Показники використання устаткування

Рівень використання устаткування ВАТ АТП і СТО визначається частинними и узагальнюючими показниками.

Частинні показники характеризують деякі сторони використання устаткування. До них належать такі, які показують кількість і балансову вартість устаткування, що працює, використання в часі, а також віддачу устаткування за одну годину роботи.

Узагальнюючі показники характеризують результативність використання устаткування в цілому за період, що аналізується, інтегрують усі частинні показники використання устаткування за цей період. Узагальнюючі показники обчислюють за рік, за п'ятиріччя і за термін служби устаткування.

Частинні і узагальнюючі показники можуть бути абсолютними і відносними.

Розглянемо деякі частинні показники використання устаткування.

Показник використання парку устаткування характеризується часткою устаткування (У _п), яке працювало протягом періоду, що аналізується, в загальному парку устаткування (У _заг):

К_п ^:= У _п /У_заг.

Показник К_п розраховують у натурі і за вартістю. За інших однакових умов чим більший К _п, тим вища фондовіддача.

Далі визначають абсолютні і відносні показники невикористаного протягом року устаткування — зайвого, резервного, яке в консервації, чекає ремонту, непридатного до експлуатації внаслідок фізичного спрацювання.

Для розрахунку частки зайвого устаткування порівнюють потребу машинного часу по кожному типу устаткування для виконання річної програми з плановим фондом часу роботи наявного устаткування даного типу.

Збільшити К_п можна за рахунок реалізації зайвого устаткування, своєчасного ремонту i ліквідації фізично спрацьованих екземплярів.

Використання устаткування в часі характеризується такими показниками: часом робота верстата, стенда, установки i т. п. протягом зміни, доби, місяця, року, п'ятирічки, терміну служби; коефіцієнтом змінності робота устаткування К_з, коефіцієнтом використання змінного, наявного, режимного, номінального, календарного фонду часу робота устаткування (К_в.ч).

Номінальний фонд часу

t_ном ⁼ t_к — t_в

де t_к — календарний фонд часу; t_в — час святкових i вихідних днів.

Режимний фонд часу

t_p = t_k – tв - t_нер

де t_нер — час неробочих змін.

Наявний (дійсний) фонд часу

t_Д = t_к - t_в - t_нер - t_о,

де t_o — час, потрібний для ремонту, модернізації, профілактики i налагодження устаткування.

3ведена кількість годин робота устаткування, що має привод від електродвигунів, можна визначити, поділивши кількість спожитої двигунами електроенергії Q _cn на сумарну потужність електродвигунів Q_e:

t_p._e == Q _cn/ Q _e.

Коефіцієнт змінності роботи устаткування обчислюють як частку від ділення загальної кількості відпрацьованих за добу верстато-змін на кількість установленого устаткування:

К_з = (Gp1 + Gp2 + G../)/Gy.

Коефіцієнт змінності недостатньо характеризує використання устаткування в часі, оскільки при його обчисленні не враховується ступінь завантаження верстата, стенда i т. п. протягом зміни (при розрахунку К_з верстат, який працював протягом зміни більш як 15 хв, вважають таким, що відпрацював верстато-зміну).

Значно повніше про використання устаткування в часі свідчать коефіцієнти (відсотки) використання,змінного К_в.з.ф, наявного (дійсного) К_в.ц.ф, режимного К_в.р.ф, номінального К_в.ном.ф, календарного К_в.к.ф фонду часу. Коефіцієнт К_в.к.ф показує ступінь максимального завантаження устаткування в часі:

К_в._к.ф = t_ф/(G_npt_k) = t/[G_p (365 × 24)] = t_ф/(G_np ×8760),

де t_ф — фактично відпрацьований устаткуванням за pік час; t _к — календарний фонд часу одиниці устаткування (8760 год. за рік); G_np — кількість одиниць устаткування, що відпрацювали в даному році.

На ВАТ АТП і СТО навіть при напружених планах завантаження передбачається значно нижчим від максимально можливого (що відповідає календарному фонду часу). Це характерно для підприємств із переривистим виробництвом. Тому щоб виявити реальні резерви його збільшення в часі, треба визначити коефіцієнти (відсотки) використання номінального, режимного i наявного (дійсного) фонду часу:

К_в.ном.ф = t_ф/(G_рt_ном); К_в._р.ф = t_ф/(G_pt_р), К_в._д.ф = t_ф/(Gрt_д).

