Фармацевтична допомога та фармацевтична послуга

Фармацевтична допомога (англ. pharmaceutical aid) — комплекс організаційно-економічних, медико-фарма­цевтичних і соціально-суспільних заходів, спрямованих на збереження, поліпшення та усунення фізичних і, як наслідок, моральних страждань людей з використанням ЛП і виробів медичного призначення. Фармацевтична допомога надається незалежно від соціального й матеріального статусу громадян у суспільстві, расової та національної приналежності, віросповідання, громадянства, віку, статевої приналежності, сексуальної орієнтації. Складовими елементами фармацевтичної допомоги є процес забезпечення населення ЛП і виробами медичного призначення, фармацевтична опіка, фармацевтична етика та деонтологія.

Фармацевтична послуга — надана населенню фармацевтична допомога на сервісному (комерційному) рівні як результат професійної діяльності фармацевтичних працівників з метою збереження та підтримання здоров’я громадян, що має вартісну оцінку та здійснюється на підставі договірних цін. Надання фармацевтичної послуги спрямоване на задоволення потреб населення, що знаходяться за межами державних соціальних гарантій, а її вартість сплачується за рахунок власних коштів громадян або акумульованих у вигляді страхових фондів за програмами добровільного медичного страхування.

1.3.Законодавчі акти України, які регламентують фармацевтичну діяльність у галузі забезпечення лікарськими засобами населення.

Будь-який вид діяльності аптек регулюється Законами України, Постановами Кабінету міністрів (КМ), наказами Міністерства охорони здоров'я України (МОЗ).

Наказом МОЗ від 13.09.2010 р. № 769 затверджена концепція розвитку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я України на 2011-2020 роки.

Закон України від 4 квітня 1996 року «Про лікарські засоби» регулює правовідносини, пов’

язані із створенням, реєстрацією, виробництвом, контролем якості та реалізацією лікарських засобів, визначає права і обов’язки підприємств, установ, організацій та громадян, а також повноваження у цій сфері органів державної виконавчої влади і посадових осіб.

Закон України від 24 лютого 1994 року «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов’язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

1.4.Ліцензування.

Ліцензування аптечних закладів регламентує наказ МОЗ України від 31.10.2011 р. № 723 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами».

Відповідно цього закону ліцензуванню підлягають: виробництво ЛЗ, оптова торгівля ЛЗ, роздрібна торгівля ЛЗ.

Оптова і роздрібна реалізація ЛЗ на території України здійснюється підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами) і громадянами (фізичними особами) на підставі ліцензії, яка видається у порядку, встановленому КМУ.

Ліцензування - це процедура видачі, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов.

Ліцензія - це дозвіл, виданий державними органами фізичним і юридичним особам на провадження визначеного виду господарської діяльності за умови виконання ліцензійних умов.

Ліцензійні умови - це нормативно-правовий акт, який встановлює кваліфікаційні, організаційні, технологічні і інші спеціальні вимоги, обов’язкові для здійснення визначеного виду діяльності.

Ліцензіат - це суб’єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

1.5.Здійснення роздрібної реалізації лікарських засобів

Роздрібна реалізація (торгівля) лікарськими засобами здійснюється на підставі ліцензій, одержаних суб’єктами господарювання відповідно до законодавства, та являє собою діяльність з придбання, зберігання та продажу готових лікарських засобів і ліків, виготовлених в умовах аптеки, безпосередньо громадянам для їх особистого споживання, закладам охо­рони здоров’я (крім аптечних закладів), а також підприємствам, устано­вам та організаціям без права їх подальшого перепродажу. Вона здійснюється через аптеки та їх структурні підрозділи. У сільській місце­вості за відсутності аптеки роздрібна торгівля може здійснюватися фельд­шерськими, фельдшерсько-акушерськими пунктами, сільськими лікарсь­кими амбулаторіями.

1.6.Аптека, як заклад охорони здоров’я, торгово-виробниче підприємство та суб’єкт підприємницької діяльності, її завдання та функції.

Аптека - це заклад охорони здоров’я, який функціонує з дозволу і під контролем державних органів, основним завданням якого є забезпечен­ня населення, закладів охорони здоров’я, підприємств, установ і органі­зацій лікарськими засобами та виробами медичного призначення.

У відповідності до зазначеного аптека здійснює такі три основні функції:

1. Функція закладу охорони здоров'я, а саме:

§ надання населенню невідкладної медичної допомоги;

§ розповсюдження серед населення санітарно-гігієнічних знань і про­ведення санітарно-просвітницької роботи;

§ фармацевтична опіка;

§ проведення інформаційної роботи серед медичних і фармацевтичних фахівців.

2. Виробнича функція, а саме:

§ індивідуальне виготовлення лікарських засобів за рецептами лікарів та на замовлення (вимогу) лікувально-профілактичних закладів;

§ серійне виготовлення лікарських засобів у вигляді внутрішньоаптечної заготовки (лабораторні і фасувальні роботи), а також на замов­лення (вимогу) лікувально-профілактичних закладів;

§ оформлення лікарських засобів, які виготовлені в умовах аптеки;

§ контроль якості виготовлених в аптеці лікарських засобів.

3. Торгівельна, або комерційна функція, а саме:

§ закупівля та приймання лікарських засобів і виробів медичного при­значення;

§ вхідний контроль якості ліків;

§ розміщення і зберігання лікарських засобів і виробів медичного призначення;

§ реалізація населенню лікарських засобів і виробів медичного при­значення за готівку;

§ реалізація лікувально-профілактичним закладам лікарських засобів і виробів медичного призначення за безготівковим розрахунком.

1.7. Аптека, як суб’єкт страхових відносин у системі охорони здоров’я й фармації.

Ефективна реалізація зазначених вище функцій аптек можлива перш за все за умов існування в охоро­ні здоров’я економічно раціональних механізмів функціонування процесу забезпечення населення ЛЗ і ВМП. До вказаних меха­нізмів належить впровадження страхових відносин між суб’єктами охорони здоров’я й фармації у вигляді функціонування ОМС. Основні функції аптеки як суб’єкта страхових відносин:

§ організація рецептурного відпуску насе­ленню ЛП за страховими рецептами;

§ здійснення своєчасних поставок ліків вартість яких підлягає компенсації з централізованих фондів ОМС (обов’язкове медичне страхування);

§ ведення реєстру компенсації вартості відпуще­них ЛП;

§ контроль рівня цін на ЛП, що підлягають компенсації;

§ контроль за дотриманням правил оформлення страхових рецеп­тів (СР);

§ організація доставки ліків додому для пільгових груп населення або категорій хворих;

§ дотримання всіх умов договору, що був укладений між аптекою та страховиком.

Дата добавления: 2014-11-29