Форми організації праці ремонтно-обслуговуючих робітників

За характером роботи і виробничим принципом ремонтно-обслуговуючі робітники організаційно об'єднуються у групи, з яких складаються бригади.

Бригадна форма організації праці ремонтно-обслуговуючих робітників давно застосовується на АТП. Проте не всі трудові колективи досягають істотного поліпшення показників у роботі. Це можна пояснити тим, що на АТП часто порушують основні принципи формування і організації роботи бригад (не визначають кінцеві результати і показники роботи; оплату праці здійснюють за проміжними показниками). Це не стимулює заінтересованість колективів у поліпшенні основних показників і утруднює ведення господарського розрахунку.

Відомо, що технічна служба покликана тримати автомобілі у справному стані при мінімальних трудових і матеріальних затратах. А це можливо тільки при впровадженні бригадної форми організації і стимулювання праці, дійового господарського розрахунку. Кінцеві результати мають оцінюватись за затратами і простоями автомобілів у ТО і ремонті. Стимулювання колективів і бригад за зниження затрат і простоїв автомобілів має бути спрямоване на поліпшення всього виробництва. Кожній бригаді треба доручати такі робота, виконання яких можна оцінювати за затратами i простоями автомобілів.

Тепер на АТП організовані спеціалізовані (за видами ТО i ремонту автомобілів, на ТО i ремонті окремих систем i агрегатів) та комплексні бригади.

Спеціалізовані бригади формують із робітників різних професій i кваліфікацій. Кожен робітник виконує певні операції. Робітники можуть спеціалізуватися за видами дій, тобто одна з бригад робить ТО-1, друга — ТО-2, третя — ПР, четверта — ремонт агрегатів i деталей, знятих iз автомобіля; за групами робіт (контрольно-діагностичні, кріпильні, регулювальні, мастильні, заправні, електротехнічні та iн.); по окремих агрегатах i механізмах автомобіля. Спеціалізовані бригади можуть обслуговувати закріплені i незакріплені за ними автомобілі. Залежно від обсягу виконуваних робіт на кожну бригаду планується свій штат i фонд заробітної плати. Продуктивність праці робітників спеціалізованих бригад за видами дій значно вища від комплексних. Окpiм того, спеціалізовані бригади неважко організаційно створити, тому вони більше поширені.

Однак досвід роботи спеціалізованих бригад за видами дій виявив i їхні недоліки. Результати роботи цих бригад не можна оцінювати за затратами i простоями автомобілів, оскільки зміст i трудомісткість робіт на ТО-1 i ТО-2 та пoтpiбнi матеріали для їхнього виконання науково обгрунтовані i регламентовані. Тому зниження експлуатаційних затрат на ТО-1 i ТО-2 можливе лише в дуже обмежених розмірах. На тих АТП, де спостерігається зниження фактичних затрат на ТО-1 i ТО-2, його досягають в основному за рахунок необґрунтованого зменшення чисельності робітників. У кінцевому підсумку ТО виконується не в повному обсязі i з низькою якістю, збільшуються обсяг поточного ремонту і експлуатаційних затрат на підтримування автомобіля у справному стані.

Немає потреби стимулювати зниження простоїв автомобілів на ТО-1 i ТО-2, оскільки ТО-1 виконується у міжзмінний час, а трудомісткість ТО-2 автомобілів середньої вантажопідйомності не перевищує 10 люд.-год. На тих АТП, де великі простої автомобілів на ТО-2, очевидно, виконується супровідний поточний ремонт або є недоліки в організації праці та постачанні.

Затрати на поточний ремонт визначаються частотою відказів i не-справностей автомобілів, яка залежить від якості ТО та ставлення водіїв до автомобілів. Робітники, зайняті на поточному ремонті, істотно впливають тільки на тривалість конкретного поточного ремонту i практично не можуть впливати на якість ТО i ставлення водіїв до автомобілів. Тому оцінювати і стимулювати роботу спеціалізованих бригад на ремонті автомобілів за зниження затрат i простоїв рухомого складу неефективно. Відсутність заінтересованості в робітників cпeцiaлiзoвaних бригад у зниженні експлуатаційних затрат i простоїв автомобілів створює в ремонтно-обслуговуючому виробництві такі умови, при яких якість виконання ТО i ремонту залишається низькою, затрати на ТО i ремонт автомобілів більші, у ТО i ремонті бере участь багато водіїв. Крім того, при такій організації праці немає персональної відповідальності робітників за технічний стан i надійну роботу автомобілів на лінії, важко проаналізувати причини відказів i несправностей автомобілів i виявити винуватців браку. Причини відказів i несправностей звичайно залишаються прихованими, i заходи для зниження їх не здійснюються. Тому в цьому напрямі треба вести дальші дослідження, які дадуть змогу використовувати переваги спеціалізації.