Нерідко ВАТ АТП і СТО під виглядом оновлення списують у брухт устаткування, вік якого набагато менший від, нормативних термінів служби. Тому устаткування використовується не досить повно. іноді воно експлуатується із значним перевищенням нормативної довговічності. Таке використання також не можна вважати ефективним.

У зв'язку з цим гідний уваги ще один показник, який характеризує використання устаткування в часі — відношення фактичних термінів служби ліквідованого устаткування до нормативних термінів.

До частинних показників використання устаткування можна також віднести випуск продукції (в натуральному i вартісному вираженні) за 1 год. роботи. Чим більший за досліджуваний період середньогодинний виробіток, там більша віддача устаткування. Проте цей показник не дає уявлення про використання потенційних можливостей устаткування.

Для розрахунку ступеня використання потенційних можливостей i виявлення резервів збільшення віддачі обчислюють коефіцієнт використання паспортної продуктивності устаткування:

К_в._пр = q_ф.год/q_пр,

де q_ф.год — фактична продуктивність устаткування (одиниці устаткування) за 1 год роботи; q_пр — паспортна продуктивність устаткування (одиниці устаткування).

Розміри узагальнюючих показників, що характеризують використання устаткування, залежать від названих вище частинних показників. Наприклад, віддача встановленого на підприємстві устаткування за,рік заложить від кількості використовуваного в даному разі устаткування G _p, часу його роботи t _ф i середньої годинної продуктивності (q _ф.год) за відпрацьований час:

В_ф = G_рt_фq_ф.год.

На ВАТ АТП, СТО найчастіше продукція ремонтно-обслуговуючого виробництва виготовляється на різномодельному устаткуванні. У цих випадках узагальнюючим показником П_ф._у може бути випуск продукції В_ф в розрахунку на 1 грн. середньорічної вартості устаткування:

П_ф.у = В_ф/Ф_о.

Цей показник вигідно відрізняється від попередніх тим, що характеризує сукупні результати використання устаткування різних видів i, кpiм того, дає змогу співвіднести видачу устаткування з його вартістю.

Віддачу устаткування можна визначити, використовуючи не тільки абсолютні, а й відносні частинні показники за формулою

В_ф = Q_уK _рtk K_в.к._фqпрK_в.пр.

Приклад. На СТО є 20 одиниць устаткування для ТО i ремонту автомобілів. Балансова вартість 20 одиниць устаткування 158 тис грн. із них протягом року працювало 18, у середньому кожна була в роботі 2628 год, середня годинна продуктивність — 10 тис. грн., а за паспортом — 11 тис. грн.

Роз в'язання. Річна віддача устаткування

В_ф = G_рt_фq _ф._год = I8 × 2628 × 10 = 473 тис грн. Якщо назване устаткування однієї моделі, то віддача одиниці устаткування

В _ф/ G _y = 0,473/200 = 2,365 тис грн.

Випуск продукції в розрахунку на 1 грн. Середньорічної вартості устаткування

П_фуВ_ф/Ф_о = 0,473/0,158 =0,3 тис. грн.

Визначимо коефіцієнти використання парку устаткування, календарного року часу i використання паспортної продуктивності

К _р= 180/200 = 0,9;

К _в.к.ф = 2628/(265 × 24) = 2628/8760 = 0,3;

К _в.пр= 10/11= 0,91.

Тоді

В _ф = G _у K _p t _к K _в.к._ф q _п K _в.пр = 20 × 0,9 × 8760 × 0,3 × 11. 0,91 = 473 тис. грн.

Максимально можлива віддача цього устаткування на даному СТО

В _max = 20 × 8760 × 11 = 1927 тис..грн

Отже, фактична віддача устаткування в цьому прикладі становить 24,5 % максимально можливої.

Аналогічно можна визначити співвідношення між фактичною i плановою віддачею устаткування. Планову віддачу устаткування обчислюють, виходячи з планової кількості працюючого устаткування, планового фонду часу i планової продуктивності устаткування.

Дата добавления: 2014-11-29