електричним приводом.

Конвеєри за характером руху поділяють на неперервної (для ЩО) і періодичної (для ЩО, ТО-1, ТО-2) дії, а за способом передачі руху автомобілів — на тягнучі, несучі і штовхаючі.

Тягнучі конвеєри мають тяговий безкінечний ланцюг, розташований уздовж потокової лінії знизу або зверху (під або над автомобілем). До тягового ланцюга автомобіль приєднують передньою віссю або буксирним гаком за допомогою спеціальних захватів. З поста на пост автомобіль пересувається на колесах. У кінці лінії обслуговування захвати автоматично скидаються. Через додаткові затрати ручної праці на причеплення і перенесення звільнених захватів на початок лінії тягнучі конвеєри мають обмежене застосування.

Несучі конвеєри — це транспортуюча безкінечна ланцюгова стрічка, що рухається по напрямних коліях за допомогою приводної станцій. Такі конвеєри можуть мати одну або дві ланцюгові стрічки, на які автомобіль установлюють колесами або вивішують, спираючись на ланцюги передніми і задніми мостами. Автомобілі на несучих конвеєрах можуть установлюватись поздовжньо і поперечно на осі. Конвеєр із поперечним розміщенням автомобілів майже вдвічі коротший, ніж з поздовжнім, що є істотною його перевагою. У разі потреби автомобілі можна зняти з постів ТО, відправивши їх на пости поточного ремонту (рис. 6.8) не порушаючи при цьому технологічного процесу ТО автомобілів. Несучі конвеєри з поперечним розміщенням автомобіля в основному застосовуються для обладнання потокових ліній ТО-2, а повздовжні - для ЩО.

У деяких АТП застосовують кругові конвеєри (рис. 6.9). Несучий орган конвеєра — поворотний круг із розміщеними радіусами рівновіддалено один від одного і від центра прорізами (за кількістю робочих постів). Периметри прорізів відповідають периметрам стандартної оглядової канави. Коли проріз поворотного круга збігається з виступом, утворюється стандартна оглядова канава. Простори під кругом між виступами використовуються як робочі зони. Тут містяться верстаки, стелажі для запасних частин і деяких вузлів, шафи для обтирального матеріалу. Концентрація постів на одному поворотному крузі зменшує відстані транспортування вузлів і деталей 1 дає змогу оперативніше керувати постами

Рис. 6.8. Схема конвеєра з поперечним розташуванням автомобілів:

1 — вогнегасник; 2 — повітряна завіса; 3 — забірник відпрацьованих газів; 4 — монорейка; 5— гідропідйомник; 6— верстак; 7 — лещата: 8 — привод гідропідйомника; 9 — маніпулятор для знімання задніх мостів; 10 — пристрій для прокачування гальм; 11 — гальмовий стенд; 12 — механізм пересування автомобіля; 13— забірник відпрацьованих газів: 14 — повітряна завіса; 15 — ворота; 16 — монорейка; 17 — пульт керування; 18 — маслороздавальна колонка; 19 — лійка для зливання масел; 20 —візок; 21 — прилад для перевірки кутів установлення кол1с; 22 — приладовий щиток; 23— електромеханічний підйомник: 24 — маніпулятор для знімання коробок передач: 25 — постовий пульт керування; 26 — лійка для зливання води; 27 — стелаж для кріплення; 28 — конвеєр; 29 — ящик з піском

Штовхаючі конвеєра (рис. 6.10) переміщують автомобілі за допомогою штовхаючого важеля (штовхача) або несучого візка. Тяговим органом у штовхаючих конвеєрах е втулково-роликовий ланцюг або жорстка штанга з гнучкими елементами на кінцях. Штовхачі можуть передавати зусилля автомобілям, впираючись у передній міст, через одну з точок заднього моста (подушки ресор, трубу півосі та ін.) в передне або задне колесо. Перевага штовхаючих конвеєрів порівняно з тягнучими — автоматичне з'єднання і роз'єднання автомобіля з конвеєром.

Рис. 6.9. Схема колового конвеєра:

1 — поворотний круг; 2—отвір: 3— маточина на осі обертання круга; 4 — коток; 5—робоче приміщення; в — ланцюг; 7 — зірочка; 8 — редуктор із кутовою передачею; 9 — редуктор; 10 — електродвигун

Рис. 7.10. Штовхаючий конвеєр:

1 — натяжна станція; 2. ..4 — візок несучий, виштовхуючий і напрямний відповідно; 6 ~ приводна станція; 6 — тяговий орган

Рис. 6.11. Установка з пневматичним приводом централізованого мащення і заправки автомобіля.