Робітники, спеціалізовані по окремих групах робіт, по агрегатах (механізмах) автомобіля i об'єднані в одну бригаду, мають вищу продуктивність праці i в основному в них немає названих недоліків. При такій організації від якості роботи бригад вирішальною мірою залежать затрати i простої автомобілів через несправності агрегатів. Роботу цих бригад можна оцінювати за затратами i простоями автомобілів, тобто за кінцевими результатами пpaцi. Роботу допоміжних бригад оцінюють залежно від досягнутих показників основних бригад, тому вони прямо заінтересовані у своєчасному виконанні вимог i замовлень. При такій організації i стимулюванні праці колектив заінтересований у підвищенні якості ТО i ремонту. При зменшенні кількості відказів i несправностей агрегатів зменшуються затрати i загальні простої автомобілів, отже, збільшується i розмір премії. Є також заінтересованість у поліпшенні використання робочого часу, оскільки за рахунок цього можна знизити простої автомобілів і одержувати більшу заробітну плату i пpeмію. Кожен колектив вишукує і ефективно використовує резерви зниження затрат i простоїв автомобілів, а трудова активність робітників спрямована на поліпшення техніко-економічних показників.

Є можливість ввести у роботу бригад дійову систему внутрішньогосподарського розрахунку і організувати боротьбу за підвищення основних показників, економію запасних частин i матеріалів. Така організація праці повною мірою відповідає бригадній формі організації i стимулювання праці за кінцевими результатами роботи.

Комплексні бригади організовують iз робітників-універсалів високої кваліфікації, оскільки їм доводиться виконувати різноманітні i складні роботи. При такій формі організації праці робітники виконують будь-які роботи на ТО (ТО-1, ТО-2, СО) i ремонті автомобілів на універсальних тупикових постах. Ремонт агрегатів i щоденне обслуговування робить одна бригада. Праця комплексних бригад малопродуктивна через неможливість широкої механізації робіт. Зберігається знеосібка у відповідальності за якість ТО i ремонту в межах комплексної бригади, розпорошуються матеріальні засоби (устаткування, iнcтpyмент, матеріали, обмінний фонд агрегатів) АТП між бригадами, що знижує ефективність використання матеріально-технічної бази й ускладнює оперативне управління виробництвом, утруднює застосування потокового методу ТО автомобілів..

В АТП, крім перелічених вище форм організації праці ремонтно-обслуговуючих робітників, застосовують i інші, які є певним поєднанням розглянутих форм.

Для поточного ремонту звичайно створюють самостійні спеціалізовані бригади. Кількість робітників у бригаді коливається від кількох чоловік до кількох десятків спеціалістів. У зоні поточного ремонту зайнято найбільше робітників — близько 50 %, у зон ЩО — близько 20 %, у зоні ТО-1 i ТО-2 — близько 30 % ycix ремонтно-обслуговуючих робітників підприємства. Потреба в ремонтних робітниках у зоні поточного ремонту може різко зрости при поліпшенні якості профілактичних poбіт.

Кількість бригад залежить від потужності ремонтно-обслуговуючого виробництва, його призначення i структури. Кількість автомобілів, що припадають на одного ремонтно-обслуговуючого робітника, коливається в широких межах i залежить від типу і технічного стану рухомого складу, умов та інтенсивності його експлуатації, культури i якості технічної підготовки автомобілів та інших факторів. У середньому один робітник АТП обслуговує 2,5...4,5 автомобіля.

Кожній формі організації праці ремонтно-обслуговуючих робітників відповідає своя схема управління виробництвом i структура технічної служби підприємства.

Продуктивність праці ремонтно-обслуговуючих робітників у більшості АТП невисока. Тільки через відсутність на робочих місцях матеріалів, запасних частин, інструменту тощо, простої становлять понад 8 %. Цi дані свідчать про те, що в АТП є великі резерви підвищення продуктивності праці, зниження простоїв автомобілів i скорочення витрат на ТО i ремонт.

