Технічна творчість

Майже завжди є потреба у вдосконалюванні i створенні нових методів обслуговування та застосування технічних пристроїв, виробництва-устаткування з кращими експлуатаційними властивостями. Характерна особливість творчого вирішення технічного завдання — складання, уявної моделі явища, не повністю забезпеченого інформацією, кількість якої людина намагається збільшити.

Здатність людей до технічної творчості залежить від індивідуальності, яка є наслідком відмінностей у спадковості, вихованні, виробленої при життєвому досвіді; від науково-технічної підготовки у розглядуваній галузі знань; від уміння i навичок творчо вирішувати поставлені завдання. Технічній творчості треба вчитися, як i всякої іншої справи. При цьому вивчають прийоми подолання психофізіологічних труднощів розвивають здібності до інтуїтивного сприймання світу.

У процесі технічної творчості доводиться долати психологічні труднощі, пов'язані iз здатністю людини адаптуватися до навколишніх умов. Людина пристосовується до речей, колективу, термінології та інших особливостей зовнішнього світу. При цьому вона наділяє уявними «ярликами» все, що її оточує. Людина звикає, що всі речі використовуються за певним призначенням. Щоб уявно змінити щось у навколишньому світі, треба зруйнувати цi пристосувальні зв'язки. Ефективність творчої роботи багато в чому знижується через побоювання порушити адаптацію в колективі: виникає боязнь зробити помилку, здатись смішним.

Через наявність адаптаційних зв'язків при cпpoбi здійснення творчого вирішення технічного завдання виникають «тверді» мислення і психологічний бар’єр «неможливості». Усталену систему поглядів можна зруйнувати, поставивши розглядуваний об’єкт у незвичайні фізичні умови.

Інерція мислення багато в чому визначається технічною термінологією. Вона спрямовує думку в бік відомих технічних ідей, для яких терміни були створені. Тому при пошуках нових ідей точна термінологія шкідлива. Доцільно використовувати гранично прості i навіть «легковажні» слова. А після розв'язання завдання треба повернутись до точних термінів (або застосувати нові). Таким чином, щоб подолати психологічний бар’єр «неможливості», треба більше уваги приділяти формі викладу думки.

Формулюючи технічне завдання, слід з’ясувати, яка кінцева мета вирішення завдання i які можливі засоби досягнення цього. Кінцеву мету розв'язування завдання формулюють так, щоб не нав'язувати іншим той шлях вирішення, який не привів до бажаного результату. Визначаючи можливі засоби розв'язання завдання, доводиться враховувати тенденції розвитку технічного об’єкта. Ці тенденції з'ясовуються при пopiвнянні рішень аналогічних завдань за останні роки. Перед розв'язуванням завдання треба перевірити і уточнити його постановку. При цьому корисно ставити запитання i відповідати на них. Ці запитання мають бути складені так, щоб була виявлена кінцева мета завдання і можливості його розв'язання. У ході постановки завдання мета може бути істотно зменшена.

Щоб розв'язати технічне завдання, треба виявити і усунути технічну суперечність. При цьому визначають, що заважає досягненню ідеального кінцевого результату i за яких умов він може бути забезпечений. Формулюючи безпосередні причини виникнення технічної суперечності, слід обмежуватись найзагальнішими визначеннями.

Розробку способу усунення технічної суперечності доцільно починати з розгляду можливих шляхів удосконалення самого об’єкта. Якщо зміною об’єкта не вдалось усунути суперечності, то розглядають можливі шляхи зміни умов роботи об’єкта. Коли i в цьому напрямі можливості вичерпані, розглядають можливі аналоги з іншими галузями науки i техніки та з живою природою.

Розглядаючи можливі шляхи удосконалення об’єкта, можна користуватися такими типовими прийомами: аналогією, динамізацією, компенсацією, інверсією, емпатією, поділом i суміщенням.

Аналогія — схожість у якомусь відношенні між предметами або явищами, які в іншому різні. У розглядуваному випадку передбачається використання ідей з інших галузей техніки, живої природи, літератури тощо.

Динамізація — перетворення нерухомих i незмінних частин автомобіля, машини тощо у рухомі або змінювані форми.

Компенсація недопустимого явища — один із найпоширеніших у техніці прийомів усунення суперечностей. Часто доводиться компенсувати масу, інерційні та інші шкідливі сили.

Інверсія — вирішення питання способами, що зворотні традиційним. Якщо одна частина механізму рухається, а інша нерухома, то при інверсії вони міняються ролями.

Емпатія — у загальному випадку означає ототожнення особи однієї людини з іншою. Треба немов «уявити себе деталлю» і розглянути «з погляду деталі», що можна зробити.

Поділ і суміщення — мають на увазі не тільки частини об'єкта, а й його властивості. Наприклад, можна сумістити на одному екрані вимірюваний предмет і масштабну лінійку.

Якість ТО і ремонту автомобілів можна значно підвищити, використовуючи досвід спеціалістів: метод експертних оцінок, при якому враховують середні думки групи спеціалістів-експертів; метод «творчого мислення», при якому враховують індивідуальні думки спеціалістів — учасників виробничої наради; евристичні моделі. Евристичними називаються моделі, в яких крім логіки використовується нагромаджений досвід деяких людей і колективів кваліфікованих спеціалістів. Евристичний підхід доцільно використовувати для складних ситуацій, що повторюються і не піддаються логічному аналізові. Евристичні моделі застосовують при складанні переліку контрольно-діагностичних робіт на автомобілях.

Дата добавления: 2014-11-29