Рис. 6.12. Схема масло роздавальної установки а електричним приводом

Мастильно-заправне устаткування призначене для виконання мастильних та інших робіт. Організовують пости мащення на потокових лініях (звичайно це передостанній пост) або в спеціальному приміщенні. Залежно від призначення пости мащення обладнують стаціонарним і пересувним устаткуванням, що поділяється на устаткування для заправки автомобілів маслами для двигунів, трансмісійними і пластичними масти-льними матеріалами. Устаткування може мати пневматичний, електричний, пневмоелектричний, ручний, ножний приводи (рис. 6. 11...6.13). Основна особливість устаткування для рідких масел (для двигуна і трансмісії) — висока продуктивність при відносно низькому робочому тиску. Устаткування для пластичних мастильних матеріалів має малу продуктивність, але розвиває високі тиски. Зразки устаткування надаються в додатках 22.

На великих ВАТ АТП і СТО організовують пости для централізованого мащення заправки автомобілів стиснутим повітрям і водою. Централізація мастильних робіт дає змогу економніше використовувати виробничі площі, поліпшувати культуру ТО і знижувати затрати на експлуатацію рухомого складу. На таких постах застосовують комплексно змонтовані установки С-101 та ін.

Рис. 6.13. Пересувний апарат для заправлення масла з ручним приводом

Установка С-101, що е комплексом устаткування для механізації робіт на мащенні автомобілів, забезпечує подачу охолодної рідини і повітря для накачування шин. Основний варіант установки С-101 — із настінною панеллю. Випускаються також установки С-101 із наземним і стельовим розміщенням блока барабанів із самонамотувальними шлангами і роздавальними пістолетами (рис. 6.14). Установка стаціонарна з заглибними пневматичними насосами і п'ятьма барабанами з штангами, має пневматичний привод плунжерного насоса високого тиску (2...4) 10⁴ кПа для подачі пластичних мастильних матеріалів, поршневих насосів для подачі моторного і трансмісійного масел, подача насосів 8 л/хв., номінальний тиск повітря 8 - 10⁸ кПа. На базі С-101 випускають уніфіковані пересувні установки: нагнітач пластичних мастильних матеріалів із пневмоприводом (мод. С-322), маслороздавальна установка для заправки автомобілів моторним маслом на постах невеликої пропускної здатності (мод. С-212), установка для заправки автомобілів трансмісійними маслами з пневматичним приводом (мод. С-222) та з ручним приводом (мод. С-223).

Гідна уваги маслороздавальна установка (рис. 6. 15), в якій застосоване стиснуте повітря, а масло подається під тиском повітря і самопливом. У ній немає механізмів з обертовими і рухомими деталями. Установка надійна і стійка в роботі, проста в обслуговуванні.

Установка має два нагнітальних резервуари 8 і 9. резервуар 8 не заповнений маслом і через кран 2 сполучений з трубопроводом для стиснутого повітря. Стиснуте повітря тисне на масло, що міститься в резервуарі 9, яке по трубопроводу подається до роздавального пістолета 1.

Роздільний клапан 6 запирає отвір у резервуар 8, а оборотний клапан 5 закриває канал у трубопровід 4. Водночас масло з ємкості 3 через клапан 7 самопливом заповнює резервуар 8. Якщо масло з резервуара. 9 витрачене, кран 2 переключають у крайнє ліве положення. При цьому резервуар 8 сполучається з трубопроводом стиснутого повітря, а резервуар 9 - з атмосферою. Роздільний клапан 6 перемутиться у праве положення під дією тиску масла, закриє канал у нагнітальний резервуар 9 1 з'єднає резервуар 8 з роздавальним пістолетом 1. Зворотний клапан 7 під дією тиску масла закриє отвір у трубопровід 4, а зворотний клапан 5 відкриється під Дією напору масла з ємкості 3. При такому положенні повітророзподільного крана 2 заповнюється маслом резервуар. 9, а резервуар 8 стає робочим і подає масло до роздавального пістолета 1.

На мастильних постах невеликої пропускної здатності і для мащення автомобілів, які працюють у відриві від основних баз, застосовують пересувні нагнітачі мастила з електроприводом (мод. С-321) і переносні нагнітачі мастила (мод. С-317).