Підвищити продуктивність пpaцi i якість ТО i ремонту автомобілів можна удосконаленням організації пpaцi за трьома послідовними етапами. На першому етапі, з урахуванням оточуючих умов,— найкращий, найбільш економічний cпociб виконання даної роботи. При цьому вивчається не тільки динаміка руху людини, а і устаткування, інструмент i матеріали, що застосовуються при виконанні роботи. На другому етапі здійснюється стандартизація знайденого найкращого способу виконання роботи. Складають документацію, в якій описують послідовність pyxiв, poзмipи i властивості матеріалів, спеціальні інструменти, пристрої та ін. Третій етап полягає у навчанні виконавців нового, удосконаленого методу їхнього виконання.

Трудові процеси аналізують, щоб виконати перший етап дії для підвищення ефективності цих процесів — відшукання найбільш економіч-ного способу виконання роботи. При цьому слід пам'ятати, що методи аналізу трудових процесів можуть заподіяти шкоди, якщо вони будуть використані тільки для спроб обгрунтування існуючих способів виконання роботи без їхнього удосконалення. Цінність будь-якого методу виконання роботи може проявитися лише при його практичному застосуванні.

Для аналізу будь-якого складного явища його стараються розкласти на найпростіші елементи. Так роблять i при дослідженні трудових процесів. Умовно можна виділити три piвня розчленування трудового процесу на елементи:

1. Виділяють роботи i дискретні події — результати виконаних poбiт. Тривалість робіт вимірюють годинами.

2. Виділяють операції i великі елементи pyxiв, які вдається спостерігати візуально i фіксувати їхню тривалість секундоміром.

3. Виділяють малі елементи pyxiв (мікро рухів), які вдається виявити за допомогою кінокамери и секундоміра.

Етапи трудового процесу послідовно піддають дедалі глибшому аналізу. Спочатку роблять поділ трудового процесу на певні роботи і події; деякі з них потім піддають глибокому аналізові. Таким чином аналіз трудового процесу полягає у дослідженні шляхів підвищення ефективності цього процесу розкладанням його на найпростіші елементи.

Поділ праці — основа спеціалізація робітників i підвищення продуктивності праці. Поділові праці передують обгрунтовані розрахунки трудомісткості на виконанні заданих обсягів poбiт, потрібної кількості виконавців із відповідною розстановкою їx на постах i лініях. Доцільність поділу праці оцінюють рівнем завантаження виконавців. Прикладом поділу праці може бути організація ТО автомобілів на потокових лініях, при якій кожен робітник спеціалізується на виконанні певних операцій. Якщо виконавців, cпeцiaлiзованих на вузькому профілі роботи, не можна повністю завантажити протягом yciєї зміни, то треба використовувати суміщення професій, а деяких виконавців, заванжених до 20 %, тримати як резерв для подання допомоги робітникам які не встигли виконати з різних причин свої операції за час такту поста.

Внаслідок поділу праці операції, що виконуються певними po6iтниками, можуть бути взаємопов'язаними і одночасно виконуватися групами робітників (бригадою), що забезпечує неперервність виробничого процесу. Така форма організації трудових процесів називається кооперацією. Прикладом кооперації трудових процесів є агрегатно-дільнична форма організації виробництва. Один iз видів поділу i oпepaцiї праці — відокремлення основної роботи від допоміжної. При цьому кваліфікований робітник має можливість використовувати весь свій час на виконання складних i відповідальних операцій, що cпpияє підвищенню продуктивності його пpaцi i зниженню трудових затрат

Ефективність процесів ТО i ремонту автомобілів можна підвищити впроваджуючи наукову організацію праці (НОП). Під НОП розуміють розробку i здійснення системи організаційно-технічних i санітарних заходів, спрямованих на вдосконалювання методів i умов праці на основі використання останніх досягнень науки i техніки, що сприяє підвищенню продуктивності праці.

Впровадження НОП на ТО i ремонті автомобілів рекомендують починати з аналізу організації праці на робочому місці i причин втрат робочого часу. Добуті при цьому дані дають змогу розробити заходи для ліквідації втрат часу i підвищення продуктивності праці. При аналізі стану організації праці звертають увагу на таке: створення сприятливих умов праці, організацію та обслуговування робочого місця; освітленість i колірне забарвлення виробничих приміщень, устаткування i робочих місць; piвень механізації, автоматизації i синхронізації виробничих процесів; організацію трудових процесів; технічну творчість, психологію праці, управління виробництвом та ін.

Дата добавления: 2014-11-29