Установка С-321 має плунжерний насос високого тиску. Він скла-дається з плунжерної пари и ексцентрикового механізму, що обертається від електродвигуна через циліндричний редуктор, який приводить в рух шнек бункера. Робочий тиск (2.5...4) × 10⁴ кПа. Нагнітач С-317 складається з пістолета-нагнітача дворежимної дії з ручним приводом і живильного насоса з автономним бачком. Пластичний мастильний матеріал подається під тиском (1,4...1,8) × 10⁴ кПа. Нагнітач можна використовувати і як пробійник, оскільки пістолет забезпечує підвищення тиску мащення до 7 × 10⁴ кПа. Місткість бачка 2,5 л.

	Рис. 6.15. Схема масло роздавальної установки
		Рис. 6.16. Пневматичний нагнітач

Дуже поширені пневмоелектричні нагнітачі мастила (рис. 6.16). Вони складаються з таких частин [ механізмів: електродвигуна 1, редуктора 2, насоса високого тиску 4 (використаний паливний насос від двигуна трактора С-80), колектора 5, регулювального пристрою 6, бака 10 для мащення запірного вентиля 11, перепускних труб 15. Під дією стиснутого повітря при тиску (4...5) 10² кПа мастильний матеріал 13 бака 10 надходить у сітчастий фільтр 12, а потім у насос 4, який приводиться в рух електродвигуном 1 через редуктор 2. із насоса мастильний матеріал надходить у колектор 5, а звідси в магістраль високого тиску 7 1 через зворотний клапан 8 до роздавального патрубка 9. Тиск масла в колекторі контролюється манометром високого тиску 16. Під час робота насоса мастильний матеріал міститься у важільному механізмі 3. Якщо тиск у колекторі перевищить установлений, то з важільного механізму мастильний матеріал по трубі 14 надходить у магістраль низького тиску 13. Для більшої подачі установка складається з симетрично розміщених спарених ліній, які можуть працювати як одночасно, так і кожна окремо. Щоб уникнути потрапляння мастильного матеріалу з однієї лінії в іншу, установлений зворотний клапан 8. Установки такого типу нескладні у виготовлення їх можна зробити самостійно в АТП. Установки не потребують великого догляду при експлуатації, працюють надійно і забезпечують високий тиск мастильного матеріалу (4 × 10⁴ кПа і більше).

Часто при експлуатації автомобілів у важких дорожніх умовах і при нерегулярному мащенні старий мастильний матеріал на тертьових з'єднаннях твердіє і втрачає свої мастильні властивості. Для його видалення доводиться вводити свіжий мастильний матеріал під тиском 1 × 10⁵ кПа } більше або розбирати вузли. У таких випадках для прочищання мастильних каналів на постах мащення застосовують роздавальні пістолети, які підвищують тиск мащення (у пістолеті вмонтований ручний плунжерний насос, який включається додатково в роботу при мащенні автомобіля звичайним нагнітачем), або гідравлічні пробійники.

Пости мащення обладнують стаціонарними зливальними пристроями для збирання відпрацьованого масла. На спеціалізованих постах для заміни агрегатів автомобілів, призначених для збирання відпрацьованого масла, зас-тосовують пересувні установки С-508, -224 та ш. Місткість установленої у них тари 50... 100 л. Масло вивільняється пневматичною системою з ежектором або самопливом. Подача при відсмоктуванні гарячого масла — 1,5...2 л/хв.

Для обслуговування гальмових систем 13 гідроприводом застосовують пересувні установки. Установка мод. С-905 має вигляд візка, на якому розміщені повітряний балон (резервуар) місткістю 10 л для збирання відпрацьованої гальмової рідини, прилад для перевірки герметичності і тиску (максимального і залишкового) в гальмовій системі. Тиск повітря у повітряному балоні —8 × 10² кПа, при прокачуванні — 2,5 × 10² кПа.

Для накачування шин і контролю тиску застосовують автоматичні повітророздавальні колонки. Вони ідентичні. Складаються з пульта, двох барабанів із самонамотувальними шлангами, наконечників для накачування, стояка, двох основ для кріплення пульта на столі. Контрольно-вимірювальним приладом колонок є електроконтактний манометр. Коли тиск у шині досягає заданого рівня, манометри автоматично виключають подачу повітря. Накачують шини у двох режимах. Для легкових автомобілів (мод. С-411) перший імпульс 10 с, другий — 4 с; для вантажних автомобілів і автобусів (мод. С-413) — відповідно 25 2 6 с.

Дата добавления: 2014-11-29